Ухвала

від 03.10.2024 по справі 757/32774/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32774/24-к

пр. 1-кс-28836/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «КОМФОРТ-2021», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2024 у кримінальному провадженні №12021105060002624 від 24.12.2021, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «КОМФОРТ-2021» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2022 у справі №757/20398/22-к, на нерухоме майно, а саме: на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 135133780391).

Мотивуючи означене клопотання, адвокат вказує, що 11.08.2022 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було задоволено клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва та накладено арешт на майно, яке зареєстровано на праві власності за ТОВ «КОМФОРТ-2021» (код ЄДРПОУ 44280618), а саме на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 135133780391).

Водночас, в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала справа №761/2686/22 за позовом гр. ОСОБА_4 до ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» та ТОВ «Комфорт-2021», за участі третіх осіб: гр. ОСОБА_5 та ПНКМО ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.06.2023 по справі №761/2686/22 позов гр. ОСОБА_4 до ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія», ТОВ «Комфорт-2021», треті особи: гр. ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння було задоволено частково, а саме:

?визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 16.11.2021 ТОВ «Українська телекомунікаційна компанія» та ТОВ «Комфорт-2021», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1584;

?скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61628158 від 16.11.2021 17:02:04.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ «КОМФОРТ-2021» звернулось до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою.

16 травня 2024 року Київським апеляційний судом за результатами розгляду апеляційної скарги представника ТОВ «КОМФОРТ-2021» було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу задоволено та скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №761/2686/22 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Таким чином, Київським апеляційним судом було підтверджено правомірність набуття у власність нерухомого майна, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 135133780391).

Починаючи від дати накладення арешту на майно (11.08.2022) й по сьогоднішній день (05.07.2024) вже минув один рік та майже одинадцять місяців, що є досить значним та тривалим періодом під час якого власник майна позбавлений повноцінно реалізовувати його право власності.

Станом на сьогоднішній день, будь-які слідчі дії в кримінальному провадженні №12021105060002624 від 24.12.2021 не здійснюються, цивільний позов не пред`явлено та навіть не встановлено потерпілу особу, а також не вручено підозру будь-якій особі.

Адвокат зазначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 219 КПК України, які діяли до 31.12.2023 року (чинна норма на час, протягом якого мало бути закрито кримінальне провадження) строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відтак, кримінальне провадження №12021105060002624 від 24.12.2021 повинно було бути закінчене не пізніше липня 2023 року у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

Таким чином, в подальшому застосуванні арешту майна немає потреби та накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Представники власника майна адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.

Слідчий, прокурор в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, що у відповідності до ст. 174 КПК України не створює процесуальних перешкод у формі неможливості розгляду клопотання. Проте, прокурором окружної прокуратури ОСОБА_7 , подано заяву про розгляд клопотання у його відсутність та просив відмовити у задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення сторони захисту, дослідивши матеріали провадження та додані до нього документи приходить наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що Печерською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021105060002624 від 24.12.2021 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2022 у справі №757/20398/22-к накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 135133780391).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.08.2022, метою арешту майна є забезпечення спеціальної конфіскації.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому підозра будь-яким службовим чи посадовим особам ТОВ «КОМФОРТ-2021» не пред`являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно, зважаючи на досить тривале перебування майна під арештом, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2022 у межах кримінального провадження № 12021105060002624 від 24.12.2021, на нерухоме майно, а саме: на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 135133780391).

Ухвала підлягає негайному виконанню і оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1