Рішення

від 08.11.2024 по справі 380/18121/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 рокусправа № 380/18121/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України N 168 від 22.02.2022 року ''Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24.02.2022 по 19.01.2023;

зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області(80383, с.Малехів Львівського району Львівської області, вул. Лесі Українки,буд. 51,ЄДРПОУ 43167274) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 23.02.2022у "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 та доплатити додаткову винагороду за період з 01.01.2023 по 19.01.2023 - в розмірі 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що він проходить службу в Службі судової охорони, а саме в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Львівській області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану позивач мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень. Вважає, що невиплата йому вказаної винагороди порушує принцип дії нормативно-правового акту в часі та не може залежати від наявності бюджетних асигнувань. Позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 29.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що згідно з п. 10 Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Тобто для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. З наведених підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши заяви по суті справи та письмові докази, суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 проходить службу в Службі судової охорони, а саме в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Львівській області.

17.06.2024 позивач через свого представника звернувся із адвокатським запитом до відповідача, просив здійснити виплату додаткової винагороди з 24.02.2022 згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Листом від 27.02.2024 №44.07-138 Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області повідомило позивача, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік і відповідно кошторису територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №169 за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим, існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс територіального управління не дозволяв здійснити таку виплату ОСОБА_1 . У листопаді 2023 року територіальним управлінням здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за період з 01.01.2023 по 20.01.2023. Нарахування даної винагороди проведено відповідно до Порядку, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 «Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати додаткової винагороди, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ст.161 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII(далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Згідно з ч.1 ст.165 Закону України Про судоустрій і статус суддів грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Частиною 2 цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168, п. 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці 1 п.1 постанови слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць;

- п.1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення;

- доповнено постанову п.21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі Порядок №396).

Згідно з вимогами п.3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000,00 гривень співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000,00 гривень іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000,00 гривень співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За приписами п.4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Отже, з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.

Суд встановив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу як співробітнику Служби судової охорони вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань та охоплюють періоди з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.03.2023 по 19.01.2023.

З урахуванням вказаного суд зазначає, що ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з вимогами ст.1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати №95, ратифікованої Україною 30.06.1961, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.

Згідно з вимогами ст.165 Закону України Про судоустрій і статус суддів грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі також - Порядок №384) відносить, зокрема, винагороди.

Зважаючи на це, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі 30000,00 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24.02.2022.

Відповідно до вимог ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення ст. 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абз.1 і 2 п.2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп і від 05.04.2001 №3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що ч.1 ст.58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абз.3 п.2 мотивувальної частини Рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, абз.2 п.4 мотивувальної частини Рішення від 05.04.2001 №3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого ст.8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абз.6 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз.3 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (п.156 Рішення у справі Kopecky проти Словаччини від 28.09.2004, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у ч.3 ст.22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30000,00 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Водночас, суд встановив, що станом на день ухвалення рішення у цій справі, відповідач не надав доказів виконання постанови №168 у зазначеній вище частині, а саме наказів командирів (начальників), на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, зокрема, позивачу, а відтак унаслідок протиправної бездіяльності позивач не має можливості отримати додаткову винагороду, установлену Постановою №168.

При цьому підставою для відмови ТУ ССО у Львівській області у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення є відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

Суд вважає, що відповідач в такому разі порушує гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа Кечко проти України, заява №63134/00, рішення від 08.11.2005).

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою ч.2 ст.6 КАС України.

У постанові від 21.09.2023 року у справі №260/3564/22 Великою Палатою Верховного Суду зроблені наступні висновки: Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30 000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання скаржника на те, що розмір додаткової винагороди з 24 лютого 2022 року слід визначати з розрахунку до 30 000 грн, пропорційно в розрахунку на місяць, а не 30 000 на місяць, як вважає суд першої інстанції, оскільки в подальшому це може призвести до правової невизначеності щодо розміру додаткової винагороди при нарахуванні та виплаті згідно рішень судів. Системний аналіз пункту 2-1 постанови КМУ № 168 (у редакції постанови КМУ № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у період з 24.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.01.2023 позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30000,00 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, доводи суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, докази, надані позивачем та враховуючи рішення Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.02.2022 року ''Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 24.02.2022 по 19.01.2023.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 23.02.2022у "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 та доплатити додаткову винагороду за період з 01.01.2023 по 19.01.2023 в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна