Рішення

від 14.11.2024 по справі 200/5914/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року Справа№200/5914/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (місцезнаходження: 85300, м.Покровськ, вул.Європейська, 20, код ЄДРПОУ 26503738), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Добровольського 2, код ЄДРПОУ 26288796) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

26 серпня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надіслана позовна заява ОСОБА_1 до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 33-к/к від 26.02.2024 року «Про встановлення надбавки за вислугу років» в частині встановлення надбавки за вислугу років державному службовцю, консультанту суду ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків від посадового окладу, починаючи з лютого 2024 року;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати з усіма її складовими, а саме недорахованої надбавки за вислугу років у порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про державну службу» № 889-УІІІ від 10.12.2015 року на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, починаючи з 01 лютого 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що вона є працівником Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, трудові відносини сторін розпочато 06.05.2003 року (прийнята на посаду секретаря судового засідання), з 18.10.2021 року обіймає посаду консультанта суду. З 06 травня 2020 року позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 % посадового окладу, стаж державної служби 17 років.

03 липня 2024 року позивача ознайомлено з наказом в.о. керівника апарату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 33-к/к від 26.02.2024 року про встановлення надбавки за вислугу років державним службовцям суду, згідно якого позивачу за більше 15 років вислуги державної служби встановлено щомісячну доплату у розмірі 30% посадового окладу.

Наказ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 33-к/к від 26.02.2024 виданий на підставі листа Національного агенства України з питань державної служби від 19.01.2024р. № 926/92-24, в якому роз`яснено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на підставі пункту 12 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу).

Вважає, що наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 33-к/к від 26.02.2024 року порушуються права ОСОБА_1 на належний рівень оплати праці державного службовця, що гарантовано статтями 46, 50, 52 Закону України «Про державну службу». Просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач 1 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у справі.

В установлений законом строк, відповідачем 2 наданий відзив на адміністративний позов, зі змісту якого вбачається, що абзацом першим пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік установлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. При цьому абзацом другим пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Також абзацом четвертим пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік установлено, що норми Закону України Про державну службу щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, керівник апарату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, діючи в межах наданих законом повноважень та у відповідності до чинного законодавства, яке встановлює порядок визначення розміру надбавки за вислугу років державних службовців, правомірно видав наказ про встановлення позивачу надбавки за вислугу років на державній службі, як такому, який працює в державному органі (органі державної влади), де проведено відповідну класифікацію посад. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд установив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, що претендує на нарахування надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.08.1979, ОСОБА_1 працює у Красноармійському міськрайонному суді з 06.05.2003 на посаді секретаря судового засідання, з 18.10.2021 на посаді консультанта суду.

Відповідно до протоколу розрахунку стажів державного службовця, виданого Красноармійським міськрайонним судом 02.08.2024 року, стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 02.08.2024 року становить 21 рік 05 місяців 28 днів.

Наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 39-к/к від 06.05.2020 року ОСОБА_1 , секретарю судового засідання з 06 травня 2020 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50 відсотків посадового окладу, стаж державної служби становить 17 років.

Наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.02.2024 року №33-к/к відповідно до статті 46, 52 Закону України Про державну службу, постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби від 25.03.2016 року №229, листа НАДС від 19.01.2024 року №926/92-24, у тому числі встановлено ОСОБА_1 , консультанту суду, стаж державної служби більш 15 років, надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу, з яким позивач ознайомлена 03.07.2024.

Відповідно до розрахункових листів за січень-лютий 2024 року позивачу нараховано надбавку за вислугу років: за січень 2024 року у розмірі 50%; за лютий 2024 року у розмірі 30%.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено положеннямиЗакону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"(далі - Закон №1402-VIII).

Згідно ізстаттею 155 Закону №1402-VIIIорганізаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Положення про апарат суду розробляється на підставі типового положення про апарат суду та затверджується зборами суддів відповідного суду. Тимчасове положення про апарат новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату цього суду.

Типове положення про апарат суду затверджує Державна судова адміністрація України за погодженням із Вищою радою правосуддя.

Правовий статус працівників апарату суду визначаєтьсяЗаконом України "Про державну службу"з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів за погодженням із головою суду затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України, апаратів апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів - Державною судовою адміністрацією України за погодженням з головою суду в межах видатків на утримання відповідного суду. Тимчасова структура та тимчасова штатна чисельність апарату новоутвореного суду затверджується тимчасово виконуючим обов`язки керівника апарату цього суду за погодженням із Головою Державної судової адміністрації України.

Відповідно до частини 4статті 150 Закону №1402-VIIIрозмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу.

Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів.

Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (далі Закон №889-VIII),визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Статтею 3 Закону №889-VIIIвстановлено, що цейЗаконрегулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (частина 1).

Згідно ізстаттею 5 Закону №889-VIIIправове регулювання державної служби здійснюєтьсяКонституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цимЗаконом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до пункту4 частини1статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною 1 статті 46Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років.

Відповідно до частин1-2, 4-5, 8 статті50Закону № 889-VIIIдержава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаютьсяЗаконом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини 1 статті52 Закону Українивід 10 грудня 2015 року № 889-VIII"Про державну службу"надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Отже,Закон № 889-VIII є спеціальнимзакономз питань вступу, проходження та припинення державної служби, що включає в себе й питання оплати праці державних службовців.

За визначенням пункту 24 частини 1статті 1 Бюджетного кодексу Українизакон про Державний бюджет України -закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Пунктами10, 12 Прикінцевих положеньЗаконуУкраїнивід 09 листопада 2023 року №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік", який набрав чинності 01.01.2024(далі - Закон № 3460-IX),встановлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.

У 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

НормиЗакону України "Про державну службу"щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Листом Національного агентства України з питань державної служби від 19.01.2024 р. №926/92-24 надано такі роз`яснення: "пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік (далі Закон) установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20 22 цього розділу. Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону встановлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з пунктом 13 Прикінцевих положень Закону умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць. Отже, у 2024 році оплата праці державних службовців державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році з урахуванням пункту 12 Прикінцевих положень Закону. Державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу".

Окремо в листі повідомлено, що роз`яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише роз`яснювальний характер і не встановлюють правових норм.

Після прийняттяЗакону№3460-IXбудь-яких змін щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі, у зв`язку із проведенням класифікації посаддоЗакону №889-VIIIне вносилося.

Відтак, на час виникнення спірних правовідносин з 01.01.2024 діють дві норми щодо визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям: пункт 12 Прикінцевих положеньЗакону№3460-IX, який поширюється на державних службовців органів, у яких проведено класифікацію посад, та частина 1 статті52Закону № 889-VIII, яка поширюється на всіх державних службовців.

Водночас, пункт 12 Прикінцевих положень Закону№3460-IXзменшує граничний розмір надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, а також зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, тобто запроваджує менший розмірнадбавки за вислугу років на державній службі, ніж це передбачено частиною1 статті52Закону № 889-VIII.

Відповідно до частини 1статті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99у справі №1-7/99за конституційним зверненням Національногобанку України щодо офіційного тлумачення положення частини першоїстатті 58 Конституції України(справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)розтлумачено, що положеннячастини першоїстатті 58 Конституції Українипро те, що закони та інші нормативно-правові акти не маютьзворотноїдіїв часі,крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовуютьвідповідальність особи,треба розуміти так,щовоностосуєтьсялюдини і громадянина (фізичної особи).

Надаючи тлумаченнястатті 58 Конституції Україниу Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина першастатті 58 Конституції Українипередбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Як встановлено судом, наказом Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 39-к/к від 06.05.2020 року ОСОБА_1 , секретарю судового засідання з 06 травня 2020 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50 відсотків посадового окладу, стаж державної служби становить 17 років, тобто у максимальному розмірі,що передбачений частиною1 статті52 Закону Українивід 10 грудня 2015 року № 889-VIII"Про державну службу".

У подальшому, на виконання пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік та з урахуванням листа Національного агентства України з питань державної служби від 19.01.2024 року №926/92-94, наказом від 26.02.2024 року Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 33-к/к, у тому числі позивачу встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30% посадового окладу, стаж державної служби якої станом на дату прийняття наказу становив більш 15 років

Суд зазначає, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

За загальним правилом вирішення колізій, визначеним частиною 3статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У пункті2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи):законпізніший має перевагу над давнішим(lex posterior derogat priori)законспеціальний має перевагу над загальним(lex specialis derogat generali)законзагальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим(lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Отже,в національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівнязакону,подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальнийзаконскасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

За таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобтоЗакон № 889-VIII, щоє спеціальнимзакономз питань вступу, проходження та припинення державної служби, що включає в себе й питання оплати праці державних службовців.

Відповідно до частини 1статті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

У своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованогостаттею 8 Конституції Українипринципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третійстатті 22 Конституції Українипринцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Згідно з частиною 2статті 6 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Новік проти України" (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06)зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогуякостізакону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а виснувала, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, виходячи з принципу правої визначеності, як складового елементу верховенства права, гарантованогостатті 8 Конституції України, за наявності суперечностейта неоднозначного тлумаченняслідвіддатиперевагу найбільшсприятливому для особитлумаченню національного законодавства, асамечастині1 статті 52Закону № 889-VIII,яка до того жє нормою спеціальногоЗаконущодо спірних правовідносин, оскількиЗакон №889-VIIIє спеціальнимзакономз питань вступу, проходження та припинення державної служби, що включає в себе й питання оплати праці державних службовців, на відміну від пункту 12Прикінцевих положень Закону№ 3460-IX,який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду, щов силуположеньстатті 3 Бюджетного кодексу Українипочинається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, тобто у даному випадку з 01.01.2024 по 31.12.2024.

При цьому, роз`яснення НАДС, інших міністерств та центральних органів виконавчої влади щодо розрахунку заробітної плати чи листи таких органів з відповідних питань мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що наказ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 33-к/к від 26.02.2024 року «Про встановлення надбавки за вислугу років» в частині встановлення надбавки за вислугу років державному службовцю, консультанту суду ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків від посадового окладу, прийнятийвідповідачем з порушеннямчастини1 статті52 Закону Українивід 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу"та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню відповідно до пункту 2 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення ефективного правосуддя та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном ефективне правосуддя, що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Відповідно до підпункту 24 пункту 14 Типового положення про апарату суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08.02.2019 року №131, керівник апарату суду відповідно до наданих повноважень, зокрема, встановлює надбавки, доплати та премії працівникам апарату суду, у тому числі помічнику голови суду, помічнику заступника голови суду, помічнику секретаря судової палати, помічнику судді - члена Ради суддів України, помічникам суддів відповідно до Положення про преміювання відповідного суду.

Відповідно до п. 8 Типового положення про апарату суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08.02.2019 року №131, у суді, який є розпорядником бюджетних коштів, апарат суду також: забезпечує ведення бухгалтерського обліку відповідно до встановлених норм законодавства; організовує планування фінансово-господарської діяльності; здійснює контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей, правильним використанням грошових коштів і матеріальних ресурсів; складає та подає в установленому порядку статистичну, бюджетну, податкову та бухгалтерську звітність.

Поряд із цим, Наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 року № 229 затверджено Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, згідно п.п. 1, 11 якого Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - територіальне управління) є територіальним органом Державної судової адміністрації України (далі також - ДСА України) та підконтрольне їй.

Територіальне управління ДСА України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Згідно п. 3, п/п 3 п. 4 зазначеного Положення, основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних (далі - суди), з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні.

Відтак, саме на відповідача 2 як на розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня покладено повноваження щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих загальних судів Донецької області, у тому числі виплати заробітної плати працівникам їх апаратів.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування наказу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 33-к/к від 26.02.2024 року «Про встановлення надбавки за вислугу років» в частині встановлення надбавки за вислугу років державному службовцю, консультанту суду ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків від посадового окладу, починаючи з лютого 2024 року; зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити позивачу перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі за період з 01 лютого 2024 року відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (місцезнаходження: 85300, м.Покровськ, вул.Європейська, 20, код ЄДРПОУ 26503738), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Добровольського 2, код ЄДРПОУ 26288796) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 33-к/к від 26.02.2024 року «Про встановлення надбавки за вислугу років» в частині встановлення надбавки за вислугу років державному службовцю, консультанту суду ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків від посадового окладу, починаючи з лютого 2024 року.

Зобов`язати Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (юридична адреса: 84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Незалежності, 2) здійснити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі за період з 01 лютого 2024 року відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 листопада 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова