Рішення

від 15.11.2024 по справі 360/1093/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1093/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Дзундзи Юрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі відповідач), в якій просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 07.05.2020 по 23.08.2024 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100;

-зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 07.05.2020 по 23.08.2024 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу у 12 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка відповідно до наказу (з основної діяльності) Державної служби України з надзвичайних ситуацій №325 від 17.05.2021 перейменована на 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.

Наказом від 07.05.2020 № 139 позивача було звільнено із служби цивільного захисту.

В подальшому, позивач встановив, що при звільненні протиправно не було виплачено належне йому грошове забезпечення, у зв`язку з чим був змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 360/498/23 та від 01 травня 2023 року у справі №360/162/23 відповідачем було здійснено виплату належного при звільненні грошового забезпечення 22.08.2024 у розмірі 80619,13 грн та 23.08.2024 у розмірі 49778,15 грн. Загальна сума невиплачених при звільненні коштів становить 130 97,28 грн (80 619,13 грн + 49 778,15 грн).

Позивач вважає, що вищевказане свідчить про те, що відповідач вчиняв умисні дії щодо невиплати йому належного грошового забезпечення (заробітної плати) при звільненні, а фактичний розрахунок здійснив лише 23.08.2024.

Таким чином, виписками з банку про надходження належних позивачу коштів, які повинні були бути виплачені при звільненні, підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку з ним при звільненні у період з 07.05.2020 по 23.08.2024.

Позивач вважає, що при розрахунку суми середнього заробітку, яка належить до виплати, період стягнення середнього заробітку у цій справі потрібно поділити на дві частини, а саме до та після 19 липня 2022 року, тобто період з 07.05.2020 по 18.07.2022 року та період з 19.07.2022 по 23.08.2024.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області відзив на позов у встановлений судом строк не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , учасник бойових дій.

Відповідно до витягу з наказу (по особовому складу) № 139 від 07.05.2020 старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира рятувального відділення НОМЕР_2 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 173, 176 підпунктом 1 (у зв`язку із закінченням строку контракту), виключено з кадрів ДСНС України з 07.05.2020 та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 по справі №360/162/23 позов ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій протиправними,зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік.

Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та доплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, з урахуванням індексації грошового забезпечення за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 рік, враховуючи раніше виплачені суми.

Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623.

Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та доплату позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 28 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та доплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.

Крім того, даними КП «ДСС» підтверджується, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року по справі №360/498/23 задоволено частково позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 07 травня 2020 року, допомоги для оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.

Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 07 травня 2020 року, допомоги для оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

На виконання рішення суду № 360/162/23 відповідачем 22.08.2024 виплачено грошове забезпечення у розмірі 80619,13 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

На виконання рішення суду №360/498/23 відповідачем 22.08.2024 виплачено грошове забезпечення у розмірі 49778,15грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Також з даних КП «ДСС» судом встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 по справі №360/942/21 позов адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково.

Стягнуто з 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1075,50 грн (одна тисяча сімдесят п`ять грн 50 коп.).

Період, за який стягнуто середнє грошове забезпечення по цьому рішенні, з 08.05.2020 по 09.02.2021.

Також, з даних КП «ДСС» вбачається, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 по справі №360/163/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто з 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 лютого 2021 року по 03 лютого 2023 року у сумі 5000,00 гривень з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Обидва вказані рішення набрали законної сили.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Частиною першою статті 115 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із списків особового складу органу (підрозділу) цивільного захисту.

Порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту унормовано розділом ХХVІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 р. №623.

Суд враховує, що зазначеними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою звільненою зі служби цивільного захисту, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду. наведеною у постанові від 31.10.2019 у справі №828/598/17 (провадження №К/9901/23837/18).

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 вказаного Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу військової частини) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-ІХ текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».

Вказана редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні приписів статті 117 КЗпП України, у редакції, яка діяла до внесених змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, Верховний Суд неодноразово зауважував, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, але у редакції чинній до 19 липня 2022 року, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду, зокрема і у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц з огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.

На підтримку наведеної позиції Великої Палати Верховного Суду 30 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 806/2473/18. У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Водночас, Верховний Суд в постанові від 19.09.2024 у справі № 420/573/23 звернув увагу на те, що означений підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки до дня фактичного розрахунку. Разом із тим, з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України обмежує період, який підлягає компенсації середнім заробітком, шістьма місяцями, тому і підхід до правозастосування вказаної норми змінився.

У контексті наведеного, Верховний Суд сформував підхід, відповідно до якого у справах такої категорії слід враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, якими законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 10 квітня 2024 року у справі № 360/380/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 420/573/23.

За обставинами даної справи позивач був звільнений зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України з 07.05.2020.

За останніми рішеннями судів виплата грошового забезпечення відбулась 22 та 23 серпня 2024 року.

Позивачем по даній справі заявлені вимоги щодо стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 07.05.2020 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 23.08.2024. Періоди стягнення розмежовані з урахуванням змін до статті 117 КЗпП України, а саме до та після 19 липня 2022 року.

У цьому випадку період з 19.07.2022 по 23.08.2024 має бути обмежений шістьма місяцями, тобто з 19.07.2022 по 19.01.2023.

Разом з тим, як вже було встановлено судом, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року в адміністративній справі №360/942/21 спірним періодом стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні є період з 08.05.2020 по 09.02.2021.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року в адміністративній справі №360/163/23 спірним періодом стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні є період з 10.02.2021 по 03.02.2023.

Таким чином, судом встановлено, що вказаними рішеннями суду у сукупності охоплено періоди з 08.05.2020 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 03.02.2023.

Тобто, повністю охоплено періоди, які мають бути застосовані по даній справі.

Отже, позивачем вже реалізовано у справах №360/942/21 та №360/163/23 право на отримання від відповідача грошової компенсації у вигляді середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2020 по 19.01.2023.

Суд вважає за доречне вказати, що повторне застосування такої санкції не допускається, оскільки середній заробіток за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а тому, відповідача вже притягнуто до фінансової відповідальності за такі дії.

Як наслідок, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного, суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дзундзи Юрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова