Рішення

від 04.11.2024 по справі 200/5911/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Справа№200/5911/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянова О.В., розглянувши впорядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, Територіального управління ДСА України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, Територіального управління ДСА України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 №33-к/к від 26.02.2024 року Про встановлення надбавки за вислугу років в частині встановлення надбавки за вислугу років державному службовцю, старшому судовому розпоряднику ОСОБА_1 в розмірі 16 відсотків від посадового окладу, починаючи з лютого 2024 року; визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 №168-к/к від 13.08.2024 року Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , яким державному службовцю, старшому судовому розпоряднику ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 18 відсотків від посадового окладу, починаючи з 03 серпня 2024 року; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з усіма її складовими, а саме недонарахованої надбавки за вислугу років у порядку, визначеному статтею 52 Закону України Про державну службу №889-VIII від 10.12.2015 року на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, починаючи з 01 лютого 2024 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивачки про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення Електронний суд.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що працює в Красноармійського міськрайонного суду Донецької області на посаді старшого судового розпорядника. Зазначила, що їй з 29.05.2023 року було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 18 відсотків посадового окладу за стаж державної служби 6 років. Наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №33-к/к від 26.02.2024 року, виданим на підставі листа Національного агентства України з питань державної служби від 19.01.2024 року №926/92-24, їй встановлено надбавку за вислугу років на рівні 2 відсотків посадового окладу за кожний календарний рік стажу державної служби, а саме за 8 років вислуги у розмірі 16% посадового окладу. Крім того, наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №168-к/к від 13.08.2024 року їй встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 18% посадового окладу з 03 серпня 2024 року у зв`язку з досягненням 9 років вислуги років на державній службі. Зазначила, що спірні накази відповідача 1 суперечать положенням статті 52 Закону України Про державну службу та порушують її права на належний рівень оплати праці, зокрема, на гарантоване право на отримання надбавки за вислугу років на державній службу у розмірі 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Спірні накази відповідача 1 №33-к/к від 26.02.2024 року Про встановлення надбавки за вислугу років в частині встановлення надбавки за вислугу років державному службовцю, старшому судовому розпоряднику ОСОБА_1 в розмірі 16 відсотків від посадового окладу, починаючи з лютого 2024 року; №168-к/к від 13.08.2024 року Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , яким державному службовцю, старшому судовому розпоряднику ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 18 відсотків від посадового окладу, починаючи з 03 серпня 2024 року, вважає протиправними, просила задовольнити позов.

Відповідач 1 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у справі.

Відповідачем 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що абзацом першим пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік установлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. При цьому абзацом другим пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Також абзацом четвертим пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік установлено, що норми Закону України Про державну службу щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, керівник апарату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, діючи в межах наданих законом повноважень та у відповідності до чинного законодавства, яке встановлює порядок визначення розміру надбавки за вислугу років державних службовців, правомірно видав наказ про встановлення позивачу надбавки за вислугу років на державній службі, як такому, який працює в державному органі (органі державної влади), де проведено відповідну класифікацію посад.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт № НОМЕР_2 від 23.07.2019 року) та особою, що претендує на нарахування надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Відповідач 1 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області (код ЄДРПОУ 26503738), та відповідач 2 - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 26288796) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України мають адміністративну процесуальну дієздатність.

Судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23 квітня 1985 року, що ОСОБА_2 працює у Красноармійському міськрайонному суді з 08.04.2015 року.

Відповідно до протоколу розрахунку стажів державного службовця, виданого Красноармійським міськрайонним судом 31.07.2024 року, стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 31.07.2024 року становить 08 років 11 місяців 29 днів.

Наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03.08.2022 року №34-к/к ОСОБА_1 , секретарю Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 21% посадового окладу з 03 серпня 2022 року. Стаж державної служби складає 7 років.

Наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.02.2024 року №33-к/к відповідно до статті 46, 52 Закону України Про державну службу, постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби від 25.03.2016 року №229, листа НАДС від 19.01.2024 року №926/92-24 ОСОБА_1 , старшому судовому розпоряднику Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 16% посадового окладу за 8 років вислуги. Із зазначеним наказом позивачку ознайомлено 18.06.2024 року.

Відповідно до розрахункового листка за січень 2024 року позивачці нараховано надбавку за вислугу років у розмірі 24%.

Крім того, судом встановлено на підставі розрахункового листка за лютий 2024 року, що позивачці нараховано надбавку за вислугу років у розмірі 16%.

Наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.08.2024 року №168-к/к ОСОБА_1 , секретарю Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 18 відсотків посадового окладу з 03 серпня 2024 року. Стаж державної служби станом на 13.08.2024 року складає 09 років 00 місяців 11 днів.

Отже, спірною обставиною у даній справі є наявність правових підстав для прийняття відповідачем 1 спірних наказів щодо встановлення позивачці надбавки за вислугу років, виходячи з 2 відсотків за кожний календарний рік стажу державної служби.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 року № 3460-IX передбачено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України Про державну службу щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому, пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік визначено, що умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць.

Тобто, відповідно до положень пунктів 12-13 Прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, застосовуються для державних службовців у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби.

Національне агентство України з питань державної служби (далі - НАДС України), реалізуючи свої повноваження щодо забезпечення формування у сфері державної служби та функціонального управління державною службою в державних органах відповідно до приписів Закону України Про державну службу підготувало лист від 19.01.2024 року №926/92-94, відповідно до якого у 2024 році оплата праці державних службовців державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році з урахуванням пункту 12 Прикінцевих положень Закону. Державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу.

Крім того, НАДС у вказаному листі посилалося на надане Роз`яснення щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби від 10 січня 2024 року №176.

Так, у вказаному роз`ясненні надана вказівка про те, яким чином має відбуватися встановлення надбавки за вислугу років, передбаченої пунктом 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, а саме як зазначило НАДС України службі управління персоналом державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, необхідно підготувати проект наказу про встановлення надбавок за вислугу років на державній службі у відсотковому розмірі, перерахованому відповідно до абзацу другого пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік.

Враховуючи викладене, на виконання пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік та з урахуванням листа Національного агентства України з питань державної служби від 19.01.2024 року №926/92-94, наказом від 26.02.2024 року Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 33-к/к позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 16% посадового окладу, стаж державної служби якої станом на дату прийняття наказу становив 8 років.

Крім того, наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13.08.2024 року №168-к/к позивачці встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 18% посадового окладу з 03 серпня 2024 року, стаж державної служби якої станом на 13.08.2024 року складає 09 років 00 місяців 11 днів.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII.

Статтею 2 Закону України Про державну службу визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державну службу, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч. 1).

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом (ч. 2).

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3).

Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів (ч. 4).

Згідно ч. 6 ст. 155 Закону України Про судоустрій і статус суддів, правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України Про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Закону України Про судоустрій і статус суддів, призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Отже, питання оплати праці державних службовців апарату суду регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про судоустрій і статус суддів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України Про державну службу, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону України Про державну службу, заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

6) премії (у разі встановлення).

Згідно з ч. 4 ст. 50 Закону України Про державну службу, джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

При цьому, за приписами ч. 5 ст. 50 Закону України Про державну службу, скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

У відповідності з ч. 1 ст. 46 Закону України Про державну службу, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Отже, ч. 1 ст. 46, ст. 50 та ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу гарантоване право державних службовців надбавки за вислугу років на державній службі у чітко визначеному ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу розмірі, а саме: 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас, Верховною Радою України 9 листопада 2023 року прийнято Закон України Про Державний бюджет на 2024 рік, пунктом 12 розділу Прикінцеві положення якого визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі Kopecky проти Словаччини від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Зазначені висновки зроблено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду в рішенні від 06.04.2023 року по справі № 260/3564/22.

Таким чином, Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу, а саме зменшує максимальну межу розміру надбавки а вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, та зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Суд звертає увагу, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб`єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду. Виконання цього завдання вимагає від суду: 1) встановлення факту існування правової колізії (ситуація, за якої два або більше нормативних акти або норми одного акта регулюють по різному одні і ті ж суспільно-управлінські відносини) та 2) надання пріоритету одному із нормативних актів або норм одного акта.

Загальні підходи до вирішення колізій у законодавстві визначені у положеннях Конституції України, зокрема: 1) Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. ч. 1-3 ст. 8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ВРУ), є частиною національного законодавства України; укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (ст. 9); 3) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У свою чергу Кодекс адміністративного судочинства України містить такі норми, які визначають підходи до вирішення колізій у законодавстві: 1) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) (ч. ч. 1-2 ст. 6); 2) у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України та ін.

Тлумачення норм судами є квазірегулюванням, яке виступає додатковим інструментом зміцнення верховенства права в Україні. Особливо помічним цей інструмент є тоді, коли, зокрема, існує необхідність у подоланні колізій та заповнення правовим регулюванням прогалин в законодавстві; квазірегулювання сприяє розвитку доктрини права та є індикатором для законодавця, що ті чи ті відносини повинні бути врегульовані, що суспільні відносини змінилися, ускладнилися і потребують нагального законодавчого регулювання і що законодавець вже запізнюється у їх унормуванні

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

У спірних правовідносинах спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України Про державну службу, а не закон про затвердження бюджету України на відповідний рік.

У рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи вищевикладене, в спірних правовідносинах застосуванню підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу, а не п. 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, яким звужується обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Враховуючи зазначене, спірний наказ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від №33-к/к від 26.02.2024 року щодо встановлення надбавки за вислугу років на державній службі старшому судовому розпоряднику Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 (з лютого 2024 року), а також наказ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від №168-к/к від 13.08.2024 року щодо встановлення надбавки за вислугу років на державній службі з 03.08.2024 року, суперечать нормі ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу та не відповідають критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому зазначені накази є протиправними та підлягають скасуванню.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення ефективного правосуддя та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном ефективне правосуддя, що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Відповідно до підпункту 24 пункту 14 Типового положення про апарату суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08.02.2019 року №131, керівник апарату суду відповідно до наданих повноважень, зокрема, встановлює надбавки, доплати та премії працівникам апарату суду, у тому числі помічнику голови суду, помічнику заступника голови суду, помічнику секретаря судової палати, помічнику судді - члена Ради суддів України, помічникам суддів відповідно до Положення про преміювання відповідного суду.

Відповідно до п. 8 Типового положення про апарату суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08.02.2019 року №131, у суді, який є розпорядником бюджетних коштів, апарат суду також: забезпечує ведення бухгалтерського обліку відповідно до встановлених норм законодавства; організовує планування фінансово-господарської діяльності; здійснює контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей, правильним використанням грошових коштів і матеріальних ресурсів; складає та подає в установленому порядку статистичну, бюджетну, податкову та бухгалтерську звітність.

Поряд із цим, Наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 року № 229 затверджено Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, згідно п.п. 1, 11 якого Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - територіальне управління) є територіальним органом Державної судової адміністрації України (далі також - ДСА України) та підконтрольне їй.

Територіальне управління ДСА України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Згідно п. 3, п/п 3 п. 4 зазначеного Положення, основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних (далі - суди), з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні.

Відтак, саме на відповідача 2 як на розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня покладено повноваження щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих загальних судів Донецької області, у тому числі виплати заробітної плати працівникам їх апаратів.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 №33-к/к від 26.02.2024 року Про встановлення надбавки за вислугу років в частині встановлення надбавки за вислугу років державному службовцю, старшому судовому розпоряднику ОСОБА_1 в розмірі 16 відсотків від посадового окладу, починаючи з 01 лютого 2024 року; визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 №168-к/к від 13.08.2024 року Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , яким державному службовцю, старшому судовому розпоряднику ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 18 відсотків від посадового окладу, починаючи з 03 серпня 2024 року; зобов`язання відповідача 2 здійснити позивачці перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі за період з 01 лютого 2024 року відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивачка є звільненою від сплати судового збору як позивач у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, Територіального управління ДСА України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №33-к/к від 26.02.2024 року Про встановлення надбавки за вислугу років в частині встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років в розмірі 16 відсотків від посадового окладу.

Визнати протиправним та скасувати наказ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №168-к/к від 13.08.2024 року Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , яким ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 18 відсотків від посадового окладу, починаючи з 03 серпня 2024 року.

Зобов`язати Територіального управління ДСА України в Донецькій області (юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 2) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі за період з 01 лютого 2024 року відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 04 листопада 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова