Рішення

від 15.11.2024 по справі 599/1988/24

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 599/1988/24

Номер провадження 2/599/718/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2024 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В.Г., секретаря судового засідання Бородайко І В., розглянувши в м. Зборові в приміщенні Зборівського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені)за простроченнясплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі однієї/третьої частини від всіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття. В обґрунтування вимог позивач зазначила, що відповідно до рішення суду відповідач повинен сплачувати аліменти, разом з тим на підставі розрахунку заборгованості із сплати аліментів виданої державним виконавцем Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції станом на 08 серпня 2024 року утворилася заборгованість зі сплати аліментів у загальному розмірі 9378.00 грн. За таких обставин позивачка розрахувала розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату їй аліментів на утримання неповнолітніх дітей за допомогою калькулятора пені за прострочення сплати аліментів за період з 30 серпня 2022 року по 08 серпня 2024 року, сума якої становить 228290.90 грн. Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності та позивача, позовні вимоги підтримує, просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату позивачу аліментів на утримання неповнолітніх дітей за період з 30 серпня 2022 року по 08 серпня 2024 року, сума якої становить 228290.90 грн, при неявці відповідача не заперечує щодо постановлення заочного рішення.

Суд, в силу п.3 ст.211 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача.

Відповідач, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, повторно, до суду не з`явився, не повідомивши про причини неявки, заяв про відкладення судового розгляду чи про розгляд справи за його відсутності, до суду не подав. Відзиву на позовну заяву не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

За таких обставин, суд вважає можливим постановити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши, оцінивши та проаналізувавши матеріали і докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2022 року, яке набрало чинності, задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі однієї/третьої частини всіх видів доходу, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення ними повноліття, починаючи з 30 серпня 2022 року та 992,40 грн. судового збору в дохід держави..

За виконавчим листом Зборівського районного суду Тернопільської області №599/1504/22 від 14 вересня 2022року відкрито виконавче провадження. Відповідачем кошти сплачуються не регулярно, у зв`язку з чим час від часу виникає заборгованість по сплаті аліментів.

Державним виконавцем Бережанського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Здеп С.М. здійснено (виконано) розрахунок заборгованості (станом на 08.08.2024) зі сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Згідно вказаного розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати аліментів станом на 08.08.2024 становить 9378.00 грн, а сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження становить 15034,10 грн.

Як передбаченост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту для даних правовідносин передбаченіСімейним Кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2ст.78 ЦПК України).

Статтею 180 СК Українивстановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно дост. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Формулу за якою необхідно обраховувати неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц, провадження №14-37цс18. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів прострочення (не обмежуючись лише тим місяцем, у якому не проводилося стягнення, а за весь період прострочення) до дня їх фактичної сплати/стягнення (день сплати не враховується) та множимо на один відсоток. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені обраховується шляхом додавання сум пені, обрахованих за кожним місячним (періодичним) платежем. Проте, розмір пені не має бути більшим ніж 100 % від суми боргу за певний місяць.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18 відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № б-ЗООцсІб, і дійшла висновку про те, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81573936).

Розрахунок неустойки (пені) за несплату аліментів має визначатися за формулою, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18.

Так, у вказаному судовому рішення Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. З урахуванням того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а на суму несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилося стягнення аліментів. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Крім того, здійснюючи розрахунок пені, суд враховує положення ч. 1ст.196СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, яка підлягає застосуванню в силу ст. 5 ЦК України, оскільки вказана норма пом`якшує цивільну відповідальність боржника за несвоєчасну сплату аліментів.

Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується;

Суд при обчисленні пені врахувує, що прострочення розпочинається з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені аліменти;

Згідно розрахунку представника позивача сукупний розмір пені за період з вересня 2022 року по серпень 2024 року становить 228290,90 грн. Натомість сукупний розмір заборгованості з вересня 2022 року по серпень 2024 року, на яку нараховувалася пеня, складає 15034,10 грн. Тому з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, одержувач аліментів має право на стягнення 15034,10 грн пені.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст.7СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

У відповідності до ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України „Про охорону дитинства").

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.Так, відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Як передбачено частинами 1 та 2статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).

Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст.6 Конвенції, якою передбачені гарантії, надані сторонам, - справедливий, відкритий і швидкий розгляд. Відповідно до ч.5ст.124 Конституціїсудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3ст.129 Конституціїдо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1ст.196 СК, що суд враховує при встановленні доведеності вини відповідача.

Крім того, обов`язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогамиСК.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Жеребецька І.О., до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 15034,10 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати по справі.

Оскільки позивач за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1211.20 грн.

Представник позивача просить при ухваленні рішення стягнути понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень. Заяву мотивує тією обставиною, що між позивачем та представником було укладено Договір про надання юридичної (правничої) допомоги представництва та ведення справ в суді від 15.04.2024 року, за змістом якого сторони погодили, що за надані послуги позивач сплатить адвокату винагороду, розмір якої та порядок узгоджується домовленістю між сторонами. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 10.07.2024 року позивач оплатила за послуги юридичної (правничої) допомоги, про вид та вартість наданих послуг, а саме 8000,00 гривень на професійну правничу допомогу сторони склали Акт виконаних робіт до Договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 15.04.2024 року, які представник позивача просить стягнути з відповідача.

Вирішуючи клопотання суд наголошує на наступному.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В клопотанні при зверненні до суду із позовними вимогами представник позивача зробив повідомлення про те, що ним будуть надані суду докази на підтвердження понесених судових витрат до моменту виходу суду в нарадчу кімнату і такі докази надано суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Представник позивача надала суду копію Договору про надання юридичної (правничої) допомоги представництва та ведення справ в суді від 15.04.2024 року, акт виконаних робіт до Договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 15.04.2024 року, підписання якого свідчить про оплату клієнтом наданих адвокатом послуг в повному обсязі.

Пунктом 4 частини першої статті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 30Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Разом з тим, згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.5 цієї статті ЦПК) .

Зваживши надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги в судових засіданнях, враховуючи принцип співмірності суд вважає, що адвокатом за змістом письмових доказів достатньо детально описано перелік виконуваних адвокатом позасудових робіт, а тому заява підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на правову допомогу пропорційно суми задоволення позову в розмірі 8000 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 81, 133, 137, 141, 258 - 268, 273, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст.180, 196 Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: 47226 с.Оліїв, Тернопільського району, Тернопільської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 30 серпня 2020 року по 01 серпня 2024 року в розмірі 15034,10 грн (п`ятнадцять тисяч тридцять чотири гривні десять копійок).

У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: 47226 с.Оліїв, Тернопільського району, Тернопільської області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адресамісця проживання:с.Білоголови Тернопільського району Тернопільської області, судові витрати на надання правової допомоги в розмірі 8000 грн (вісім тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: 47226 с.Оліїв, Тернопільського району, Тернопільської області в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення суду складено 15 листопада 2024 року.

Суддя Зборівського

районного суду Чорна В.Г.