Рішення

від 08.11.2024 по справі 300/1040/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2024 р. справа № 300/1040/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Косівської окружної прокуратури інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Комунального некомерційного підприємства (КНП) Верховинської багатопрофільної лікарні Верховинської селищної ради про зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Косівської окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства (КНП) Верховинської багатопрофільної лікарні Верховинської селищної ради (далі відповідач), в якому просить суд:

-зобов`язати відповідача привести захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 32257, що знаходить за адресою: вул. Невестюка, 2, селище Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області, у готовність до використання за призначенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на території селища Верховина розташована захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 32257 та перебуває на балансі Комунального некомерційного підприємства (КНП) Верховинської багатопрофільної лікарні Верховинської селищної ради. Відповідно до інформацій Верховинського районного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області № 7-Л/54 від 24.08.2023 та № 10Л/54 від 08.11.2023, а також інформацій Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області № 5401-82720/54 082 від 17.10.2023 та №5401-9474/54 082 від 15.12.2023 за результатами проведення оцінок стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 32257, що находиться за адресою: вул. Невестюка, 2, селище Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області (балансоутримувач захисної споруди - комунальне некомерційне підприємство (КНП) «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради) визнано як «обмежено готове» до використання за призначенням. Позивач вказує, що не готовність до експлуатації протирадіаційного укриття № 32257 свідчить про тривале порушення у сфері цивільного захисту, що може призвести до порушень інтересів держави в частині завдання шкоди життю та здоров`ю людей. З наведених підстав, просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2024 відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.137).

25.09.2023 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зокрема, представник відповідача звертає увагу на те, що у даному спорі відсутній як суб`єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутись до суду із цим позовом до відповідача із заявленими позовними вимогами, так і можливість за законом заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача., оскільки Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає звернення ГУ ДСНС у Івано-Франківській області, як позивача, із заявленими позовними вимогами (а.с.140-143).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Встановлено, що на території смт. Верховина по вулиці Невестюка, 2 знаходиться протирадіаційне укриття № 32257, яке в умовах військової агресії російської федерації проти України через недодержання та порушення балансоутримувачем вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) є обмежено готовим до використання за призначенням, через що не здатне забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням може створювати загрозу для життя та здоров`я людей.

Згідно з паспортом протирадіаційного укриття № 32257 від 15.02.2022 дата прийняття в експлуатацію 1962 рік, місткість 70 осіб, загальна площа 496,2 кв. м., кількість входів - два, організація, яка експлуатує протирадіаційне укриття у мирний час - Комунальне некомерційне підприємство "Верховинська багатопрофільна лікарня" Верховинської селищної ради (а.с.105-107).

Районною комісією ГУ ДСНС неодноразово проводилася оцінка стану готовності, експлуатації і використання протирадіаційного укриття № 32257, розташованого по вул. по вулиці Невестюка, 2, смт. Верховина, комунальної форми власності, що належить Комунальному некомерційному підприємству "Верховинська багатопрофільна лікарня" Верховинської селищної ради, про що складено відповідні акти оцінки стану готовності протирадіаційного укриття цивільного захисту (а.с.47-98).

Згідно з актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 10.12.2020, від 14.06.2021, від 06.10.2022, від 16.08.2023, від 08.12.2023 стан готовності укриття оцінюється як обмежено готове до використання за призначенням.

Балансоутримувач обізнаний про те, що протирадіаційне укриття перебуває у непридатному стані та потребує усунення недоліків, однак не вжив належних заходів щодо приведення у відповідність до вимог законодавства протирадіаційного укриття № 32257 та, відповідно, у готовність до використання за призначенням.

Таким чином, з урахуванням наведених порушень, встановлено та підтверджено не готовність до експлуатації зазначеної захисної споруди № 32257, у зв`язку із чим, позивач, вважаючи, що бездіяльність відповідача створює передумови для настання тяжких наслідків, звернувся до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина третя статті 23 Закону №1697-VII).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону № 1697-VII).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 КАС України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 КАС України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина п`ята статті 53 КАС України).

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу, незалежно від існуючих законодавчих гарантій неупередженості та об`єктивності цього органу, допускається як виняток, оскільки така участь на боці однієї із сторін може негативно сприйматися в суспільстві, в тому числі, через існування загрози порушення досить чутливого та важливого принципу рівності сторін судового процесу.

У Висновку № 3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів «Про роль прокуратури поза межами сфери кримінального права» зазначається, що діяльність прокурорських служб за межами кримінального права визначається, насамперед, потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів; не існує загальних міжнародних правових норм та правил стосовно завдань, функцій та організації прокурорської служби за межами сфери кримінального права, оскільки держава має суверенне право визначати свої інституційні та правові процедури реалізації її функцій із захисту прав людини та державних інтересів.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Визначаючи у даній справі порушення "інтересів держави", прокурор зазначає про те, що невиконання та порушення вимог законодавства України у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) призводить до порушення інтересів держави та встановлення державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності.

Також, прокурор також зазначив, що невиконання відповідачем обов`язків балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту фактично унеможливлює виконання функцій органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, покладених на них як спеціально уповноважений орган у сфері контролю за станом утримання та використання об`єктів цивільного захисту. Отже, прокурор вважає, що бездіяльність відповідача прямо порушує інтереси Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.

У пунктах 39, 40, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зауважено, що, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Як встановлено судом у даній справі, прокурор звернувся до суду та визначив Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області органом, який є компетентним у даних правовідносинах.

При цьому, прокурором зазначено, що реалізація контролюючих функцій органами ГУ ДСНС в Івано-Франківській області фактично була обмежена направленням листів та не була спрямована на вжиття більш ефективних заходів реагування, ГУ ДСНС в Івано-Франківській області не вжито заходів, спрямованих на зобов`язання відповідача приведення захисної споруди у стан, придатний для використання за призначенням, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 та виключення статті 67 із Кодексу цивільного захисту України, позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав і інтересів держави.

Листом від 02.02.2024 № 09.54/1-47-76ВИХ-24, звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з в якому повідомив останнього про намір звернутись до суду з даним позовом (а.с.121-122).

У пунктах 68, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, Суд зазначив, що, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року (пункт 68).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах" (пункт 69).

Досліджуючи наявність компетенції у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області у здійсненні відповідних функцій у спірних правовідносинах, а також наявність повноважень щодо звернення до суду з таким позовом, суд зазначає про таке.

Прокурор, звернувшись із цим позовом визначив позивачем ГУ ДСНС в Івано-Франківській області та заявив позовні вимоги про зобов`язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту протирадіаційне укриття № 32257, що знаходить за адресою: вул. Невестюка, 2, селище Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області, у готовність до використання за призначенням.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів (частина восьма статті 32 Кодексу цивільного захисту України).

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина п`ятнадцята статті 32 Кодексу цивільного захисту України із змінами, внесеними згідно із Законом № 2228-IX від 21.04.2022).

Згідно із пунктом 3 «Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі Порядок № 138), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку №138).

«Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту» затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 (далі Вимоги).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Вимог).

Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Вимог).

В даній справі прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, водночас, звертаючись в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.

Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями ДСНС, згідно із пунктом 3 Положення № 1052, є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

ДСНС відповідно до покладених на неї завдань (пункт 4 Положення № 1052):

здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням (пункт 6);

здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту (пункт 7);

організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання (пункт 39);

складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (пункт 48);

застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки (пункт 52).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21.04.2021 № 2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Поряд із цим, вказаним Законом від 21.04.2021 № 2228-IX Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якою такий суб`єкт владних повноважень:

реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд (пункт 16);

звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей (пункт 48);

перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (пункт 51).

Тобто, законодавством передбачено право Управління, як суб`єкта владних повноважень при застосованні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування щодо протипожежного захисту (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

Частиною третьою статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи (у разі їх утворення).

Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 КАС України юридичні особи можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Таким чином, повноваження ГУ ДСНС в Івано-Франківській області визначені Кодексом цивільного захисту населення України та звернення до адміністративного суду здійснюється суб`єктом владних повноважень виключно у випадках, встановлених законом.

Це означає, що суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 30.08.2022 у справі 30 серпня 2022 року у справі № П/811/1067/17, де Суд зазначив: "Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом".

Отже, суд зазначає, що у розглянутому спорі відсутній як суб`єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутись до суду із цим позовом до відповідача із заявленими позовними вимогами, так і можливість за законом заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача.

Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає звернення ГУ ДСНС в Івано-Франківській області, як позивача, із заявленими позовними вимогами.

Таким чином, прокурором визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з даним позовом, який не має права на звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави також може мати наслідком відмову у задоволенні позову, якщо до відкриття провадження у справі суд не застосував положення пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України щодо повернення такої позовної заяви.

Наведене застосування правових норм відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 09.10.2019 у справі № 0440/4892/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вирішив відмовити у задоволенні даного позову.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів у повному об`ємі правомірність своїх дій.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову керівника Косівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Керівник Косівської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 03530483, вул. Шевченка, 37, м. Косів, Івано-Франківська область, 78601) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 38555228, вул. Івана Франка, 6, м. Івано-Франківськ).

Відповідач:

Комунальне некомерційне підприємство «Верховинська багатопрофільна лікарня» Верховинської селищної ради (код ЄДРПОУ 01993374, вул. Невестюка, 2, с. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78701).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.