Постанова

від 12.11.2024 по справі 521/21558/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5350/24

Справа № 521/21558/23

Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: заявник ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , заінтересована особа - Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3

на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року, постановлену Малиновським районним судом м. Одеси у складі: судді Плавич І.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року заявник ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду у порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт батьківства ОСОБА_4 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) стосовно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести відповідні зміни до актового запису № 176 про народження дитини ОСОБА_2 , зробленого 03 березня 2017 року Корабельним районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області у графі «відомості про батька» вказати батьком дитини ОСОБА_4 ; відомості про ОСОБА_5 , як батька дитини, з вказаного акту про народження дитини виключити; інші відомості щодо дитини залишити без змін та, з урахуванням зазначених змін, видати нове свідоцтво про народження дитини ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що заявниця ОСОБА_1 та її загиблий чоловік ОСОБА_4 перебували у цивільному шлюбі. У них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_2 . З полового будинку після виписки ОСОБА_4 забирав свою родину до додому та був дуже щасливий народженням єдиного сина. Усі необхідні речі для комфортного проживання купував особисто ОСОБА_4 . Реєстрацією народження дитини та отримання усіх необхідних документів займалася заявниця.

Оскільки ОСОБА_1 не перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 , тому вона звернулась до Корабельного районного у місті Херсоні відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, який інформацію про батька в актовому записі про народження сина вносив зі слив матері відповідно до вимог ст. 135 СК, а саме - вказав, що батьком дитини є ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_7 жили разом у звичному для них ритмі, відсутність документального оформлення батьківства їм не заважала, адже все оточення знало про те, що батьком дитини є ОСОБА_6 .

З початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_4 вступив у лави Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув.

Метою встановлення батьківства померлого ОСОБА_4 щодо його сина є отримання належних внаслідок загибелі батька пільг та виплат.

У зв`язку з наведеним, заявниця усно звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану із проханням про внесення змін до Свідоцтва про народження сина, однак відмовлено та роз`яснено право звернутися до суду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),залишено без розгляду.

Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду на загальних підставах у порядку позовного провадження.

В апеляційній скарзі заявниця в особі свого представника просить ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року про залишення заяви без розгляду як необґрунтовану, невмотивовану та таку, що не відповідає вимогам законності, скасувати та направити справу для продовження розгляду до Малиновського районного суду м. Одеси.

Доводами апеляційної скарги є недотримання судом вимоги обґрунтованості судового рішення, оскільки в даному випадку відсутній спір про право, адже відсутній потенційний вплив на спадкові правовідносини у разі встановлення такого факту, єдиним спадкоємцем і єдиним членом сім`ї загиблого ОСОБА_4 є його матір ОСОБА_8 , яка була у процесуальному статусі свідка по справі і яка підтверджувала факт батьківства свого сина ОСОБА_4 стосовно малолітнього ОСОБА_2 і яка жодних претензій матеріально-правового характеру щодо такого батьківства не мала.

Спір про право в даному випадку відсутній, оскільки не існує жодної суперечності між суб`єктами цивільного права, натомість, суд постановляючи оскаржувану ухвалу, не вказав правових підстав, які б підтверджували зворотнє. Щодо наявності або відсутності спору про право посилається на практику Верховного Суду, зокрема, у постановах у справах № 545/844/23 від 07.02.202, № 302/991/19 від 15.04.20, № 180/2132/21 від 14.12.2022, № 761/16555/23 від 20.12.2023.

Посилаючись на приписи ст. 130, ч. 1 ст. 135 СК України, вважає врегульованою процедуру встановлення факту батьківства за рішенням суду в порядку окремого провадження за умови доведеності такого належними та допустимими доказами, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібраними відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Заявниця про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки її представник повістку отримала 05.10.2024 2:42:04 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 136).

Заінтересована особа - Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 139).

Вказане відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство ібатьківствоохороняються державою.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав євстановленняправовідношення (частина друга статті 18 СК України).

Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенціїпроправа дитини).

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку,встановленомустаттями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини,фактйогобатьківстваможе бутивстановленийза рішенням суду. Заявапро встановлення факту батьківстваприймається судом, якщо записпробатька дитини уКнизі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заявапро встановлення факту батьківстваможе бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір`ю дитини.

Провадження стосовновстановлення батьківстваабо його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявоюпро встановлення факту батьківстває записпробатька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Та обставина, що питання визнаннябатьківстваза рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).

Рішення щодовстановлення факту батьківствамає ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстраціїбатьківствав органах реєстрації актів цивільного стану.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнаннябатьківства,оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точноговстановлення батьківствастосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростуванняфакту батьківства.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановленихцим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З матеріалівсправи вбачається та встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 , про що Корабельним районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області зроблено відповідний актовий запис № 176 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 03 березня 2017 року. Батьком дитини записаний ОСОБА_5 (а.с. 9).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, який сформовано 28 березня 2017 року вбачається, що в актовому записі про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про батька записні відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.7).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, про що 12 квітня 2023 року Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зроблено відповідний актовий запис № 591 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

Постановляючи ухвалу про залишення заяви ОСОБА_1 , яка діє як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд виходив з того, що в даному випадку виник спір про право на отримання пільг та виплат після смерті особи.

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вказані висновки суду пронаявність спорупроправо, що виключає розгляд справи в порядку окремого провадження, оскількифакт встановлення батьківстванеобхідний заявниці для отримання пільг та виплат після смерті особи, є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПКУкраїни окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справипропідтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справпро встановленняфактів, що мають юридичне значення визначено статтею 315 ЦПК України.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також іншіфакти,від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їхвстановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справипро встановленняфактів, якщо: згідно із законом такіфактипороджують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їхвстановлення;заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчуєфакт,що має юридичне значення;встановленнятакогофактуне пов`язується з подальшим вирішенням спорупроправо.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спірпроправо» (пункт 1 статті 6 Конвенціїпрозахист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спорупроправо» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Спірпроправо характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання.

Під споромпроправо необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спорупроправо, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20).

Під час розгляду справи судом не встановлено, що особи, які також мають право на отримання одноразової грошової виплати, заперечують противстановлення факту батьківствазагиблого ОСОБА_4 щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За матеріалами справи, мати загиблого ОСОБА_8 , яка залучена до участі у справі у якості свідка, зі змісту наданої нею суду заяви визнавала факт батьківства свого загиблого на війні сина ОСОБА_4 щодо малолітньої дитини заявниці Квітки Вадима, вважає його своїм онуком та підтверджує вищезазначений факт, про який просить заявниця (а.с. 12).

Оскільки право формування суб`єктного складу справи належить виключно заявнику, а вона зазначила заінтересованою особою лише Корабельний ВДРАЦС у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса), то твердження суду про наявність спору про право жодним чином не узгоджується з зазначеним суб`єктним складом, оскільки незрозуміло, який спір про право з приводу права заявниці (в інтересах малолітнього сина) на отримання одноразової грошової виплати у неї існує із вказаним відділом РАЦС.

За таких обставин, суд дійшов помилкового висновку, що в даному випадку наявний спірпроправо, не з`ясував пов`язаності встановленнязазначеногофактуз наступним вирішенням спорупроправо та якого саме, оскільки жодних відомостей про те, що з приводу права заявниці в інтересах малолітнього сина на отримання одноразової грошової виплати існує спір та з ким саме, не з`ясував можливе коло таких осіб.

Без з`ясування вказаного висновки суду є передчасними та хибними, такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, а твердження заявниці, що у спірному випадку належним способом вирішення питання щодобатьківства ОСОБА_4 є звернення до суду із заявоюпро встановлення факту його батьківствавідповідно до частини першої статті 130 СК України у порядку окремого провадження, не спростовані судом належним чином.

Тому підстави для залишення заяви ОСОБА_1 , на які як на помилкове вона посилалася в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 12 листопада 2024 року.

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко