Рішення

від 14.11.2024 по справі 300/6504/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р. справа № 300/6504/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія Ніка" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія Ніка" звернулося в суд із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2024 №00/10309/0405, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 13506,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами камеральної перевірки встановлено, що платник порушив терміни сплати грошового зобов`язання, визначеного у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках з податку на прибуток та податку на додану вартість. Однак, акт перевірки від 02.04.2024 не містить обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. Податковим органом не надавалася оцінка обставинам, які свідчили про наявність чи відсутність умислу в діях позивача. Окрім цього, згідно з пунктом 52-1 підрозділу ХХ Перехідні положення ПК України, за порушення податкового законодавства, вчинених протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, тобто по 30.06.2023, штрафні санкції не застосовуються. Отже, податкове повідомлення-рішення від 23.04.2024 №00/10309/0405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 13506,29 грн. є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скорився правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 30.09.2024. позовні вимоги не визнав. Свою позицію обґрунтовує тим, що за результатами камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2022 рік та ПДВ із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання. Відповідно на момент погашення в інтегрованій картці платника в автоматичному режимі розрахувався штраф за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання згідно з п.124.1 ст.124 Податкового кодексу України в розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу. Звернув увагу, що Товариством не було подано заяву щодо неможливості виконання податкового обов`язку відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225. Враховуючи наведене, штрафна санкція згідно з податковим повідомленням-рішенням, що є спірним в цій справі, визначена правомірно.

У відповіді на відзив, який надійшов до суду 09.10.2024, позивач вказав, що акт перевірки містить відомості про кількість днів прострочення щодо уточнюючого розрахунку від 19.12.2023 №9345414914, проте відомості про граничний термін сплати та дата фактичної сплати співпадають з датою уточнюючого розрахунку, отже перевіркою порушень щодо вказаного уточнюючого розрахунку не встановлено. Окрім цього, податковим органом встановлено, що заборгованість з податку на додану вартість була погашена уточнюючим розрахунком з від`ємним значенням з ПДВ, тобто мало місце зарахування від`ємного значення у зменшення суми податкового боргу, а не сплата. Подання платником податків уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань чинним податковим законодавством не визначено, як джерело погашення податкового боргу, тому застосування до позивача штрафу, передбаченого пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, є безпідставним.

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія Ніка" пройшло процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в органі податкової служби, зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.7-11).

Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, податку на прибуток Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія Ніка".

За результатам перевірки контролюючим органом 02.04.2024 складено акт №6349/09-19-04-05/44053727 відповідно до висновків якого встановлено порушення термінів сплати грошового зобов`язання, визначеного у податкових деклараціях/уточнюючих розрахунках:

-з податку на прибуток, поданій 08.08.2022 №9434079891;

-з податку на додану вартість, поданих 19.12.2023 №9345414501, №9345414914; 18.01.2024 №9004162107 та №9004162108 (а.с.8-11).

Не погодившись із висновками акту, позивач 15.04.2024 подав свої заперечення до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, де просив переглянути результати перевірки (а.с.13-16).

Відповідачем 23.04.2024 винесено податкове повідомлення-рішення №00/10309/0405, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість застосовано до позивача штраф у сумі 13506,29 грн. та податкове повідомлення-рішення №00/10307/0405, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств застосовано штраф в сумі 5001,30 грн. (а.с.17-24).

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 23.04.2024 оскаржив їх в адміністративному порядкудо Державної податкової служби України.

Державна податкова служба України 11.07.2024 винесла рішення, яким скасувала податкове повідомлення-рішення №00/10307/0405 від 23.04.2024 в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 4500 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 23.04.2024 №00/10309/0405 залишила без змін, а скаргу частково задовольнила (а.с.26-31).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №00/10309/0405 від 23.04.2024 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України).

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Як визначено у підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Як уже зазначалося вище, за результатом проведеної камеральної перевірки за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія Ніка" притягнуто до відповідальності.

Спірним питанням у цій справі є визначення правомірності застосування оспорюваним податковим повідомленням-рішенням штрафу у розмірі 5 відсотків суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що ні у письмових запереченнях на акт камеральної перевірки від 02.04.2024 №6349/09-19-04-05/44053727, ні у позовній заяві та відповіді на відзив позивач не наводив пояснення щодо причин не сплати податку на додану вартість, виникнення та накопичення податкового боргу, його доводи по суті стосуються лише зарахування від`ємного значення у зменшення податкового боргу в порядку погашення податкової заборгованості згідно з уточнюючими розрахунками, тобто, як вважає платник, відсутній умисл та його вина.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

У пункті 124.1 статті 124 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як виплаває з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 Податкового кодексу України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом124.1 статті 124 Податкового кодексу Українине пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами124.2і 124.3 статті124 Податкового кодексу Україниє доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та нормПодаткового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 30.04.2024 у справі№ 160/22731/21, від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21.

Тобто, відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. З урахуванням цього, посилання позивача на недоведеність вини та відсутність умислу в діях платника є безпідставним.

Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений ст. 124 Податкового кодексу України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст. 124 Податкового кодексу України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Таким чином строк затримки сплати має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

Під час розгляду цієї справи встановлено, що позивачем було пропущено строк сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість, зокрема:

- по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 19.12.2023 №9345414501 на суму 85376,15 грн., термін сплати до 20.12.2023, дата фактичного зарахування коштів 20.12.2023, кількість днів прострочення 1; на суму 898,85 грн. термін сплати до 20.12.2023, дата фактичного зарахування коштів 20.12.2023, кількість днів прострочення 1;

- по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 19.12.2023 №9345414914 на суму 111385 грн., термін сплати до 20.12.2023, дата фактичного зарахування коштів 20.12.2023, кількість днів прострочення 1;

- по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 17.01.2024 (поданий 18.01.2024) №9004162107 на суму 57549,85 грн., термін сплати до 19.01.2024, дата фактичного зарахування коштів 22.01.2024, кількість днів прострочення 4;

- по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 17.01.2024 (поданий 18.01.2024) №9004162108 на суму 0,85 грн. термін сплати до 19.01.2024, дата фактичного зарахування коштів 24.01.2024, кількість днів прострочення 6; на суму 14915,15 грн. термін сплати до 19.01.2024, дата фактичного зарахування коштів 22.01.2024, кількість днів прострочення 4.

Зведені дані по затримці сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ наведено в додатку до акту від 02.04.2024 №6349/09-19-04-05/44053727. Зазначене не заперечується сторонами. Що стосується посилання позивача на інформацію в акті перевірки щодо уточнюючого розрахунку №9345414914, де вказано граничну та фактичну дату сплати 19.12.2023, то вказане є технічною опискою, оскільки як вбачається з додатку до податкового повідомлення-рішення від 23.04.2024 №00/10309/0405, граничний термін сплати є 20.12.2023, кількість днів прострочення 1.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з поданими платником податків уточнюючих розрахунків, контролюючий орган здійснив зарахування таких в погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом131.2 статті 131 Податкового кодексу Українипри погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Таким чином, посилання позивача на те, що відповідачем неправомірно зараховувалися кошти з призначенням платежу на погашення боргу згідно з календарною черговістю виникнення боргу, суд вважає безпідставним, оскільки такі дії податковим органом були вчинені відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Що стосується посилання позивача на те, що застосування контролюючим органом штрафу не відповідає пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХПерехідні положення Податкового кодексу України, то суд зазначає, що дана норма містила чітку вказівку щодо запровадження мораторію на застосування штрафних санкцій у відповідний період, однак за виключенням, серед іншого, порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість.

Звільнення від відповідальності за порушення термінів сплати податку на прибуток передбачено лише для платників податків щодо сплати суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, граничний термін якої припадає на період починаючи з 24.02.2022 до 27.05.2022 (дня набрання чинностіЗаконом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану") за умови сплати податків та зборів у строк не пізніше 1 серпня 2022 року.

Однак, як уже зазначалося судом, ДПС України скасоване податкове повідомлення-рішення №00/10307/0405 від 23.04.2024 в частині застосування штрафу в сумі 4500 грн., а в іншій частині (501,30 грн.) позивач таке податкове повідомлення-рішення не оспорював. Спірним у даних правовідносинах є лише нарахування штрафних санкцій по податку на додану вартість.

Разом з тим, суд зазначає, що у зв`язку із набранням чинності 27.05.2022 Закону № 2260-IX припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію, що врегульовувалися пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XXПерехідні положенняПодаткового кодексу України.

Наказом Міністерства фінансів України №225 29.07.2022 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Порядок №225).

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №225 встановлено, що контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - Рішення) за формою, що додається.

З аналізу зазначених норм права встановлено, що платник податків звільняється щодо строків виконання ним податкового обов`язку тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Оскільки такого рішення відносно позивача податковим органом прийнято не було, позивач зобов`язаний був дотриматися норм чинного законодавства та своєчасно виконувати покладені на нього податкові зобов`язання.

Як уже зазначалося судом вище, згідно з п. 87.9.ст. 87 Податкового кодексу України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.

Матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів щодо вчинення дій самостійного перерахування грошових коштів для своєчасного виконання обов`язку зі сплати податкового зобов`язання.

Також, в матеріалів справи відсутні докази, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія Ніка" повідомляло відповідача про неможливість сплати податкових зобов`язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливість їх використання.

Отже, суд робить висновок, що затримка сплати узгоджених податкових зобов`язань при обізнаності про їх обов`язкову сплату та за наявності обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання визначається як протиправна дія платника податків. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених для платника податків.

Суд зазначає, що контролюючим органом як у акті камеральної перевірки, на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення-рішення, так і під час судового розгляду справи, доведено обставини, які свідчать, що платник податків створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З огляду на встановлене за наслідком проведення камеральної перевірки за податкове правопорушення, допущене позивачем, контролюючим органом було вірно притягнуто позивача до відповідальності саме на підставі п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу щодо накладення на позивача штрафної санкції у розмірі 5 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, винесене в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому підстави для його скасування відсутні.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія Ніка" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.