Рішення

від 12.11.2024 по справі 340/3634/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3634/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВАСТА КОМПАНІ" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 19.02.2024 № 1526/0406 на суму 598625,10 грн;

- від 19.02.2024 № 1527/0406 на суму 402056,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Товариство не мало можливості своєчасно сплати ПДВ за період з грудня 2023 по січень 2024 через форс-мажорні обставини, що виключає можливість застосування до Товариства штрафних санкцій, передбачених п. 124.1 ст. 124 ПКУ.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки Товариством не було подано до ГУ ДПС у Кіровоградській області заяви щодо неможливості виконання податкових обов`язків відповідно до Порядку підтвердження можливості та неможливості виконання платником податків обов`язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 (а.с.46-47).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає таке.

Так, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку ТОВ "АВАСТА КОМПАНІ" щодо питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання, за результатами якої складено акт № 562/11-28-04-06/1/44807654 від 22.01.2024.

Згідно з висновками акту, перевіркою встановлено, що Товариством проведена несвоєчасна сплата податку на додану вартість за період з грудня 2023 по січень 2024, чим порушено вимоги п. 203.2 ст. 203 ПК України (а.с.54-55).

На підставі зазначеного акту перевірки та з огляду на наведене порушення контролюючим органом 19.02.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 1526/0406, яким до позивача на підставі п.124.1 ст.124 ПК України було застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 5% на суму 598625,10 грн (а.с.53, 59);

- № 1527/0406, яким до позивача на підставі п.124.1 ст.124 ПК України було застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 10% на суму 402056,00 грн (а.с.52, 60).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно пп.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України).

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПКУ).

Пунктом 203.1 ст. 203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання покладає на платника податку обов`язок сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання цього обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття ним статусу податкового боргу і процедура стягнення якого визначається законом.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Камеральною перевіркою встановлено, що Товариством проведена несвоєчасна сплата податку на додану вартість за період з грудня 2023 по січень 2024, чим порушено вимоги п. 203.2 ст. 203 ПК України (а.с.54-55).

Так, дослідивши розрахунки штрафних (фінансових) санкцій за порушення сплати (перерахування) грошового зобов`язання до ст. 124 ПК України судом встановлено наступне.

За податковим повідомленням-рішенням № 1526/0406 від 19.02.2024 за затримку на 11, 7, 27, 5, 14, 14 календарних днів сплати 11972502,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5 % - 598625,10 грн (а.с.59).

За податковим повідомленням-рішенням № 1527/0406 від 19.02.2024 за затримку на 39, 47, 43, 42, 41 календарних днів сплати 4020560,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % - 402056,00 грн (а.с.60).

Отже, судовим розглядом встановлено, що позивач не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п. 124.1 ст. 124 ПК України та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, та у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

В ході розгляду справи позивач не оспорював вчинення ним діяння, за яке його було притягнуто до відповідальності; не стверджував, що податкове зобов`язання було виконано ним своєчасно; не оспорював розрахунок штрафних (фінансових) санкцій.

Водночас, позивач посилається на те, що Товариство не мало можливості своєчасно сплати ПДВ за період з грудня 2023 по січень 2024, оскільки всі наявні кошти на його рахунках були спрямовані на закупівлю нафтопродуктів, в т.ч. й імпорт, для забезпечення безперебійного їх постачання споживачам та уникнення дефіциту пального в країні чи зростання їх вартості внаслідок дефіциту чи значного перевищення попиту над пропозицією.

Тимчасова фінансова неплатоспроможність Товариства викликана невиконанням контрагентами перед ТОВ "АВАСТА КОМПАНІ" грошових зобов`язань, тобто з причин, які об`єктивно не залежать від ТОВ "АВАСТА КОМПАНІ".

Як тільки у ТОВ "АВАСТА КОМПАНІ" з`явилась можливість сплатити ПДВ, Товариством негайно було виконано таке податкове зобов`язання.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що згідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України розроблено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення» Податкового кодексу України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за № 967/38303 (далі - Порядок № 225) з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.

Згідно з пп. 7 п. 1 розділу ІІ Порядку № 225 підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є, окрім іншого, інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації (п. 3 розділу ІІ Порядку № 225).

Зокрема, згідно з Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, таким документом можуть бути документ, що підтверджує відсутність коштів на банківських рахунках платника податків (виписка з рахунків клієнта банку на дату подання до банку розрахункового документа на сплату податків).

Порядок розгляду документів платників податків щодо можливості чи неможливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок встановлений розділом ІІІ Порядку № 225.

Обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган. Контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - Рішення) за формою, що додається.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено відповідно до Кодексу в адміністративному чи судовому порядку.

У разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання/несвоєчасне виконання.

Тобто , позивач був наділений правом подання заяви та відповідних документів (копії документів), інформації одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов`язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов`язання тощо) таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.

Однак , позивач не скористався таким правом, що не заперечується.

Відповідно до п. 7 розділу II Порядку 225 платники податків, які не подали у строки, встановлені пунктами 3 та 4 цього розділу, заяви у довільній формі та відповідних документів (копії документів), що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, передбаченого Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи або щодо яких контролюючий орган прийняв вмотивоване рішення щодо можливості своєчасного виконання таким платником податків свого податкового обов`язку, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо посилання позивача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, то суд зазначає таке.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України та ст. 14-1 Закону України "Про Торгово промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Засвідчення форс-мажорних обставин і видача сертифіката про настання таких обставин належить виключно до компетенції Торгово-промислової палати України та уповноважених регіональних органів Торгово-промислової палати України.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" № 671/97-ВР від 02.12.1997 Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Верховний Суд у постанові від 19.04.2024 у справі № 580/5283/23 вказав, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

Однак, сертифікату (висновку) ТПП України, який засвідчує обставини непереборної сили (форс-мажор) саме у позивача до суду не надано, як і не надано доказів звернення до ТПП України з метою отримання відповідного сертифікату.

При цьому, лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається позивач, не є сертифікатом, який засвідчує форс-мажорні обставини.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи позивача про те, що факт настання форс-мажору підтверджений листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Щодо відсутність в діях Товариства умислу, який в силу п.109.1 ст. 109 ПК України є обов`язковою ознакою податкового правопорушення як протиправного винного (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), відсутність обставини та фактів, які свідчили б саме про умисне порушення платником податків строків сплати грошового зобов`язання в акті перевірки, то суд зазначає наступне.

Як зазначалось, матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем наявність факту порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобов`язань, у зв`язку з чим на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України застосовано штрафні санкції в розмірі 5% та 10% на загальну суму 1000681,10 грн.

Так, у постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21 та від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пп.124.1, 124.2 або 124.3 ст.124 ПК України.

Зокрема, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за п. 124.2 і п. 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО