Рішення

від 13.11.2024 по справі 300/2733/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2024 р. справа № 300/2733/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Калуський торгівельний дім" до Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради про визнання незаконною відмови у наданні містобудівних умов, обмежень та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Калуський торгівельний дім" (надалі - позивач, ТОВ "Корпорація Калуський торгівельний дім"), в інтересах якого діє представник адвокат Булавинець Микола Миколайович, звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, яку затверджено наказом № 04-01/48 від 02.04.2024 та оформлено рішенням № А3337429495001908235 від 02.04.2024, зобов`язання видати містобудівні умови та обмеження для проектування нового будівництва офісної будівлі на вул. Хіміків-Ринкова в м. Калуші на земельній ділянці площею 0,1653 га, кадастровий номер 2610400000:08:013:0057 за намірами, зазначеними у заяві від 21.03.2024.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.03.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проектування нового будівництва офісної будівлі на вул. Хіміків-Ринкова в м. Калуші. Проте, відповідачем наказом № 04-01/48 від 02.04.2024, відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень, яка обґрунтована виявленням недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, а саме в пункті 15 Договору оренди землі код КВЦПЗ 03.10. за назвою та визначенням не відповідає коду 03.10. Додатку № 59 Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок Порядку № 1051 в редакції чинній з 11.08.2021 року в т.ч. та на день прийняття цього наказу. Так, однак, як можна побачити з оскаржуваної відмови, відповідач виявив начебто недостовірність відомостей у договорі оренди землі від 27.06.2019, при цьому позивач не надавав ні копії договору оренди землі, ні додаткових угод до нього. Таким чином, відповідач чомусь не отримує відомості з Державного земельного кадастру, які містять точну та достовірну інформацію про цільове призначення земельної ділянки, а дає оцінку документам, які йому не надавались та невідомо яким чином він їх отримав та чи мав право взагалі їх отримувати за власною ініціативою. Крім того, представник позивача, звертає увагу, що дійсно положеннями Додатку № 59 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок» Порядку ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 назву виду цільового призначення за кодом 03.10. змінено з «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку» на «Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку». У зв`язку з цим автоматично було внесено відомості до Державного земельного кадастру в частині зміни назви виду цільового призначення земельних ділянок за кодом 03.10, що підтверджується Витягом з ДЗК. Однак, не внесення змін до Договору оренди землі у разі прийняття нормативно-правового акту, яким змінюється назва виду цільового призначення орендованої земельної ділянки, за умови, що такі зміни відображено у відомостях ДЗК, не може бути єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. При цьому, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки відображаються у державному земельному кадастрі та є обов`язковими для врахування всіма органами місцевого самоврядування, в тому числі і відповідачем. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.05.2024. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 02.04.2024 прийнято на підставі ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у зв`язку з виявленням недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право користування земельною ділянкою. У примітці до зазначеного рішення конкретизовано підставу для відмови, а саме: у пункті 15 договору оренди землі код КВЦПЗ 03.10 за назвою та визначенням не відповідає коду 03.10 Додатку № 59 Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок Порядку № 1051 в редакції чинній з 11.08.2021 в т.ч. та на день прийняття цього наказу. При цьому, при прийнятті рішення від 02.04.2024, управлінням архітектури та містобудування Калуської міської ради було взято до уваги постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі № 300/3299/23, згідно з якою "у даній справі є очевидною і встановленою обставина, що визначений в п. 15 Договору оренди землі в редакції змін від 27.06.2019р. (зворотній бік а.с.16) і Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку МНВ-2606650442019 від 14.05.2019 код КВЦПЗ - 03.10. за назвою і визначенням не відповідає коду 03.10 Додатку №59 (Класифікатора) Порядку №1051, в редакції чинної з 11.08.2021, в тому числі станом на 15.05.2023". В зв`язку із наведеним, представник відповідача вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

