Рішення

від 07.11.2024 по справі 240/6722/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/6722/24

категорія 109000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління культури та інформаційної політики України до виконавчого комітету Овруцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Овруцької міської ради, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця м.Овруч;

- зобов`язати виконавчий комітет Овруцької міської ради вжити заходів щодо замовленння розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця м.Овруч.

В обґрунтування позовних вимог керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області вказав, що під час опрацювання інформації наданої Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (далі також Управління) виявлено факт порушення законодавства в сфері охорони культурної спадщини на території Овруцької територіальної громади, яке підлягає усуненню в судовому порядку. Пояснює, що за наданою інформацією Міністерства культури та інформаційної політики України (далі також Міністерство) проект історико-архітектурного опорного плану (далі також ІАОП) або науково-проектна документація з визначенням меж і режимів використання історичних ареалів історичного населеного місця м. Овруч на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, не подавалися. Додатково вказує, що Міністерство надсилало до голови Коростишівської міської ради лист №11349/6.11.1 від 18.09.2020, в якому наголошувало, на необхідність неухильного дотримання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення ІАОП, однак відповіді Міністерство не отримувало. Одночасно повідомляє, що відповідно до листа Управління від 25.12.2023 №1857-122/0423, інформацією про розробку і затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Овруч Управління не володіє. Разом з тим, вказує, що Овруцька міська рада листом від 29.12.2023 за №02-09/3280 повідомила, що за наявності відповідного фінансування, вживатимуться заходи по виготовленню історико-архітектурного опорного плану. Однак, на даний час він не розроблявся. Окрім цього, листом від 07.02.2024 № 02-09/306 Овруцька міська рада повідомила, що через відсутність топографічної зйомки території міста (м. 1:2000), яка є дороговартісною, міськрада не може вирішити питання розробки і затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Овруч за рахунок місцевого бюджету. Як наслідок, зазначена науково-проектна документація залишається не розробленою.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

23.04.2024 від представника Міністерства надійшли додаткові пояснення, в яких просить задовольнити позовні вимоги прокуратури. Наголошує, що збереження історичної забудови та планування автентичного вигляду та традиційного характеру міського середовища у населеному пункті, внесеному до Списку історичних населених місць України, визначення історичних ареалів та суворий контроль за дотриманням обмежень щодо архітектурних, будівельних чи інших перетворень є одним із пріоритетів діяльності органів, що уповноважені на охорону культурної спадщини. Разом з тим, вказує, що ситуація, яка наразі склалася в історичних населених місцях, де відсутні історико-архітектурні опорні плани, є достатньо загрозливою з точки зору збереження традиційного характеру середовища історичних населених місць та ставить під сумнів законність надання відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури таких місць містобудівних умов та обмежень, у зв`язку із відсутністю основного виду містобудівної документації на місцевому рівні, який би відповідав вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Звертає увагу суду, що відсутність затвердженого історико-архітектурного опорного плану сприяє як порушенням законодавства про охорону культурної спадщини, що можуть призвести до невідворотніх змін у вигляді та традиційному характері міського середовища, у зв`язку із неможливістю контролю Міністерством стану збереження характерного міського середовища, цінної історичної забудови та притягнення винних у порушенні законодавства про охорону культурної спадщини осіб до відповідальності.

Виконавчий комітет Овруцької міської ради не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Коростенською окружною прокуратурою Житомирської області в ході опрацювання інформації наданої Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (далі також Управління) виявлено факт порушення законодавства в сфері охорони культурної спадщини на території Овруцької територіальної громади.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Списку історичних населених місць України" від 26.07.2001 №878 до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу) по Житомирській області включено наступні історичні населені місця; м. Житомир (1240 рік), м. Бердичів (1430 рік), м. Коростень (945 рік), м. Коростишів (1399 рік), смт. Любар (XIV століття), смт. Миропіль (XVII століття), м. Новоград-Волинський (1257 рік), м. Овруч (946 рік), смт. Олевськ (1488 рік), м. Радомишль (близько 1150 року).

Як свідчать матеріали справи, Міністерством на адресу Овруцької міської ради скеровано лист №11349/6.11.1 від 18.09.2020 щодо необхідності додержання вимог ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", інших законодавчих вимог у частині розробки та затвердження в установленому порядку історико-архітектурних опорних планів.

Окрім цього, протокольним рішенням, за результатами селекторної наради під головуванням заступника керівника Офісу Президента України від 13.03.2023, визначено необхідність активізації роботи в частині розробки та затвердження історико-архітектурних опорних планів населених пунктів у регіонах України.

На виконання розділу І протокольного рішення за результатами селекторної наради під головуванням заступника керівника Офісу Президента України від 13.03.2023 щодо активізації роботи в частині розробки та затвердження історико-архітектурних опорних планів, Житомирською обласною військовою адміністрацією від 26.01.2024 за №605/2-24/07 направлено лист до Офісу Президента України, Міністерства про те, що на сьогодні історико-архігектурні опорні плани затверджені лише у м. Житомирі, м. Бердичеві, м.Коростені та м. Звягелі.

У листі від 02.02.2024 за № 06/15/1016-24 Міністерство культури та інформаційної політики України повідомило, що Міністерство листом від 18.09.2020 за № 11349/6.11.1 зверталося до Овруцької міської ради щодо необхідності неухильного виконання вимог чинного пам`яткоохоронного законодавства та обов`язковості розроблення історико-архітектурного опорного плану з визначенням меж і режимів використанні історичних ареалів.

В той же час, відповіді на вказаний лист від міської ради Міністерство не отримало, проект історико-архітектурного опорного плану м. Овруча або науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання історичних ареалів на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини наразі не подані.

Отже, зважаючи на наявні в матеріалах справи документах, всупереч наведеним вимогам законодавства України виконавчим комітетом Овруцької міської ради не вжито заходів, спрямованих на замовлення розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця м. Овруч.

У зв`язку із відсутністю будь-яких відомостей щодо вжиття заходів до розроблення, виготовлення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історичного населення місця м. Овруч та вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII) та статтею 53 КАС України.

Вирішуючи справи, пов`язані із захистом культурної спадщини України, Верховний Суд неодноразово наголошував, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України "Про охорону культурної спадщини" відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

У даних спірних правовідносинах, суд вважає, що прокурором дотримано встановлений ст.23 Закону №1697-VII порядок звернення до суду з підстав існування органу, уповноваженого на виконання функцій держави у таких правовідносинах та на захист цих інтересів у судовому порядку, але не здійснює, або неналежним чином здійснює захист таких інтересів держави.

Така ж позиція констатована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.09.2024 у справі №580/7276/21.

Обґрунтовуючи інтереси держави прокурор, зазначає, що спір у цій справі стосується бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи, спрямовані на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місяця м.Коростишів. Крім того, наголошує, що поряд із державним інтересом наявний також і суспільний, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь.

При розгляді спірних питань, суд враховує, що в даному випадку спеціально уповноваженими державою органами на здійснення контролю за станом розроблення історико-архітектурних опорних планів історично населених місць є Міністерство культури та інформаційної політики України та Управління культури та туризму Житомирської обласної держаної адміністрації. Натомість, знаючи про тривале невиконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця м.Коростишів, не вжили необхідних заходів з метою зобов`язання вчинити певні дії. Наведене стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Таким чином, суд вважає наявними передбачені частиною третьою статті 23 Закону №1697-VII підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-ІІІ), преамбулою якого закріплено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з визначеннями, які наведені у статті 1 Закону №1805-ІІІ:

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Статтею 6 Закону №1805-ІІІ визначені повноваження інших органів охорони культурної спадщини.

Так, згідно з ч.2 ст. 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, серед іншого, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини; підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об`єктів культурної спадщини, відповідного використання пам`яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч.4 ст. 32 Закону №1805-ІІІ з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з ч.1. сТ.17 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI) генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Частинами четвертою та п`ятою статті 17 Закону №3038-VI передбачено, що для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини та зони їх охорони.

Склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Відомості про зазначені в історико-архітектурному опорному плані: об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території вносяться до Державного земельного кадастру в порядку, встановленому відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" як обмеження у використанні земель у сфері забудови.Відповідно до частини сьомої статті 17 Закону №3038-VI виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Підпунктом 6 пункту "а" частини першої статті 31 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Окрім цього, серед делегованих повноважень згідно з підпунктом 5 пункту "б" вказаної статті Закону №280/97-ВР визначені повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради щодо організації охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Відповідно до підпункту 7 пункту "а" частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР серед власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради також передбачені повноваження щодо створення умов для розвитку культури, сприяння відродженню осередків традиційної народної творчості, національно-культурних традицій населення, художніх промислів і ремесел.

Підпунктом 10 пункту "б" частини першої статті 32 Закону №280/97-ВР передбачено, що до делегованих повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, віднесено забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Відповідно до статті 32 Закону №3038-VI Кабінет Міністрів України постановою від 13.03.2002 №318 затвердив Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (далі Порядок №318).

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 12 Порядку №318 історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови.

Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об`єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам`яток).

Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.

Історичний ареал - це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об`єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця.

Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення.

У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.

Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.

У межах населеного місця може бути визначено один або кілька історичних ареалів.

Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 №926 затверджено Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації (далі Порядок №926).

Згідно з пунктом 1.1 Порядку №926 цей нормативно-правовий акт визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.

Відповідно до підпункту 12 пункту 2 Порядку №926 історико-архітектурний опорний план - науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", містить відомості про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території.

Відповідно до підпункту 4 пункту 43 Порядку №926 під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, здійснюється розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства.

Зазначені в історико-архітектурному опорному плані відомості є підставою для встановлення обмежень у використанні земель та враховуються під час розроблення планувальних рішень.

Згідно з пунктами 34, 35 Порядку №926 рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.

Відповідно до пунктів 54-56 Порядку №926 рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.

Історико-архітектурний опорний план розробляється для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту.

Під час розроблення історико-архітектурного опорного плану визначаються межі історичних ареалів та наносяться на його основне графічне креслення.

У межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови.

Пунктами 57, 58 Порядку №926 передбачено, що одночасно з історико-архітектурним опорним планом населеного пункту до генерального плану населеного пункту під час затвердження в межах території територіальної громади можуть включатися відомості про правові режими використання історичних ареалів населених місць та межі та режими використання зон охорони пам`яток, які затверджені в установленому порядку відповідною науково-проектною документацією.

Науково-проектну документацію щодо розроблення історико-архітектурного опорного плану, визначення режимів використання історичних ареалів, а також зон охорони пам`яток як взаємодоповнюючі документи доцільно замовляти, розробляти та затверджувати одночасно.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 926 історико-архітектурні опорні плани та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними місцевими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.

В історико-архітектурному опорному плані зазначаються відомості про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та за наявності буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та за наявності зони охорони пам`ятки; пов`язану з об`єктами культурної спадщини історичну забудову (значні і рядові історичні будівлі); землі історико-культурного призначення; місця втрачених будинків, споруд, оборонних укріплень, що мали важливе історичне або містобудівне значення; дисгармонійні будівлі та споруди; природоохоронні території та об`єкти, охоронювані археологічні території; за наявності режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та за наявності їх зони охорони (пункт 62 Порядку №926).

Проаналізувавши наведені норми та встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що історико-архітектурний опорний план - це науково-проектна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України та містить, зокрема відомості про межі використання історичних ареалів населених місць. Таким чином, межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури. Отже, межі і режими використання зон охорони пам`яток історичних ареалів можуть застосовуватись лише у випадку їх затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, яким у цьому випадку є Мінкультури.

Під час судового розгляду справи встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Списку історичних населених місць України" від 26.07.2001 №878 до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу) по Житомирській області включено, в тому числі м. Овруч (946 рік).

За приписами ч. 4 ст. 17 Закону №3038-VI для вказаного населеного пункту у складі генерального плану повинен бути розроблений історико-архітектурний опорний план, обов`язок розроблення, погодження та подання якого на розгляд відповідної місцевої ради відповідно до п. 55 Порядку №926 покладений на виконавчий орган Коростишівської міської ради. Водночас, обов`язок затвердження історико-архітектурного опорного плану згідно з вимогами пункту 60 Порядку №926 покладений на Коростишівську міську раду.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідно до змісту листів Овруцької міської ради (№02-09/3280 від 29.12.2023), Міністерства (№06/15/1016-24 від 02.02.2024) та Житомирської обласної державної адміністрації (вул.25.12.2023), що рішенням сесії Овруцької міської ради №274 від 07.12.2009 затверджено генеральний план міст Овруч. На даний план нанесені межі охорони зон пам`яток історії, археології, зону археологічного контролю, охоронну зону природно-історичного ландшафту. Вжиття необхідних заходів по виготовленню історико-архітектурного опорного плану за наявності відповідного фінансування.

Крім того, листом Управління культури та туризму Житомирської обласної держаної адміністрації №454-1-22/04-24 від 22.03.2024 повідомлено, що інформація щодо затвердження історико-архітектурного опорного плану з визначенням меж історичних ареалів м. Овруч в Міністерстві або звернення до Управління Овруцької міської ради щодо його розгляду та погодження в Управлінні відсутні.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що наведені докази підтверджують відсутність історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця м. Овруч.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог пункту 60 Порядку №926 обов`язок затвердження історико-архітектурного опорного плану покладений на відповідну місцеву раду, натомість на Міністерство культури та інформаційної політики України, згідно з вимогами пункту 12 Порядку №318 покладений обов`язок щодо затвердження визначених науково-проектною документацією меж історичних ареалів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади (Міністерства культури України) історико-архітектурний опорний план м. Овруч не скеровувався.

З огляду на викладене суд дійшов висновок, що не вживши дій щодо коригування та скерування у встановленому порядку для затвердження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, історико-архітектурного опорного плану історично населеного місця м.Коростишів, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність.

У свою чергу, незатвердження історико-архітектурного опорного плану унеможливлює реалізацію конституційного обов`язку держави щодо збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, а також забезпечення сталого містобудування, розвитку та планування території населеного пункту.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог прокурора, у зв`язку з чим позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 242-246, 295 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області (вул. Героїв Чернобиля, 10, м. Коростень, Житомирська область, Коростенський район,11501) в інтересах держави, в особі: Міністерства культури та інформаційної політики України (вул.Івана Франка, 19, м.Київ, 11601 ЄДРПОУ: 43220275), Управління культури та інформаційної політики України (вул.Мала Бердичівська, 25, м.Житомир, 10024, ЄДРПОУ: 44668226) до виконавчого комітету Овруцької міської ради (вул. Тараса Шевченка, 31А, м.Овруч, Коростенський район, Житомирська область,11101. ЄДРПОУ: 44065376) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Овруцької міської ради щодо невчинення дій для організації розроблення та скерування для затвердження до Міністерства культури та інформаційної політики України історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця м. Овруч.

Зобов`язати виконавчий комітет Овруцької міської ради в межах компетенції вжити заходів щодо організації розроблення та скерування для затвердження до Міністерства культури та інформаційної політики України історико-архітектурного опорного плану історичного населеного місця м.Овруч.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 07 листопада 2024 р.

07.11.24