Рішення

від 13.11.2024 по справі 360/1141/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1141/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.09.2024 № 104650011476 щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахування довідки про заробітну плату, виданою Малим підприємством «Дір» від 11.03.2005 № 89-4, починаючи з моменту звернення, а саме з 17.09.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахування довідки про заробітну плату, виданою Малим підприємством «Дір» від 11.03.2005 № 89-4, починаючи з моменту звернення, а саме з 17.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 по справі № 400/4642/22 де суд зазначив «До заяви про призначення пенсії позивач додала довідку малого підприємства "Дір" від 11.03.2005 № 28-Д про те, що працювала прибиральником з 11.01.1994 по 25.12.2002. Довідка містить посилання на відповідні накази, підпис директора та відбиток печатки підприємства. Той факт, що пенсійний орган не зміг провести зустрічну перевірку первинних документів, не може мати наслідком позбавлення позивача права на отримання пенсії, оскільки її вина в тому відсутня», та з 21.08.2022 була призначена пенсія.

17.09.2024 позивачка звернулась з заявою, в якій просила перерахувати її пенсію з урахуванням довідок про заробітну плату до 2000 року.

24.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняло рішення № 104650011476 про відмову в розрахунку з посиланням на відсутність первинних документів.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 02.10.2024 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 27.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та отримує пенсію за віком за нормами статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21.08.2022.

17.09.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою щодо перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 за нормами статті 40 Закону № 1058.

Заяву від 17.09.2024 про перерахунок пенсії опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.

За розглядом заяви від 17.09.2024 та наданих позивачем документів рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.09.2024 № 104650011476 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000.

До заяви від 17.09.2024 про перерахунок пенсії за нормами статті 40 Закону № 1058 ОСОБА_1 надала довідку про заробітну плату № 89-4 від 11.03.2005 видану МП «ДІР» за період з 1994 по 1998 роки.

Зазначена довідка не була врахована з наступних підстав. При призначенні пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 було зараховано період роботи з 11.01.1994 по 25.12.2002 на посаді прибиральниці в Малому підприємстві «ДІР» згідно довідки № 28-Д від 11.03.2005, виданої МП «ДІР». В трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 01.09.1981 відсутній запис про період роботи ОСОБА_1 в МП «ДІР», який зазначений в довідці № 28-Д від 11.03.2005. В Реєстрі застрахованих осіб відсутня звітність до Пенсійного фонду за період роботи ОСОБА_1 на МП «ДІР».

До заяви не долучені первинні документи (особові рахунки, платіжні відомості, тощо), на підставі яких видана довідка про заробітну плату № 89-4 від 11.03.2005 ОСОБА_1 .

Суми, які зазначені в довідці про заробітну плату за період з 1994 по 1998 роки, обов`язково підлягають перевірці. ОСОБА_1 згідно довідки № 28-Д від 11.03.2005 працювала прибиральницею на МП «ДІР», а її заробітна плата значно перевищує середню заробітну плату по народному господарству в Україні.

Також відповідач зазначив, що форма довідки про заробітну плату № № 89-4 від 11.03.2005 не відповідає Додатку 5, який визначений Порядком № 22-1.

Окрім того, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб України МП «ДІР» зареєстровано 19.12.2005. У зв`язку з чим відповідач вважає, що довідка про роботу № 28-Д від 11.03.2005 та довідка про заробітну плату № 89-4 від 11.03.2005 викликають сумніви щодо їх достовірності.

З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.

16.10.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої останній послався на те, що відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував намагання перевірити надану довідку, як йому надає право чинне законодавство, а також матеріали пенсійної справи не мають жодних доказів про намагання відповідачем перевірити дану довідку, на сьогодні наявні тільки сумніви відповідача, які відповідно до Закону України не розцінюються як підстава для відмови в зарахуванні цієї довідки.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при призначенні/перерахунку пенсії особі. Крім того, право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУПФУ в Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 21.08.2022.

Позивачці Малим підприємством «ДІР» була видана довідка від 11.03.2005 №89-4 про заробітну плату для обчислення пенсії, яка скріплена підписами директора, головного бухгалтера та відтиском печатки Малого підприємства «ДІР». У довідці зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України. Довідка видана на підставі особових рахунків за 1994-1998 роки.

17.09.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 за нормами статті 40 Закону № 1058, додавши до заяви довідку Малого підприємства «ДІР» від 11.03.2005 №89-4.

Вищевказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.09.2024 № 104650011476 «Про відмову в перерахунку пенсії» ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 за нормами статті 40 Закону № 1058 у зв`язку з невідповідністю форми довідки № 89-4 додатку 5 Порядку 22-1 та непідтвердженням відповідності змісту довідки № 89-4 первинним документам.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини 1 статті 40 Закону № 1058).

Отже, умовою врахування для обчислення пенсії заробітної плати за період страхового стажу до 01.07.2000 є підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).

Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Згідно підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Таким чином, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 17.03.2015 у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14, та Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 24.04.2018 у справі № 686/6278/17, від 12.06.2019 у справі № 752/21038/16-а.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначення/перерахунок пенсії, а в разі необхідності органи Пенсійного фонду мають право самостійно вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Відтак, у даному випадку саме органи Пенсійного фонду України мають право перевіряти обґрунтованість видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.

Судом встановлено, що при поданні заяви про перерахунок пенсії на підтвердження отримання заробітної плати за період з 1994 по 1998 роки позивач надала довідку від 11.03.2005 №89-4, видану Малим підприємством «ДІР» (код ЄДРПОУ 21629722), яка містить інформацію про розмір її заробітної плати для обчислення пенсії. Вказана довідка підписана директором та головним бухгалтером, видана на підставі особових рахунків за 1994-1998 роки. У довідці зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України. Також у довідці зазначена юридична адреса Малого підприємства «ДІР».

Натомість відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивачці з урахуванням вищевказаної довідки про заробітну плату з підстав невідповідності форми довідки № 89-4 додатку 5 Порядку 22-1 та непідтвердженням відповідності змісту довідки № 89-4 первинним документам.

Доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області проведено перевірку достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії, матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку вказаній підставі для відмови, суд врахував висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 відповідно до яких перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Суд врахував, що відповідач не зазначив жодних обставин, що об`єктивно унеможливили перевірку ним відомостей про заробітну плату позивачки за спірний період, що зазначені у довідці Малого підприємства «ДІР» від 11.03.2005 № 89-4. У свою чергу, Акт підтвердження довідки про заробітну плату первинним документами складається органами пенсійного фонду, отже, обов`язок його надання не може бути покладено на позивачку.

З урахуванням зазначеного, відсутність Акту підтвердження довідки про заробітну плату первинним документами не може слугувати підставою для відмови у перерахунку пенсії з урахуванням відомостей про заробітної плати, що зазначені у довідці Малого підприємства «ДІР» від 11.03.2005 № 89-4.

Оскільки обов`язок щодо проведення перевірки довідки про заробітну плату покладений на відповідача і останній не надав доказів того, що він вчиняв дії щодо перевірки спірної довідки, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив в перерахунку пенсії на підставі довідки від 11.03.2005 № 89-4, виданої Малим підприємством «ДІР».

За таких обставин спірне рішення про відмову у перерахунку пенсії є протиправним, зв`язку із чим його слід скасувати.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення Бендерський проти України, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлені обставини, оскільки відповідачем не було проведено перевірку достовірності та обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, а обов`язок щодо проведення такої перевірки покладений на відповідача, що призвело до прийняття протиправного рішення, тому суд, керуючись положеннями статті 9 КАС України, вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушених прав, а саме визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.09.2024 № 104650011476 «Про відмову в перерахунку пенсії» ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2024 про перерахунок пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до часткового задоволення з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1211,20 грн судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Позивачем у позовній заяві заявлено дві вимоги немайнового характеру, які мають похідний характер, тому позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн за одну вимогу немайнового характеру.

При цьому суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позовна заява подана через підсистему "Електронний суд", тому ставка судового збору в даному випадку повинна становити 968,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати згідно з частиною восьмою статті 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 968,96 грн.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Кардаша В`ячеслава Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код за ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.09.2024 № 104650011476 «Про відмову в перерахунку пенсії» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2024 про перерахунок пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун