Рішення

від 14.11.2024 по справі 280/9029/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2024 року Справа № 280/9029/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Запорізької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМБІЗ"

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

27.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМБІЗ" (далі по тексту - третя особа), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.09.2024 №593 Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 №0186);

- стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Запорізької міської ради (ідентифікаційний код 02140892) усі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. Позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування за адресою АДРЕСА_2 . Зазначене нежитлове приміщення перебуває в користуванні у позивача на праві оренди. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 12.09.2024 винесено рішення № 593 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 № 0186)». Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач фактично має намір знести прибудований до приміщення, яке орендує позивач, літній майданчик без жодної на те правової підстави.

Вважає зазначене рішення протиправним з наступних підстав. По-перше, воно було прийнято без участі позивача (копію акту обстеження території від 22.07.2024 № 0186 надано не було). По-друге, відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Рішення суду щодо демонтажу спірного майна відсутнє. Вважає, що відповідач не наділений повноваженнями на винесення рішень щодо демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

02.10.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9029/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 16.10.2024 за вх. №47706. В обґрунтування заперечень посилається на те, що спірне рішення носить рекомендаційний характер, оскільки відповідач пропонував власнику об`єкту в добровільному порядку забезпечити демонтаж тимчасової споруди. Зазначає, що на момент прийняття виконавчим комітетом оскаржуваного рішення у позивача був відсутній діючий паспорт прив`язки тимчасової споруди, а також діючий договір на право користування місця для розташування тимчасової споруди, у відповідача були всі законні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Аналіз Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Типових правил благоустрою території населеного пункту, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 №310, Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, дає підстави зробити висновок, що єдиною підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив`язки, розміщення тимчасових споруд самочинно, тобто без паспорта прив`язки, заборонено. У випадку розміщення тимчасової споруди з порушенням наведеного вище законодавства, ця споруда має бути демонтована. Повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою, в тому числі демонтажу тимчасових споруд, належать до компетенції відповідача. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.10.2024 ухвалою суду залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМБІЗ" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 43432986).

У запропонований судом термін третьою особою письмових пояснень надано не було.

25.10.2024 ухвалою суду витребувано у Виконавчого комітету Запорізької міської ради належним чином засвідчену копію акту обстеження території від 22.07.2024 №0186, складеного старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради Бондарєвим В.М.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрації фізичної особи підприємця за № 2001030000000114920 від 01.11.2021, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 30, прим. 23. Нежитлове приміщення перебуває у власності ТОВ «СІМБІЗ» (що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 22.03.2023 і технічним паспортом) і перебуває в користуванні у позивача на праві оренди (що підтверджується договором оренди нерухомого майна № СБ/СДР-01/11/2023 від 01 листопада 2023 року).

Старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, на підставі наказу т.в.о. начальника КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради від 27.06.2024 № 5Р-ОД/Л, було здійснено перевірку стану благоустрою території м. Запоріжжя, за адресою: Сталеварів, 30. За результатами обстеження було встановлено, що за вказаною адресою виявлено факт розміщення металевих збірно-розбірних конструкцій (літній майданчик).

На запит КП «Муніципальна варта», Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради листом від 06.06.2024 №03-09/1682 повідомив, що паспорт прив`язки тимчасової споруди не зареєстровано, інформація щодо наявності дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди відсутні. Зауважено, що у пішохідній зоні тротуару не допускається встановлення будь-яких споруд, огороджень або конструкцій, які перешкоджають пішохідному руху, а мінімальна ширина пішохідної зони тротуару повинна відповідати вимогам ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» та ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення».

На запит КП «Муніципальна варта», Департамент управління активами Запорізької міської ради листом від 18.07.2024 №4639/01/01-07/5321 повідомив, що інформація на запитувану земельну ділянку щодо права приватної власності та/або передачі її у постійне користування, договору оренди землі відсутня.

На підставі зібраної інформації, 22.07.2024 старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради ОСОБА_2 складено акт обстеження території №0186 від 22.07.2024.

Керуючись Законами України «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні», Типовими правилами благоустрою території населеного пункту, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 №310, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.06.2023 № 378 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту», було прийнято рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.09.2024 №593 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Сталеварів, 30 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 №0186)».

Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.09.2024 №593 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Сталеварів, 30 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 №0186)» було опубліковано на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради.

Позивач, не погодившись з рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.09.2024 №593 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Сталеварів, 30 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 №0186)», звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV (далі - Закон № 2807-IV)

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Статтею 5 Закону № 2807-IV визначено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються тa затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної Політики у сфері житлово-комунального господарства.

Правила включають, зокрема, порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності; порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів (п.п. 1, 7, 8 ч. 2 ст. 34 Закону № 2807-IV).

Рішенням 17 сесії Запорізької міської ради від 17.03.2023 №104 вирішено керуватись у місті Запоріжжі Типовими правилами благоустрою території населеного пункту, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 № 310 (далі Правила благоустрою), та визначити їх обов`язковими для виконання на території міста Запоріжжя всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, органами самоорганізації населення, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства.

Згідно п. 5 p. VIII Правил благоустрою визначено, що розміщення тимчасових споруд (далі - ТС) торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1330/20068, та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за № 252/26697.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» на виконання частини четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що додається (далі - Порядок № 244), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1330/20068.

У пункті 1.3 розділу І цього Порядку наведено визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі ТС), а саме одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Пунктом 1.4 Порядку №244 визначено, що паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та. напрям підприємницької діяльності.

Згідно пп. 2.1 п. 2 Порядку №244, підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

В п. 2.2. Порядку №244 зазначено, що замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

Відповідно до пп. 2.30 п. 2 Порядку №244, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така споруда підлягає демонтажу.

За приписами пп. 2.31 п. 2.31 Порядку №244, розміщення ТС самовільно забороняється.

Також, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону №2807-IV на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Згідно статті 40 Закону №2807-IV самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів. Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Положення про інспекцію з благоустрою населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною або міською радою на підставі Типового положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до статті 41 Закону №2807-IV громадський контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється громадськими інспекторами благоустрою населених пунктів згідно з положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Громадські інспектори благоустрою населених пунктів: 1) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів; 2) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів і подають їх органам державного контролю у цій сфері та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності; 3) надають допомогу органам державного контролю у сфері благоустрою населених пунктів у діяльності щодо запобігання порушенням законодавства про благоустрій населених пунктів; 4) здійснюють інші повноваження відповідно до закону. Результати громадського контролю за станом благоустрою територій підлягають оприлюдненню на зборах мешканців відповідної території та розгляду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів передбачена ст. 42 Закону №2807-IV. До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у: 1) порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів; 2) проектуванні об`єктів благоустрою населених пунктів з порушенням затвердженої в установленому законодавством порядку містобудівної документації та державних будівельних норм; 3) порушенні встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об`єктів благоустрою; 4) порушенні правил благоустрою територій населених пунктів; 5) порушенні режиму використання і охорони територій та об`єктів рекреаційного призначення; 6) самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою населеного пункту; 7) пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об`єктів благоустрою населених пунктів; 8) знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об`єктів озеленення населених пунктів, крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону; 9) забрудненні (засміченні) території населеного пункту; 10) неналежному утриманні об`єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо.

Таким чином, Закон №2807-IV наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів.

У розумінні Закону №2807-IV дії з демонтажу елементів благоустрою є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - це роботи щодо відновлення об`єкту благоустрою території).

Між тим, знесення об`єктів нерухомого майна, у разі здійснення самочинного будівництва, за змістом статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статті 376 ЦК України, здійснюється у порядку, передбаченому цими нормами, а саме виключно на підставі рішення суду.

Належність літнього майданчику до об`єкту нерухомої власності не доведено. Надана позивачем копія технічного паспорту нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 від 04.03.2024, реєстраційний номер ТІ:2632-0817-0350-3741 не містить відомостей щодо належності літнього майданчику до об`єкту нежитлової нерухомості, орендатором якого є позивач. Згідно матеріалів акту обстеження території №0186 від 22.07.2024 КП «Муніципальна варта» (в тому числі фотознімків та схеми розташування), металево збірно-розбірна конструкція (літній майданчик) за адресою АДРЕСА_1 є тимчасовою спорудою, яка була прибудована до основного приміщення на земельній ділянці, яка не належить позивачу або третій особі на праві приватної власності або оренди.

Дії з демонтажу самовільно розміщеної тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту, здійснення яких належить до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (постанова КАС ВС від 07.07.2022 у справі №200/4397/19-а).

Таким чином, законодавством прямо передбачено, що в разі відсутності, закінчення, анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди, або самовільного її встановлення, така споруда підлягає демонтажу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено питання організації благоустрою населеного пункту, контролю за ним, а також вирішення питань щодо розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає суспільному інтересу, який полягає у створенні й підтриманні умов, сприятливих для життєдіяльності мешканців відповідного населеного пункту. Тому виконавчий комітет Запорізької міської ради наділений повноваженнями щодо відновлення об`єкту благоустрою території шляхом демонтажу тимчасової споруди за відсутності паспорту прив`язки.

За таких обставин, позивач дійшов помилкового висновку, що демонтаж тимчасових споруд має відбуватись виключно на підставі рішення суду.

Демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб`єктом інших заходів реагування, націлених на достеменне встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є.

Демонтажу підлягають лише самочинно зведені тимчасові споруди у тому випадку, якщо власник такої споруди самостійно не демонтував споруду у встановлений у приписі строк або якщо власник невідомий. При цьому, самочинно зведеною тимчасова споруда вважається у тому разі, якщо відсутні дозвільні документи, визначені законом.

Аналогічні висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №826/15164/17, від 27 квітня 2021 року у справі №826/2841/17 та від 22 жовтня 2021 року у справі №826/16785/18.

При цьому, суд також враховує, що демонтаж тимчасових споруд без дотримання чіткої правової процедури встановлення їх незаконного розміщення не узгоджується з конституційним принципом захисту права власності і мирного володіння майном, яке презюмується.

Аналогічні висновки сформовано Верховним Судом у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 826/15164/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 826/2841/17 та від 22 жовтня 2021 року у справі № 826/16785/18.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 29.12.2021 у справі №826/4615/18, від 18.05.2022 у справі №826/10228/17, від 29.09.2022 у справі №826/734/17, 26.10.2022 у справі №826/12385/16, від 07.12.2022 у справі №826/18569/16, від 02.02.2023 у справі №826/4473/18 та інших, відзначав, що демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд є заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб`єктом інших заходів реагування, спрямованих на встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є.

Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі Закон №2073-IX), що набрав чинності 15.12.2023 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов`язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №2073-IX, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Частини 1-3 статті 8 Закону №2073-IX передбачають, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

За правилами частин першої третьої статті 17 Закону №2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Згідно ст. 27 Закону №2073-IX учасником адміністративного провадження є:

1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі:

а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник);

б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження;

в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник);

2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Відповідно ст. 37 Закону №2073-IX підставою для початку адміністративного провадження за ініціативою адміністративного органу відповідно до принципів законності та офіційності є:

1) виконання адміністративним органом його повноважень, визначених законом;

2) настання події, визначеної законом як підстава для прийняття адміністративного акта;

3) порушення права, свободи чи законного інтересу особи або публічного інтересу, виявлене адміністративним органом.

Згідно частин першої, другої статті 32 Закону №2073-IX, учасник адміністративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи, залучаються адміністративним органом для надання пояснень і для участі у процедурних діях шляхом вручення (направлення) запрошення.

Запрошення учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, здійснюється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня відповідної процедурної дії. Цей строк може бути зменшено у разі, якщо обставини вимагають прийняття рішення у найменший строк, про що у запрошенні надається обґрунтоване пояснення. Запрошення вручається особисто під підпис, надсилається поштовим відправленням або іншими засобами зв`язку (телефоном, електронною поштою тощо) за наявними у справі контактними даними, про що в матеріалах справи робиться відповідний запис.

В силу ч. 1 ст. 49 Закону №2073-IX адміністративний орган повідомляє адресата та заінтересованих осіб про початок адміністративного провадження невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів після його початку, у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо адресат та/або заінтересована особа невідомі, адміністративний орган розміщує повідомлення на своєму офіційному веб-сайті або оприлюднює його в інший визначений законодавством спосіб.

У повідомленні зазначаються права та обов`язки учасника адміністративного провадження, у тому числі порядок ознайомлення з матеріалами справи, а також способи подання ним своїх пояснень та зауважень у справі та строк, протягом якого особа має право їх подати. Якщо необхідна особиста присутність учасника адміністративного провадження або його представника під час розгляду та вирішення справи (вчинення процедурної дії), у повідомленні наводиться обґрунтування такої необхідності.

З положень Закону №2073-IX та матеріалів справи вбачається, що рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.09.2024 №593 Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 №0186) є адміністративним актом, прийнятий за результатом адміністративного провадження, ініційованого на підставі виконання адміністративним органом його повноважень у сфері благоустрою населеного пункту.

Судом встановлено, що позивачем та третьою особою жодних дій щодо отримання паспорта прив`язки ТС та прав власності на земельну ділянку, де розташована ТС не було вчинено. На обґрунтування такої поведінки позивачем заявлено, що про існування акту обстеження території №0186 від 22.07.2024, складеного Комунальним підприємством «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, та оскаржуваного рішення позивачу стало відомо випадково, у вересні 2024 року. Доказів щодо особистого повідомлення позивача та третьої особи про розгляд відповідачем питання демонтажу тимчасової споруди, надсилання позивачу або третій особі копії зазначеного акту та спірного рішення про демонтаж тимчасової споруди до суду не надано.

Водночас, під час розгляду питання демонтажу тимчасової споруди посадовими особами КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради здійснювались запити до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради та Департаменту управління активами Запорізької міської ради для встановлення належності тимчасової споруди та земельної ділянки, на який вона розташована. У відповідь запити було повідомлено, що інформація на земельну ділянку, на який розташована тимчасова споруда, щодо права приватної власності та/або передачі її у постійне користування, договору оренди землі відсутня. Інформація щодо наявності дозвільних документів на розміщення тимчасової споруди відсутня.

За відсутності офіційних відомостей, які могли підтвердити право власності на тимчасову споруду, відповідач не мав можливості здійснити заходи особистого повідомлення власника тимчасової споруди щодо процесу розгляду питання демонтажу тимчасової споруди. Тому, з метою повідомлення наміру здійснити демонтаж тимчасової споруди, відповідачем було опубліковано на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради спірне рішення (посилання: https://zp.gov.ua/documents/167892-pro-usunennia-naslidkiv-porusen-tipovix-pravil-blagoustroiu-teritoriyi-naselenogo-punktu-za-adresoiu-vul-stalevariv-30).

Проте, відповідач не дотримався приписів статті 49 Закону №2073-IX, які зобов`язують адміністративний орган повідомляти заінтересовану особу про початок адміністративного провадження, в тому числі коли заінтересована особа невідома, шляхом розміщення повідомлення на своєму офіційному веб-сайті або оприлюднення його в інший визначений законодавством спосіб. В контексті даної справи позивач та третя особа були заінтересованими особами в адміністративному провадженні, оскільки літній майданчик був прибудований до приміщення, яке орендується позивачем та належить на праві приватної власності третій особі. За таких обставин, демонтаж даної тимчасової споруди негативно вплинить на їх права та обов`язки, що зазначається позивачем та стало предметом позовної заяви.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У будь-якому випадку рішення, що приймаються суб`єктом владних повноважень, або дії, які вживаються у процесі реалізації своєї компетенції, можуть вважатися правомірним лише за умови, що вони відповідають всім критеріям, які визначені ч.2 ст. 2 КАС України. Це, зокрема, означає, що контролюючий суб`єкт може довести в адміністративному суді те, що його рішення (дії) прийнято (вчинено) добросовісно та розсудливо, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У свою чергу, суди не повинні допускати надмірного формалізму при наданні правової оцінки правомірності прийнятих рішень або вчинених дій (бездіяльності) суб`єктів владних повноважень під час проведення планових чи позапланових заходів, та враховувати явно недобросовісну поведінки суб`єкта господарювання, яка унеможливила дотримання встановленого порядку здійснення перевірки.

За встановленими судом обставинами, відповідачем не було здійснено заходів повідомлення про початок адміністративного провадження, розглянуто без участі заінтересованих осіб, а лише оголошено про факт винесення оскаржуваного рішення та запропоновано в добровільному порядку демонтувати тимчасову споруду, а в разі невиконання такого припису доручено Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради провести демонтаж в примусовому порядку за кошти власника тимчасової споруди.

Враховуючи вищевикладене, рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.09.2024 №593 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Сталеварів, 30 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 №0186)» було прийнято без урахування права позивача та третьої особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 206; код ЄДРПОУ 02140892), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМБІЗ" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 43432986) задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 12.09.2024 №593 Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Сталеварів, 30 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 №0186).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Запорізької міської ради на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 14.11.2024.

Суддя М.С. Лазаренко