Рішення

від 11.11.2024 по справі 320/31721/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року № 320/31721/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський пекарний дім» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський пекарний дім» (далі також ТОВ «Київський пекарний дім», позивач) із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати прийняті ГУ ДПС у Київській області податкові повідомлення рішення №8415/10-36-24-07 від 22 травня 2023 року, №8418/10-36-24-07 від 22 травня 2023 року та №16247/10362407 від 04 вересня 2023 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Такі доводи були заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 18 квітня 2023 року по 24 квітня 2023 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київський пекарний дім», код за ЄДРПОУ 41576871 податкового, валютного та іншого законодавства з питань, що стали предметом заперечень за період з 07 вересня 2017 року по 31 березня 2021 року, результати якої оформлено актом перевірки від 03 травня 2023 року № 8349/10-36-07-14/41576871 (далі також акт перевірки).

В акті перевірки вказано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Київський пекарний дім»:

- пунктів 44.1, 44.2, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України (далі також ПК України), в результаті чого встановлено заниження «інші доходи на суму отриманих коштів» на загальну суму 12 769 470, 00 грн, в тому числі в 2020 році в сумі 10 162 435, 00 грн, в 1 кварталі 2021 року в сумі 2 607 035, 00 грн та завищено показники у рядку 03 Декларації за 1 квартал 2021 року «різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу» в 1 кварталі 2021 року на суму 7 575 266, 00 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 914 944, 00 грн, в тому числі в 2020 році на суму 465 698, 00 грн, в 1 кварталі 2021 року на суму 449 246, 00 грн та зменшено від`ємне значення об`єкту оподаткування в 1 кварталі 2021 року на суму 7 575 226, 00 грн;

- підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України;

- підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України «Про військовий збір», підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України;

- пункту 119.1 статті 119 ПК України.

На підставі таких висновків акту перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

від 22 травня 2023 року № 8415/10-36-24-07, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 020, 00 грн за податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку;

від 22 травня 2023 року № 8418/10-36-24-07, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 111 191, 48 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб за податковими та/або іншими зобов`язаннями у розмірі 102 870, 20 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 89 321, 28 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 11 серпня 2023 року № 22396/6-99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 22 травня 2023 року № 8417/10-36-07-14, № 8420/10-36-07-14 та № 8416/10-36-24-07 в частині податкового зобов`язання з військового збору у розмірі 1 543, 04 грн та штрафних санкцій у розмірі 41, 61 грн, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі наведеного рішення, ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення:

від 04 вересня 2023 року № 16247/10362407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання у розмірі 7 567, 33 грн за платежем військовий збір за податковими та/або іншими зобов`язаннями у розмірі 7 029, 46 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 537, 87 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

а) дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 164.5 статті 164 ПК України, Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Перевіркою, на підставі документів про використання ТОВ «Київський пекарний дім» транспортних засобів, встановлено безпідставне списання витрачених пально-мастильних матеріалів (далі також ПММ) на транспортні засоби під час їх експлуатації.

В ході перевірки позивачем надано контролюючому органу копії договорів позички транспортних засобів, актів приймання-передачі майна, актів повернення майна, письмові пояснення та додатково повідомлено про відсутність інших додатків до наданих договорів позички транспортних засобів.

У зазначених договорах позички транспортних засобів відсутнє положення стосовно порядку заправки транспортних засобів паливно-мастильними матеріалами ТОВ «Київський пекарний дім». Разом з тим, заправка автомобілів здійснювалася підприємством, а використовувалися автомобілі працівниками, про що свідчать надані до позовної заяви копії наказів про позичку транспортних засобів та копії наказів про закріплення автомобілів. Позивачем не надано належних доказів щодо використання автомобілів виключно в межах господарської діяльності ТОВ «Київський пекарний дім».

Крім того, вказані договори не були нотаріально посвідченими, чим порушено статті 799, 828 Цивільного кодексу України.

Крім того, ГУ ДПС у Київській області встановлено, що ТОВ «Київський пекарний дім» на момент проведення перевірки та на дату складання акту перевірки не подано форму 20-ОПП «Повідомлення про об`єкти оподаткування, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність» по транспортних засобах, які були в користуванні у ТОВ «Київський пекарний дім» відповідно до договорів позички транспортних засобів.

Відтак, встановлено неутримання та не перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2019-2021 роки з доходу працівників підприємства, отриманого як додаткове благо у сумі 468 631, 99 грн з коштів, які було сплачено за бензин, дизельне паливо, скраплений газ, та яке використане для заправки автомобілів. Зазначене підтверджено відомістю списання ПММ, роздруківкою по рахунку № 203, шляховими листами.

Вартість використаних ПММ за період з 2019-2021 роки з доходу, отриманого як додаткове благо працівниками підприємства під час використання орендованих автомобілів в особистих потребах, складає 468 631, 99 грн, у тому числі: 2019 рік 114 418, 05 грн, 2020 рік 263 286, 06 грн, 2021 рік 90 926, 88 грн.

Таким чином, вартість використаних ПММ є доходом фізичних осіб визначене як додаткове благо, що включається до складу загального оподатковуваного доходу платника і підлягає оподаткуванню за ставкою 18%.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України. Відтак, доходи, отримані працівниками підприємства, як додаткове благо, є об`єктом оподаткування військовим збором.

Враховуючи вище викладені порушення щодо неутримання та не перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2019-2021 роки з доходу, отриманого як додаткове благо у сумі 468 631, 99 грн, встановлено порушення щодо не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору з нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам на загальну суму 7 029, 46 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Київський пекарний дім» (користувач) та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (позичкодавці) були укладені договори позивачки транспортних засобів № 05/20 від 02 січня 2020 року, № 81/20 від 01 грудня 2020 року, № 72/20 від 27 жовтня 2020 року, № 13/19 від 26 лютого 2019 року, № 06/20 від 02 січня 2020 року №03/21ТЗ від 01 січня 2021 року, № 27/20 від 25 березня 2020 року, № 73/20 від 05 листопада 2020 року, № 17/19 від 26 лютого 2019 року, № 11/20 від 02 січня 2020 року, № 12/21ТЗ від 01 січня 2021 року, № 57/19 від 01 жовтня 2019 року, № 04/20 від 01 січня 2020 року, № 15/19 від 26 лютого 2019 року, № 07/20 від 02 січня 2020 року, № 04/21ТЗ від 01 січня 2021 року, № 51/20 від 20 липня 2020 року, № 66/20 від 14 вересня 2020 року.

За умовами вказаних вище договорів, позичкодавці надали у безоплатне користування, а користувач отримав у позичку транспортні засоби (легкові автомобілі), які належать позичкодавцям на праві власності.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, встановлення факту здійснення господарської операції відбувається шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

В ході перевірки позивачем надано контролюючому органу копії договорів позички транспортних засобів, актів приймання-передачі майна, актів повернення майна, наказів про експлуатацію автомобілів з нормами використаного палива, щоденні подорожні листи, бухгалтерські відомості про списання ПММ.

На переконання суду, подані позивачем первинні документи дають можливість встановити факт використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності ТОВ «Київський пекарний дім», внаслідок чого вартість використаного пального було правомірно віднесено до витрат позивача.

Серед іншого відповідач зазначає про недодержання позивачем передбаченої статтею 828 Цивільного кодексу України форми договорів позички транспортних засобів.

Так, відповідно до частини 4 статті 828 Цивільного кодексу України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту вказаної норми слідує, що договір позички (безкоштовного користування) наземних самохідних транспортних засобів за участю фізичної особи не обов`язково посвідчувати нотаріально. При цьому, на даний час законодавством України чітко не визначено поняття «наземний самохідний транспортний засіб», а розшифровано лише термін «наземні транспортні засоби».

Згідно статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року 1961-IV наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Підпункт «b» статті 1 Європейської угоди, що стосується праці екіпажів транспортних засобів, здійснюючих міжнародні автомобільні перевезення (дата приєднання Україною 07.09.2005) визначає, що під «автомобілем» мається на увазі будь-який самохідний транспортний засіб, що використовується зазвичай для перевезення на дорогах людей або вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей або вантажів; цей термін не включає сільськогосподарські трактори.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, легкові автомобілі належать до наземних самохідних транспортних засобів, а відтак договори позички транспортних засобів, укладені з ТОВ «Київський пекарний дім» не потребували обов`язкового нотаріального посвідчення.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу, наведені а акті перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення №8418/10-36-24-07 від 22 травня 2023 року та №16247/10362407 від 04 вересня 2023 року.

Водночас, відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкт оподаткування) неосновне місце обліку.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПК України.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, визначений в розділом VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (далі також Порядок №1588).

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за ф. №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (пункт 8.4 розділу VIIІ Порядку №1588).

Відповідно до пункту 8.5 розділу VIII Порядку №1588 у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення №20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

В ході судового розгляду справи позивачем на надано належних та допустимих доказів подання форми № 20-ОПП - повідомлення про об`єкти оподаткування, а відтак до нього правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020, 00 грн податковим повідомленням-рішенням від 22 травня 2023 року № 8415/10-36-24-07, яке є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки оскаржувані рішення частково не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно ч. 3 статті 139 КАС України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких умов, судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн стягується відповідно до ч. 3 статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управління ДПС у Київській області податкові повідомлення рішення №8418/10-36-24-07 від 22 травня 2023 року та №16247/10362407 від 04 вересня 2023 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський пекарний дім» (місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Металургів, будинок 27; код ЄДРПОУ 41576871) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ 44096797) судовий збір у розмірі 2684, 00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.