Постанова

від 11.11.2024 по справі 469/308/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.11.24

22-ц/812/1555/24

Провадження № 22-ц/812/1555/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2024 року м. Миколаїв

справа № 469/308/24

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості з орендної плати, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на рішення Березанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 23 серпня 2024 року під головуванням судді Гапоненко Н.О., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі - ТОВ «Південь Агро Інвест») про стягнення заборгованості з орендної плати.

Позивач зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 9, 3802 га з кадастровим номером 4820986000:01:000:0050 та земельна ділянка площею 0,3399 га з кадастровим номером 4820986000:07:000:0041, що розташовані в межах території Березанської селищної ради (колишньої Чаппаївської сільської ради), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 жовтня 2017 року між ним та ТОВ «Південь Агро Інвест» було укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач передав вищевказані земельні ділянки в користуваннявідповідачу.

В п. 4.1 розділу «Орендна плата» сторони погодили виплату орендної плати в розмірі 8,97% нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, що складає: ділянка № 1: 22549, 26 грн. за рік оренди, ділянка № 2: 786,43 грн. за рік оренди., починаючи з 01 вересня 2008 року. Згідно п. 4.2 із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори) передбаченні чинним законодавством України. Згідно з пунктами 4.5, 4.6 Договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 01 вересня поточного року, розмір орендної плати переглядається 1 раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку підвищення цін тарифів у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не звини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені Договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення. (п. 4.7 Договору).

За твердженням ОСОБА_1 , після того, як він 29 липня 2021 року та 12 липня 2022 року письмово звернувся до відповідача з заявою про відмову від подальшої пролонгації договору оренди, відповідач відмовився сплачувати йому орендну плату за 2022 рік.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Південь Агро Інвест» заборгованість за орендною платою у сумі 27144 грн 81 коп., яка складається з заборгованості за орендною платою - 23 335 грн 69 коп, пені - 34 грн 00 коп., 3 % річних - 1034 грн 00 коп., інфляційні втрати - 2740 грн 68 коп. та судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Південь Агро Інвест» просило відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з п.4.2 договору оренди з суми орендної плати орендарем, як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України, а саме податок на доходи з фізичних осіб - 18% та військовий збір - 1,5%, тому розмір орендної плати на рік складає 18785,23 грн., у з`вязку з чим вважав надані позивачем розрахунки незаконними та необґрунтованими Крім того, зазначав, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) підлягає застосуванню позовна давність в один рік відповідно до ст.258 ЦК України. Посилався на те, що товариство зареєстроване та здійснює свою діяльність на території Миколаївської області та затримка виплати орендної плати у 2022 році відбулась через введення військового стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації, через що в умовах дії непереборної сили майже всі працівники підприємства покинули територію Миколаївської області, частина якої навіть була окупована, відновлення діяльності відбулося лише на початку 2023 року. Вважає, що відповідно до п.13.2 договору оренди відповідач звільняється від відповідальності, оскільки порушення сталося не з його вини, що також зазначено в листі Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Вважало заявлені позивачем вимоги про стягнення витрат на правову допомогу неспівмірними та необґрунтованими відносно позовних вимог та з урахуванням того, що справа розглядається у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників.

У відповіді на відзив представник позивача - адвокат Дорошенко А.В. зазначала, що посилаючись на форс-мажорні обставини, відповідач не надав будь-яких доказів того, що вказані обставини об`єктивно унеможливили виконання підприємством зобов`язань за договором оренди. Крім того, за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за 2022-2023 роки. У Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, Березанська селищна територіальна громада відсутня. Щодо заперечення відповідача про нарахування заборгованості з виплати орендної плати без відрахування ПДФО та військового збору, адвокат Дорошенко А.В. зазначила, що відповідно до Податкового кодексу України об`єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності, земельні ділянки (паї), які перебувають у власності. Враховуючи, що відповідачем, як платником орендної плати, орендна плата позивачу не сплачувалась, а об`єктом оподаткування є земельні ділянки, надані в оренду, за які відповідач податки та інші збори не сплачував, відповідно заборгованість по вказаним платежам органом ДПС України буде нарахована власнику земельних ділянок. Щодо розміру витрат на правову допомогу представник позивача зазначила, що розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням договору про надання правничої (правової) допомоги № 49/23 від 20 грудня 2023 року, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою угодою до договору; сума гонорару може бути встановлена за домовленістю сторін в фіксованому розмірі; відповідно до додаткової угоди від 22 лютого 2024 року до договору, вартість послуг (гонорару) за договором про надання правничої допомоги встановлена за домовленістю сторін в фіксованому розмірі та становить 5000,00 грн., які сплачені клієнтом при прийманні-передачі наданих послуг.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 23 335 грн 69 коп ( без врахування податків та обов`язкових платежів), 3 % річних в розмірі 10 34 грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 2740 грн 68 коп., 34 грн 44 коп. пені. 1211 грн 20 коп. судового збору та 5000 грн витрат на правничу допомогу, а всього стягнуто 33 356 грн 01 коп.

При ухваленні рішення суд виходив із того, що відповідачем не виплачена орендна плата за 2022 рік. На підставі зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, 3% річних, інфляційних втрат та пені. Також суд вважав підтвердженими витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Південь Агро Інвест» вважає, що рішення суду є незаконним та таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи.

Апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги їх пояснення, що виплата орендної плати на рік складає 18 785 грн 23 коп, так як при виплаті орендної плати товариство, як податковий агент, несе обов`язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб ( 18%) та військовий збір (1,5 %). За такого, надані позивачем розрахунки є незаконними та необґрунтованими, а тому не можуть бути задоволені судом. Також суд не взяв до уваги надані докази про сплату податків та зборів, а саме платіжні інструкції № 964 та № 1002 від 15 лютого 2022 року, не застосував строки позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України за їх заявою, не врахував заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Південь Агро Інвест» просило рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Дорошенко А.В., зазначає, що заперечення відповідача щодо нарахування заборгованості з виплати орендної плати без врахування податків та обов`язкових платежів є безпідставними. Зазначаючи в рішенні про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати без врахування податків та обов`язкових платежів, суд зазначив, що такі податки і збори, які підлягають сплаті відповідачем як податковим агентом, мають бути сплачені при фактичній виплаті заборгованості. Вказана позиція відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №523/14396/19, яка має враховуватись судом в силу ст. 263 ЦПК України. Посилання відповідача на платіжні інструкції на сплату ПДФО та військового збору за 2022 рік є безпідставними, оскільки сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, утриманий з орендної плати, потрібно у загальні строки, встановлені ст. 168 ПК України. Згідно умов укладеного договору оренди, орендна плата сплачується орендарем не пізніше 01 вересня поточного року, отже сплата ПДФО та військового збору з оренди землі за 2022 рік в лютому 2022 року до нарахування орендної плати за 2022 рік є неможливою. Вважає також необґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо не застосування судом строків позовної давності, так як річний строк позовної давності для нарахування пені , який почав свій перебіг 01 вересня 2022 року на час дії карантину та період дії воєнного стану не сплинув. Доводи апеляційної скарги в частині неспівмірності витрат на правову допомогу вже були предметом дослідження судом першої інстанції та суд вважав обґрунтованими вказані витрати.

Крім того, адвокат Дорошенко А.В. просила стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн надану у суді апеляційної інтанції.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повному обсязі.

Так, за змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю є власником двох земельних ділянок: площею 9.3802 га, кадастровий номер 4820986000:01:000:0050, та площею 0.3399 га, кадастровий номер 4820986000:07:000:0041, які розташовані в межах Березанської селищної ради (раніше - Чапаєвської сільської ради), із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11, 11 зв.).

01 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , ТОВ «ім. К.Л. Петровського» та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі №40800700013, за умовами якої зі згоди орендодавця орендар ТОВ «ім. К.Л. Петровського» передало, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняло на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені договором оренди землі (а.с.14- 15).

Пунктами 3.1, 3.2 цієї угоди передбачено, що її укладено строком до 31 грудня 2022 року, та після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Сторонами узгоджено, що у п.п.4.1,4.2 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8.97% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 22 549 грн 26 коп. (земельна ділянка, площею 9.3802 га) та 816 грн. 26 коп. (земельна ділянка, площею 0.3399 га) за рік оренди, та із цієї суми орендарем, як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування.

Пунктом 4.5 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року. Орендар перераховує грошові кошти на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів або в іншій формі, погодженій сторонами.

Згідно з п.4.6 угоди розмір орендної плати переглядається один раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до умов п.4.7 угоди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п.9.1 додаткової угоди до договору оренди землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 9.4 угоди, окрім іншого, встановлено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за цим договором орендні платежі.

Позивач, посилаючись виключно на невиконання зобов`язань за договором оренди, подав цей позов до суду та просив про стягнення з орендаря на свою користь орендної плати в сумах, визначених в п.4.1 додаткової угоди без врахування податків та зборів та з врахуванням коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки землі, а також додаткового стягнення, пені згідно до п.4.7 умов угоди, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання відповідно до п.13.1 додаткової угоди та положень ст.625 ЦК України.

Не спростовуючи факту невиплати орендної плати за 2022 рік, відповідач, як орендар, вважав належним її розмір за відрахування сплачених ним податків та зборів, та посилався на відсутність підстав для додаткового стягнення з нього збитків від інфляції, пені та 3% річних за відсутністю його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язання, з огляду на введення в країні з 24 лютого 2022 року воєнного стану та проведення бойових дій на території Миколаївської області.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

За правилами ч.1 ст.93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст.6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно положень Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».

У справі, яка переглядається, районним судом встановлено, що ТОВ «Південь Агро Інвест» не виплатило ОСОБА_1 орендну плату за користування земельними ділянками за 2022 рік.

При цьому, саме на відповідача у справі покладено обов`язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов`язання за договором оренди землі з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов`язання.

ТОВ «Південь Агро Інвест» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату за 2022 рік у строки та на умовах, що встановлені договором оренди, не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання щодо внесення орендної плати та прийняття заходів щодо внесення орендної плати за договором оренди щороку. Порушення відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні договору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що належних доказів на підтвердження сплати позивачу орендної плати за користування належними йому земельними ділянками за 2022 рік відповідачем до суду не надано, не надано й доказів на підтвердження невиконання зобов`язання за наявності обставин, які він вважає форс-мажорними, тому прийшов до висновку, що у відповідача дійсно виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачу.

Визначаючи розмір заборгованості за договором оренди, яка підлягає сплаті з орендаря на користь орендодавця, суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача.

Разом з тим, щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди землі, пені за порушення строків виплати орендної плати та трьох процентів річних і інфляційних втрат, то слід зазначити наступне.

Судом установлено, що за 2022 рік підлягала нарахуванню орендна плата в узгодженому сторонами розмірі 23 335грн 69 коп. (22 549 грн 26 коп. + 786 грн 43 коп.).

При цьому, посилання позивача на те, що орендна плата була неправильно нарахована без урахування оновленої нормативно грошової оцінки землі, не заслуговують на увагу.

Згідно з п. 289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до положень п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (ст.289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2020, 2021, 2022, 2023 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Пунктами 288.5.1, 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до ст.ст.1,2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями п.2 ч.1 ст.13, ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі №3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі №3-21гс13 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 26 травня 2021 року у справі №540/544/18 (провадження №61-13979св19).

Умовами укладеної 01 жовтня 2017 року додаткової угоди до договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Південь Агро Інвест» у п. 4.1 передбачено, що сторони погодили розмір орендної плати у грошовій формі в розмірі 8.97% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає ділянка за №1 - 22 549 грн 26 коп. за рік оренди; ділянка за №2 - 786 грн 43 коп. за рік оренди.

Нормативно грошова оцінка земельних ділянок визначена в п.2.5 додаткової угоди до договору оренди землі.

Згідно з відомостями Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2020, 2021 та 2022 роки, які розміщено у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-nky-zemel-za-2021-rik/) у 2020, 2021, 2022 роках індексація нормативно грошової оцінки землі проводилась.

Відповідно до інформації, наданої Державною службою статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110%.

Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять:

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки - 1.0;

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за 2016 рік - 1.0.

Тобто, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2020 - 2022 років не змінювався, та становив 1.0 %, що не впливало на визначений договором розмір орендної плати, у тому числі і за 2022 рік.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №732/1705/16-ц (провадження №61-29685св18), від 03 лютого 2021 року у справі №618/1078/19-ц (провадження №61-12935св20).

Також, з матеріалів справи встановлено, що позивач даних про зміну нормативно грошової оцінки належної йому земельної ділянки відповідачу не подавав, а також не ініціював питання про перегляд розміру орендної плати за 2022 рік.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, позивачу не була виплачена сума коштів за договором оренди землі за 2022 рік в загальному розмірі 23 335 грн 69 коп (сума визначена без відрахування податків та обов`язкових платежів), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та з якої підлягає відрахуванню податок та обов`язкові платежі.

Втім, суд першої інстанції помилково вважав необхідним її стягнення без врахування податків та зборів, що повинні сплачуватись відповідачем, як податковим агентом.

Так, згідно п.164.2.5 ст.164 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1 ст.170 цього Кодексу.

У відповідності до положень п.170.1.1 ст.170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

З наданих відповідачем до районного суду платіжних інструкцій №964 та №1002 від 15 лютого 2024 року вбачається, що орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» за 2022 рік сплачено 25 553 грн. 50 коп. загального розміру військового збору з оренди землі та 135 048 грн. 59 коп. податку на доходи фізичних осіб, що утримано з оренди землі у Березанській територіальній громаді (а.с.61,62).

За такого та з урахуванням передбаченого законом обов`язку орендаря сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з орендної плати за землю, як податковим агентом, позивач мав би отримати орендну плату за 2022 рік у загальному розмірі 18785 грн 23 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Доводи позивача про необхідність стягнення за рішенням суду орендної плати, у розмірі визначеному за умовами додаткової угоди без врахування здійснених відповідачем обов`язків, як податковим агентом, суперечать висновкам, зробленим Об`єднаною Палатою КЦС в складі ВС у постанові від 25 березня 2024 року при розгляді справи №461/2729/22, оскільки у цьому разі перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не буде вважатися належним виконанням судового рішення. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині належного предмету виконання.

Тобто стягнення на користь позивача суми без врахування здійсненої виплати податків та зборів призведе до штучного збільшення обов`язків відповідача та безпідставного виконання судового рішення у розмірі, що перевищує розмір зобов`язання.

При вирішенні справи судом також встановлено невнесення орендарем орендної плати у строки, визначені додатковою угодою до договору, тобто наявність підстав для стягнення з відповідача пені у відповідності до п.4.7 додаткової угоди.

Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1 ст.546 ЦК України).

В силу ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено після відрахування податків та обов`язкових платежів розмір орендної плати за рік становить 18785 грн 23 коп.

За умовами договору орендодавець має право на отримання пені за затримку у виплаті орендної плати в розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.4.7 додаткової угоди).

З урахуванням наданих доказів та в межах пред`явлених вимог, пеня підлягає обрахуванню за наступні періоди: за 2022 рік за 539 днів - буде становити 27 грн. 74 коп.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розмір пені судом першої інстанції помилково розрахований із суми заборгованості 23 335 грн. 69 коп. за 2022 рік.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (передбаченої договором про оренду землі пені), то слід зазначити наступне.

Оскільки сторони у договорі оренди землі (п.4.7) передбачили відповідальність орендаря у вигляді стягнення неустойки (пені) у разі прострочення виплати орендної плати, і як вже було зазначено у оскаржуваному рішенні відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору, суд першої інстанції правильно визначився із доведеністю позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.1,2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як визначено у ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення судом рішення у справі 17 квітня 2024 року ТОВ «Південь Агро Інвест» через систему «Електронний суд» подало відзив на позовну заяву, в якому також заявило про застосування позовної давності до вимог про нарахування неустойки (пені).

Між тим, заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про нарахування та стягнення пені є безпідставною, оскільки позивач просив про нарахування пені за 2022-2023 роки, а відповідно до п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СOVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

За постановами Кабінету Міністрів України (від 11 березня 2020 року №211 початок дії карантину та від 25 квітня 2023 року №651 закінчення дії карантину) дія карантину в Україні тривала з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, отже з урахуванням наведених норм права, якою подовжена позовна давність на строк дії карантину, пеня обрахована в межах річної позовної давності.

За такого є підстави для стягнення пені у зв`язку із несплатою орендної плати за 2022 рік, зауважень щодо розміру нарахувань відповідач не надав.

Також, підлягає відповідному корегуванню і розрахунок коштів за ст.625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заборгованість по орендній платі є грошовим зобов`язання, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин ч.2 ст.625 ЦК України, але помилково визначив суму боргу 23 335 грн. 69 коп. за 2022 рік.

З врахуванням наведеного, інфляційні втрати за 2022 рік становлять 2 269 грн. 22 коп., три проценти річних - 833 грн. 54 коп.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині розміру стягнутої з відповідача заборгованості з орендної плати, 3% річних, інфляційних втрат, пені підлягає зміні, шляхом стягнення заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 18 785 грн 23 коп. (з урахуванням утриманих обов`язкових податків та зборів), 3% річних у розмірі 833 грн 54 коп., інфляційних втрат в розмірі 2269 грн 22 коп., пені у розмірі 27 грн 74 коп., а всього - 21 915 грн 73 коп.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог (80.73%) також підлягає зміні судове рішення і в частині розміру стягнутого з відповідача судового збору за позовну заяву: з 1211 грн 20 коп. до 977 грн 80 коп., та в частині витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції: з 5 000 грн до 4 036 грн 50 коп.

Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 280 грн 07 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу.

Відзив ОСОБА_1 , поданий представником адвокатом Дорошенко А.В. на апеляційну скаргу, містить клопотання про відшкодування 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Зі змісту цього клопотання та акту приймання-передачі від 07 жовтня 2024 року про надання правової допомоги згідно договору №49/23 від 20 грудня 2023 року та додаткової угоди від 02 жовтня 2024 року слідує, що вказані витрати стосуються вартості наданих адвокатом послуг: виготовленням відповіді на відзив ТОВ «Південь Агро Інвест» на позовну заяву (що подавалась до суду першої інстанції) та відзиву на апеляційну скаргу.

Вирішуючи дане клопотання колегія суддів звертає увагу, що питання розподілу витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції місцевим судом було вирішено і в апеляційному порядку позивачем не оскаржувалось. За такого колегія суддів вважає, що питання про відшкодування наданих адвокатом послуг з виготовлення відповіді на відзив ТОВ «Південь Агро Інвест» на позовну заяву - не підлягає розгляду апеляційним судом в даному апеляційному провадженні.

Враховуючи складність та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) у суді апеляційної інстанції; той факт, що адвокат Дорошенко А.В. надавала послуги позивачу при зверненні із позовом до суду, тому ознайомлення зі змістом апеляційної скарги та складання відзиву на неї не могли потребувати значного часу, а більшість доводи є аналогічними доводам позовної заяви, колегія суддів вважає достатнім та розумним відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 350 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2024 року в частині розміру стягнутої з відповідача заборгованості з орендної плати, 3% річних, інфляційних втрат, пені та розподілу судових витрат - змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 18 785 грн 23 коп. (з урахуванням утриманих обов`язкових податків та зборів), 3% річних у розмірі 833 грн 54 коп., інфляційні втрати в розмірі 2269 грн 22 коп., пеню у розмірі 27 грн 74 коп., а всього - 21 915 грн 73 коп. (двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятнадцять гривень сімдесят три копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 977 грн 80 коп. (дев`ятсот сімдесят сім гривень вісімдесят копійок) судового збору та 4 036 грн 50 коп. (чотири тисячі тридцять шість гривень п`ятдесят копійок) витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» відшкодування судового збору за апеляційну скаргу в розмірі 280 грн 07 коп. (двісті вісімдесят гривень сім копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 350 грн 00 коп. (триста п`ятдесят гривень 00 копійок) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року