Рішення

від 12.11.2024 по справі 200/6195/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року Справа№200/6195/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася з проханням до Краматорського відділу Держаної міграційної служби України в Донецькій області про вклеювання фотографічної картки у віці 45 років. При огляді її паспорта з`ясувалось, що на сторінці №5-6 паспорта громадянки України ОСОБА_1 дати і підпису посадової особи вже заповнені, що унеможливлює здійснити вклеювання фотокартки до вказаного паспорта по досягненню 45-ти річного віку. Крім того, на інших сторінках вказаного паспорта маються пошкодження перфорованої серії та номера, тобто паспорт позивача є непридатним для користування. Позивач зазначила, що згідно п.3 ч.1 розділу IV «Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України», затвердженим Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України №456 від 06.06.2019 року, її паспорт підлягає обміну, на що їй запропонували отримати паспорт у формі пластикової картки типу ІD-1. Позивач зауважила, що вона самостійно прийняла рішення із релігійних мотивів відмовитися від оформлення собі паспорту у формі пластикової картки типу ID-1 та оформити собі новий паспорт громадянина України виключно у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, форма якої не заборонена діючим законодавством України, адже, отримання пластикової картки ІD-1, є правом, а не зобов`язанням громадянина України, а форма паспорту у вигляді паспорту зразка 1994 року, не скасована і є діючою в державі Україна. Позивач зазначила, що у відповідності до пунктів 12, 18 «Про затвердження положень про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року за №2503-ХІІ, вона особисто звернулася 30.08.2024 року до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - відповідач) з проханням прийняти її старий паспорт (для знешкодження, знищення) громадянина України, зразка 1994 року, адже він виявився непридатним до використання. Відповідач своїм листом від 03.09.2024 року, офіційно відмовив у прийнятті до міграційної служби для знешкодження (знищення) її старого, непридатного для подальшого використання, паспорту зразка 1994 року, посилаючись на «Тимчасовий порядок оформлення та видачу паспорту громадянина України» №456 від 06.06.2019 року та видачу паспорту громадянина України зразка 1994 року. Також було повідомлено про діючу постанову Кабінету Міністрів України від «25» березня 2015 року за №302, де зазначено, що відповідно до абз.5 п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ. Позивач зазначила, що підставою звернення її до суду є захист її соціального права на прийняття у неї старого паспорту (для знешкодження, знищення) громадянина України, зразка 1994 року, серії НОМЕР_1 , виданий 17.07.2000 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, адже цей паспорт виявився непридатним для використання, з подальшим вклеюванням у новий паспорт у формі паспортної книжечки у віці 45 років та передбачених і гарантованих Конституцією України прав статтями 21-24, 27-29, 31, 32, 34, 35, 41-43, 53, 60, 67, 68. Позивач вважає, що такою відмовою відповідач грубо та безпідставно порушив законодавство України та її законні права та інтереси.

Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (далі - відповідач) надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що Головне управління має правові підстави для вчинення дій, направлених на оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключно на виконання рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та в разі подання ним особисто документів, зазначених в пункті 1 розділу III Тимчасового порядку. Відповідач зазначив, що 30.08.2024 позивач звернулася з заявою до Головного управління в довільній формі щодо оформлення їй паспорта громадянина України, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. В свою чергу, відповідачем було розглянуто заяву позивача відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР у встановлений законом строк та надано відповідь листом від 03.09.2024, в якій роз`яснено вимоги чинного законодавства України щодо порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України, зокрема з детальним викладенням нормативно-правового регулювання цього питання. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що заява позивача була подана нею в довільній формі та за своїми формою і змістом не відповідає вимогам до заяви, яка є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка. У разі подання громадянином України заяви в довільній формі підстави для вчинення територіальними органами та підрозділами ДМС України відповідних дій/прийняття рішень відсутні. Заява про видачу паспорта громадянина України за встановленою формою надається особисто до територіального підрозділу ДМС, при цьому заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних» (п. 3,7 розділу I Тимчасового порядку). Відповідач зазначив, що до заяви позивача від 30.08.2024, було додано: копію паспорту громадянки України ОСОБА_1 , копію РНОКПП ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія витягу про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , копія витягу про реєстрацію ОСОБА_1 , кольорові фотографічні картки розміром 35 на 45 мм. обличчя громадянки ОСОБА_1 , однак, ані Положенням № 2503-ХІІ, ані Тимчасовим порядком не передбачено подання копій документів для оформлення паспорта громадянина України. Відповідач просив врахувати, що лист відповідача від 30.09.2024, з яким висловила незгоду позивач не є рішенням суб`єктів владних повноважень у розумінні статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Виходячи з правової оцінки листа Головного управління від 03.09.2024, позивачу не було відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та відповідно зазначений лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18. Враховуючи зазначене, дії та відповідь відповідача на заяву позивача від 30.08.2024 є цілком законні та у повній мірі відповідають приписам нормативно-правових актів, що регламентують порядок оформлення та видачу паспорта громадянина України у будь-якому вигляді і тому не можуть бути кваліфіковані як протиправні. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Позивачем на адресу суду була надана відповідь на відзив, в якій вона зауважила, що твердження відповідача про те, що «Позивач до територіального підрозділу ГУ ДМС в Донецькій області не звертався та відповідно відмови у наданні вищевказаної адміністративної послуги не отримував… Таким чином, відсутній предмет спору, який може оскаржуватись у судовому порядку.», є хибними, тому, що Краматорський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на період її звернення, тобто на 28.08.2024 року, відмовив у вклеюванні фото саме у зв`язку з непридатністю її паспорту та жоден з територіальних підрозділів ГУ ДМС в Донецькій області не є самостійною юридичною особою, і відповідно не може бути відповідачем по справі та у листі-відповіді відповідача від 03.09.2024 року чітко вказано, що для оформлення паспорта особа (далі - заявник) подає серед інших документів і рішення суду. Позивач просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.09.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Про відкриття провадження у справі сторони були належним чином повідомлені, відповідно до наявності у представника позивача адвоката Прокопцева С.В. та відповідача - реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 10.09.2024, тобто сторони належним чином отримали копію ухвали про відкриття провадження по справі №200/6195/24.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Відповідно до наявного в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_1 виданим Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області від 17.07.2000 року є громадянкою України.

Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, ЄДРПОУ: 37841728, в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивач досягши 45-річного віку звернулася до Краматорського відділу Державної міграційної служби України в Донецькій області з заявою від 22.08.2024, в якій просила вклеїти фотокартку по досягненню 45 річного віку.

Краматорським відділом Державної міграційної служби України в Донецькій області від 24.08.2024 року було надано відповідь на звернення позивача наступного змісту: «На Вашу заяву від 22.08.2024 року повідомляємо, що здійснити вклеювання фотокартки по досягненню 45-річного віку до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 17.07.2000 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області на Ваше ім`я не можливо, оскільки графи, в яких повинна міститися інформація про назву органу, який здійснив вклеювання фотокартки, дату та підпис посадової особи вже заповнені.».

Позивачем на адресу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 30.08.2024 року було скеровано заяву за своїм підписом, в якій вона зокрема просила: прийняти у неї її паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, серії НОМЕР_1 , виданий 17.07.2000 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, який вже непридатний до використання (ветхий, старий); оформити та видати їй у зв`язку із її відмовою від оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ID-1, новий паспорт громадянки України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, із наступними змінами та доповненнями, без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі, без відцифрованого підпису її особи, без відцифрованого образу її обличчя, без відцифрованих відбитків пальців її рук, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру; у разі відмови оформити їй бланку паспорту у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, просила надати їй конкретну своєчасну письмову обґрунтовану відповідь-відмову, аби вона вчасно змогла звернутися до суду за захистом своїх конституційних прав. До заяви позивачем були додані: копія паспорту громадянки України ОСОБА_1 ; копія РНОКПП ОСОБА_1 ; копія свідоцтва «Про народження ОСОБА_2 »; копія витягу про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; копія свідоцтва «Про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 »; копія витягу про реєстрацію ОСОБА_1 ; кольорові фотографічні картки розміром 35 мм х 45 мм, обличчя громадянки ОСОБА_1 .

