Рішення

від 06.11.2024 по справі 640/6239/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року м.Київ № 640/6239/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хауленд" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №170289 від 02.01.2020,

в с т а н о в и в :

Товариство обмеженою відповідальністю "Хауленд" звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 170289 від 02.01.2020 р., винесену у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Хауленд».

В обґрунтування позовних вимог вказано про безпідставне зазначення в акті перевірки про порушення перевізником п.22.5 Правил дорожнього руху щодо перевищення, встановлених законодавством габаритно-вагових норм більше ніж на 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач наголошував, що під час встановлення відповідного порушення, послуги з вантажного перезення надавались іншим суб`єктом господарювання, оскільки транспортний засіб знаходився у суборенді у ТОВ "Аграрні Системні Технології". До того ж, позивач посилається на порушення процедури розгляду справи, оскільки він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 24.12.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2020 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

20.04.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.04.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 26.04.2023 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І.

Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач), не погоджуючись з позовними вимогами ТОВ "Хауленд", подав відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення адміністративного позову заперечував. Відповідач зазначив, що підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт та застосування адміністративно-господарського штрафу стало порушення п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено перевищення габаритних параметрів, а саме ширина склала 3,3 м при нормативно допустимому - 2,6 м, довжина фактична 25,8 м при нормативно допустимому 22 м. Відповідач стверджує, що саме позивач має відповідати за вказане порушення, оскільки під час перевірки водієм ним не було надано жодних документів про перебування транспортного засобу у суборенді. Надана позивачем товарно-транспортна накладна також не підтверджує перебування транспортного засобу у суборенді, оскільки вона не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, був зупинений транспортний засіб марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 належить ТОВ «Гранд Хол».

Відповідно до договору оренди, який було надано ТОВ «Гранд Хол» до Укртрансбезпеки в подальшому, було встановлено, що Орендарем транспортного засобу є ТОВ «Хауленд», інші документи щодо суборенди надано не було.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки VOLVO, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено перевищення габаритних параметрів, а саме ширина склала 3,3 м при нормативно допустимому - 2,6 м, довжина фактична 25,8 м при нормативно допустимому 22 м.

Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить довідка про здійснення габаритно-вагового контролю №038493 від 08.11.2019.

За результатами перевірки cкладено Акт проведення перевірки №193869 від 08.11.2019, в якому зазначено про порушення п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме перевезення вантажу згідно ТТН №06/11/2019-04 з перевищенням габаритних норм на 26,92% без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

Зі змістом вказаного акту та виявлених порушень водій ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення.

Відповідачем повідомлено позивача про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та необхідність явки до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпки для участі у розгляді справи та надання пояснень.

За наслідком розгляду матеріалів перевірки, Київським міжрегіональним управлінням Уктрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №170289 від 02.01.2020, щодо порушення ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якою на позивача накладено штраф у розмірі 34 000 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також Закон № 2344-III).

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За приписами ч.7 ст.6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Так, ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з ч.ч. 17-20 ст.6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також Порядок № 1567).

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Судом встановлено, що 08.11.2019 о 23 год. 07 хв. при проведенні перевірки на участку а/д М-05 Київ - Одеса 450 км + 500 м посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Одеській області було здійснено перевірку транспортного засобу марки Volvo, днз НОМЕР_1 , що належить ТОВ "Гранд Хол". За кермом транспортного засобу згідно посвідчення водія від 05.11.2004, РВА 210333, перебував водій ОСОБА_1 .

Отже, транспортний засіб на праві власності належить ТОВ "Гранд Хол" відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

При цьому, спірною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення п.22.5 Правил дорожнього руху накладено штраф у розмірі 34 000 грн на ТОВ "Хауленд".

Накладаючи штраф на позивача відповідач виходив з того, що відповідно до договору оренди, який було водієм до Укртрансбезпеки, було встановлено, що орендарем транспортного засобу є ТОВ «Хауленд», а тому застосовано санкції до належного суб`єкта правопорушення.

При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

За визначенням у статті 1 названого Закону:

автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом;

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Відповідно до положень частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством (стаття 18 Закону № 2344-III).

Згідно вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (стаття 48 Закон № 2344-III).

За правилами частини другої статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

При цьому суд зауважує, що водій ОСОБА_1 , при проведенні перевірки надав посадовим особам відповідача свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, товарно-транспортну накладну. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до ст. 48 вказаної норми у товарно-транспортній накладній обов`язково зазначається автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (надалі Правила № 363) визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Правила № 363 визначають, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №06/11/2019-04 від 06.11.2019, наданої водієм під час здійснення перевірки, на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу, автомобільним перевізником зазначено ТОВ "Аграрні Системні технології".

Також, судом встановлено, що 02.01.2019 між ТОВ «Хауленд» (орендар) та ТОВ «Аграрні Системні Технології» (суборендар) було укладено договір суборенди рухомого майна №15 ВАТ (надалі - Договір суборенди).

За умовами Договору суборенди та у відповідності до Додаткової угоди №10 від 01.11.2019 сторони, зокрема, домовилися про передачу від ТОВ «Хауленд» до ТОВ «Аграрні Системні Технології» в строкове платне користування транспортного засобу марки VOLVO FH12, днз НОМЕР_1 . Передача зазначеного транспортного засобу в суборенду підтверджується складеним та підписаним Актом приймання-передачі майна від 08.11.2019.

Таким чином, позивач не є перевізником у спірних правовідносинах, а відтак не є суб`єктом відповідальності за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт.

Суд зазначає, що саме автомобільний перевізник є особою відповідальною за дотримання габаритно-вагових параметрів транспортного засобу.

У той же час, власник транспортного засобу повинен належним чином оформлювати передачу транспортного засобу у користування, з метою, у тому числі, виявлення особи, відповідальної за порушення законодавства про автомобільний транспорт, щоб, у цьому випадку, у посадових осіб Укртрансбезпеки було чітке і безальтернативне розуміння, хто є суб`єктом відповідальності.

Також суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, про те, що визначити автомобільного перевізника можна на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу.

За наведеного, суд приходить до висновку, що надані товариством докази (договір, акт приймання-передачі, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів) дають підстави стверджувати, що позивач не був перевізником у спірних відносинах.

Доводи про те, що у межах спірних відносин ТОВ «Хауленд» не було перевізником, відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Твердження позивача щодо порушення відповідачем порядку процедури розгляду справи про порушення, суд вважає безпідставними, оскільки справа про порушення розглянута з додержанням вимог Порядку №1567, позивача було повідомлено про розгляд справи та прийнято оскаржувану постанову.

Крім цього, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжної інструкції позивачем сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2102,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №170289 від 02.01.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хауленд» (код ЄДРПОУ: 39655545; місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд.18/7, м.Київ, 01133) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.