Ухвала

від 11.11.2024 по справі 200/5795/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про прийняття позовної заяви до розгляду після усунення її недоліків та відкриття провадження у справі

11 листопада 2024 року м. ДніпроСправа № 200/5795/24 Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Донецького окружного адміністративного суду (Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, буд. 1) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Донецького окружного адміністративного суду (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Донецького окружного адміністративного суду щодо невиплати ОСОБА_1 при відрахуванні зі штату суду суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у сумі 171634,53 грн;

- стягнути з Донецького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду у сумі 171634 грн. 53 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що по 28.06.2024 позивач працював на посаді судді Донецького окружного адміністративного суду. На підставі рішення ВРП від 25.06.2024 №1950/0/15-24 про звільнення з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку позивача було відраховано зі штату Донецького окружного адміністративного суду наказом голови цього суду від 28.06.2024 №93/К-г.

Остаточний розрахунок з позивачем проведено 04.07.2024.

З 01 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року відповідач нараховував суддівську винагороду, але виплачував її не в повному обсязі. Відповідно до довідки Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2021 № 03-29/52121 розмір нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди за цей період становить 171632,70 грн. Неповна виплата суддівської винагороди порушує право позивача на належне матеріальне забезпечення.

Так, 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято закон № 553-ІХ, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, а саме: «Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначений Закон набрав чинності 18 квітня 2020 року, після опублікування його у газеті Голос України від 17.04.2020 № 68. Саме з цього часу відбувається порушення відповідачем права позивача на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач вважає, що наявні підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо виплати за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року суддівської винагороди із застосуванням обмеження 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року, оскільки Закон України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не відповідає нормам Конституції України, а тому не може бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди. Однак відповідач, діючи всупереч приписів статей 19 та 130 Конституції України, порушив приписи діючого законодавства України та виплатив суддівську винагороду у розмірі значно меншому, ніж це було визначено спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а саме у сумі 47230 грн. з урахуванням утримання з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Тому належним способом відновлення порушеного права є стягнення з відповідача недоплаченої суддівської винагороди у визначеному ним розмірі - 171634,53 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.08.2024 адміністративну справу № 200/5795/24 за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності і стягнення суддівської винагороди передано до Першого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання щодо визначення підсудності суду, який повинен розглянути цю справу.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2024 у справі № 200/5795/24 визначено підсудність справи № 200/5795/24 за Луганським окружним адміністративним судом, передано адміністративну справу № 200/5795/24 на розгляд Луганського окружного адміністративного суду.

30.10.2024 до Луганського окружного адміністративного суду з Донецького окружного адміністративного суду за підсудністю надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди.

Ухвалою суду від 04.11.2024 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Після усунення недоліків позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі не встановлено, у зв`язку з чим вважаю за необхідне відкрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 4 частини дев`ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Судом встановлено, що предметом розгляду в даній справі є правомірність нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Відповідно до частини 3 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація України, а функції розпорядника коштів нижчого рівня територіальні управління ДСА України.

Статтею 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 553-IX, Верховний Суд сформував висновки, що мають значення для розгляду процесуального питання про суб`єктний склад відповідачів у цій справі(постанова від 18 квітня 2022 року у справі № 260/4417/20). Зміст висновків полягає у такому.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Тому для правильного вирішення справи необхідно з`ясувати також правовий (звідси і процесуальний) статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачу), передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону № 294-IX (зі змінами, внесеними Законом № 553-IX), адже Територіальне управління Державної судової адміністрації України як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА затвердила у його кошторисі (на 2020 рік)».

У цьому зв`язку Верховним Судом зазначено, що виплата суддівської винагороди (відповідачем) із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-IX (зі змінами, внесеними Законом № 553-IX), могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що вочевидь свідчить про безпосередню участь ДСА у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, зокрема й до появи заборгованості з її виплати протягом квітня-серпня 2020 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

Крім того, Суд зазначив, що у віданні ДСА діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Ураховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - з ДСА).

В постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 360/2280/20 з розгляду справи щодо стягнення на користь судді суми суддівської винагороди з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області Верховний Суд зазначив, що «правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду.».

Особливості заміни неналежної сторони, а також залучення до участі у справі другого відповідача (співвідповідача) врегульовані статтею 48 КАС України.

Так, частиною третьою статті 48 КАС України передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 48 КАС України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відтак, аналіз наведених приписів статті 48 КАС України свідчить про можливість залучення до участі у справі другого відповідача (співвідповідача).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для залучення Державної судової адміністрації України у процесуальному статусі другого відповідача.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною третьою статті 257 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки статті 51-3 Закону України Про запобігання корупції під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, судді.

Враховуючи положення частин першої, другої, третьої статті 12, частини третьої статті 257 КАС України, а також значення цієї справи для сторін, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суспільний інтерес до розгляду даної справи та становище позивача, суд вважає за необхідне розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Керуючись статтями 5, 77, 80, 160, 168, 171, 174, 175, 257, 260, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди.

Залучити до участі у справі у якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 26255795; 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5; e-mail inbox@court.gov.ua).

Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Призначити підготовче засідання на 09 грудня 2024 року на 11 год. 00 хв. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.

Зобов`язати Донецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати для приєднання до справи через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника):

- документально підтверджену інформацію, чи вносились зміни до штатного розпису та кошторису Донецького окружного адміністративного суду на 2020 рік у зв`язку із прийняттям Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- документально підтверджену інформацію, чи отримувалися кошти фонду на оплату праці за 2020 рік на виплату суддівської винагороди Донецькому окружному адміністративному суду, з урахуванням обмежень чи без врахування обмежень, визначених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та якщо в кошторисі були передбачені відповідні кошти, то чи виділялись кошти в обсязі, передбаченому кошторисом;

- довідку про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати для приєднання до справи через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) документально підтверджену інформацію, чи було передбачено кошторисом та чи виділялися кошти фонду на оплату праці за 2020 рік на виплату суддівської винагороди Донецькому окружному адміністративному суду, з урахуванням обмежень чи без врахування обмежень, визначених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та якщо в кошторисі були передбачені відповідні кошти, то чи виділялись кошти в обсязі, передбаченому кошторисом.

Зобов`язати відповідачів протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

Роз`яснити відповідачам, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Запропонувати:

- позивачу подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) відповідачу копії відповіді на відзив та доданих до неї документів;

- відповідачам подати до суду заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив та доданих до неї документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії заперечення та доданих до них документів.

Роз`яснити учасникам справи, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив (стаття 163 КАС України), відповідач заперечення (стаття 164 КАС України) протягом п`ятиденного строку, відлік якого починається, відповідно: для позивача з моменту отримання відзиву на позов, для відповідача з моменту отримання відповіді на відзив, а для третіх осіб з моменту отримання позову або відзиву.

Відповідь на відзив, заперечення повинні відповідати вимогам статті 162 КАС України.

Роз`яснити сторонам, що згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Справа розглядатиметься суддею Свергун І.О. одноособово.

Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud1270/.

Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати особам, які беруть участь у справі, разом з витягом про їхні процесуальні права та обов`язки, встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяІ.О. Свергун