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області було надано відповідь від 03.09.2024 року №М-221/6/1401-24/1401.2.4/376-24, в якій було зазначено наступне: - «Вашу заяву щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (далі - Положення), складену в довільній формі 30.08.2024, розглянуто керівництвом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області відповідно до Закону України «Про звернення громадян», у зв`язку з чим повідомляємо наступне. Правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права і обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VІ (далі - Закон). Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону, Кабінетом Міністрів України затверджено зразок і технічний опис бланка паспорта громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, та встановлено порядок оформлення, видача, обмін паспорта, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення (постанова № 302 від 25.03.2015). В абзаці п`ятому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» зазначено, що Державна міграційна служба України до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 Постанови № 302 (зі змінами), Положення № 2503-ХІІ (зі змінами), розроблений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456, та визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Згідно пункту 16 розділу II Положення, обмін паспорта громадянина України (далі - паспорт) провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування. Пунктом 17 розділу II Положення визначено перелік документів, які громадянин подає для обміну паспорта, а саме: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. В підпункті 1 пункту 3 розділу І Тимчасового порядку зазначено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто. Пунктом 7 розділу І Тимчасового порядку встановлено, що заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». Відповідно до пункту 1 розділу IV Тимчасового порядку, обмін паспорта здійснюється в разі: зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу, встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа. В пункті 2 розділу ІV Тимчасового порядку визначено перелік документів, які заявник подає для обміну паспорта, а саме: заяву (додаток 1 до Тимчасового порядку); рішення суду; паспорт, що підлягає обміну; дві (три у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). В пункті 10 розділу І Тимчасового порядку зазначено, що оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну (у разі обміну паспорта), документів, що підтверджують сплату державного мита, рішення суду) повертаються заявнику після прийняття заяви, їх копії, завірені працівником територіального підрозділу ДМС, долучаються до заяви. Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок. Заява про видачу паспорта громадянина України надається для заповнення безпосередньо під час подачі документів до територіального підрозділу ДМС. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та іншими актами законодавства. Враховуючи зазначене, оформлення та видача паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки на Ваше ім`я можливо в разі подання рішення суду, яке набрало законної сили, та документів, зазначених в пункті 2 розділу ІV Тимчасового порядку.».

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 року №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі Конвенція) передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі Закон № 2235) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» постановою № 2503-XII затверджено «Положення про паспорт громадянина України» (далі - Положення 2503-XII), згідно з п.2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Пунктом 16 Положення встановлено, що обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Пунктом 17 Положення передбачено, що для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Відповідно до правових висновків зазначених у постанові Верховного Суду по справі №300/5054/23 від 25 квітня 2024 року: - «17. Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.».

З 06.12.2012 набрав чинності Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Згідно з ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 14 Закону № 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно ч.1 ст.16 Закону № 5492-VI, оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною 2 ст. 21 Закону № 5492-VI визначено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому КМУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі Постанова № 302).

Відповідно до приписів абзаців 3 та 4 п.3 Постанови № 302 передбачено, що вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі Порядок № 456).

Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Порядку № 456 визначає, що цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Пункт 1 розділу IV «Обмін паспорта» Порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Згідно з п. 2 розділу IV «Обмін паспорта» Порядку №456, для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Як встановлено судом, 30.08.2024 засобами електронної пошти позивачем було подано заяву довільної форми про відмову від оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ID-1 та документування паспортом громадянки України ОСОБА_1 виключно у вигляді паспортної книжки, зразка 1994 року, форма якої не заборонена діючим законодавством України).

До зазначеної заяви позивачем були надані наступні документи: копія паспорту, копія РНОКПП, копія свідоцтва про народження; копія витягу про реєстрацію шлюбу; копія свідоцтва про розірвання шлюбу, копія витягу про реєстрацію; дві кольорові фотокартки розміром 35х45мм.

При чому, у своїй заяві в прохальній її частині надісланої на адресу відповідача, позивач просила: прийняти у неї її паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, серії НОМЕР_1 , виданий 17.07.2000 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, який вже непридатний до використання (ветхий, старий); оформити та видати їй у зв`язку із її відмовою від оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ID-1, новий паспорт громадянки України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, із наступними змінами та доповненнями, без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі, без відцифрованого підпису її особи, без відцифрованого образу її обличчя, без відцифрованих відбитків пальців її рук, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру; у разі відмови оформити їй бланку паспорту у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, просила надати їй конкретну своєчасну письмову обґрунтовану відповідь-відмову, аби вона щоби вчасно змогла звернутися до суду за захистом своїх конституційних прав.

Відповідачем розглянуто заяву позивача відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР, де роз`яснено порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України.

Про що й зазначає сам відповідач у своєму відзиві: «30.08.2024 ОСОБА_1 звернулася з заявою до ГУ ДМС України у Донецькій області в довільній формі (вх. № М-221/6/1401-24 від 30.08.2024) щодо оформлення ОСОБА_1 паспорта громадянина України, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. ГУ ДМС України у Донецькій області було розглянуто вищевказану заяву позивача відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР у встановлений законом строк та надано відповідь листом №М-221/6/1401- 24/1401.2.4/376-24 від 03.09.2024, в якій роз`яснено вимоги чинного законодавства України щодо порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України, зокрема з детальним викладенням нормативно-правового регулювання цього питання. […] подана Позивачкою в довільній формі заява від 30.08.2024 за формою і змістом не відповідає вимогам до заяви, яка є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка.

У разі подання громадянином України заяви в довільній формі підстави для вчинення територіальними органами та підрозділами ДМС України відповідних дій/прийняття рішень відсутні.

[…] заява про видачу паспорта громадянина України за встановленою формою надається особисто до територіального підрозділу ДМС. Заяву заповнює особисто заявник від руки розбірливим почерком без скорочень та виправлень та власним підписом підтверджує правильність внесених до неї відомостей, а також надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних». (п. 3,7 розділу I Тимчасового порядку).

[…], до заяви Позивачки від 30.08.2024, додано: копію паспорту громадянки України ОСОБА_1 , копію РНОКПП ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія витягу про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , копія витягу про реєстрацію ОСОБА_1 , кольорові фотографічні картки розміром 35 на 45 мм. обличчя громадянки ОСОБА_1 .

Однак, ані Положенням № 2503-ХІІ (на яке посилається Позивачка), ані Тимчасовим порядком не передбачено подання копій документів для оформлення паспорта громадянина України.

Відповідно до пункту 10 розділу I Тимчасового порядку, оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України, паспорта, що підлягає обміну (у разі обміну паспорта), документів, що підтверджують сплату державного мита, рішення суду) повертаються заявнику після прийняття заяви, їх копії, завірені працівником територіального підрозділу ДМС, долучаються до заяви. […].

З огляду на те, що ОСОБА_1 не зверталася до Відповідача із заявою, сформованою відповідно до вимог законодавства, та з доданим до неї належним чином оформленим обов`язковим пакетом документів, ГУ ДМС України у Донецькій області було розглянуто заяву відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України.

Виходячи з правової оцінки листа ГУ ДМС України у Донецькій області №М-221/6/1401-24/1401.2.4/376-24 від 03.09.2024, ОСОБА_1 не було відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та відповідно зазначений лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18.

Враховуючи зазначене, дії та відповідь ГУ ДМС України у Донецькій області на заяву ОСОБА_1 від 30.08.2024 є цілком законні та у повній мірі відповідають приписам нормативно-правових актів, що регламентують порядок оформлення та видачу паспорта громадянина України у будь-якому вигляді і тому не можуть бути кваліфіковані як протиправні.».

Проте, на вищевикладене суд зауважує, що відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду по справі №300/5054/23 від 25.04.2024 зазначено, що форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-XII на сьогодні немає.

В свою чергу, відповідно до п.1 розділу І Порядку №456 зазначено, що цей Тимчасовий порядок визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Тобто, підсумовуючи вищенаведене, наразі немає форми заяви передбаченої «Положенням про паспорт громадянина України» затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, в той же час Порядок № 456 визначає тільки порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) тільки особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Отже, в даному випадку позивач звернулась отримати «конкретну своєчасну письмову обґрунтовану відповідь-відмову», аби вона вчасно змогла звернутися до суду за захистом своїх конституційних прав.

З урахуванням наведеного суд вважає, що саме надану відповідь відповідачем слід розглянути із відповідною правовою характеристикою на предмет порушень конституційних прав позивача, про які вона зазначає у своїй позовній заяві.

Судом встановлено, що відповіддю, оформлену відповідачем у вигляді листа від 03.09.2024 №М-221/6/1401-24/1401.2.4/376-24, було позивачу відмовлено у видачі паспорту у вигляді книжечки. Відповідачем у листі зазначено, що оформлення та видача паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки на ім`я позивача в разі подання рішення суду, яке набрало законної сили, та документів, зазначених в п. 2 розділу ІV Тимчасового порядку. Інших підстав відмови у видачі паспорта зразка 1994 року відповідь не містить.

Проте, інформація, вказана у листі від 03.09.2024, стосується тих випадків, коли оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Питання щодо дотримання принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, було предметом дослідження у зразковій справі № 806/3265/17 (провадження Пз/9901/2/18), за результатом розгляду якої Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову від 19 вересня 2018 року. Досліджуючи вказане питання, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (надалі - Закон № 2297-VI), мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону № 2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини п`ята, шоста статті 6 указаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID - картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

За наведеного вище правового регулювання, відмова у видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року відповідно до наведених відповідачем аргументів є протиправною.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність усіх необхідних документів (у тому числі визначеної законодавством форми заяви) для оформлення та видачі паспорта, оскільки відповідач вказував і про те, що до звернення необхідно надати і рішення суду, яке набрало законної сили при чому чомусь у своїй відповіді, відповідач це словосполучення відокремив шляхом зазначення та виділення зображення шрифту.

Як свідчить зміст заяви, позивач просила оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Отже, позивач не звертався до відповідача в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 по справі №240/575/20 також вказав, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 5 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, визначено, що заява та документи для оформлення і видачі паспорта подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.

Пунктом 2 розділу ІV Порядку №456 визначено, що для обміну паспорта заявник подає:

1) заяву;

2) рішення суду;

3) паспорт, що підлягає обміну;

4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;

5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;

6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;

7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (і яке входить у перелік документів для отримання відповідного паспорту).

Крім цього, суд зауважує, що відповідач був обізнаний із наміром заявника оформити та отримати новий паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, а не реалізувати передбачене нормами Законом України «Про звернення громадян» загальне право звернення до органу державної влади.

Проте, вказані обставини не були зазначені у відповіді відповідача як підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року.

При цьому судом встановлено, що можливо вважати подані позивачем заяву підставою для оформлення та видачі паспорта громадянина України.

Так, зміст заяви містить обґрунтування та вимоги щодо видачі паспорту саме у вигляді книжки. При цьому заявник просила відповідача надати обґрунтовану відповідь-відмову для можливості реалізувати право на звернення до суду.

Також до вказаної заяви було подано весь необхідний перелік документів, передбачений Положенням №2503-ХІІ.

Стосовно доводів відповідача про те, що відповідь від 03.09.2024 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не може бути визнано протиправним, суд зазначає, що така відповідь розцінюється саме як неправомірні дії щодо відмови у оформленні та видачі паспорта у формі книжечки. Адже, по-перше, чинним законодавством чітко не визначено форми відповідного рішення. По-друге, зазначена відповідь надана на звернення позивача, яке стосувалось реалізації права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, тоді як цією відповіддю у реалізації такого права відмовлено.

Отже, вказаною відповіддю відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вчинив владні управлінські дії, якими порушено права та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. Тобто такі дії можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

За таких обставин, зважаючи на пояснення та доводи сторін, беручи до уваги норми національного та міжнародного права, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача оформити та видати позивачеві паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, суд зазначає наступне.

Кожна особа, відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення, яким зобов`язати вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом.

У своїх рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В п. 145 рішення від 1511.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16.08.2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

З огляду на викладене та з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача оформити та видати позивачеві паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки також підлягають задоволенню.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

З урахуванням вищенаведеного, а також для відновлення порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови позивачу у прийнятті старого паспорту та видачі паспорту у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, замість непридатного для використання, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, із наступними змінами та доповненнями та зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, у зв`язку із відмовою із релігійних мотивів від оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ID-1, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, із наступними змінами та доповненнями без передачі будь яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР) про позивача, без відцифрованого підпису позивача, без відцифрованого образу обличчя, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 05.09.2024, позивач за подання адміністративного позову сплатила 968,96 грн. судового збору.

Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області у розмірі 968,96 грн.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд.20, ЄДРПОУ: 37841728) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 37841728) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) у прийнятті старого паспорту та видачі паспорту у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, замість непридатного для використання, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, із наступними змінами та доповненнями.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 37841728) оформити та видати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, у зв`язку із відмовою із релігійних мотивів від оформлення паспорту у формі пластикової картки типу ID-1, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, із наступними змінами та доповненнями без передачі будь яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР) про позивача, без відцифрованого підпису позивача, без відцифрованого образу обличчя, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд.20, ЄДРПОУ: 37841728) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 листопада 2024 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець