Рішення

від 24.09.2024 по справі 496/5629/21

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/5629/21

Провадження № 2/496/612/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

повний текст

24 вересня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Буран В.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Рогачко О.С.,

представника позивача - адвоката Ляліна В.Ю.,

представника відповідача - адвоката Розенбойма Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області - Долинського Миколи Миколайовича, треті особи: держаний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області - Грабовенко-Ворсуляк Діана Миколаївна, служба у справах дітей Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання недійсним та скасування акту про передачу майна та свідоцтва нотаріуса від 08.09.2021 року зареєстрований № 2-1841,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому проситьвизнати недійсним та скасувати акт про передачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу та визнати недійсним і скасувати свідоцтво нотаріуса. Позовна заява обґрунтована тим, що позивачці стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 отримав від відповідача Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. Акт про передачу майна в рахунок погашення боргу від 05.10.2020 року. На підставі вказаного акту Державний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко - Ворсуляк Д.М. видала ОСОБА_2 свідоцтво яким посвідчила, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного садового будинку, зазначеного на плані літерою «А», загальною площею 99,40 кв.м., оскільки торги не відбулись і стягувач ОСОБА_2 виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 783359951210.

Позивачку про вищезазначені виконавчі дії приватний виконавець не повідомляв, копії постанов та акту не надсилав, а проте, що право власності на садовий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 їй стало відомо 30.10.2021 року. Приватний виконавець здійснив примусове стягнення знаючи, що у спірному будинку зареєстрована та проживає неповнолітня особа - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не звернувся до Органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області за дозволом на реалізацію садового будинку, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутись до суду з позовом.

Ухвалою суду від 01.12.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а. с. 39-40).

Ухвалою суду від 12.12.2022 року було витребувано докази по справі, та листом від 02.03.2023 року повідомленоприватного виконавця виконавчого округу Одеської області - Долинського М.М. про необхідність надати витребувані докази (а.с. 116-117, 147).

Ухвалою суду від 08.06.2023 року було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - службу у справах дітей Нерубайської сільської ради Біляївського (Одеського) району Одеської області (а.с. 182-183).

Ухвалою суду від 14.08.2023 року закрито підготовче провадження у справі (а.с. 194).

Представник позивачки - адвокат Лялін В.Ю. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовільнити, а також підтримав поданні письмові пояснення, де зазначає що, відповідно до абзацу 7 пункту 3 розділу 2 Порядку реалізації майна, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування на яке мають діти заявка на реалізацію арештованого майна додається разом із копію дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду в електронній або паперовій формі. Державний виконавець зобов`язаний звернутись до органу опіки та піклування, з метою отримання дозволу на реалізацію майна, у разі проживання в ньому неповнолітньої дитини. Зазначає, що документ, який підтверджує право користування житловим приміщенням є - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, що набрало законної сили, про надання особі права на вселення в житлове приміщення, визнання за особою право користування житловим приміщенням або право власності на нього, право на реєстрацію місця проживання або інший документ. (а.с. 259-263).

Представник відповідача - адвокат Розенбойм Ю. в судовому засіданні підтримав поданні додаткові письмові пояснення по справі в інтересах ОСОБА_2 в яких представник просить відмовити у позові. Звернув увагу, що позивачка зазначає про те, що виконавцем не було отримано відповідь органу опіки та піклування щодо реалізації нерухомого майна, в якому проживає дитина. Позивачем надано до суду один «доказ», а саме: Довідку Дачного садового товариства «Вітамін» від 10 листопада 2021 року за вих № 15/4 за якою «до складу сім?ї /зареєстрованих/ входять три особи, зокрема - Позивач, ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 . Вказаний «доказ» не є належним, допустимим та достатнім доказом наявності прав на проживання у будинку малолітнього ОСОБА_3 , оскільки Об?єктом оскарження у справі є Акт про передачу майна в рахунок погашення боргу від 05 жовтня 2020 року та свідоцтво від 08 вересня 2021 року про належність будинку власнику. Станом на вказані дати Правила реєстрації місця проживання фізичних осіб були врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 (втратила чинність 14.03.2022р.) «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».Дачне садове товариство «Вітамін» (код ЄДРПОУ 33357117) не не є виконавчим органом сільських, селищних, міських рад, сільських голів, оскільки є юридичною особою «приватного права», а не органом (в тому числі виконавчим) місцевого самоврядування.А отже, не може виконувати функцію органу реєстрації місце проживання фізичних осіб та відповідно, не може надавати інформацію «довідку» про таке місце проживання.Крім того, вказана «довідка» від 10 листопада 2021 року не містить інформації щодо місця реєстрації малолітнього ОСОБА_3 , ані станом на дату оформлення Акту про передачу майна в рахунок погашення боргу від 05 жовтня 2020 року, ані станом на дату оформлення свідоцтва від 08 вересня 2021 року про належність будинку власнику. Таким чином, «довідка» не містить даних щодо проживання малолітнього ОСОБА_3 у будинку станом на час створення оскаржуваних у справі документів, а отже ця довідка не може вважатися належним та допустимим доказом місця проживання вказаної особи на час виникнення спірних правовідносин.Крім того, сама позивачка в позовній заяві, місцем її реєстрації зазначила - АДРЕСА_2 . Також, спірний будинок є садовим будинком, для літнього користування та не може бути місцем реєстрації місця проживання малолітньої особи, оскільки це суперечить вимогам Закону. Позивач у справі просить визнати недійсним та скасувати Акт про передачу майна в рахунок погашення боргу від 05.10.2020 року та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 08.09.2021 року, однак представник відповідача вважає, що це не є ефективним способом захисту, при цьому позивачка повинна була звернутись до суду з позовом про витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), а не визнання недійсними постанови приватного виконавця, акта про передачу майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. (а.с. 226-229, 250-251).

Від начальника служби у справах дітей Нерубайської сільської ради Біляївського (Одеського ) району Одеської області надійшла заява про слухання справи за відсутності їх представника (а.с. 203).

Від держаного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області надійшла заява про слухання справи за відсутності їх представника (а.с. 50, 60, 69, 99, 156).

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено наступне:

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_4 10.05.2017 року розглянуто позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Гребенюк І.М. про визнання договору купівлі-продажу садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 удаваним та визнання його договором застави та визнання права власності на вказаний садовий будинок та земельну ділянку та позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ОСОБА_5 , які діяли в інтересах неповнолітнього сина про звернення стягнення на предмет застави та стягнення грошових коштів.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15.11.2017 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 травня 2017 року - в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення грошових коштів, а також стягненні судових витрат - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина, третя особа орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, про стягнення грошових коштів, звернення стягнення на предмет застави - задоволено частково. Стягнуто з відповідачів солідарно грошові кошти у розмірі 42 122, 25 долара США, що станом на 10 травня 2017 року еквівалентно 1116633 гривні.

У позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ,які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина, третя особа Біляївська РДА про звернення стягнення на предмет застави було відмовлено (а.с. 19-27)

Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Трушиної О.І. від 03.05.2018 року було задоволено заяву ОСОБА_2 та скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту на садовий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-18).

05.10.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. було складено Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у ВП № 57039711. Вказаним актом приватний виконавець встановив, що спірний садовий будинок належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі договору дарування №1314, від 16.05.2012 року. Приватним виконавцем Долинським М.М., вищезазначений садовий будинок площею 99.4 кв.м. та земельна ділянка площею 0.0521 га, кадастровий номер:5121084200:02:002:0707, за адресою: АДРЕСА_1 , було передано до Державного підприємства «СЕТАМ» для реалізації, шляхом продажу через систему електронних торгів за ціною встановленою звітом про незалежну оцінку нерухомого майна, вартість якого становить - 438 357 гривень 00 копійок.

Згідно протоколу проведення електронних торгів №497236 від 17.08.2020 року, торги з реалізації нерухомого майна, а саме: Садового будинку та земельної ділянки, не відбулися за відсутністю допущених учасників торгів, у зв?язку з чим Державним підприємством «СЕТАМ» було проведено переоцінку та призначені другі торги на 07.09.2020 року за ціною- 372 603 гривень 45 копійок.

Згідно протоколу проведення електронних торгів №500672 від 07.09.2020 року, торги з реалізації вказаного нерухомого майна, не відбулися за відсутністю допущених учасників торгів, зв?язку з чим Державним підприємством «СЕТАМ» було проведено переоцінку та призначені треті торги на 28.09.2020 року за ціною - 306 849 гривень 90 копійок.

Згідно протоколу проведення електронних торгів №503691 від 28.09.2020 року, торги з реалізації вказаного нерухомого майна, не відбулися за відсутністю допущених учасників торгів. Враховуючи зазначені обставини та керуючись ч.ч. 6,7,8,9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М., було запропоновано стягувачу ОСОБА_2 залишити за собою нереалізоване майно. Та як наслідок, в рахунок погашення боргу за виконавчим листом у справі №496/3140/16ц від 23.03.2018 року виданого Біляївським районним судом Одеської області ОСОБА_2 було передано у власність садовий будинок та земельна ділянка за адресою : АДРЕСА_1 (а.с. 173-174).

08.09.2021 року державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області відповідно до ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі акту приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашеного боргу, складного Долинським М.М. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області від 05.10.2020 року було видно свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_2 на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

10.11.2021 року Головою Правління ДСТ «ВІТАМІН» на ім`я уповноваженого власника житлового приміщення/будинку, членові дачно-садового кооперативу ОСОБА_1 , надано довідку № 15/4, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї/зареєстрованих/входять: ОСОБА_1 1982 р.н., ОСОБА_5 1976 р.н., ОСОБА_3 2009 р.н. (а.с. 12)

Частини другої статті 16, частини першої статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьої, п`ятої, шостої статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час складання Акту про передачу майна в рахунок погашення боргу від 05.10.2020 року, передбачено, що стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а тому така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Разом з тим, оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), в постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17, на які послалися заявники в касаційних скаргах.

Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час складання Акту про передачу майна в рахунок погашення боргу від 05.10.2020 року, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів № 476065 від 21 квітня 2020 року (далі - Порядок № 2831/5), електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку № 2831/5 виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проєкт заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором електронних торгів не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор електронних торгів перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, організатор електронних торгів через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Організатор повертає заявку на реалізацію майна приватному виконавцю у разі зупинення або припинення діяльності приватного виконавця відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 334/715/20 (провадження № 61-14112св21) зазначено, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Головною обставиною, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 742/3070/18 (провадження № 61-628св20), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 295/6608/19 (провадження №61-13801св20), на які послалося ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» в касаційній скарзі, а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17.

Однією з основних підстав визнання недійсним та скасування Акту про передачу майна, позивачка вважає те, що приватний виконавець не отримав дозвіл органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має її неповнолітній син.

Згідно зі статтею 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

У частині третій статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»).

Стаття 19 СК України регулює участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Частина шоста цієї статті СК України визначає співвідношення повноважень цього органу та суду, встановлюючи, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Виконавець у виконавчому провадженні відповідно до законодавства України подібними повноваженнями не наділений.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень).

Підставою для визнання недійсним правочину щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

Відповідно до частини першої статті 176 СК України батьки зобов`язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення неповнолітньої дитини житлом покладається саме на її батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160 СК України).

Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. (ч. 1, 3 ст. 29 ЦК України).

Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону (частина перша статті 405 ЦК України).

Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, від 10 березня 2021 року у справі № 362/6156/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 201/13270/19).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15). Цей висновок зводиться зокрема до того, що сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Крім того, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 201/18443/17 (провадження № 61-530св19), зроблено висновок про те, що дозвіл органу опіки та піклування на відчуження житлового приміщення, право користування яким мають неповнолітні діти, необхідний на момент укладення правочину, а не на момент реалізації такого майна з електронних торгів.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21), викладено правовий висновок про те, що для судових рішень, які передбачають стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житлової нерухомості є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього учасника виконавчого провадження щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.

Акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу у ВП № 57039711 було складено приватним виконавцем 05.10.2020 р. (а.с. 173-174), свідоцтво про право власності на садовий будинок видано 08.09.2021 року, тоді як довідка Голови Правління ДСТ «ВІТАМІН» видана ОСОБА_1 , лише 10.11.2021 р. Отже, на момент реалізації нерухомого майна, ОСОБА_1 , яка достеменно знала про існування свого боргу, не надала приватному виконавцю таку довідку, як на підтвердження права користування цим нерухомим майном своїм неповнолітнім сином.

Також, слід зазначити, що в позовній заяві позивачем зазначено місце реєстрації: АДРЕСА_2 , що також підтверджено копією паспорту ОСОБА_1 .

Сама довідка ДСТ «ВІТАМІН» за своїм змістом, ніяк не підтверджує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та малолітній ОСОБА_3 , дійсно проживають або зареєстровані за спірною адресою.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходить з відсутності підстав для визнання недійсним та скасування Акту про передачу майна в рахунок погашення боргу від 05.10.2020 року, та відповідно визнання недійсним та скасування свідоцтва від 08.09.2021 року. Позивач будучі обізнаною про існування боргу та відповідно можливого здійснення виконавчих дій виконавцем, не повідомила його про можливе порушення прав неповнолітньої дитини на користування будинком. При цьому, належних доказів реєстрації дитини за адресою реалізованого майна, або будь-якого іншого доказу, окрім довідки Садового товариства, які б підтвердили проживання в спірному будинку дитини, позивачка не надала, у зв`язку з чим неповнолітня дитина не набула права користування цим житловим приміщенням.

За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

Так, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Подібний за змістом висновок наведений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №199/8324/19.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсним Акту про передачу майна в рахунок погашення боргу та визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, не відповідає належному способу захисту в цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Наведене узгоджується з правовими висновками сформульованими, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

У відповідності ст. 141 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, судові витрати несе позивач.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , фактично мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича (адреса: м. Одеса, вул. Кузнечна, буд. 14); треті особи: держаний нотаріус Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Діана Миколаївна (адреса: Одеська область, м. Біляївка, вул. Костіна, буд. 19); служба у справах дітей Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області (67661, Одеська область, Одеський район, с. Нерубайське, пл. Партизан, буд.4, ЄДРПОУ 04377753, e-mail: nerybajroe@gmail.com) про визнання недійсним та скасування акту про передачу нерухомого майна та свідоцтва нотаріуса - відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 23.10.2024 року, з урахуванням навантаження складу суду. Затримання строків складання повного тексту пов`язано з навантаженням на склад суду, враховуючи, що від штатної кількості - 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки 7, веденням воєнного стану, відключенням електроенергії, недостатньою кількістю суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, відсутності у складі суду секретаря судового засідання, показники навантаження перевищують нормативні у 5 разів, суд першої інстанції позбавлений можливості щодо дотримання строків, передбачених національним законодавством

Суддя В.М. Буран