Рішення

від 06.11.2024 по справі 642/4365/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 642/4365/21

Провадження №2/552/207/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024 Київський районний суд м.Полтави в складі :

головуючого судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хільковець Тетяни Василівни, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерства юстиції України про встановлення факту не вчинення (неукладеності) договору дарування, про скасування запису проведеної державної реєстрації права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради,

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

Друга Харківська міська державна нотаріальна контора,

приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна Ірина Миколаївна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до відповідачів Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хільковець Тетяни Василівни, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерства юстиції України про встановлення факту не вчинення (неукладеності) договору дарування, про скасування запису проведеної державної реєстрації права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння.

В позовній заяві з врахуванням заяви про зміну предмету позову зазначила, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 32,8 кв. м., житловою площею 16,9 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 12 липня 1993 року належала ОСОБА_6 .

20 грудня 2004 року в Другій Харківській державній нотаріальній конторі ОСОБА_6 посвідчила заповіт на сина своєї племінниці ОСОБА_4 , яким на випадок своєї смерті заповіла йому все своє майно.

ОСОБА_6 було важко самій переборювати хвороби. Через численні хвороби та самотність вона перебувала у складних життєвих обставинах. В силу свого віку та стану здоров`я ОСОБА_6 потребувала постійної сторонньої допомоги. З роками її потреба у сторонній допомозі підсилювалася.

ОСОБА_6 було важко самій переборювати хвороби та обслуговувати себе.

Тому вона погодилася на переконання та обіцянки ОСОБА_5 про надання їй з його боку реальної необхідної допомоги та догляду у подальшому житті (забезпечення її грішми, одежею, продуктами харчування, ліками, підтримка квартири в належному технічному стані) взамін на укладання Договору довічного утримання та догляду.

Проте, після підготовки ОСОБА_5 усіх необхідних документів, 26 квітня 2005 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Галиною Іванівною між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було посвідчено не Договір довічного утримання та догляду, а Договір дарування квартири сину відповідача ОСОБА_4 .

Таким чином, з метою заволодіння належної ОСОБА_6 квартири, відповідач ОСОБА_5 , обманними діями, використовуючи довіру самотньої хворої жінки, що потребувала стороннього догляду і на той час, призвів її до помилки щодо обставин, які мають істотне значення, та до неправильного сприйняття ОСОБА_6 фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення договору дарування квартири замість договору довічного утримання.

Введена в оману ОСОБА_6 вважала, що вона посвідчила з ОСОБА_5 договір довічного утримання, і що вказаний громадянин буде здійснювати догляд за нею та її утримання.

Однак, перехід права власності на квартиру від ОСОБА_6 до громадянина ОСОБА_4 за договором дарування не відбувся. Саму квартиру та ключі від неї ані ОСОБА_5 , ані ОСОБА_4 не отримали, дарунок не прийняли, технічну інвентаризацію квартири не проводили, державну реєстрацію Договору дарування та права власності на квартиру у «Харківському МБТІ» ХМР (до 01 січня 2013 року) не здійснювали.

Починаючи з 2011 року, позивачка ОСОБА_3 разом з ТЦНСП Холодногірського району м. Харкова допомагала ОСОБА_6 та забезпечувала її необхідними продуктами харчування, ліками, одежею. Вона допомагала їй у пранні білизни, купала її та доглядала за нею як за рідною матір`ю. З метою надання цим цивільним відносинам законного характеру 08 червня 2018 року між ОСОБА_6 (Відчужувач) та ОСОБА_3 (Набувач) було укладено спадковий договір стосовно квартири, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_7 (реєстр. № 388), за яким Набувач зобов`язується виконувати розпорядження Відчужувача, а право власності на квартиру виникає у Набувача з моменту смерті Відчужувача.

14 лютого 2018 року Державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Дейнеко Тетяною Вікторівною внесено запис про право власності ОСОБА_6 за № 24872041 на об`єкт нерухомого майна:1487488363101 (з відкриттям розділу) на підставі Дублікату свідоцтва про право власності.

Державними реєстраторами відповідачу ОСОБА_4 неодноразово було відмовлено у реєстрації за ним права власності на спірну квартиру.

Рішення про відмову в проведенні державної реєстрації відповідачем не оскаржені та не скасовані.

Тому реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_4 , що проведена державним реєстратором ОСОБА_8 за договором дарування, який не відбувся, є незаконною.

Також, не маючи права укладати договори щодо спірної квартири, 08 грудня 2020 року відповідачами укладено договір дарування, за яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 зазначену квартиру .

05 липня 2019 року ОСОБА_6 посвідчила заповіт на ім`я позивача ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Після її смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняла спадщину.

Тому посилаючись на вказані та інші обставини, вважаючи незаконним проведення реєстраційних дій щодо квартири, та посилаючись на наявність у неї прав на спірну квартиру, позивач просила суд:

встановити факт неукладеності (невчинення) Договору дарування квартири АДРЕСА_2 (сторони: ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 26 квітня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. (реєстр. № 6753);

визнати протиправними рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48013352 від 30.07.2019 15:26:17 (дата, час державної реєстрації:19.07.2019 14:04:00), ОСОБА_9 , Департамент реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради (на даний час Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська область) та скасувати у Державному реєстрі прав:

1) запис про право власності № 32610476, що прийнято на підставі рішення від 30.07.2019 № 48013352 15:26:17 (дата, час державної реєстрації:19.07.2019 14:04:00), власники: ОСОБА_4 , форма власності: приватна, розмір частки: 1;

2) внесення змін до запису про право власності № 24872041 у розділі «Деталізована інформація про право власності» (дата, час державної реєстрації:14.02.2018 13:47:04), що прийнято на підставі рішення від 30.07.2019 № 48013352 15:26:17 (дата, час державної реєстрації:19.07.2019 14:04:00) в частині зміни розміру частки у праві власності з «1» на «0» та у розділі Додаткові відомості: Право власності припинено, власники: ОСОБА_6 (дата, час внесення змін: 30.07.2019 15:38:14);

витребувати з володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 /об`єкт нерухомого майна № 1487488363101/ та визнати за громадянкою ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2 /об`єкт нерухомого майна № 1487488363101/ після померлої ОСОБА_6 у порядку спадкування за заповітом, посвідченим 05.07.2019 року Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою.

Судові витрати просила покласти на відповідачів.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 15 липня 2021 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати в загальному позовному провадженні.

Розпорядженням голови Верховного Судувід 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.

Відповідно до даного Розпорядженнясправи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.

Справа №642/4365/21 також передана на розгляд до Київського районного суду м.Полтави.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 05 травня 2023 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено продовжувати зі стадії підготовчого провадження.

До звершення підготовчого судового засідання позивач подала суду заяву про зміну предмету позову, у якій просила суд розглядати уточнену позовну заяву, а саме віндикаційний позов до Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хільковець Тетяни Василівни, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерства юстиції України про встановлення факту не вчинення (неукладеності) договору дарування про скасування запису проведеної державної реєстрації права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10 червня 2023 року вказаний віндикаційний позов прийнято до розгляду.

Відповідач Міністерство юстиції України надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив (т. 1 а.с. 135-139, т.3 а.с.188-192).

У відзиві зазначив, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом - Закон).

Повноваження, основні завдання і порядок діяльності Міністерства юстиції України врегульовано Положенням про Міністерства юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі за текстом - Положення).

Пунктом 3 Положення визначено основні завдання Міністерства юстиції України. Слід зазначити, що зміст та обсяг повноважень, закріплених Положенням та чинним законодавством не наділяє відповідача повноваженнями щодо вчинення будь яких дій, пов`язаних з вимогами Позивача та викладених у позовній заяві.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону, Міністерство юстиції України, розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Тобто, тільки у випадку прийняття відповідного рішення за результатами розгляду скарги на рішення державного реєстратора, Міністерство юстиції України мало б повноваження внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З зазначеного слідує, що обов`язки по реєстрації права власності на нерухоме майно або скасування такої реєстрації за рішенням суду, тобто відновлення, у разі задоволення позову, нібито порушених прав позивачки, не належать до кола повноважень Міністерства юстиції України.

У позовній заяві відсутня жодна вимога спрямована до Міністерства юстиції України.

Позовна заява не містить ґрунтовних посилань та доводів, які б свідчили про порушення прав Позивача з боку Міністерства юстиції України.

Наявні владні повноваження відповідача ніяким чином не можуть слугувати підставою залучення його у справу у якості співвідповідача у випадку, коли ніякого порушення прав і охоронюваних законом інтересів з його боку не відбувалось.

Міністерство юстиції України не може відповідати за дії вчинені державним реєстратором, оскільки такі дії вчиняються останнім самостійно, та відповідно до положень чинного законодавства його наділено власною адміністративною процесуальною правосуб`єктністю. Він, як посадова особа, що має статус суб`єкта владних повноважень, від власного імені може здійснювати права та виконувати обов`язки в суді.

Мін`юст не є володільцем квартири АДРЕСА_2 , а, відтак його залучення у якості відповідача по справі № 642/4365/21 є необґрунтованим та таким, що не відповідає усталеній практиці Верховного Суду та чинним нормам процесуального права.

Рішенням Ленінського районного суду від 12.03.2019 по справі № 642/4237/18 за ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 26.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Галиною Іванівною, реєстраційний №6753; визнано недійсним спадковий договір стосовно вказаної квартири від 08.06.2018, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих Вікторією Володимирівною, реєстровий №388.

Вказане рішення набрало законної сили.

Право власності на оспорювану квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі вказаного рішення, яке вступило в законну силу.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги цілком необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, в тому числі до Міністерства юстиції України, як неналежного відповідача.

Відповідач ОСОБА_5 надав відзив на позов, у якому проти первісних позовних вимог заперечив (т. 1 а.с. 180-187).

У відзиві зазначив, що дійсно, 26 квітня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , який діяв за малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено договір дарування, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_6 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 .

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. та зареєстровано в реєстрі за №6753.

Після нотаріального посвідчення вказаного договору право власності за малолітнім ОСОБА_4 зареєстровано не було, ОСОБА_4 набув зазначене право, яке було зареєстровано в нотаріальному реєстрі.

В 2016 році ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 31 травня 2018 року, в задоволенні її позову було відмовлено.

Таким чином вимога ОСОБА_3 про встановлення факту неукладеності договору дарування від 26 квітня 2005 року є надуманою та необґрунтованою.

У зв`язку з відсутністю оригіналу договору дарування вказаної вище квартири від 26 квітня 2005 року для проведення реєстрації права власності виникла необхідність в отриманні дублікату договору дарування.

16 липня 2018 року ним отримано дублікат договору дарування від 26 квітня 2005 року та подано документи для проведення державної реєстрації права власності.

Але оскільки за ОСОБА_6 право власності на квартиру було зареєстровано на підставі іншого правовстановлюючого документу, в реєстрації права власності йому було відмовлено.

08 червня 2018 року ОСОБА_6 в порушення інтересів ОСОБА_4 укладено з ОСОБА_3 спадковий договір.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2009 року, яке набрало законної сили 16 квітня 2019 року, за ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору від 26 квітня 2005 року.

Цим же рішенням визнано недійсним спадковий договір від 08 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

На даний час на підставі договору дарування від 08 грудня 2020 року власником спірної квартири є ОСОБА_5 .

Оскільки ОСОБА_3 перешкоджала йому в користуванні належною йому квартирою, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 липня 2021 року задоволено його вимоги про виселення ОСОБА_3 та вселення його до квартири.

На підставі викладеного, посилаючись на безпідставність позовних вимог, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Не погодившись з доводами відповідачів, викладених у відзивах, позивач надала відповіді на відзиви, у яких просила відмовити в задоволенні відзивів (т.1 а. с.194-207, 216-232).

Департамент реєстрації Харківської міської ради надав відзив, у якому проти позовних вимог заперечив (т.1 а.с. 152-160).

У відзиві зазначив, що державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради права та законні інтереси позивача не порушені, оскільки при здійсненні реєстраційних дій державний реєстратор діяв у повній відповідності до вимог законодавства України.

Тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити (т.1 а.с.152-160).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2021 року частково задоволено клопотання позивач ОСОБА_3 про витребування доказів. Витребувано з Департаменту реєстрації Харківської міської ради належним чином завірену копію Реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1487488363101.

Витребувано з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради довідку (відомості) про перелік осіб, за якими станом на 31.12.2012 на праві приватної власності була зареєстрована квартира АДРЕСА_2 , коли та на підставі якого правовстановлюючого документу.

Витребувано від приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кривошеїної Ірини Миколаївни належним чином засвідчену копію нотаріальної діїДоговору дарування від 08.12.2020 (реєстр.№ 1594, сторони: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) (т.1 а.с.269, т.2 а.с. 10).

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився, уповноваживши адвоката Сєрого В.В. представляти її інтереси в суді.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. При цьому посилався на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Міністерства юстиції України Богуцька В.В. в судовому засіданні проти позову заперечила. При цьому посилалась на обставини, викладені у відзиві.

Інші учасники справи та/або їх представники, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Правовідносини власності щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 неодноразово були предметом судового розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому є встановленими та не доказуються при розгляді даної справи за позовом ОСОБА_3 обставини, встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2019 року у справі №642/4237/18, яке набрало законної сили 16 квітня 2019 року (т.1 а.с. 51-56).

Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, що квартира АДРЕСА_2 є однокімнатною, житловою площею 16,9 кв.м, загальною площею 32,8 кв.м.

Вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 12.07.1993 року, зареєстрованого в КП ХМБТІ 12.07.1993 року за №П-4-530.

У квітні 2005 року ОСОБА_6 повідомила про свій намір подарувати квартиру малолітньому ОСОБА_10 на його день народження, т.я. сторони перебували у рідних стосунках.

26 квітня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , який діяв за малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено договір дарування, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_6 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_2 .

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г.І. та зареєстровано в реєстрі за №6753.

Після нотаріального посвідчення договору дарування від 26 квітня 2005 року право власності за неповнолітнім ОСОБА_4 в КП ХМБТІ не було зареєстровано, але за ОСОБА_4 було зареєстровано у нотаріальному реєстрі правочинів щодо нерухомого майна.

В 2016 році ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_2 недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2017 року по справі №642/968/16-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування було відмовлено, та Постановою апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2018 року по справі №642/968/16-ц залишено без змін.

Після набрання рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2017 року по справі №642/968/16-ц законної сили, ОСОБА_4 отримав 16 липня 2018 року дублікат договору дарування від 26 квітня 2005 року.

Рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації ХМР Вєлєвої А.О. №42110249 від 18 липня 2018 року відмовлено в державній реєстрації права власності на зазначену квартиру, бо в процедурі розгляду заяви було встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за дарувальником на підставі іншого правовстановлюючого документу.

14.02.2018 року державним реєстратором Департаменту реєстрації ХМР Дейнеко Тетяною Вікторівною внесена запис про право власності ОСОБА_6 за №24872041 на підставі дублікату свідоцтва про право власності №4-93-18124а від 12.07.1993 року, який зареєстрований за №Д-1024-4-93-18124а від 13.02.2018 року, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39715870 від 16.02.2018 року.

08.06.2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Непочатих В.В., реєстровий №388. Після посвідчення спадкового договору приватним нотаріусом ХМНО Непочатих В.В. було накладено обтяження - заборона на нерухоме майно, внесена запис про обтяження №26535452, підставою виникнення обтяження є вказаний спадковий договір, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41515629 від 08.06.2018 року, державний реєстратор - приватний нотаріус ХМНО Непочатих В.В., особа, в інтересах якої встановлено обтяження - ОСОБА_3 , особа, майно якої обтяжується ОСОБА_6

08.06.2018 року, після винесення постанови апеляційним судом Харківської області від 31 травня 2018 року, ОСОБА_6 в порушення інтересів ОСОБА_4 було укладено спадковий договір з ОСОБА_12 та застосовано обтяження - заборона на нерухоме майно, підставою виникнення якої є вказаний спадковий договір.

Рішенням Ленінського районногосуду м.Харкова від12березня 2019року усправі №642/4237/18 за ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 16,9 кв.м, загальною площею 32,8 кв.м, на підставі договору дарування від 26 квітня 2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г.І., р.№6753.

Визнано недійсним спадковий договір стосовно квартири АДРЕСА_2 від 08.06.2018 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Непочатих В.В., р. №388.

Скасовано рішення про державну реєстрацію на підставі спадкового договору, індексний номер 41515629 від 08.06.2018 року обтяження - заборону на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , запис про обтяження номер 26535452 (т. 1 а.с. 51-56).

На підставі викладеного суд відхиляє посилання позивача та її представника на те, що після укладення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 договору дарування квартири 26 квітня 2005 року у відповідача не виникло право власності на квартиру, а також на неправомірність реєстраційних дій щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру.

Наведеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір дарування від 26 квітня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г.І., р.№6753.

Тому відсутні підстави для визнання цього договору неукладеним.

При цьому суд відхиляє посилання представника позивача на мотивувальну частину рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2017 року у справі №642/968/16-ц, у якому зазначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочин (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направлена на оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно зі ст. ст.210та640 ЦК Українине є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2019 року у справі №642/4237/18 встановлено факт укладення такого договору.

Відповідно до договору дарування квартири від 08 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М., ОСОБА_4 подарував зазначену квартиру ОСОБА_5 . Вказаний договір став підставою для реєстрації у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно права власності на вказану квартиру за ОСОБА_5 (т. 1 а.с.61).

Таким чином, на час розгляду справи власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 на підставі договору дарування 08 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М.

Зазначений договір не розірваний, не визнаний недійсним та є чинним.

Цим спростовуються доводи позивача про незаконне володіння відповідачем зазначеною квартирою.

Відповідно достатті328Цивільного кодексуУкраїниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

ОСОБА_13 , а потім ОСОБА_5 набули право власності на зазначену квартиру на підставах, що не заборонені законом.

Тому підстави для витребування квартири у законного власника відсутні.

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 13 січня 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (т. 1 а.с. 57).

Як підтверджується довідкою від 22 січня 2021 року №02-14/88, виданою Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою, 05 липня 2019 року за реєстровим №2-150 Другою Харківською державною нотаріальною конторою від імені ОСОБА_6 було посвідчено заповіт на все належне їй майно на ім`я ОСОБА_3 .

15 січня 2020 року від імені ОСОБА_3 Другою Харківською міською державною нотаріальною конторою було прийнято заяву про прийняття спадщини.

На підставі цієї заяви було заведено спадкову справу №12/2020 (т. 1 а.с. 58).

Але постановою державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори від 27 листопада 2020 року №1980/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 59-60).

Як підставу для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом вказано, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності №32610436 від 19 липня 2019 року за ОСОБА_4 на підставі дублікату договору дарування, посвідченого Мороз Г.І., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 26.04.2005 за реєстровим №6753, дублікат якого виданий 16.07.2018 за реєстровим №3388; рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12.03.2019 року за № 642/4237/18 та ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 25.04.2019 за №642/4237/18.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України с падкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 березня 2019 року у справі №642/4237/18, яке набрало законної сили 16 квітня 2019 року, право власності на квартиру АДРЕСА_2 визнано за ОСОБА_4 , за яким вказане право власності зареєстровано 19 липня 2019 року, саме ОСОБА_4 , а не ОСОБА_6 був власником зазначеної квартири на день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тому вказана квартира не увійшла до складу спадщини, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки спірна квартира не увійшла до складу спадщини, відповідно, позивач ОСОБА_3 не набула права власності на неї в порядку спадкування після ОСОБА_6 .

Тому відсутніпідстави длявизнання за ОСОБА_3 права власностіна спірнуквартиру впорядку спадкуванняза заповітомпісля померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ,а такождля витребування з володіння ОСОБА_5 та передачі їй цієї квартири.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 .

Інші доводи, викладені в позовній заяві, не надають підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не набула. До складу спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , спадкоємцем якої є позивач, спірна квартира не увійшла.

Крім того, позивач не була стороною договору дарування від 26 квітня 2005 року.

Тому укладенням даного договору та подальшою реєстрацією права власності на вказану квартиру за іншими особами право позивача порушено не було, а відповідно, воно не потребує захисту.

Також суд звертає увагу на те, що державний реєстратор ОСОБА_14 та Міністерство юстиції України не є учасниками спірних правовідносин.

Вони не були сторонами оскаржуваного договору, не набували прав власності на спірну квартиру.

А та обставина, що державним реєстратором здійснювалась державна реєстрація прав, не робить державного реєстратора учасником правовідносин власності на спірну квартиру.

Верховний Суд у Постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 686/30591/21, провадження № 61-7360св23, роз`яснив наступне.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України)…

…Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що державний реєстратор ОСОБА_14 та Міністерство юстиції України, що не є учасниками спірних правовідносин, є неналежними відповідачами у справі, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до них.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259,263 - 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хільковець Тетяни Василівни, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , Міністерства юстиції України про встановлення факту не вчинення (неукладеності) договору дарування про скасування запису проведеної державної реєстрації права власності та витребування квартири з чужого незаконного володіння.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_3 , проживаюча: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,

відповідач - Державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хільковець Тетяна Василівна, адреса: м. Харків, майдан Павлівський, 4,

відповідач - ОСОБА_4 , проживаючий: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,

відповідач - ОСОБА_5 , проживаючий: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

відповідач Міністерство юстиції України, адреса: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622,

третя особа - Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, адреса: м. Харків, майдан Павлівський, буд. 4, код ЄДРПОУ 03355057,

третя особа - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412,

третя особа - Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, адреса: м. Харків, вул. Озерянська, 6, код ЄДРПОУ 02900630,

третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна Ірина Миколаївна, адреса: АДРЕСА_5 .

Повне судове рішення виготовлено 15 листопада 2024 року.

Головуючий О.А.Самсонова