Рішення

від 11.11.2024 по справі 320/6898/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року № 320/6898/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах Державного агентства водних ресурсів України та Державної екологічної інспекції Столичного округу до Кагарлицької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Київської обласної прокуратури в інтересах Державного агентства водних ресурсів України та Державної екологічної інспекції Столичного округу до Кагарлицької міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Кагарлицької міської ради протиправною та зобов`язання Кагарлицьку міську раду вжити заходи щодо проведення розчистки ложа та реконструкції гідротехнічних споруд (шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222) і донний водоспуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222), розташованих на території Ставівського водосховища в адміністративних межах с. Стави Кагарлицької міської ради, шляхом проведення ремонтних робіт.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено у справі судове засідання; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем покладеного законом на нього обов`язку щодо здійснення розчистки ложа та реконструкції гідротехнічних споруд (шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222) і донний водоспуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222), розташованих на території Ставівського водосховища в адміністративних межах с. Стави Кагарлицької міської ради, шляхом проведення ремонтних робіт.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на тому, що вказані споруди не перебувають у його власності, а тому законом на нього відповідний обов`язок щодо їх утримання не покладено.

Такі доводи заперечено відповідачем у наданій суду відповіді на відзив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2016 представниками Басейнового управління водних ресурсів річки Рось в присутності Ставівського сільського голови Михайленка В.О. проведено спостереження за станом водного об`єкта та гідротехнічних споруд в адміністративних межах Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, про що складено акт.

Згідно даного акту, назва водного об`єкту - Ставівське водосховище площею 106 га за регульованим об`ємом 2,8 млн м3. Джерелом живлення даного водосховища є сама річка Гороховатка та її права притока річка Безіменна, що впадає в даний водний об`єкт.

Акваторія водосховища, особливо його верхів`я та береги заросли водною рослинністю. Прибережні захисні смуги навколо водосховища не відведені, правий берег р. Безіменна розорюється до урізу води землекористувачами, лівий берег р. Безіменна та обидна береги р. Гороховатка розорюється власниками присадибних ділянок, що є порушенням вимог ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України.

Гребля водосховища земляна, проїжджа, довжиною - 400 м, шириною - 15 м, ширина асфальтобетонного покриття - 12 м. Мокрий і сухий укоси закріпленні посівом багаторічних трав, поросли деревами, багато з яких уражені хворобами.

Основна водоскидна споруда розташована в центральній частині греблі (ПКО+0,73). До складу водоскиду входить:

-вхідний оголовок (шахта із збірного монолітного залізобетону, прямокутної в плані, розміром 6 м х 10 м, висота шахти - 3,5 м);

-водопровідна частина (двохочкова водовідвідна галерея виконана із залізобетонних блоків ЗПТ20-20-2 довжиною 25 м, шириною 3 м, висотою 3,5 м);

-вихідний оголовок (залізобетонна підпірна стінка);

-водовідвідний канал (русло річки Гороховатка) довжиною 20 м, кріплення укосів якого здійснені монолітним залізобетоном.

Регулювання рівня води у водосховищі по проекту передбачено за допомогою щитових затворів з гвинтопідйомниками. На час проведення спостереження водоскид не регулювався, щити та гвинтопідйомники відсутні (зрізані), вікна у тілі забетоновані (з лівої сторони ще не знята опалубка).

Витрати станом на 19.04.2016 підтримуються за рахунок переливу через стінки шахти, внаслідок перевищення НПР на 3-5 см (0,24 м3/с).

На ПКО+3,83, в примиканні до правого берега в тілі греблі розташований резервний (аварійний) водоскид, який складається з шахти прямокутної в плані розміром 3 м х 5 м, висота якої не визначена по причині засипки бетоном та глиною. Глиною засипана і акваторія водосховища навкруги шахти. Водопровідна частина з/б труба РТБ 10-50-2. На споруді можна спостерігати 5 металевих пазів для влаштування 4 шандорів широкою по 1 м та верх рибозахисної сітки. В нижньому б`єфі спостерігається металева труба діаметром 1 м. На час проведення спостереження водоскид заглушений і витрати через нього відсутні.

Згідно довідки виконавчого комітету Ставівської сільської ради, гідротехнічні споруди водосховища на балансі сільської ради не перебувають, зі слів сільського голови вищезазначені роботи проведені невідомими особами.

В подальшому, на підставі рішення Ставівської сільської ради Кагарлицького району від 19.08.2019 № 3.23/2-VІІ присвоєно об`єкту нерухомого майна - гідротехнічній споруді (донному водовипуску) водосховища, яке знаходиться в межах Ставівської сільської ради Кагарлицького району юридичну адресу: Київська область, Кагарлицький район, село Стави, вул. Запорізька, №26-б.

Також, на підставі рішення Ставівської сільської ради Кагарлицького району від 19.08.2019 № 3.23/1-VІІ присвоєно об`єкту нерухомого майна - гідротехнічній споруді (шахтному водоскиду) водосховища, яке знаходиться в межах Ставівської сільської ради Кагарлицького району юридичну адресу: Київська область, Кагарлицький район, село Стави, вул. Запорізька, №26-а.

В свою чергу, в ході проведеного працівниками Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось спостережень 13.03.2020 і 04.09.2020 виявлено аналогічні факти пошкодження гідротехнічних споруд, про що складено відповідний акт. В ході спостереження встановлено, що русло річки Гороховатка фактично перекрито.

У подальшому, на підставі рішення Ставівської сільської ради Кагарлицького району від 11.09.2020 № 3.405-LIX-VII прийнято на баланс Ставівської сільської ради гідротехнічну споруду (шахтний водоскид і донний водовипуск) водосховища та доручено сільському голові замовити розробку технічних паспортів гідротехнічних споруд, провести реєстрацію об`єктів нерухомого майна та отримати право власності на гідротехнічні споруди (шахтний водоскид, донний водовипуск) водосховища.

На замовлення Ставівської сільської ради 20.10.2020 ПП «Гольфстрім і К» виготовлено технічний паспорт гідротехнічної споруди - донний водовипуск водосховища площею 89,8 га за адресою: Київська область, Кагарлицький район, село Стави, вул. Запорізька, № 26-б (інвентаризаційний номер справи 270.20, реєстраційний номер 107).

Також, на замовлення Ставівської сільської ради 20.10.2020 1111 «Гольфстрім і К» виготовлено технічний паспорт гідротехнічної споруди - шахтний водоскид водосховища площею 89,8 га за адресою: Київська область, Кагарлицький район, село Стави, вул. Запорізька, № 26-а (інвентаризаційний номер справи 269.20, реєстраційний номер 106).

Відповідно до вказаних технічних паспортів категорії технічних станів гідротехнічних споруд діляться на: 1 - нормальний, 2 - задовільний, 2* - задовільний з обмеженням, 2** - задовільний, але потребує виконання ремонтних робіт, 2*** - задовільний з обмеженням, але потребує виконання ремонтних робіт, 3 - незадовільний, не придатний до нормальної експлуатації, 4 - аварійний.

Згідно даних технічних паспортів:

-загальний технічний стан донного водовипуску водосховища - аварійний (споруда залита бетоном та засипана ґрунтом, експлуатаційний місток, дерев`яні шандори і рибоутримуюча решітка відсутні).

-загальний технічний стан шахтного водоскиду водосховища - задовільний, але потребує ремонтних робіт (експлуатаційний місток демонтований, дерев`яні шандори і рибоутримуюча решітка відсутні).

Згідно Правил експлуатації шахтного водоскиду та донного водовипуску водосховища, які містяться в розроблених ПП «Гольфстрім і К» технічних паспортах гідротехнічних споруд, гідротехнічні споруди водойми мають знаходитись під систематичним наглядом.

Значні порушення, що загрожують цілісності споруд, мають бути негайно ліквідовані, інші - ліквідуються в період коли водойму спорожнено.

На підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Шамраївської сільської ради Сквирського району Панасюк В.Л. від 22.10.2020 № 54726680 і від 22.10.2020 № 54727043 за Ставівською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна:

-шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222). Опис: Шахтний водоскид: вхідний оголовок (вертикальна шахта з боковими відкрилами) двохвічкова водопровідна галерея, вихідний оголовок. Площею - 374 м2;

-донний водовипуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222). Опис: Донний водовипуск: вхідний оголовок (вертикальна шахта з боковими відкрилками суміщенна з донним водовипуском), водопровідний трубопровід, вихідний оголовок. Площа - 76 м2.

В ході досудового розслідування кримінального провадження від 22.12.2021 №42021110000000319 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України із залученням представників Кагарлицької міської ради (заступника голови ради, старости Ставівської сільської ради та начальника юридичного відділу), Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось (провідного інженера-гідротехніка і провідного юристконсульта), Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра (гідротехніка Обухівської дільниці), працівниками Київської обласної та Обухівської окружної прокуратури 21.01.2022 проведено огляд вказаних вище гідротехнічних споруд, які знаходяться на території Ставівського водосховища на р. Горохуватка.

В ході огляду встановлено, що гідротехнічні споруди не функціонують належним чином, перебувають в аварійному стані та потребують капітального ремонту.

Так, на момент проведення огляду шахтного водоскиду, який являє собою вертикальну шахту, установлено, що останній не регулюється, щити та гвинтопідйомники відсутні, вікна у тілі шахти забетоновані. Вода фактично переливається за рахунок пошкоджень - тріщин у тілі конструкції. Технічний стан гідротехнічних споруд унеможливлює регулювання рівня води у водосховищі. Наявний потік води фактично унеможливлює перетікання води із водосховища до нижнього б`єфу.

Оглядом донного водовипуску, який розміщено біля правого берега водосховища у тілі греблі, виявлено, що останній являє собою бетонну шахту яка не функціонує з причин засипу останньої бетоном та глиною, у зв`язку із чим через дану гідроспоруду вода не поступає до нижнього б`єфу.

Також, оглядом нижніх б`єфів шахтного водоскиду та донного водовипуску встановлено значний перепад рівня води у порівнянні з водосховищем. Вода з водосховища за допомогою водовипуску взагалі не надходить, а за допомогою водоскиду надходить лише за рахунок води, яка просочилася із щілин у конструкції шахтного водоскиду. Зі сторони нижніх б`єфів вбачається обміління і замулення водойми.

Так, згідно акту спостереження вказаних гідроспоруд Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 21.01.2022 регулювання рівнями води у водосховищі по проекту передбачено за допомогою щитових затворів з гвинтопідйомниками. На час проведення спостереження водоскид не регулюється, щити та гвинтопідйомники відсутні (зрізані), вікна у тілі шахти забетоновані. Зрізані майже всі металеві елементи огорожі шахти. Елементи монолітного залізобетону руйнуються, покрилися тріщинами, місцями повикришувалися. В передній частині водоскиду, в місці кріплення металевих пазів сміттєутримуючих решіток спостерігається значна фільтрація води, внаслідок сильного пошкодження металу корозією. Окрім того, в передній частині водоскиду спостерігаються залишки бетонної конструкції по нарощуванню висоти передньої стінки шахти (такі самовільні роботи проведені у 2016 році). З лівої сторони шахти спостерігається фільтрація води на одному з залізобетонних блоків. Водоскидна споруда перебуває в аварійному стані.

Екологічні витрати води станом на 21.01.2022 відсутні, русло річки Гороховатка перекрите повністю. Рівень води знаходиться на відмітці 0,4 м нижче нормального підпірного рівня.

В нижньому б`єфі водовідний канал (русло річки Гороховатка) довжиною 20 м, кріплення укосів якого здійснені монолітним залізобетоном перебуває в задовільному стані. Над руслом спостерігаються великі трухляві дерева, які захаращують прибережну захисну смугу, роблять її непрохідною.

Також, в примиканні до правого берега в тілі греблі був розташований резервний (аварійний) водоскид, який складався з шахти прямокутної в плані розміром 3 м х 5 м, висота якої не визначена по причині засипки бетоном та глиною. В нижньому б`єфі спостерігається металева труба діаметром 1 м. На час проведення спостереження водоскид недіючий. Навкруги водоскиду спостерігається значна кількість трухлих і повалених дерев.

На підставі викладеного позивач вважає, що у діях Кагарлицької міської ради вбачається протиправна бездіяльність, яка виражається в невжитті заходів щодо контролю за використанням та охороною земель водного фонду, забезпеченням збалансованого і ефективного використання природних ресурсів, відсутності контролю за станом благоустрою населеного пункту, охорони водойми, відсутності контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням та охороною природних ресурсів, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до вимог статей 10, 16, 26, 27, 29, 30, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження підготовка програм соціально- економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм; забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян;

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до вимог статей 50, 142, 143, 145 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно статей 60, 74, 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно- приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада вважається утвореною за цим законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому ч. 4 ст. 7 цього закону.

Згідно з частинами 3, 4 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-1Х «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Обухівський район (з адміністративним центром у місті Обухів) у складі територій Богуславської міської, Васильківської міської, Кагарлицької міської, Козинської селищної, Миронівської міської, Обухівської міської, Ржищівської міської, Української міської, Феодосіївської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України;

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» адміністративним центром Кагарлицької територіальної громади визначено м. Кагарлик та затверджено територію даної територіальної громади у складі таких територіальних громад: Кагарлицька, Бендюгівська, Буртівська, Горохівська, Горохуватська, Демівщинська, Зеленоярська, Зікрачівська, Каломська, Леонівська, Липовецька, Ліщинська, Мирівська, Новосілківська, Переселенська, Расавська, Слобідська, Ставівська, Сущанська, Халчанська, Черняхівська, Шпендівська, Шубівська.

Рішенням Кагарлицької міської ради «Про реорганізацію Ставівської сільської ради Обухівського району Київської області, шляхом приєднання до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області» Ставівську сільську раду приєднано до Кагарлицької територіальної громади та встановлено, що Кагарлицька міська рада є правонаступником Ставівської сільської ради.

Па виконання цього рішення 30.12.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис за № 1003 3 81120008000446 щодо державної реєстрації припинення Ставівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04358388) в результаті реорганізації.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 викладена правова позиція, згідно якої при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

Відтак, з огляду на викладене, шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222) і донний водовипуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222) є власністю територіальної громади в особі Кагарлицької міської ради.

Отже, Кагарлицька міська рада як орган місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальної громади відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження даними об`єктами права комунальної власності.

Відповідно, суд вважає безпідставними протилежні доводи відповідача.

Так, згідно статей 181, 317, 318, 319, 322, 327 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, законом визначено обов`язок власника майна утримувати останнє в належному стані, заборону використовувати таке майно на шкоду правам та інтересах інших суб`єктів цивільних прав і обов`язків, у тому числі і шляхом погіршення екологічної ситуації та природніх якостей землі.

Цивільним кодексом України визначено поняття зобов`язання та підстави його виникнення.

Так, згідно ст. ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно зі статтями 15, 16, 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції формують і використовують місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.

Статтями 50, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об`єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).

Так, відповідно до Державних будівельних норм України «Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки» (ДБН В.2.4-3:2010), затверджених наказами Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 № 1 та від 29.07.2010 № 287 (введені в дію з 01.01.2011) вказані норми поширюються та проектування, будівництво та експлуатацію річкових і морських гідротехнічних споруд усіх видів і класів.

Тобто, такі норми поширюються і на шахтний водоскид (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222) і донний водовипуск (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222) Ставівського водосховища річки Гороховатка.

Згідно з п. 1.1.1 ДБН В.2.4-3:2010 при проектуванні, будівництві та експлуатації гідротехнічних споруд необхідно виконувати вимоги законодавства України та нормативних документів у галузі гідротехнічного будівництва, «Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд».

За умов належної експлуатації гідротехнічних споруд основні вимоги до них повинні виконуватися протягом обґрунтованого строку служби споруд з урахуванням передбачуваних навантажень та впливів на них згідно з ДБН В.1.2-2. Основними вимогами до гідротехнічних споруд є:

-забезпечення міцності та стійкості згідно ДБН В. 1.2-6;

-забезпечення безпеки життя і здоров`я людини та захисту навколишнього природного середовища згідно ДБН 1.2-8, ДБН А.2.2-1, ДБН В. 1.2-4 та ДСТУ Б А.2.2-7;

-економія енергії, водних ресурсів згідно з ДБН В. 1.2-11.

Відповідно до п. п. 1.1.2, 1.1.3 і 1.1.4 ДБН В.2.4-3:2010 при проектуванні, будівництві та експлуатації гідротехнічних споруд необхідно дотримуватися вимог міцності та стійкості, наведених в ДБН В. 1.2-6. Навантаження на гідротехнічну споруду під час будівництва та її експлуатації не повинне призводити до руйнування її в цілому чи окремих її частин і деформації, більшої за ту, що допускається будівельним нормами.

При проектуванні, будівництві та експлуатації гідротехнічних споруд необхідно дотримуватися вимог пожежної безпеки згідно з БДН В. 1.2-7, техногенної безпеки та інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) згідно з ДБН В. 1.2-4: збереження несучої здатності конструкцій гідротехнічних споруд протягом визначеного часу; обмеження поширення вогню та диму в гідротехнічній споруді тощо.

При проектуванні, будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд необхідно дотримуватися вимог безпеки життя і здоров`я людини. Гідротехнічні споруди повинні відповідати вимогам законодавства України з питань захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ДБН В. 1.2-4, охорони здоров`я людей та навколишнього природного середовища та ДБН В 1.2-8.

Відповідно до п. п. 1.3.4 і 1.4.6 ДБН В.2.4-3:2010 гідротехнічні споруди на всіх стадіях їх створення та експлуатації повинні проходити обстеження щодо забезпечення їх безпеки, а саме:

-перед введенням об`єкта в експлуатацію;

-не менше одного разу після кожних наступних п`яти років експлуатації;

-після реконструкції гідротехнічних споруд, їх капітального ремонту, відновлення і зміни умов експлуатації;

-при виведенні з експлуатації і при консервації;

-після виникнення і усуненні аварійних ситуацій.

При проектуванні гідротехнічних споруд слід забезпечити і передбачити:

-надійність споруд на всіх стадіях їх будівництва й експлуатації;

-можливість постійного інструментального і візуального контролю за станом гідротехнічних споруд та їх основою, а також природними і техногенними впливами на них;

-відповідність вимогам інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) згідно з ДБН В 1.2-4 і ДСТУ Б А.2.2-7;

-охорону тваринного і рослинного світу, зокрема, організацію рибоохоронних заходів;

-мінімально необхідні витрати води, а також сприятливий рівневий і швидкісний режими в б`єфах з урахуванням інтересів водоспоживачів і водокористувачів, а також сприятливий режим рівня ґрунтових вод для освоєних земель і природних екосистем.

Таким чином, в ході експлуатації спірних гідротехнічних споруд Кагарлицькою міською радою не забезпечується раціональне використання природних водних ресурсів, порушуються вимоги ДБН В.2.4-3:2010.

Відповідно до статей 1, 10, 13, 78, 81 Водного кодексу України водогосподарські системи - комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами.

До відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; організація роботи, пов`язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій.

Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні, обласні ради, органи виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Водокористувачі, які експлуатують споруди штучних водних об`єктів і водогосподарських систем, зобов`язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи. Замовником розроблення правил експлуатації водосховищ або водогоподарських систем є балансоутримувачі відповідних гідротехнічних споруд.

З метою оцінки екологічного стану басейну річки та розробки заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів складається її паспорт у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За інформацією Державного агентства водних ресурсів України паспорт водного об`єкту - Ставівського водосховища відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, Кагарлицькою міською радою не вжито належних заходів щодо проведення розчистки ложа та реконструкції гідроспоруд. Також, за період реєстрації права комунальної власності, взяття на баланс гідротехнічних споруд і станом на червень 2022 року огляд гідротехнічних споруд не проводився, акти не складалися, журнал спостереження за рівнем води не вівся.

Вказані факти додатково підтверджують протиправну бездіяльність Кагарлицької міської ради, відсутність здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, а також недотримання Правил експлуатації шахтного водоскиду та донного водовипуску водосховища.

Згідно Правил експлуатації споруд інженерного захисту територій населених пунктів від підтоплення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.01.2012 № 23, ці Правила встановлюють вимоги до суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов`язану з експлуатацією споруд інженерного захисту від підтоплення, щодо визначення стану цих споруд та їх придатності (або непридатності) до подальшої експлуатації та порядок виконання їх обстежень та оцінки технічного стану.

Ці Правила є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють діяльність, пов`язану з експлуатацією споруд інженерного захисту територій від підтоплення, та контроль за забезпеченням довготривалої та безпечної експлуатації цих споруд на підтоплених територіях населених пунктів, та поширюються на споруди інженерного захисту територій від підтоплення (дренажні системи, дренажні насосні станції, захисні дамби, берегоукріплювальні споруди).

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.10 Правил експлуатації споруд інженерного захисту територій населених пунктів від підтоплення експлуатація захисних дамб включає: утримання захисних дамб у належному технічному стані; постійні та періодичні технічні огляди; поточний та капітальний ремонт усіх елементів дамб (земляного тіла споруди, укісних кріплень, водовипусків, придамбових дренажів, сходів, з`їздів).

До складу робіт з утримання захисних дамб у належному технічному стані входять: усунення дрібних пошкоджень укосів захисних дамб, планування укосів з висіванням трави; скошування трави та вирубування кущів на укосах, закладення вимоїн; догляд за затворами, засувками, змащування рухомих частин, консервування на зимовий період і утеплення затворів з підйомними механізмами; консервація засувок та їх розконсервування у весняний період; очищення від завалів, осідань, плаваючих предметів, льоду і наносів та запобігання утворенню фільтрації уздовж труб на скидних оголовках водовипусків; фарбування металевих елементів дамби.

Під час постійного технічного нагляду (не рідше одного разу на місяць протягом року) повинен здійснюватись огляд гребеня дамби, його дорожнього полотна й бортових каменів, зовнішнього укосу захисної дамби та його кріплення, внутрішнього укосу, дренажних пристроїв внутрішнього укосу, сходів, з`їздів, місць перетинань із різними інженерними комунікаціями, придамбових кюветів та водовипусків з підйомними механізмами або засувками.

Під час періодичних технічних оглядів (не рідше чотирьох разів на рік за сезонами року) повинні перевірятись: якість фільтраційної води біля низового укосу та місць сполучення дамби з іншими спорудами; загальний стан поверхні кріплення з виявленням на ній тріщин, деформацій або інших порушень міцності конструкції, підмивів кріплення укосу дамби; стан споруд фільтрової підготовки та виявлення виносу ґрунтів з основи кріплення; ефективність роботи дренажної системи на внутрішніх укосах дамби; ознаки осідання й витріщання укосів і гребеня дамби; утворення ходів землерийних тварин; стан рослинності на укосах і гребені дамби; стан парапетів, перильних огорож, сходів, хвилевідбійних та підпірних стінок; стан скидних оголовків водовипусків.

На захисних дамбах повинні бути розміщені знаки, які відмічають попікетну довжину споруди, початок і кінець закруглень, а також місця розміщення в тілі споруди екранів, діафрагм, закритих дренажів і кабельних, водопровідних та інших комунікацій.

Відкриватись водовипуски повинні після зниження рівня води.

Аварійним вважається стан захисної дамби у разі наявності таких ушкоджень і несправностей: осідання й тріщини в тілі дамби; зсуви на внутрішньому укосі; виходи фільтраційних вод на внутрішньому укосі дамби з виносом ґрунту дамби; контактна фільтрація уздовж споруд, що перетинають тіло або основу захисної дамби; наскрізні вимоїни дамби.

Під час поточного ремонту захисних дамб виконують: улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури; закладення осідань, тріщин, деформацій або інших порушень міцності конструкції, підмивів кріплення укосу дамби; відновлення й прочищення дренажів на внутрішньому укосі дамби із частковою заміною фільтрового матеріалу; відновлення профілю і посилення конструкції споруди перекладанням плит на штатні місця з укладанням додаткових масивів і плит; відновлення покриття гребеня дамби; відновлення існуючих сходів і з`їздів або облаштування нових.

Капітальний ремонт захисної дамби включає: відновлення або заміну зруйнованого кріплення укосів бетонними, залізобетонними та кам`яними плитами, відсипним та брукованим каменем; улаштування нового кріплення укосів з бетонних, залізобетонних та кам`яних плит, відсипного та брукованого каменя; відновлення або заміну пошкоджених парапетів, перильних огорож, сходів, хвилевідбійних та підпірних стінок; перебудову дерев`яних підпірних стінок із заміною матеріалу конструкції на камінь, бетон або залізобетон; відбудову або заміну окремих підводних і надводних частин захисних дамб; ліквідацію пошкоджень у підводних частинах конструкцій; заміну всіх пошкоджених щитів та затворів, ремонт і заміну підйомних механізмів.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Правил експлуатації споруд інженерного захисту територій населених пунктів від підтоплення суб`єктами господарювання здійснюється контроль за інженерними спорудами шляхом проведення обстежень та оцінки технічного стану споруд.

Усі інженерні споруди на підтоплених територіях населених пунктів підлягають обстеженню з метою оцінки їхнього технічного стану, а також прийняття обґрунтованих заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час подальшої їх експлуатації.

Згідно статей 38, 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

До відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у: порушенні встановлених норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів; порушенні встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об`єктів благоустрою.

З огляду на наведені правові положення у контексті встановлених судом обставин справи, вбачається протиправна бездіяльність Кагарлицької міської ради, відсутність контролю у сфері благоустрою населеного пункту та порушення встановлених норм і правил під час експлуатації об`єктів благоустрою, а тому суд визнає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги.

Водночас, суд вважає заявлені позивачем вимоги зобов`язального характеру такими, що не в повному обсязі забезпечить реалізацію зобов`язань, які будуть покладенні на відповідача, оскільки ремонтні роботи на гідротехнічних спорудах проводяться спеціалізованими організаціями з розробленням відповідної технічної документації, а органи місцевого самоврядування випадків виступають замовником даних робіт, а не здійснюють їх самостійно.

Тому, на думку суду, з метою найбільш ефективного захисту прав територіальної громади, правомірним буде зобов`язати Кагарлицьку міську раду вчинити дії щодо організації природоохоронних заходів Ставівського водосховища, у тому числі шляхом проведення ремонтних робіт та залучення фінансування на виконання цих робіт.

В даному випадку можуть бути залучені кошти місцевого бюджету, а також інші джерела фінансування, які не заборонені діючим законодавством.

Щодо питання представництва прокуратурою інтересів держави в особі Державного агентства водних ресурсів України та звернення до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статей 20-1, 20-2, 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів належить реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, виконує також інші функції, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля, про моніторинг, звітність та верифікацію викидів парникових газів; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Статтями 16, 19 Водного кодексу України визначено, що до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить здійснення контролю за дотриманням режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем.

Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230 Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо дотримання встановленого режиму господарської діяльності у зонах санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах, смугах відведення та берегових смугах водних шляхів, очисних та інших водогосподарських споруд і технічних пристроїв; здійснення заходів з економного використання водних ресурсів; використання води (водних об`єктів) відповідно до цілей та умов їх надання водокористувачам; здійснення погоджених у встановленому порядку технологічних, лісомеліоративних, гідротехнічних та інших заходів щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених зворотних вод (стічні, шахтні, кар`єрні, дренажні води); дотримання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів; здійснення заходів, пов`язаних із запобіганням шкідливій дії води і ліквідацією її наслідків;

Інспекція звертається до суду із позовом щодо: визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 01.10.2018 № 186 «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Київській області» та наказу Державної екологічної інспекції України від 01.10.2018 № 187 «Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Столичного округу» Державна екологічна інспекція у Київській області ліквідована.

Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу затверджене наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 № 137 «Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу (нова редакція)».

Таким чином, функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393 Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Основними завданнями Держводагентства є реалізація державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства.

Держводагентство відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за дотриманням режимів роботи водосховищ, водогосподарських систем; проводить моніторинг технічного стану гідротехнічних споруд підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Держводагентство з метою організації своєї діяльності: бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах Держводагентства, забезпечує в установленому порядку самопредставництво Держводагентства в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від його імені, у тому числі через посадових (службових) осіб юридичної служби Держводагентства або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Держводагентства в судах та інших органах через представників.

Таким чином, функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено також на Державне агентство водних ресурсів України.

Отже, у спірних правовідносинах саме Державне агентство водних ресурсів України і Державна екологічна інспекція Столичного округу є уповноваженими суб`єктами владних повноважень.

Водночас, відповідачем у добровільному порядку не вжито заходів щодо проведення розчистки ложа та реконструкції гідроспоруд, у зв`язку із чим прокуратура звернулась з позовом до суду із вказаного вище питання.

Враховуючи викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного агентства водних ресурсів України і Державної екологічної інспекції Столичного округу та органів місцевого самоврядування, згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 131-1 Конституції України, є протиправна бездіяльність Кагарлицької міської ради, що впливає на права та інтереси держави та потребує прокурорського реагування.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № З-рп/99 від 08.04.1999 передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Як вказано вище, внаслідок незадовільного стану гідротехнічних споруд існує загроза їх руйнації, що може спричинити надзвичайну ситуацію.

Згідно пункту 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Російської Федерації», суд встановив: підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Тому, звернення прокурора у даних правовідносинах до суду безумовно становить публічний та державний інтерес.

Отже, звертаючись до суду з даною позовною заявою, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у цивільному судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом.?

При цьому, Державне агентство водних ресурсів України повідомило Київську обласну прокуратуру, що територіальний орган Держводагентства в Київській області не утворено, а здійснення нагляду (контролю) за охороною, раціональним використанням та відтворенням водних ресурсів не входить до компетенції Державного агентства водних ресурсів України, що в свою чергу свідчить про бездіяльність даного органу, оскільки основними завданнями Держводагентства є реалізація державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства, здійснення контролю за водосховищ, водогосподарських систем.

Аналогічно, Державна екологічна повідомила Київську обласну прокуратуру звернення до суду за захистом порушених інтересів держави, оскільки останньою не проводилися планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю).

Натомість, з листа Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 18.01.2022 № 65/02.1 встановлено, що Державна екологічна інспекція Столичного округу ще у 2020 році в ході розгляду звернення громадянина ОСОБА_1 на предмет належного функціонування гідротехнічних споруд скеровувала звернення до Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось. Однак, Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось листом від 23.12.2020 № 589/02.1 повідомив Державну екологічну інспекцію Столичного округу про відсутність повноважень щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю), а також про виявлені в ході спостережень факти порушень вимог природоохоронного законодавства - порушення режиму роботи Ставівського водосховища, відсутність екологічних витрат.

Однак, Державна екологічна інспекція Столичного округу починаючи з 2020 року, попри наявність підстав для проведення позапланових та планових перевірок у відповідності до вимог статей 5, 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарського діяльності» (звернення фізичної особи) такі перевірки не проводила та відповідно не вживала заходи щодо захисту порушених інтересів держави.

Вказані вище факти безумовно свідчать про бездіяльність уповноважених суб`єктів владних повноважень, а також необхідність захисту інтересів держави прокуратурою.

Таким чином, Київська обласна прокуратура звернулась з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з нездійсненням Державним агентством водних ресурсів України і Державною екологічною інспекцією Столичного округу, як суб`єктами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана бездіяльність не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) в інтересах Державного агентства водних ресурсів України (01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 8; код ЄДРПОУ 37472104) та Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 1; код ЄДРПОУ 42163667) до Кагарлицької міської ради (09201, Київська область, Обухівський район, місто Кагарлик, вулиця Героїв Небесної Сотні, будинок 1; код ЄДРПОУ 04054613), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось (09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Глиняна, будинок 51В; код ЄДРПОУ 03562263), про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати бездіяльність Кагарлицької міської ради протиправною та зобов`язати Кагарлицьку міську раду вчинити дії щодо організації природоохоронних заходів Ставівського водосховища, у тому числі шляхом проведення розчистки ложа та реконструкції гідротехнічних споруд (шахтний водоскид водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200754532222) і донний водоспуск водосховища (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200768032222), розташованих на території Ставівського водосховища в адміністративних межах с. Стави Кагарлицької міської ради, та залучення фінансування на виконання цих робіт.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.