08.05.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що надання заявником копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копії договору суперфіцію є обов`язковим тільки у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в протилежному випадку уповноважений орган містобудування та архітектури користується відомостями з відповідних державних реєстрів та не має право самостійно збирати інші, не передбачені Законом №3038-VI документи. При цьому, не внесення змін до договору оренди землі у разі зміни Постановою КМУ назви коду цільового призначення земельної ділянки та відображення такої зміни у відомостях ДЗК, не свідчить про те, що положення договору оренди землі містять недостовірні відомості. Крім того, відповідач помилково покликається на положення статті 78 КАС України, оскільки обставини у справі № 300/3299/23 та у даній справі № 300/2733/24 суттєво різняться щодо об`єкта будівництва, переліку документів, що додавались до заяви на отримання містобудівних умов та обмежень і наявності відомостей у ДЗК щодо назви, яка відповідає коду 03.10. Додатку № 59 Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок Порядку № 1051 в редакції чинній з 11.08.2021, а також наявності правової позиції орендодавця Калуської міської ради про відсутність необхідності внесення змін до пункту 15 Договору оренди землі. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Калуський торгівельний дім" на підставі Договору оренди землі від 21.09.2011 із змінами від 27.06.2019, укладеного із Калуською міською радою, використовує земельну ділянку загальною площею 0,1653 га (кадастровий номер 2610400000:08:013:0057) в АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням (код КВЦПЗ03.10) "Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших приміщень громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності, пов`язаної із отриманням прибутку)" (а.с.62-64).

Так, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Корпорація Калуський торгівельний дім" є орендарем земельної ділянки площею 0,1653 га кадастровий номер 2610400000:08:013:0057 строком дії до 24.08.2024 з правом пролонгації (а.с.11-12).

21.03.2024 позивач звернувся до Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проектування нового будівництва офісної будівлі на вул. Хіміків-Ринкова в м. Калуші, та відповідним пакетом документів, а саме , витягу про реєстрацію речового права та викопіювання з топографо-геодезичного плану масштабу М 1:2000 (а.с.9).

Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради звернулося до начальника управління земельних відносин В.Мельника із листом від 22.03.2024 за № 04.06/114, з метою прийняття рішення про надання МУО чи відмови у такому наданні, на виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 № 300/3299/23, про надання інформації стосовно внесення (не внесення) змін до пункту 15 договору оренди землі від 05.11.2014 (додаткова угода до договору оренди землі від 27.06.2019) в частині приведення коду КВЦПЗ 03.10 коду 03.10 додатку № 59 Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок Порядку № 1051 (а.с. 88).

Управління земельних відносин Калуської міської ради у відповіді від 27.03.2024 № 01-29/182 наданій заступнику начальника управління архітектури та містобудування міської ради Л.Семеняк зазначило, що додаткових угод до існуючих договорів оренди землі про внесення змін до пункту 15 Договору з метою приведення назви виду цільового призначення у відповідність із назвою виду цільового призначення в редакції чинного Додатку №59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, Калуською міською радою не укладалось(а.с. 87)

На підставі заяви ТОВ "Корпорація Калуський торгівельний дім" від 21.03.2024 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва нове будівництво офісної будівлі на вул. Хіміків-Ринкова у м. Калуші, управлінням архітектури та містобудування Калуської міської ради прийнято рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 02.04.2024, вказана відмова затверджена наказом відповідача від 02.04.2024 № 04-01/48 (а.с.14-16).

Так, вищенаведене рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 02,04.2024 прийнято на підставі частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з виявленням недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право користування земельною ділянкою. У примітці до зазначеного рішення конкретизовано підставу для відмови, а саме: у пункті 15 договору оренди землі код КВЦПЗ 03.10 за назвою та визначенням не відповідає коду 03.10 Додатку № 59 Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок Порядку № 1051 в редакції чинній з 11.08,2021 в т.ч. та на день прийняття цього наказу.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням Управління, вважаючи його протиправним і таким, що обмежує право використання землі за її цільовим призначенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів єЗакон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI(далі - Закон №3038-VI).

Згідно приписівстатті 1 Закону №3038-VIмістобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями частини 2статті 8 Закону №3038-VIпередбачено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Частиною 1статті 16 Закону № 3038-VIзакріплено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно достатті 26 Закону №3038-VIзабудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва (частина 1). Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів (частина 2). Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цьогоЗакону(частина 3). Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (частина 4). Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихстаттею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову) (частина 5).

Частиною 1статті 29 Закону № 3038-VIвизначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Згідно частин 2 та 3статті 29 Закону №3038-VIфізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Відповідно до частини 4статті 29 Закону № 3038-VIпідставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно встановлених судом обставин справи, 21.03.2024 позивач звернувся до Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень для проектування нового будівництва офісної будівлі на вул. Хіміків-Ринкова в м. Калуші, та відповідним пакетом документів (а.с.9).

При цьому, щодо не подання позивачем усіх необхідних документів представник відповідача суду не повідомив, а відтак судом визнається належність поданої позивачем заяви з необхідними документами згідно вимог частини 3статті 29 Закону №3038-VI.

На підставі заяви ТОВ "Корпорація Калуський торгівельний дім" від 21.03.2024 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва нове будівництво офісної будівлі на вул. Хіміків-Ринкова у м. Калуші управлінням архітектури та містобудування Калуської міської ради прийнято рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 02.04.2024, вказана відмова затверджена наказом відповідача від 02.04.2024 № 04-01/48 (а.с.14-16).

Так, вищенаведене рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 02,04.2024 прийнято на підставі частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з виявленням недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право користування земельною ділянкою. У примітці до зазначеного рішення конкретизовано підставу для відмови, а саме: у пункті 15 договору оренди землі код КВЦПЗ 03.10 за назвою та визначенням не відповідає коду 03.10 Додатку № 59 Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок Порядку № 1051 в редакції чинній з 11.08.2021 в т.ч. та на день прийняття цього наказу.

Суд зазначає, що згідно частини 2статті 5 Закону №3038-VIвимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Частиною 1статті 16 Закону №3038-VIвизначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

За змістом частини 1статті 17 Закону № 3038-VIгенеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту (частина 2статті 17 Закону №3038-VI).

План зонування території (зонінг) це документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон (пункт 9 частини 1статті 1 Закону №3038-VI).

При цьому, відповідно до частини 1статті 18 Закону №3038-VIплан зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон, а згідно пункту 1 частини 3 цієї жстатті Закону №3038-VIзонування території здійснюється з дотриманням вимог щодо урахування попередніх рішень про планування і забудови території.

Згідно частини 3статті 17 Закону №3038-VIгенеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Отже, з викладеного слідує, що як генеральний план населеного пункту, так і план зонування території розробляються з врахуванням інтересів людини та попередніх рішень про планування і забудови території.

До того ж, в силу приписів частини 1статті 21 Закону № 3038-VIрозроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні підлягають громадському обговоренню.

Відтак, аналіз вищезазначених положень законодавства свідчить про те, що врахування громадських інтересів при розробленні проектів містобудівної документації має вирішальне значення, оскільки мета містобудування та розроблення на його виконання містобудівної документації, спрямована на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Поряд з цим, варто відмітити, що за наявності затвердженого плану зонування території, що є частиною генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон, вирішення уповноваженим органом питання видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки повинно здійснюватися з врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Як визначеностаттею 1 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XII(далі - Закон №2780-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Устатті 5 Закону № 2780-ХІІвизначені основні вимоги до містобудівної діяльності. Зокрема, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.

Поряд з цим,стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій»(далі - Закон № 858-IV) містить таке визначення поняття цільове призначення земельної ділянки допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених закономвимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Тобто, під цільовим призначення земельної ділянки варто розуміти її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана процесуальна норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 № 300/3299/23, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Калуський торгівельний дім", в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 , до Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради про визнання незаконною відмови у наданні містобудівних умов та обмежень за №04-01/43 від 26.05.2023 і зобов`язання видати містобудівні умови та обмеження для проектування нового будівництва на земельній ділянці площею 0,1653 га, кадастровий номер 2610400000:08:013:0057 - задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради "Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень" №04-01/43 від 26.05.2023, який доведений до відома Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Калуський торгівельний дім" листом №А3111208852897400162 від 26.05.21023.

Зобов`язано Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради повторно розглянути та прийняти рішення за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Калуський торгівельний дім" від 15.05.2023 (реєстраційний номер 2182409) щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "нове будівництво торгового павільйону на вул. Ринкова в м. Калуш Івано-Франківської області на земельній ділянці площею 0,1653 га, посвідчену Договором оренди земельної ділянки від 21.09.2011", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог- відмовлено.

Так, суд вважає за необхідне зазначити преюдиційні обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі № 300/3299/23 від 20.09.2023, яке набрало законної сили 13.12.2023 відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, в частині встановлених судом обставин щодо договору оренди та додаткової угоди.

«В розгляді справи встановлено, що на час укладення позивачем із міською радою договору оренди (21.08.2011), додаткової угоди до договору оренди (27.06.2019) і оформлення Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2606650442019 (14.05.2019) був чинними і дів Класифікатор видів цільового призначення земель, затверджений наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, який набрав чинності з 15.02.2011 (надалі по тексту такожКласифікатор №548).

В розгляді суд зважає на наступні обставини, зокрема (зворотній бік а.с.12), в пунктах 14 і 15 Договору оренди землі від 21.09.2011 визначено, що земельна ділянка передана в оренду "для обслуговування ринкової інфраструктури", а цільове призначення землі визначено за кодом "03.10" (Роздрібної торгівлі та комерційних послуг).

В даному випадку сторонам варто мати на увазі, що станом на дату укладення коментованого Договору (21.09.2011) код "03.10" мав наступне значення (назву) - "Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)".

Надалі, 27.06.2019, в Договір оренди землі від 21.09.2011 внесено зміни, зокрема викладено у новій редакції пункт 15 (зворотній бік а.с.16), за змістом якого "Цільове призначення земельної ділянкикод КВЦПЗ - 03.10"Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури"(адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)".

Таке значення і назва використання цільового призначення землі відповідало коду "03.10" за чинним Класифікатором №548….

У даній справі є очевидною і встановленою обставина, що визначений в пункті 15 Договору оренди землі в редакції змін від 27.06.2019(зворотній бік а.с.16)і Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2606650442019 від 14.05.2019(а.с.9)код КВЦПЗ - 03.10. за назвою і визначенням не відповідає коду 03.10 Додатку №59 (Класифікатора) Порядку №1051, в редакції чинної з 11.08.2021, в тому числі станом на 15.05.2023.

З даного приводу позивачу слід зважати на чинний пункт 3 Загальних положень Додатку 58 ("Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування") Порядку№1051, за змістом якого у разі коли код КВЦПЗ відповідає коду виду цільового призначення, зазначеному у Класифікаторі зміни до відомостей про земельну ділянку щодо її цільового призначення не вносяться. В свою чергу,у разі коли код КВЦПЗ не відповідає коду виду цільового призначення, зазначеному у Класифікаторі, внесення змін до відомостей про земельну ділянку щодо її цільового призначення здійснюється згідно із заявою і документами, зазначеними у абзацах чотирнадцятому - п`ятнадцятому пункту 3 Загальних положень Додатку 58 ("Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування") Порядку№1051……

Відтак, у даній справі є очевидною і встановленою обставина, що визначений в п.15 Договору оренди землі в редакції змін від 27.06.2019 код КВЦПЗ - 03.10. за назвою і визначенням не відповідає коду 03.10 Додатку №59 (Класифікатора) Порядку №1051, в редакції чинної з 11.08.2021, в тому числі станом на 21.03.2024.»

Водночас, позивач не заперечує вказаних розбіжностей, та у позовній заяві зазначає, що «дійсно положеннями Додатку № 59 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок» Порядку ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (який набрав чинності 11.08.2021) назву виду цільового призначення за кодом 03.10 змінено з «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності , пов`язаної з отриманням прибутку)» на «Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку».

Проте позивач стверджує про неможливість встановлення таких розбіжностей відповідачем на підставі долучених до заяви від 21.03.2024 додатків, та відсутності необхідності внесення змін до Договору оренди з урахуванням того, що такі зміни було внесено до Державного земельного кадастру.

Також суд звертає увагу, що відповідач покликався на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 № 300/3299/23 при прийнятті наказу № 04-01/48 від 02.04.2024, про що зазначено в останньому.

Щодо наявності підстав до врахування відповідачем постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 № 300/3299/23, то суд зазначає таке.

Згідно зі статями 129 та129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 14 КАС України також передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Разом з цим, згідно зі статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Серінг проти Сполученого Королівства від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Європейський суд з прав людини також у справах Іммобільяре Саффі проти Італії, Горнсбі проти Греції, Жовнер проти України, Бурдов проти Росії, Ясіун`єне проти Литви, Руйану проти Румунії зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або не спроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані стороні статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на судовому етапі, втрачають свою мету.

Таким чином, Конституція України та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок забезпечення виконання остаточного судового рішення незалежно від статусу боржника.

Так, рішенням суду у справі № 300/3299/23, яке набрало законної сили 13.12.2023, зобов`язано Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради повторно розглянути та прийняти рішення за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Калуський торгівельний дім" від 15.05.2023 (реєстраційний номер 2182409) щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "нове будівництво торгового павільйону на вул. Ринкова в м. Калуш Івано-Франківської області на земельній ділянці площею 0,1653 га, посвідчену Договором оренди земельної ділянки від 21.09.2011", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, суд вказує, що незважаючи на подання позивачем нової заяви про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва із зазначенням «нове будівництво офісної будівлі на вул. Хіміків-Ринкова у м.Калуші», вищевказане рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому врахуванню відповідачем, оскільки стосується надання містобудівних умов і обмежень тому самому суб`єкту звернення тієї самої земельної ділянки, яка надана в строкове платне користування на підставі договору оренди (зі змінами), оцінка яких була надана судом у зазначеному рішенні.

Саме з метою врахування висновків такого рішення суду відповідачем було здійснено запит до управління земельних ресурсів листом від 22.03.2024 за № 04.06/114, тому суд не вбачає порушення прав позивача при здійсненні такого запиту та отримання додаткової інформації у процесі розгляду заяви позивача від 21.03.2024 про надання містобудівних умов та обмежень.

Щодо покликань позивача на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2024 справа № 909/219/24 про відмову в задовленні позову ТОВ «Корпорація Калуський торгівельний дім» до Калуської міської ради про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між Калуською міською радою та ТОВ «Корпорація Калуський торгівельний дім» (зареєстрованого у відділу Держкомзему у м. Калуш 05.12.2011 за №261040004000126), номер запису про інше речове право: 7952303, на земельну ділянку 0,1653 га з кадастровим номером 2610400000:08:013:0057, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земліта викладення п.15 договору у наступній редакції : "Вид цільового призначення земельної ділянки - 03.10Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку", то суд зазначає таке. Так, вказане рішення мотивоване відсутністю в матеріалах справи документів, які б підтверджували те, що відповідач, як сторона договору оренди землі з кадастровим номером 2610400000:08:013:0057, вчинила порушення, внаслідок якого позивач, значною мірою позбавлявся в лютому 2024 рокутого, на що він розраховував при укладенні договору в 2011 році. Відтак, вказане рішення суду стосується договірних відносин сторін вказаного договору оренди землі та не стосується учасників цієї справи щодо надання містобудівних умов та обмежень, а також не спростовує висновків суду наведених у рішенні Івано-Франківського окружного суду по справі № 300/3299/23.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу № 04-01/48 від 02.04.2024 оформленого рішенням № А3337429495001908235 від 02.04.2024, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів.

Решта доводів та аргументів учасниківсправи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Калуський торгівельний дім" (код ЄДРПОУ 22191472, вул. Дзвонарська, 10А, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300); відповідач - Управління архітектури та містобудування Калуської міської ради (код ЄДРПОУ 43440410, майдан Шептицького, 2, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300).

Суддя Микитин Н.М.