Рішення

від 15.11.2024 по справі 300/7224/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2024 р. справа № 300/7224/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд», в інтересах якого діє представник Чобанюк Максим Михайлович, до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» (позивач), в інтересах якого діє представник Чобанюк Максим Михайлович, звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2024 №206080/2024/000028/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000090.

Адміністративний позов мотивований тим, що позивач придбав транспортний засіб «NISSAN», модель «NV200», VIN- НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2013, вартістю 39500 CZK (чеська крона), що підтверджується згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 22.04.2024. Для здійснення митного оформлення транспортного засобу позивачем було подано митну декларацію № 24UA206080004755U4, в якій митна вартість товарів визначена за першим, основним методом, тобто за ціною контракту, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак, Івано-Франківською митницею було прийнято рішення від 02.08.2024 про коригування митної вартості товару №UA206080/2024/000028/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000090. На думку представника позивача, відповідачем безпідставно використано резервний метод визначення митної вартості, адже така вартість повинна визначатись за допомогою першого методу, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору. Вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Івано-Франківської митниці Державної митної служби України заперечив щодо задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що позивачем під час здійснення митного оформлення спірного товару подано фактуру №20240052, в якій сума, яка підлягає сплаті,становить 39500 чеських крон. Однак, з інформації проведеного аукціону вказано, що ціна за транспортний засіб складає 46500 чеських кров включно з 21% ПДВ. При цьому декларантом надано пояснення, в яких він стверджує, що при купівлі авто на аукціоні та продажу авто за межі території ЄС, відповідно до якого експорт товару за межі ЄС звільняється від сплати податку на додану вартість 21%. На думку представника відповідача, сплачена сума за транспортний засіб без ПДВ мала б становити 36735 чеських крон. Однак, у фактурі вказана ціна у розмірі 39500 чеських крон суперечить наданим поясненням. Також зауважено, що позивач не підтвердив витрати на транспортування платіжним дорученням. Документ, який надано до митного оформлення щодо транспортування транспортного засобу, не містить повну, вичерпну та достатню інформацію про маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження. Крім того, із такого документа не можливо здійснити точний розрахунок витрат на транспортування від місця завантаження до кордону з Україною.

Щодо неможливості застосування попередніх п`яти методів, відповідач вказав, що при визначенні митної вартості транспортного засобу, якщо немає можливості застосування основного методу, застосовуються другорядні. Вказано, що джерелом інформації слугував інтернет ресурс, згідно якого встановлено, що найнижча вартість транспортних засобів NISSAN становить 3450 євро та 3500 євро. Відтак, за рішенням №UA206080/2024/000028/1 від 02.08.2024 митну вартість визначено на рівні 89113,22 чеських крон (3500 євро). З огляду на викладене, представник митниці вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства та просить у задоволенні позову відмовити. Додатково заперечив щодо витрат на правову допомогу, вважає заявлену суму у 5000 грн недоведеною та неспівмірною зі складністю даної справи.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Матсервіс Трейд» придбало у «KAZA servis 53. s.r.o.» транспортний засіб «NISSAN», модель «NV200», VIN- НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2013, вартістю 39500 CZK (чеська крона), що підтверджується рахунком - фактурою від №20240052 від 16.04.2024 (а.с. 47).

Оплата за вказаний товар проведена згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 22.04.2024 №127 (а.с. 49).

З метою митного оформлення транспортного засобу, ввезеного в Україну на підставі рахунку - фактури, 01.08.2024 позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію №24UA206080004755U4 на товар - автомобіль легковий, вживаний, марки ««NISSAN», модель «NV200», VIN- НОМЕР_1 , тип двигуна бензиновий, конвертований для роботи на газі, потужність двигуна 81квт, кількість місць 5, календарний рік виготовлення 2013 (а.с.27).

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом ціною контракту у розмірі 39500 CZK, розрахована декларантом митна вартість товару становить 77784,12 грн (а.с.27).

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації №23UA20608000096U6 митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом було подано наступний перелік документів: рахунок-фактура (інвойс) № 20240052 від 16.04.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.05.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті № 127 від 22.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.08.2024; акт фізичного огляду від 01.08.2024; зовнішньоекономічний договір № 001 від 04.10.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 24.07.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 2 від 19.12.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 3 від 26.11.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору № 4 від 02.05.2023; акт фізичного огляду від 01.08.2024, митна декларація країни відправлення №24PL401010Е024101084 від 30.07.2024 та інформацію щодо року випуску транспортного засобу.

Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення митної декларації та долучених документів, 02.08.2024 прийнято рішення №UA206080/2024/000028/1 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом у розмірі 89113,22 CZK (а.с28).

Згідно із рішенням про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Відповідно до статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, а також із середньою ринковою вартістю такого транспортного засобу встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів. На вимогу митного органу, для підтвердження митної вартості товару, декларантом не надано страхові документи, а також відомості, що містять дані про вартість страхування, Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цi товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували дані з провідних європейських площадок з продажу автомобілів mobile.de та AutoScourt24. Визначена митна вартість на рівні 3500 EUR (89113,22 CZK/шт). В результаті консультацій декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби. У разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду.

Також Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000090, відповідно до якоїдекларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів (а.с.29).

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає про таке.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивизначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаютьсяМитним кодексом Українита іншими законами України.

Частиною першоюстатті 49 Митного кодексу України(далі -МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першоїстатті 52 МК Українизаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою.

Згідно з частинами другою-п`ятоюстатті 53 МК Українидокументами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як передбачено частинами першою-третьою, шостою та сьомоюстатті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методомза ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами першою-четвертоюстатті 57 МК Українивизначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основнийза ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Суд зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладено на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбаченіМК України,заборонено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такі висновки відповідають правовій позиції в подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 №820/8016/15, від 24.01.2019 №820/636/17 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15,

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару:легковий автомобіль марки «NISSAN», модель«NV200», VIN- НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2013, вартість 39500 CZK та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що зазначено у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000090, що декларантом не надано страхові документи, а також відомості, що містять дані про вартість страхування, у зв`язку із чим митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної у митниці.

При цьому, судом з`ясовано, що декларантом було заявлено, що страхування вантажу не проводилось, що підтверджується Інформацією транспортних витрат від 01.08.2024 (а.с. 43).

Варто зауважити, що у відзиві представник відповідача зазначає про розбіжності у ціні товару без ПДВ, яка зазначена у фактурі, однак така інформація не була покладена в основу спірного рішення митниці для визначення митної вартості товару.

Також, надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність у позивача належного платіжного документа, аналізуючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості документи, суд зазначає, що митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмета доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноту документів, доданих до митної декларації.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого транспортного засобу відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, які, в свою чергу, підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 в адміністративній справі №818/1186/17 вказав, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.08.2024 №206080/2024/000028/1 зазначено, що для коригування митної вартості імпортованого товару слугували дані з провідних європейських площадок з продажу автомобілів mobile.de та AutoScourt24. Визначена митна вартість на рівні 3500 EUR (89113,22 CZK/шт).

Втім слід врахувати, що відповідно до акту про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 01.08.2024 Івано-Франківською митницею з метою визначення характеристик товару легкового автомобілю марки «NISSAN», модель «NV200», VIN- НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2013 за результатами проведення митного огляду встановлено: пошкодження аварійного характеру внаслідок ДТП, пошкоджено передню частину автомобіля передній бампер, елементи підвіски, передню фару, заднє крило, наявні сліди реклами на кузові, сліди корозії, забруднено та затерто салон, покази одометра неможливо визначити з технічних причин (а.с.30 на звороті).

Серед матеріалів справи наявні скріншоти із сайтів, які слугували для митного органу джерелом інформації (а.с. 136-139).

Суд зважає на розбіжності у пробігу, об`ємі двигуна, кількості місць для сидіння, потужності двигуна, типі двигуна (дизель, бензин) та зазначає, що відповідач до суду не надав належних письмових доказів та не довів, що вказаний товар, який слугував джерелом інформації є подібним (аналогічним) імпортованому позивачем транспортному засобу та має такі ж самі пошкодження.

При цьому, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Суд зазначає, що законодавством визначений чіткий перелік підстав, за наявності яких митний орган вправі витребовувати від декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Такими підставами, зокрема, є наявність розбіжностей у документах; наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19 зауважено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.

Також суд звертає увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.Митний кодекс Українине визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. А законом такий доказ не визначений.

Згідно із частиною 1статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із частиною 1статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, відтак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2024 №206080/2024/000028/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000090 є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, даний позов належить до задоволення.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 134 КАС України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статтіКАС Українидля цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4статті 134 КАС Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат у розмірі 5 000 грн надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги №1079708 від 14.09.2024, договір про надання правової (правничої) допомоги №61 від 12.08.2024, у якому зазначено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги встановлюється в розмірі 5000 грн, акт виконаних робіт №1 до договору про надання правничої допомоги №61 від 12.08.2024, платіжна інструкція №719 від 27.08.2024.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи у суді, суд зважає на таке.

Ураховуючи зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги, з огляду на предмет даного позову, є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданням послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, та відповідають складності та змістовності поданих процесуальних документів. Відтак, посилання представника відповідача на недоведення співмірності вказаних витрат є безпідставним.

Підсумовуючи вказане, суд доходить висновку, що витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 грн відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру та належать до стягнення з відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДМСУ на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 6056 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №721 від 27.08.2024.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.08.2024 №206080/2024/000028/1;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000090.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Матсервіс Трейд" (код ЄДРПОУ 43140876, вул. Залізнична, 3, с. Матеївці, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78267) сплачений судовий збір в розмірі 6056 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.