Рішення

від 07.11.2024 по справі 340/5660/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5660/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ТРАФІК-АВТО-ТРАНС до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградської області № 7738/0406 від 27.05.2024 про сплату штрафу у розмірі 35 523,20 грн. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять три гривні 20 копійок);

- визнати протиправною та скасувати Податкову вимогу № 0005333-1302-1128 від 08.08.2024 про сплату податкового боргу у розмірі 35 535,30 грн. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять п`ять гривень 30 копійок).

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що ТОВ «ТРАФІК-АВТО-ТРАНС» має два податкові повідомлення рішення, якими застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, задекларованому за результатами діяльності 2021-2022 років та сплаченому протягом 2022 2023 років, що приймались контролюючим органом з порушенням порядку, передбаченому чинним законодавством, шляхом проведення подвійної камеральної перевірки, при дворазовому дослідженні одних і тих самих декларацій та платежів. Проведення повторної камеральної перевірки Податковим кодексом України не передбачено, то протиправність її проведення та безпідставність висновків, які покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення рішення № 7738/0406 від 27.05.2024 від 27.05.2024 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 35 523,20 грн. та податкової вимоги № 0005333- 1302-1128 від 08 серпня 2024 року про сплату податкового боргу у розмірі 35 535,30 грн., обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому просив в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та вимоги обумовлено порушенням податкового законодавства, а саме порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання, а тому нарахування штрафних санкцій є правомірним і рішення є таким, що не підлягає скасуванню ( а.с.54-55).

Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року зобов`язано Головне управління ДПС у Кіровоградській області, протягом трьох днів з дня вручення даної ухвали, подати до суду:

- належним чином завірені копії декларацій № 9433312163 поданої 16.05.2022, а також № 9172184954 поданої 01.09.2022, з доказами їх отримання;

-детальний розрахунок податкового повідомлення-рішення № 7738/0406 від 27.05.2024, а також податкової вимоги № 0005333-1302-1128 від 08.08.2024 із зазначення податкового боргу (штрафу) по періодах, датах, сумах, кількості прострочених днів з посиланням на витяг з особової картки платника податку на прибуток приватних підприємств (електронну базу відповідача);

- витяг з особової картки платника податку на прибуток приватних підприємств (електронної бази відповідача) за період виявлених порушень ( а.с.71-72).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАФІК-АВТО-ТРАНС зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку в органах податкової служби та є платником податків.

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку результати якої викладено у акті про результати камеральної перевірки щодо питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання № 9789/11-28-04-06/40555803 від 06.12.2023 ( а.с.10-11).

Згідно вказаного акту камеральну перевірку проведено щодо питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток за період з 01.09.2022 по 05.01.2023 року.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області дійшло висновку про порушення позивачем вимог п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст.57, а саме Товариством несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання: податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.09.2022 по 05.01.2023 у зв`язку з чим до Товариства застосовується штрафна санкція в розмірі 10% в сумі 24 605,80 грн.

16.02.2024 позивачем отримано податкове повідомлення рішення № 887/0406 від 24.01.2024. та оскаржено до Кіровоградського окружного адміністративного суду ( а.с.13-14).

Податкове повідомлення рішення № 887/0406 від 24.01.2024 є предметом оскарження у справі № 340/1162/26.

18.04.2024 Кропивницьким відділом податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку з питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток ТОВ « ТРАФІК АВТО -ТРАНС» за період з 02.08.2022 по 30.12.2022

За результатами перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п.57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, а саме терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання та складено акт камеральної перевірки від 18.04.2024 року № 4759/11-28-04-06/40555803( а.с.37-39).

В ході перевірки встановлено, що податкове зобов`язання ТОВ «ТРАФІК- АВТО-ТРАНС» з податку на прибуток за рік 2021 (податкова декларація №9433312163 від 16.05.2022 року) та за І квартал 2022 року ( податкова декларація № 9172184954 від 01.09.2022 року), сплачено з порушенням термінів ( а.с.79-87).

На підставі акту про результати камеральної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 27.05.2024 року № 7738/0406 на загальну суму 35 523,2 грн. за період з 02.08.2022 року по 30.12.2022 року ( а.с.65).

08.08.2024 відповідачем складено податкову вимогу № 0005333-1302-1128 про сплату податкового боргу у розмірі 35 535,30 грн.(а.с.64, 91).

Позивач вважає дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки та прийняття оскаржуваних рішень протиправними.

Досліджуючи питання дотримання контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки, встановлених п.76.3 ст.76 та ст.102 ПК України, повноважень контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання за приписами п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, що є предметом цього спору, суд зазначає про таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

За приписами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки п.75.1 ст.75 ПК України.

У відповідності до вимог п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно до вимог п.76.1 ст.76 ПК України установлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

А за приписами п.76.3 ст.76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання п.102.1 ст.102 ПК України.

Приписами п.87.9 ст.87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Також і п.131.2 ст.131 ПК України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, із аналізу наведених чинних приписів слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

У зв`язку з набранням винності з 01 січня 2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-УІІІ), зокрема, і до ст.75 були внесені зміни, за якими предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, у тому числі і з податку на прибуток.

Отже, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.

При цьому, камеральна перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме: не пізніше закінчення 1095 дні, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Водночас, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі.

Аналогічні правові висновки узгоджуються і з правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі №823/457/18, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

А отже, із наведеного, слід дійти висновку, що аргументи позивача про: 1) недотримання контролюючим органом строків проведення перевірки, встановлених п.76.3 ст.76 ПК України (протягом 30 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкового декларації або уточнюючого розрахунку), 2) відсутності повноважень у контролюючого органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгоджених сум податкового (грошового) зобов`язання у межах саме камеральної перевірки згідно п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, спростовуються аналізом наведених вище приписів податкового законодавства та вищенаведеними правовими висновками, які відповідають і правовій позиції Верховного Суду у вище наведеній постанові.

Так, як встановлено судом із матеріалів справи, контролюючим органом 18.04.2024 проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на прибуток на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах з урахуванням поданих позивачем декларацій з податку на прибуток за період з 02.08.2022 року по 30.12.2022 року, тобто, у межах 1095 днів, встановлених п.76.3 ст.76 та п.102.1 ст.102 ПК України, що підтверджується змістом акту перевірки від (а.с.59-60).

А отже, при проведенні спірної камеральної перевірки, порушення відповідачем строків її проведення, визначених ст.102.1 ст.102 ПК України (1095 днів) судом не встановлено, а позивачем жодних таких доказів суду не надано.

Повноваження контролюючого органу щодо проведення перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання платником податків у межах саме камеральної перевірки, закріплені у п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, які наведені вище, та позивачем не спростовані.

Суд зазначає, що жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено обмежень у проведенні камеральних перевірок за аналогією з нормою пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, якою заборонено контролюючим органам проводити документальні позапланові перевірки з питань, що вже були охоплені під час попередніх перевірок платника податків, а тому посилання представника позивача на протиправність проведення подвійної камеральної перевірки є безпідставними.

Крім того, у даному випадку, у ході камеральної перевірки підлягали перевірці і періоди (серпень 2022 року), який не підлягав перевірці під час попередньої камеральної перевірки. Також, попередньою камеральною перевіркою не перевірялась податкова декларація №9433312163 від 16.05.2022 року.

Вказане вище узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 12 серпня 2021 року справа №240/2549/19, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Висновки Верховного Суду у постанові від 05.02.2019 року по справі №824/51/16-а, на застосуванні яких наполягав позивач у позові (а.с.3), не підлягають застосуванню, оскільки підлягають застосуванню висновки викладені у пізнішій постанові Верховного Суду від 12 серпня 2021 року справа №240/2549/19.

Враховуючи те, що із аналізу досліджених вище встановлених судом обставин у даній справі та приписів чинного податкового законодавства у їх сукупності, які свідчать про те, що при проведенні камеральної перевірки позивача 18.04.2024 контролюючим органом були дотримані строки проведення камеральної перевірки, встановлені п.76.3 ст.76, п.102.1 ст.102 ПК України (1095 днів), відповідна камеральна перевірка позивача була проведена у межах повноважень контролюючого органу, встановлених п.п.75.1.1 ст.75 ПК України, суд приходить до висновку, що з наведених позивачем обставин (протиправність проведення подвійної камеральної перевірки) обґрунтовані підстави для визнання протиправними та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення та вимоги у адміністративного суду відсутні.

Досліджуючи питання факту своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових (грошових) зобов`язань, визначених у податкових деклараціях з 02.08.2022 року по 30.12.2022, що були предметом камеральної перевірки, а також правомірності притягнення платника податків до відповідальності за порушення правил сплати грошового зобов`язання, передбаченої статтею 124 ПК України, суд виходить з такого.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 ст.36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 49.1 ст.49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також у відповідності до п.203.2 ст.203 ПК України установлено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналіз вказаних приписів свідчить про те, що позивач має обов`язок сплачувати узгоджені грошові зобов`язання, визначені ним самостійно у податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої податкової декларації.

Так, як видно із наявних в матеріалах справи копій документів, спір у даній справі виник щодо виявлення у ході проведення камеральної перевірки позивача факту несвоєчасності сплати позивачем узгодженого податкового (грошового) зобов`язання зі сплати податку на прибуток у визначені вище строки ( а.с.83-84), за що позивача згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення було притягнуто до відповідальності у вигляді застосування штрафу у розмірах 10% на підставі п.124.1 ст.124 ПК України.

Доказів своєчасної сплати узгодженого зобов`язання позивачем не надано.

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України визначено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5статті 123,пунктами 124.2,124.3статті 124,пунктами 125-1.2-125-1.4статті 125-1цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

А отже, із аналізу вищенаведених приписів податкового законодавства слідує, що у разі застосування контролюючим органом до платника податку штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання на підставі п.124.1 ст.124 ПК України встановлення контролюючим органом вини такого платника у вчиненні ним умисного діяння доведенню не потребує, а достатнім є виявлення лише факту допущення платником податків порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов`язання.

У постановах від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформував висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її системазувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Наведена правова позиція є такою, що узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду у його постанові, яка була прийнята більш пізніше, від 23.01.2024р. у справі №160/17160/21, яка є обов`язковою для врахування адміністративними судами згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

А отже, із наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинене правопорушення щодо порушення строків сплати сум узгоджених грошових зобов`язань за податковими деклараціями, які наведені у акті перевірки від 18.04.2024, тому позивача правомірно було притягнуто до фінансової відповідальності у вигляді нарахування штрафу у 10% за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням та вимоги на підставі п.124.1 ст.124 ПК України, у зв`язку із чим обґрунтованих підстав для їх визнання протиправними та скасування у адміністративного суду не має.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, позивач не було надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та вимоги з урахуванням встановлених обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюються спірні правовідносини та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, які позивачем не спростовані.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень у відповідності до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення та вимога прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 6 056 грн. (а.с.48) не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ТРАФІК-АВТО-ТРАНС (проспект Шкільний, будинок 2В, кімната 11, м. Знам`янка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27400, ЄДРПОУ 40555803) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика, Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН