Рішення

від 12.11.2024 по справі 300/5970/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. справа № 300/5970/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 12.07.2024 №551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим", зобов`язання визначити робоче місце ОСОБА_1 за юридичною адресою Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання судових рішень в справі № 300/7149/23 Державна служба України з питань праці видала наказ від 09.04.2024 №16-КТ згідно якого позивача було поновлено на посаду заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Юридична адреса Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці: вул. І. Франка, 4, м. Івано-Франківськ. Однак, незважаючи на існування наказу Державної служби України з питань праці від 09.04.2024 № 16-КТ, начальник Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці до роботи не допускав. Після неодноразових звернень із заявами та службовими записками, відповідач видав наказ від 08.07.2024 №328/П3-К "Про оголошення пункту 2 наказу Державної служби України з питань праці" від 09.04.24 №16-КТ "Про виконання рішення суду", а 12.07.2024 видав наказ № 551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим", котрим позивачу визначили робоче місце за адресою: місто Чернівці, вул. Поповича, 2, 4 поверх, кабінет 35 б, відносно якого було висловлено незгоду. Так, на думку позивача, оскаржуваний наказ від 12.07.2024 № 551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим" є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки таким наказом фактично здійснено не визначення робочого місця, а переведення позивача без згоди в іншу місцевість, а також зміну істотної умови державної служби. Однак, жодних підстав для переміщення робочого місця заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (юридична адреса: вул. І.Франка, 4, м. Івано-Франківськ) з м. Івано-Франківськ до м. Чернівці немає. Крім того, позивач звертає увагу, що вона поновлена на рівнозначну займану посаду в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області яка згідно штатного розпису Південно-Західного міжрегіонального управління Держптні на 2024 рік відноситься до керівництва Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці, а в м. Чернівці знаходиться структурний підрозділ міжрегіонального управління - Управління інспекційної діяльності в Чернівецькій області, яке має начальника Управління. Звернула увагу на те, що є інвалідом 2 групи, проживає в м.Івано-Франківську та їй протипоказана важка праця. Вважає , що зміни у розподілі посадових обов`язків та посадових інструкцій були зумовлені її поновленні на роботі. Водночас наказу про затвердження її посадової інструкції немає. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.08.2024. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 в справі № 300/7149/23 наказом Державної служби України з питань праці від 09.04.2024 № 16-КТ "Про виконання рішення суду" ОСОБА_1 поновлено на посаді державної служби, а саме - заступника начальника Міжрегіонального управління. При цьому задля поновлення ОСОБА_1 на посаді, звільнено одного із заступників начальника Міжрегіонального управління - Хромчака Р.О., а саме того із заступників, якому було визначено робоче місце у м. Чернівці. У зв`язку із відсутністю вакантної посади у Івано-Франківській та Тернопільській області, для здійснення координації та контролю діяльності безпосередньо підпорядкованих позивачу управління інспекційної діяльності у Чернівецькій області та його підрозділів, а також виконання нею посадових обов`язків, наказом від 12.07.2024 № 551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим" визначено, що робоче місце ОСОБА_1 знаходиться на території Чернівецької області за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, починаючи з дня початку виконання Міжрегіональним управлінням владних функцій та повноважень, а саме 05.12.2022 робота заступників Міжрегіонального управління будувалася за міжрегіональним принципом, а саме всім трьом заступникам були визначені робочі місця у трьох містах: м. Івано-Франківськ, м. Чернівці та м. Тернопіль. В силу вищезазначеного, Міжрегіональне управління вважає, що підстав для ствердження ОСОБА_1 про зміну для неї істотних умов проходження державної служби - немає. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

27.08.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що станом на момент подання відповіді на відзив, на сайті Держпраці одним із заступників начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці зазначений ОСОБА_2 , контактний номер якого вказаний саме в місті Івано-Франківську, а не в місті Чернівці. При цьому, в штатному розписі Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці немає розмежувань у посадах заступників, всі належать до керівництва міжрегіонального управління. Структурою міжрегіонального управління теж не передбачено посади заступника Відповідача, зокрема, у Чернівецькій області. Крім того, відповідач спеціально не надає суду і замовчує той факт, що в проміжок часу з 09.07.2024 по 11.07.2024 позивача було ознайомлено з двома, різними за змістом, посадовими інструкціями. В наданій для ознайомлення позивачу посадовій інструкції від 09.07.2024, не було зазначено, що робоче місце знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,а вже в посадовій інструкції, наданій для ознайомлення 11.07.2024, було визначене робоче місце за адресою: м. Чернівці. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача подано 03.09.2024 на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, згідно якого зазначено, що Розподілом від 22.04.2024 визначено, що заступники начальника Міжрегіонального управління координують та контролюють діяльність безпосередньо підпорядкованих їм: управління інспекційної діяльності в Івано-Франківській області та його підрозділи, управління інспекційної діяльності у Тернопільській області та його підрозділи, управління інспекційної діяльності у Чернівецькій області та його підрозділи. А робочі місця заступників начальника Міжрегіонального управління визначені їм посадовими інструкціями, затвердженими начальником Міжрегіонального управління 01.04.2024. Крім того, твердження позивача стосовно того, що звільнений заступник начальника Міжрегіонального управління ОСОБА_2 не мав визначеного робочого місця в м. Чернівці нічим не підтверджене та недостовірне, оскільки його посадовою інструкцією, затвердженою 01.04.2024, чітко визначено його робоче місце - м. Чернівці. Відтак, твердження позивача у відповіді на відзив є хибними і такими що не відповідають дійсності.

18.10.2024 на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких остання позов підтримала повністю та просила скасувати наказ від 12.07.2024 №551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим".

Через систему "Електронний суд", 28.10.2024 до суду від Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшли додаткові пояснення, згідно яких представник проти позову заперечила та просила суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024, з урахуванням ухвал про виправлення описки від 29.01.2024 та від 20.02.2024, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 13.07.2023 та по заяві від 08.09.2023 року. Скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 18.09.2023 № 122-кт «Про звільнення Мирослави Клим». Поновлено ОСОБА_1 з 18 вересня 2023 року в Південно-Західному міжрегінальному управлінні Державної служби з питань праці на рівнозначну, займаній ОСОБА_1 посадою в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області. Стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.09.2023 по 29.01.2024.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024, апеляційні скарги Державної служби України з питань праці та Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 в справі № 300/7149/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 18.09.2023 № 122-кт "Про звільнення Мирослави Клим". Поновлено ОСОБА_1 в Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці на посаду рівнозначну займаній ОСОБА_1 в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області з 19.09.2023. Стягнуто з Державної служби України з питань праці (ЄДРПОУ - 39472148) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.09.2023 по 29.01.2024 в сумі 73718 грн 10 коп (сімдесят три тисячі сімсот вісімнадцять гривень десять копійок).

На підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі 300/7149/23, Державна служба України з питань праці видала наказ від 09.04.24 №16-КТ "Про виконання рішення суду" звільнено ОСОБА_2 з посади заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 10 квітня 2024 року, у зв`язку з поновленням на посаді державної служби особи, яка її раніше займала, на яку поновлено ОСОБА_1 , з 18.09.2023 (а.с.13).

Згідно, наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.07.2024 №328/ПЗ-К Про оголошення пункту 2 наказу Державної служби України з питань праці від 09.04.2024 №16- КТ "Про виконання рішення суду" ( із змінами), на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 300/7149/23 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі № 300/7149/23, оголошено пункт 2 наказу Державної служби України з питань праці від 09.04.2024 №І6-КТ "Про виконання рішення суду", зі змінами внесеними наказом Державної служби України з питань праці від 05.07.2024 №60-КТ "Про внесення зміни до наказу Держпраці від 09.04.2024 № 16-КТ" та поновлено ОСОБА_1 з 19 вересня 2023 року на посаді заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (а.с.16).

Наказом Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці від 12.07.2024 №551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим" визначено ОСОБА_1 , заступнику начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, робоче місце за адресою: місто Чернівці, вулиця Поповича, будинок 2, 4 поверх, кабінет №356, де знаходиться підпорядкований структурний підрозділ Міжрегіонального управління - управління інспекційної діяльності у Чернівецькій області (а.с.12).

15.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до першого заступника в. о. начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці зі службовою запискою №5105/ЛЗ/1-24, в якій просила скасувати наказ від 12.07.24 № 551/ПЗ і визначити робоче місце у м. Івано-Франківську (а.с.19).

Також, 15.07.2024 ОСОБА_1 звернулася із службовою запискою до голови Державної служби України з питань праці, в якій інформувала про ситуацію, що склалася і просила скасувати незаконний наказ від 12.07.24 № 551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим" та вирішити питання забезпеченням робочим місцем у приміщенні за юридичною адресою, де знаходиться Південно-Західне міжрегіональне управління Держпраці (а.с.18).

Вважаючи наказ від 12.07.2024 №551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим" протиправним і таким, що підлягає скасуванню, та зобов`язання визначити її робочим місцем м..Івано-Франківськ, вул. І.Франка, 4, позивач звернулася до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

На підставі статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VІІІ) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини 1 статті 1 Закону 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 2 ст. 1 Закону № 889-VІІІ).

Згідно з частинами 2, 3 статті 5 Закону № 889-VІІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За правилами частини 1 статті 8 Закону № 889-VІІІ державний службовець зобов`язаний, зокрема:

2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);

8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 62 Закону № 889-VІІІ державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця.

Суд зазначає, що позивач є державним службовцем і на неї розповсюджуються норми Закону України "Про державну службу", які у питанні регулювання правовідносин, що виникають при проходженні та звільненні з державної служби є спеціальними.

Як встановлено судом, рішенням суду у справі № 300/7149/23 ОСОБА_1 Поновлено в Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці на посаду рівнозначну займаній ОСОБА_1 в Управлінні Держпраці в Івано-Франківській області з 19.09.2023.

Відповідно до встановлених обставин у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 300/7149/23 ОСОБА_1 займала посаду заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області за юридичною адресою місцезнаходження управління - вул. І. Франка, 4, м. Івано-Франківськ.Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Так, матеріали даної справи не свідчать про те, що відповідач переводив позивача на вакантну посаду у місто Чернівці, натомість свідчать про те, що суб`єкт владних повноважень здійснив зміну (переміщення) робочого місця державного службовця шляхом визначення його місцеперебування в іншому населеному пункті (замість м.Івано-Франківська визначено місто Чернівці).

При цьому, підстави зміни істотних умов державної служби та порядок дій керівника державної служби у такому випадку врегульовані приписами статті 43 Закону № 889-VІІІ.

Так, згідно з положеннями цієї статті Закону підставами для зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов`язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставіпункту 6частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені вабзаці другомуцієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Так, місцезнаходження робочого місця працівника є істотною умовою державної служби у випадку його переміщення в інший населений пункт, що закладено у пункті 5 частини 3 статті 43 Закону України «Про державну службу», у якому йде мова про таку істотну умову державної служби як переміщення державного органу до іншого населеного пункту.

У цьому пункті закону по своїй суті особлива увага розташуванню робочих місць державних службовців приділяється з тих причин, що держава дбає про їхні інтереси не лише у разі зміни статусу посади, обов`язків, оплати праці, режиму служби, а й у випадку переміщення робочого місця до іншої місцевості.

Тому роботодавець вправі змінювати розташування робочого місця державного службовця без його згоди лише у межах тієї ж місцевості. У такому випадку зміни істотних умов праці не відбувається.

Водночас переміщення робочого місця до іншого населеного пункту тягне за собою зміну істотних умов державної служби, позаяк ставить перед працівником низку завдань з організації подальшого місця проживання, побуту, добирання до нового місця роботи та загалом тягне за собою додаткове фінансове навантаження з цього приводу.

У такому випадку застосування процедури зміни істотних умов праці здатне забезпечити дотримання необхідного балансу між приватними й публічними інтересами сторін. Адже з одного боку ця процедура є гарантією дотримання професійних і трудових прав державного службовця, що надає йому необхідний час для розв`язання подібних питань і прийняття рішення щодо подальшого проходження державної служби. З іншого боку ця процедура забезпечує роботодавцю належне вирішення кадрових й організаційних питань у законний та прозорий спосіб, не ставлячи їхнє розв`язання у залежність від волі працівника і не здійснюючи посягання на його права й інтереси.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду, від 31 серпня 2023 року у справі №160/7132/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено в ході розгляду справи, наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.07.2024 №328/ПЗ-К «Про оголошення пункту 2 наказу Державної служби України з питань праці від 09.04.2024 №16- КТ "Про виконання рішення суду" ( із змінами), на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 300/7149/23 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі № 300/7149/23, оголошено пункт 2 наказу Державної служби України з питань праці від 09.04.2024 №І6-КТ "Про виконання рішення суду", зі змінами внесеними наказом Державної служби України з питань праці від 05.07.2024 №60-КТ "Про внесення зміни до наказу Держпраці від 09.04.2024 № 16-КТ" та поновлено ОСОБА_1 з 19 вересня 2023 року на посаді заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (а.с.16).

Таким чином, відповідно до вищенаведеного наказу, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Однак, згідно наказу Південно-Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці від 12.07.2024 №551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим" визначено ОСОБА_1 , заступнику начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, робоче місце за адресою: місто Чернівці, вулиця Поповича, будинок 2, 4 поверх, кабінет №356, де знаходиться підпорядкований структурний підрозділ Міжрегіонального управління - управління інспекційної діяльності у Чернівецькій області (а.с.12).

Відтак, як свідчать встановлені у цій справі обставини,до прийняття відповідачем наказу від 12.07.2024 №551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим" позивач працював у місті Івано-Франківськ, та власне вказаним наказом визначено робоче місце позивачу заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, за адресою: місто Чернівці, вулиця Поповича, будинок 2, 4 поверх, кабінет №356, де знаходиться підпорядкований структурний підрозділ Міжрегіонального управління - управління інспекційної діяльності у Чернівецькій області.

Відтак, зміна цієї істотної умови праці повинна була здійснюватися з дотримання гарантій і процедури, встановлених Законом України «Про державну службу» й нормами законодавства про працю у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Водночас той факт, що до сфери обслуговування державного органу належить декілька адміністративних територіальних одиниць, на цей висновок не впливає і винятків з нього не робить.

При цьому, ні профільний закон про державну службу, ні загальні норми трудового законодавства не містять положень або приписів, за якими подібний факт міг би бути передумовою для будь-яких винятків із процедури зміни істотних умов державної служби для окремих категорій службовців.

До цього ж, розрізнення у ставленні до державних службовців на підставі такого факту призвело б до неприпустимої дискримінації частини громадян України. Адже у такому випадку ті громадяни, які працюють у державному органі, сфера обслуговування якого поширюється на декілька адміністративних територіальних одиниць, були б без чітких правових підстав позбавлені гарантій, що встановлені всім іншим державним службовцям без винятків.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даній справі, місце розташування робочого місця було істотною умовою проходження державної служби за посадою позивача, а в силу наказу від 12.07.2024 №551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим" відбулися істотні зміни в роботі позивача, оскільки відповідач визначив місце роботи позивача в іншому населеному пункті.

Таким чином, приймаючи оскаржуваний наказ від 12.07.2024 №551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим", відповідно до Закону № 889-VIII, Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повинно була діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відтак, прийнятий Південно-Західне міжрегіональне управління наказ від 12.07.2024 №551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим" є протиправним, не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тому підлягає скасуванню.

Оцінка доводів позивача про недопуск до роботи та неможливості виконання своїх посадових обов`язків судом не надається, оскільки позивач не заявила вимог про визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача в частині недопуску до фактичного виконання посадових обов`язків. Отже, такі є поза предметом спору і межами доказування в цій справі. Водночас, суд зауважує, що такі позовні вимоги можуть бути предметом спору іншого позову.

Щодо доводів відповідача про місце роботи ОСОБА_3 у м.Чернівці, як заступника якого було вивильнено задля виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне. Так, визначення місця роботи такого заступника у м.Чернівці є не безумовною підставою для визначення аналогічного місця роботи позивачу ОСОБА_1 , з огляду на обставини встановлені судовим рішенням № 300/7149/23 та місце роботи ОСОБА_4 у м.Івано-Франківську до поновлення на посаді. Як вже вище зазначено судом така істотна зміна умов праці ОСОБА_1 проведена відповідачем з порушенням процедури.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача визначити робоче місце ОСОБА_1 за юридичною адресою Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в м. Івано-Франківськ, вул. Франка, 4, то суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом зміна розташування робочого місця державного службовця є істотною умовою держслужби (в разі його переміщення до іншого населеного пункту), процедура зміни якої встановлена ст. 43 Закону України «Про державну службу».

Тобто, суб`єкт владних повноважень, за умови дотримання встановленої законом процедури зміни істотних умов праці, наділений дискреційними повноваженнями при визначенні істотних умов праці.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Таким чином, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

У межах даної справи відповідач не дотримався встановленої законом процедурищодо зміни істотних умов державної служби відповідно до ст. 43 Закону України «Про державну службу», що унеможливлює прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача визначити робоче місце ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 , відтак в цій частині позову суд відмовляє.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б повністю спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

У зв`язку із тим, що позивач звільнено від сплати судового збору на підставіЗакону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12.07.2024 № № 551/ПЗ "Про визначення робочого місця Мирославі Клим".

В задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 );

відповідач: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44840602, вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.