Ухвала

від 11.11.2024 по справі 340/6764/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6764/24

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А.

розглянула матеріали адміністративного позову

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Управління соціального захисту населення Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Анатолія Кохана, будинок 14, код ЄДРПОУ 03197813)

про визнання протиправними дій та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , через адвоката Харуту В.А., звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправними дій та стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2013 року залишився без батьківського піклування, отримав статус дитини-сироти. З 05.02.2014 року опікуном ОСОБА_1 призначено його рідну сестру ОСОБА_2 . Управління соціального захисту населення Олександрійської районної державної адміністрації призначило ОСОБА_2 як опікуну ОСОБА_1 допомогу на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, і виплачувало таку допомогу з лютого 2014 року по червень 2023 року, коли ОСОБА_1 досягнув повноліття. Втім на початку 2019 року Управління соціального захисту населення Олександрійської районної державної адміністрації повідомило ОСОБА_2 про надміру виплачену допомогу (переплату), яку слід повернути, та переконало її написати заяву про утримання коштів, які підлягають поверненню, з наступних виплат допомоги. Таким чином Управління соціального захисту населення Олександрійської районної державної адміністрації незаконно відраховувало із допомоги, належної до виплати за лютий 2015 року - січень 2023 року, кошти в загальній сумі 65 537, 18 грн. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та стверджує, що той неправильно визначав розмір допомоги, оскільки безпідставно зменшував її на суму орендної плати за землю, яку позивач отримував як орендодавець земельної ділянки. З цих підстав представник позивача просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області щодо відрахування з допомоги на дитину, над яким встановлено опіку чи піклування, на ОСОБА_1 , яка призначена ОСОБА_2 , орендної плати згідно договору оренди землі від 27.03.2013 року у розмірі 65537, 18 грн. за період виплати з 01.02.2014 року до 31.01.2023 року;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області на його користь безпідставно утримані кошти з допомоги на дитину, над яким встановлено опіку чи піклування, у розмірі 65537, 18 грн.

Після одержання позовної заяви суд установив, що позов подано з пропущенням строку звернення до суду, без заяви про поновлення цього строку. Тож ухвалою від 23.10.2024 року позовну заяву залишено без руху та на підставі частини 1 статті 123 КАС України надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

На виконання вимог цієї ухвали представник позивача подала заяву від 04.11.2024 року, у якій вказала, що на початку 2024 року у ОСОБА_2 виникли сумніви у правильності нарахування їй допомоги на підопічного ОСОБА_1 , про що вона повідомила позивача. У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із запитом про надання інформації (розрахунку) виплаченої їй допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування. Управління соціального захисту населення Олександрійської районної військової адміністрації надало відповідь №1344/04 від 15.05.2024 року, з якої позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме про відрахування сум з допомоги, яку отримувала його опікун. До цього позивач не володів інформацією стосовно порядку та підстав нарахування допомоги та про відрахування з допомоги і в нього не було підстав вважати, що його права порушуються. Тож строк звернення до суду з цим позовом слід обраховувати з 15.05.2024 року.

Матеріали позову свідчать, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з діями відповідача щодо визначення розміру державної допомоги сім`ям з дітьми, а саме допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначеної ОСОБА_2 з лютого 2014 року як опікуну/піклувальнику позивача ОСОБА_1 , у період перебування його під опікою та піклуванням та виплачуваної до червня 2023 року. Позивач стверджує, що у 2019 році відповідач почав незаконно утримувати кошти із сум допомоги, виплачуваної ОСОБА_2 , і загальний розмір таких утриманих (недоплачених) їй коштів склав 65537, 18 грн.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Статтями 16, 17 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" передбачено, що допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини.

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" одержувачі державної допомоги зобов`язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги.

Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом.

Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 року затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, який містить такі норми:

1. Цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми": 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування (пункти 25-32 цього Порядку).

2. Призначення і виплата державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання заявника.

25. Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування та відповідно до законодавства набули статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

28. Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на дванадцять місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.

29. Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами та/або відомостями, та виплачується щомісяця до місяця досягнення дитиною 18-річного віку включно.

48. Органи, що призначають і виплачують державну допомогу сім`ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення допомоги.

Підприємства, установи та організації несуть відповідальність за шкоду, заподіяну сім`ям з дітьми або державі внаслідок несвоєчасної видачі документів або видачі неправдивих даних, і відшкодовують її в установленому законом порядку.

49. Особи, яким виплачується державна допомога сім`ям з дітьми, зобов`язані повідомляти органам соціального захисту населення про зміну всіх обставин, які впливають на виплату такої допомоги (зміни у складі сім`ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо).

Якщо отримувачам державної допомоги сім`ям з дітьми, якими подано документи із свідомо неправдивими відомостями, не подано відомостей про зміни у складі сім`ї, приховуються обставини, які впливають на призначення і виплату допомоги, було надміру виплачено суми допомоги, органи соціального захисту населення:

- визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної допомоги сім`ям з дітьми та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім`ї;

- повідомляють отримувачу державної допомоги сім`ям з дітьми про обсяг коштів, які підлягають поверненню, та строки їх повернення.

Суми коштів, які підлягають поверненню, повертаються:

- отримувачем державної допомоги сім`ям з дітьми самостійно;

- за згодою отримувача державної допомоги сім`ям з дітьми у повному обсязі за рахунок її наступних виплат;

- за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок сум наступних виплат державної допомоги сім`ям з дітьми у розмірі, який не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги.

У разі неможливості добровільного повернення або утримання коштів, які підлягають поверненню, такі кошти стягуються в судовому порядку.

Органи соціального захисту населення мають право перевіряти матеріальне та майнове становище сімей з дітьми.

Органи соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для призначення державної допомоги сім`ям з дітьми та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за її призначенням.

50. Рішення органу, що призначає і виплачує державну допомогу сім`ям з дітьми, може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або до адміністративного суду.

51. Посадові особи органів, що призначають і виплачують державну допомогу сім`ям з дітьми, винні у порушенні законодавства про державну допомогу сім`ям з дітьми, несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 6 Сімейного кодексу України передбачено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до статті 243 Сімейного кодексу України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно зі статтею 247 Сімейного кодексу України дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право: 1) на проживання в сім`ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; 2) на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; 3) на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону; 4) на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Відповідно до статті 250 Сімейного кодексу України опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.

Так, частиною 2 статті 74 Цивільного кодексу України передбачено, що опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов`язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.

Піклування припиняється у разі досягнення фізичною особою повноліття (стаття 77 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 67 Цивільного кодексу України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Згідно зі статтею 69 Цивільного кодексу України піклувальник над неповнолітньою особою зобов`язаний дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним правочинів відповідно до статей 32 та 37 цього Кодексу. Піклувальник зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Відповідно до частин 1, 3 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Частиною 2 статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до частин 1, 5 статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов`язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд зазначає, що державна допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення допомоги чи був здійснений її розрахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок. Отже, з дня отримання виплати особою, якій призначена допомога, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної їй допомоги, звернулась до органу соціального захисту населення із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу соціального захисту населення відповіді на подану нею заяву.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав справу від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.

Суд установив, що на момент виникнення спірних правовідносин неповнолітній ОСОБА_1 як дитина-сирота перебував під опікою рідної сестри ОСОБА_2 , з 25.06.2019 року - під її піклуванням. Допомогу на дитину, над якою встановлено опіку та піклування, призначена ОСОБА_2 і вона отримувала її до моменту досягнення ОСОБА_1 18-річного віку у червні 2023 року. У цей період вона як одержувач державної допомоги була зобов`язана повідомляти орган соціального захисту населення про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги, несла відповідальність за недостовірність документів, поданих для призначення допомоги. Також вона була зобов`язана вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного ОСОБА_1 . Піклування ОСОБА_2 над ОСОБА_1 припинилося у зв`язку з досягненням ним повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . З цього моменту він набув повну цивільну та адміністративну процесуальну дієздатність, зокрема право самостійно звертатися до суду з позовами на захист своїх прав та інтересів.

Позивач звернувся до суду з цим позовом у жовтні 2024 року, оскаржуючи дії органу соціального захисту населення щодо заниження розміру виплачуваної ОСОБА_2 допомоги, які, як він стверджує, вчинилися відповідачем у період з 2019 року по червень 2023 року, та просить суд стягнути з відповідача на свою користь недоплачені ОСОБА_2 кошти допомоги за цей період в сумі 65537, 18 грн.

Посилання представника позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався лише після того, як у ОСОБА_2 на початку 2024 року виникли сумніви у правильності нарахування їй допомоги і у травні 2024 року вона звернулася з відповідним запитом до відповідача, суд відхиляє, оскільки ОСОБА_2 у період виплати їй допомоги була обізнана про усі рішення відповідача щодо призначення допомоги, визначення її розміру, утримання коштів з виплачуваної їй щомісяця допомоги на підопічного та повернення надміру виплачених сум допомоги. Втім у цей період вона не оскаржувала такі дії та рішення відповідача ні самостійно, ні як законний представник ОСОБА_1 .

Тож факт направлення ОСОБА_2 у травні 2024 року запиту до Управління соціального захисту населення Олександрійської районної військової адміністрації щодо розміру виплаченої їй допомоги та отримання на нього відповіді 15.05.2024 року не змінює момент, з якого почався перебіг строку звернення до суду для оскарження дій відповідача щодо заниження розміру виплаченої допомоги чи рішень відповідача про повернення/утримання надміру виплачених сум допомоги.

Позивач не посилається на зловживання чи неналежне виконання обов`язків з боку піклувальника ОСОБА_2 як отримувача допомоги.

Оскільки їхні права та інтереси у цих публічно-правових відносинах щодо призначення та виплати державної допомоги співпадають, тому так само співпадає момент, з якого вони повинні були дізнатися про порушення своїх прав та інтересів протиправними діями/рішеннями відповідача при виплаті допомоги.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Суд враховує, що ОСОБА_1 , будучи дитиною-сиротою, до досягнення повноліття не маючи адміністративної процесуальної дієздатності, не міг самостійно приймати участь у правовідносинах щодо призначення та виплати державної допомоги, а його законним представником у цей період була ОСОБА_2 . Оскільки до досягнення повноліття ОСОБА_1 не мав можливості самостійно звернутися з позовом до суду, це може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Втім матеріали позову не містять доказів того, що позивач після досягнення у червні 2023 року повноліття без зволікань та протягом розумного строку вчиняв будь-які активні дії щодо отримання інформації про правильність нарахування розміру допомоги, призначеної та виплачуваної ОСОБА_2 як його опікуну/піклувальнику.

Представник позивача у заяві від 04.11.2024 року не навела поважних причин та існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк та у зв`язку з якими він з червня 2023 року зволікав із пред`явленням цього позову до суду.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Суд прийшов до висновку, що оскільки позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовом, а у заяві про поновлення цього строку представник позивача не навела поважних підстав для його поновлення, тому позовну заяву слід повернути згідно з ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