Рішення

від 14.11.2024 по справі 497/1290/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.11.2024

Справа № 497/1290/24

Провадження № 2/497/545/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

14.11.2024 року Болградський районний суд Одеської області у складі: головуючого - судді Кравцової А.В.,секретар судового засідання Ільєва Д.Д., розглянувши за відсутністю сторін взалі судув м.Болградцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області області та ОСОБА_2 про визнання особи такою, що не проживала за однією адресою зі спадкодавцем на момент його смерті,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2024р. позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, яким просить встановити факт того, що її рідна сестра ОСОБА_2 не проживала з 1994р. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, - не проживала за цією адресою разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі - і на день його смерті.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після чого відкрилася спадщина, яка складається з його частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташовані на АДРЕСА_1 , та іншого майна. Вона, позивач, - є дочкою померлого та прийняла спадщину як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька шляхом проживання за однією адресою з спадкодавцем на час його смерті та шляхом подання у встановений строк заяви до нотаріального органу про прийняття спадщини, однак, на момент смерті її батька ОСОБА_3 , разом з ними у вищевказаному будинку була зареєстрована ще одна його дочка - сестра її, позивачки, - ОСОБА_2 , яка фактично не проживає за зазначеною адресою з 1994р., оскільки у жовтні 2017 року виїхала в Польшу, де проживає та працює, й станом до теперішнього часу. Встановлення цього юридичного факту позивачу необхідно для вирішення питання про прийняття спадщини після смерті батька, тому вона змущена звернутися до суду.

У судове засідання позивачкане прибула, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутністю, представник відповідача - Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області та відповідачка ОСОБА_2 надіслали суду заяву, що вимоги позову визнають, просять розглянути справу без їх участі.

Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане 04.07.2019р. Болградським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області, а/з№493, а.с.15);

- згідно свідоцтва про народження позивача (серії НОМЕР_2 від 06.11.1998р., а/з№86, а.с.8), яка змінила своє прізвище після укладення шлюбу з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 " (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 17.11.2008р., а/з №26, а.с.9), та свідоцтва про народження відповідача ОСОБА_2 (серії НОМЕР_4 від 28.07.1976р., а/з №67, а.с.13), їх батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ;

- довідкою Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області від 05.04.2024р. за №03-01-11/184 підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - постійно проживав і був зареєстрований у АДРЕСА_1 , з ним разом за цією ж адресою були зареєстровані: ОСОБА_6 , 1952р.н., ОСОБА_2 , 1976р.н., ОСОБА_1 , 1980р.н., ОСОБА_7 , 1983р.н. (який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_8 , 2009р.н. та ОСОБА_9 , 2016р.н. (а.с.18);

- з акту опитування свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 05.04.2024р., що завірений секретарем Кубейської сільської ради за р.№383,84 (а.с.19), вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 з 1994р. виїхала з села Кубей до м.Одеси, де проживала і працювала на "Привозі" продавцем, в жовтні 2016 року - виїхала до Польщі, де проживає та працює до теперішнього часу і з весни 2017р. у с.Кубей не приїжджала, на поховання батька і брата - ОСОБА_2 - не приїжджала, тобто, на момент смерті спадкодавця - батька - ОСОБА_3 , - вона з ним не проживала (а.с.19);

- згідно відповіді приватного нотаріуса Станєвої В.Б. на ухвалу суду (за №613/01.16 від 15.08.2024р.), - спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - заводилася за №146/2019, індекс 02-14, спадкоємцем за законом його майна є ОСОБА_1 - позивачка, а також - ОСОБА_1 , спадкоємці ОСОБА_6 - дружина спадкоємця і ОСОБА_7 - син спадкоємця - відмовилися від своєї , інших спадкоємців не вбачається;

- відповідно до заяви представника відповідача - Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області - відповідач вимоги позивача визнає в повному обсязі;

- відповідно до заяви відповідача ОСОБА_2 - вона також вимоги позивача визнає в повному обсязі.

Згідно ст.ст.1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Ст.1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Відповідно до ч.3ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. А, відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Ч1ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Відповідно до ч.1ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ст.1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а, ст.1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. В разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також в разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ч.1ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п.1 Постанови Пленуму ВС України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998р. у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

П.23 Постанови Пленуму ВС України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини, а, згідно п.3,23 цієї ж Постанови №7 зазначено. що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч.2 ст.1221 ЦК України. Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.3ст.1268 ЦК України, є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця. Державна реєстрація за певною поштовою адресою сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання особи за цією адресою реєстрації. Ця ж норма Закону вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

До аналогічних висновків дійшов й Верховний Суд у своїх постановах від 21.10.2020р. (справа №569/15147/17, провадж.№61-39308св18), та від 28.04.2021р. (спр.№204/2707/19, пров.№61-15380св20).

Положеннями ч.ч.1,6ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Згідно вимог ст.3 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм права вбачається висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч.3ст.1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті спадкодавця. За ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем мається на увазі як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання зі спадкодавцем за однією адресою, а ч.3ст.1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що цілком можуть бути відмінними один від одного.

Відповідач ОСОБА_2 , таким чином, не проживаючи разом з вищевказаними спадкодавцем - її батьком - станом на момент відкриття спадщини, та протягом достатньо тривалого часу до цього, а також не звернувшись з відповідною заявою до нотаріуса про прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України 6-ти місяців, - не може вважатися таоюм, що прийняла спадщину після своїх батьків шляхом проживання з ними.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.1,2,12,13,76-84,89,95,247ч.2,258-259,263-266,273,352,354 ЦПК України, 1,6, 29,1168,1216-1218,1223,1261,1268-1270,1296 ЦК України, суд

ухвалив:

Задовольнитипозовні вимоги ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області області, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що не проживала за однією адресою зі спадкодавцем на момент його смерті.

Встановити наступнийюридичний фактта визнати,що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживала з 1994р. за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі - не проживала за цією адресою разом з її батьком - спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - станом на день його смерті.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту, після чого набирає законної сили. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua. Повний текст судового рішення виготовлено 14.11.2024 року.

Суддя А.В. Кравцова