Рішення

від 29.10.2024 по справі 380/10906/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 рокусправа № 380/10906/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Потабенко В.А.,

секретаря судового засідання Петровської А.М.,

за участі:

представника позивача Табаки Г.В., згідно договору,

представника відповідача Щирби Р.П., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» (далі ТзОВ «МОБІЖУК», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 15.02.2024 №5756/13-01-07-09 про нарахування штрафної санкції у розмірі 1491536,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що не погоджується з прийнятим контролюючим органом рішенням. Зазначає, що згідно наказу №3298-п від 28.11.2023 «Про проведення фактичної перевірки» проведено фактичну перевірку магазину ТзОВ «МОБІЖУК» за адресою: Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 59/1А, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. Однак, фактична перевірка могла проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про порушення або можливі порушення платником податків приписів податкового законодавства. Зі змісту наказу від 28.11.2023 №3298-п вбачається, що в ньому міститься лише посилання на п.п. ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 69.2 п. 69 розділу 10 та п.п. п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, як на підставу для проведення фактичної перевірки, тобто законодавчі норми. Поряд з цим, в ньому відсутні будь-які посилання на інформацію про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення позивачем розрахункових операцій, у тому числі з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, а також щодо порушення дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Тобто наказ від 28.11.2023 №3298-п про проведення перевірки містить правові підстави для призначення перевірки, але не містить фактичних підстав для призначення перевірки, які визначені законом. Також позивач наголошує, що під час проведення фактичної перевірки досліджувались питання, які підлягають дослідженню лише підчас камеральної перевірки, яка відповідно до п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Таким чином, контролюючим органом порушено порядок проведення фактичної перевірки, оскільки перевірка РРО за минулий період часу на основі даних СОД РРО носить характер камеральної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Також позивач наголошує на незрозумілості обчислення штрафних санкцій, застосованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Щодо суті встановлено порушення, то позивач вказує, що дані з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України, на які контролюючий орган посилається, як на доказ вчиненого порушення, не можуть підтвердити факт невидачі особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахункового документу встановленої форми та змісту, як це передбачено п. 2 ст. 3 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Контролюючим органом не додержано вимог діючого законодавства при проведенні фактичної перевірки ТзОВ «МОБІЖУК», розрахункові документи, за винятком отриманих в результаті проведення контрольної розрахункової операції, не досліджувались, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, а доводи податкового органу щодо вчинених порушень не підкріплені жодними доказами. Вважає, що інформація, викладена в розділі 2.2.19 акта перевірки, некоректна та необґрунтована з наступних причин. Так, особами, які проводили перевірку, не досліджувалися фіскальні чеки, в тому числі за період з 01.10.2023 по 08.12.2023. Перевіркою досліджено лише видані фіскальні чеки за 30.11.2023, отримані представниками контролюючого органу в результаті проведення контрольних розрахункових операцій. Доказів фіксації інших випадків не видачі розрахункових документі перевіркою не надано. До того ж, в п. 2.2.7 «Роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання контрольної розрахункової операції» акта перевірки №13944/22-01-07-05/37741113 від 08.12.2023, вказано, що фіскальний документ «роздруковано та видано», при цьому, не вказано про його недоліки. Також контролюючим органом не надано оцінки тому, що 30.11.2023 у зв`язку з проведенням поетапного оновлення програмного забезпечення «ПРРО Вебчек» відбувся збій в друкованій формі фіскального чеку, як наслідок, в досліджуваних контролюючим органом фіскальних чеках була відсутня інформація про ІПН товариства, натомість ці розрахункові документи містили інформацію про ідентифікаційний номер ТзОВ «МОБІЖУК», як юридичної особи в ЄДРПОУ, який є складовою частиною індивідуального податкового номера платника ПДВ. Вважає, що такий документ у цьому випадку не втрачає статус розрахункового. А акт перевірки не містить відомостей, у який спосіб у ході фактичної перевірки за місцем її проведення встановлені таке порушення, як не роздрукування розрахункового документа. Водночас, на підтвердження обґрунтування позовних вимог позивач надає копії фіскальних чеків (в паперовому вигляді) за період з 01.10.2023 по 08.12.2023, що збережені на серверах позивача, та видавались покупцям в паперовому вигляді під час здійснення відповідних розрахункових операцій і містять усі обов`язкові реквізити фіскального чека, в тому числі і індивідуальний номер платника ПДВ. Враховуючи наведене вище, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 27.05.2024 суддя відкрила провадження у справі, справу призначила до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №44240 від 11.06.2024), в якому просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Так, під час проведення фактичної перевірки ТзОВ «МОБІЖУК» встановлено порушення вимог п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265) та ч. 2 розділу 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13), а саме: невидача розрахункового документа встановленої форми та змісту (у розрахункових документах відсутній обов`язковий реквізит індивідуальний номер платника ПДВ), у т.ч. порушення вчинено вперше на суму 399,00 грн., решта чеків на суму 994091,36 грн. Відтак, до ТзОВ «МОБІЖУК» застосовано контролюючим органом штрафні санкції на загальну суму 1491536,04 грн. (у тому числі за порушення вчинене вперше на суму 399,00 грн. (399,00 грн.*100%) за ненадання розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створеного в паперовій та/або електронній формі; на суму 1491536,04 грн. (994091,36 грн.*150%) за ненадання розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створеного в паперовій та/або електронній формі, за кожне наступне вчинене порушення). Щодо підстав проведення перевірки, то відповідач звертає увагу на те, що з огляду на приписи ст. 81 Податкового кодексу України, встановлення платником податків факту неналежного оформлення наказу (у тому числі, й щодо підстав такої перевірки), є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. У розглядуваному випадку, допуск представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки відбувся, оскільки направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки було вручено уповноваженій особі ( ОСОБА_1 - продавцю) під розписку до початку проведення перевірки, а також пред`явлено відповідні службові посвідчення, що додатково свідчить про правомірність призначення і проведення такої фактичної перевірки. Крім того, Податковий кодекс України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим кодексом. Із матеріалів справи слідує, що фактична перевірка позивача проведена відповідно до наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 28.11.2023 №3298-П «Про проведення фактичної перевірки», у якому підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «Керуючись п.п. 20.1.10, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, та на підставі п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками». Мета для проведення фактичної перевірки є аналогічною до наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 28.11.2023 №3298-П «Про проведення фактичних перевірок». Підставою для проведення фактичних перевірок ТзОВ «МОБІЖУК» стала інформація про порушення вимог законодавства в частині, що стосується здійснення готівкових розрахункових операцій при продажу товарів (послуг) без застосування ПРРО; порушення, встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів у місці продажу; податкової інформації щодо порушення законодавства про працю, а також лист ДПС України від 24.11.2023 №29736/7/99-00-07-04-02-07. Відтак, підставою для призначення фактичної перевірки ТзОВ «МОБІЖУК» є лист ДПС України від 24.11.2023 №29736/7/99-00-07-04-02-07, який підпадає під дію п.п. п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та чітко вказує на порушення податкового законодавства, які вчинені ТзОВ «МОБІЖУК». Відтак, враховуючи наведене, доводи позивача про відсутність підстав проведення фактичної перевірки є помилковими. Відповідач категорично не погоджується з твердженнями позивача про те, що перевірка РРО за минулий період часу на основі даних СОД РРО носить характер камеральної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій, а контролюючий орган вийшов за межі предмету встановленого такого виду перевірки як фактична. Так, відповідно до ст. ст. 75, 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, нормами Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи можуть використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО під час проведення перевірок. Водночас, норми Податкового кодексу України не містять ніяких застережень стосовно періоду, який може охоплювати фактична перевірка, але грошове зобов`язання, яке донараховується платнику податків за наслідками перевірки, повинно бути прийнято в межах строків, передбачених ст. 102 Податкового кодексу України. Відтак, відповідач вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що в межах фактичної перевірки не можуть досліджуватися розрахункові та інші документи за минулі періоди, адже такі доводи не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, які визначають виключно питання, які можуть бути предметом фактичної перевірки, та не містять заборони щодо дослідження документів та податкової інформації з цих питань під час перевірки. Щодо виявлених під час проведення перевірки порушень, то зазначає, що Закон №265 зобов`язує суб`єктів господарювання видавати розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Однак, у розрахункових документах ТзОВ «МОБІЖУК» був відсутній обов`язковий реквізит індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Факт відсутності таких реквізитів доводиться матеріалами перевірки. Зокрема, в додатках до акту перевірки наведені реєстри фіскальних чеків та чеки, які не містять обов`язкового реквізиту (для суб`єктів господарювання, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4)). Позивач у позовній заяві зазначає, що особами, які проводили перевірку в вищезазначених магазинах, не досліджувалися фіскальні чеки за період з 01.10.2023 по датку закінчення перевірки, перевіркою досліджено лише видані фіскальні чеки за 30.11.2023 року, отримані представником контролюючого органу в результаті проведення контрольних розрахункових операцій. Однак, відповідач, з такими твердженнями категорично не погоджується, так як відповідачем при проведенні перевірки використовувалась інформація з СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. Таким чином, контролюючим органом досліджувалися ті самі фіскальні чеки, які внесені у бази даних системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО позивача, оскільки останні є цілісними та незмінними. Водночас, акт фактичної перевірки від 08.12.2023 свідчить, що порушення форми та змісту розрахункового документа було встановлено на підставі фіскальних чеків та реєстрів з цих фіскальних чеків, що надходять до контролюючих органів від платників по системі СОД РРО, та яку контролюючі органи використовують при виконанні функцій, здійснення яких покладено на них, що мало місце у вигляді проведення розрахункових операцій без надання покупцю розрахункових документів встановленої форми. Повторно наголошує, що приписи п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України не забороняють посадовим особам контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки використовувати податкову інформацію, до якої відноситься інформація із СОД РРО щодо даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти. Відповідач звертає увагу, що законодавством встановлено обов`язок продавця видавати фіскальні чеки з відповідними реквізитами, а отже і обов`язок щодо забезпечення технічної можливості відповідного РРО для видачі фіскальних чеків у відповідності до чинних норм законодавства також покладено на суб`єкта здійснення господарської діяльності. Відтак, враховуючи викладене та джерело походження інформації, яку використано контролюючим органом, відповідач вважає, що висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що вище виключає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

17.06.2024 за вх. № 45669 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає, що посилання відповідача на лист ДПС України від 24.11.2023 № 29736/99-00-07-04-02-07, як на джерело інформації від контролюючого органу, що слугувала підставою до проведення фактичної перевірки, є недоречним, оскільки в самому листі відсутні будь-які посилання на конкретні порушення ТзОВ «МОБІЖУК» законодавства, контроль за якими покладено на податкові органи. При цьому, позивач погоджується з відповідачем у його твердженнях, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно ст. 80 Податкового кодексу України, однак, вважає, що ця інформація може бути використана лише у тому випадку якщо у ній наявне посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на податкові органи. Проте, з аналізу зазначеної вище інформації (листа) не вбачається конкретного порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на податкові органи. А тому, посилання на даний лист ДПС України не може слугувати законною підставою до проведення фактичної перевірки позивача. Враховуючи наведене, ТзОВ «МОБІЖУК» вважає свої позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

08.07.2024 за вх. № 51697 від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо процедури призначення та проведення перевірки, а також та щодо використання даних СОД РРО та даних СОД РРО за попередній період при проведенні фактичної перевірки. Крім того, відповідач зазначає, що такий обов`язковий реквізит як індивідуальний податковий номер платника ПДВ (перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4)) є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим. Отже, матеріалами фактичної перевірки встановлено, що електронні копії розрахункових документів, які надходили до органів ДПС від ТзОВ «МОБІЖУК» не містили усі обов`язкові реквізити, що позбавляє такий документ статусу розрахункового відповідно.

Ухвалою від 11.09.2024 суд закрив підготовче провадження, перейшов до судового розгляду справи.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судових засіданнях представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених як у відзиві на позов. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області відповідно до наказу від 28.11.2023 №3298П «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 28.11.2023 №6356, №6357 проведена фактична перевірка господарської одиниці магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить суб`єкту господарської діяльності ТзОВ «МОБІЖУК» (ЄДРПОУ 37741113).

За наслідком перевірки складено акт фактичної перевірки №13944/22-01-07- 05/37741113 від 08.12.2023, на підставі якого ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення рішення від 15.02.2024 №5756/13-01-07-09.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням до ТзОВ «МОБІЖУК» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1491536,04 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення рішення від 15.02.2024 №5756/13-01-07-09 до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 02.05.2024 №12828/6/99- 00-06-03-02-06, скаргу ТзОВ «МОБІЖУК» залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення від 15.02.2024 №5756/13-01-07-09 без змін.

Підставою звернення до суду з позовом є той факт, що, на думку позивача, наказ від 28.11.2023 №3298-п про проведення перевірки містить лише правові підстави для призначення перевірки, але не містить фактичних підстав для призначення перевірки, які визначені законом. Крім того, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом контролюючого органу прийти на перевірку без попередження. Однак, перевірка РРО за минулий період часу на основі даних Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій носить характер камеральної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Отже, контролюючий орган вийшов за межі предмету встановленого такого виду перевірки як фактична. Крім того, дані з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України, на які контролюючий орган посилається, як на джерело доказу, не можуть підтвердити факт невидачі особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахункового документу встановленої форми та змісту, як це передбачено п. 2 ст. 3 Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Додатки до актів не містять копій виданих позивачем покупцям розрахункових документів (фіскальних чеків), які б не містили всіх необхідних реквізитів, в тому числі індивідуального номера платника ПДВ, отриманих контролюючим органом у встановлений законом спосіб, і які б дали можливість визначити суму проведених з порушенням розрахункових операцій з якої мали б нараховуватися штрафні санкції за невидачу (в паперовому вигляді та/або) розрахункового документа, відповідно до п. 1 ст. 17 зазначеного Закону. Дана норма передбачає штрафну санкцію саме за невидачу фіскального документа в паперовій та/або електронній формі. Лише один фіскальний чек, отриманий в результаті проведеної контрольної розрахункової операції, не може виступати доказом невидачі позивачем розрахункових документів на суму всіх реалізованих позивачем товарів не відомо за який період, оскільки він не зазначений контролюючим органом. Ба більше, копії фіскальних чеків (в паперовому вигляді) за період з 01.10.2023 по 08.12.2023, що збережені на серверах позивача та видавались покупцям в паперовому вигляді під час здійснення відповідних розрахункових операцій, містять усі обов`язкові реквізити фіскального чека, в тому числі і індивідуальний номер платника ПДВ.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Крім того, в даних правовідносин необхідно також застосовувати Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265) та інші нормативні акти.

Згідно з п. 75.1, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Приписами п. 80.1, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з п. 80.4, п. 80.5 ст. 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст.20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Так, абзацами 1-4 п.п. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/ позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). При цьому абз. 5 пп. 81.1 ст. 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий п.п. 81.1 ст. 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм висновується, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: - непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим п. 81.1 ст. 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); - оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому п. 81.1 ст. 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом. Відповідач звертає увагу, що з огляду на приписи ст. 81 ПК України, встановлення платником податків факту неналежного оформлення наказу (у тому числі, й щодо підстав такої перевірки), є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

У розглядуваному випадку, допуск представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки відбувся, оскільки направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки було вручено уповноваженій особі ( ОСОБА_1 , продавцю) під розписку до початку проведення перевірки, а також пред`явлено відповідні службові посвідчення, що додатково свідчить про правомірність призначення і проведення такої фактичної перевірки.

Правом на недопуск представників контролюючого органу уповноважена представляти інтереси позивача особа не скористалась.

Також ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Із матеріалів справи видно, що фактична перевірка позивача проведена відповідно до наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 28.11.2023 №3298-П «Про проведення фактичної перевірки», у якому підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «Керуючись п.п. 20.1.10, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, та на підставі п.п. 80.2.2, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками».

Підставою для проведення фактичних перевірок ТзОВ «МОБІЖУК» стала інформація про порушення вимог законодавства в частині, що стосується здійснення готівкових розрахункових операцій при продажу товарів (послуг) без застосування ПРРО; порушення, встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів у місці продажу; податкової інформації щодо порушення законодавства про працю, викладена в листі ДПС України від 24.11.2023 №29736/7/99-00-07-04-02-07.

Отже, підставою для призначення фактичної перевірки ТзОВ «МОБІЖУК» є лист ДПС України від 24.11.2023 №29736/7/99-00-07-04-02-07.

На переконання суду, така інформація ДПС України підпадає під дію п.п. п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, оскільки містить інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №820/4893/18 зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідно ст. 80 ПК України лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

У розглядуваному випадку інформація, яка наведена у листі ДПС України від 24.11.2023 №29736/7/99-00-07-04-02-07, чітко вказує на можливі порушення податкового законодавства, які вчинені конкретно суб`єктом господарювання - ТзОВ «МОБІЖУК».

Отже, внаслідок отримання інформації від ДПС України про можливі порушення позивачем податкового законодавства, виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю.

Однак, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

У постанові від 19.04.2022 у справі №816/687/16 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду поряд із вирішенням ключового питання щодо застосування п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України (принцип стабільності податкового законодавства) виклав висновок про те, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, Єдиного реєстру акцизних накладних та даних електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних Системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій (відповідно до абзацу першого п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, зі змінами, внесеними Законами №2628-VІІІ та №129-ІХ).

Вказаний правовий висновок також міститься в постанові від 22.10.2024 у справі 160/15502/22.

Тобто, чітко визначено законодавцем та підтверджено судовою практикою, що дані Системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій (СОД РРО) є предметом дослідження саме камеральної перевірки, однак ніяк ні фактичної.

Використання під час проведення фактичної перевірки даних, що містяться в СОД РРО за періоди, що передували дню початку фактичної перевірки, протирічить змісту та суті проведення такої перевірки, адже, як було вказано вище, така перевірка проводиться без попередження платника податків, за місцем провадження діяльності та охоплює лише чітко визначене ПК України коло питань (обіг готівки, розрахункові операції, касові операції, наявність ліцензій та свідоцтв, питання укладання трудового договору та оформлення трудових відносин), спрямована на виявлення порушень тут і зараз.

Таким чином, контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки ТзОВ «МОБІЖУК» за адресою: Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 59/1А, досліджено та взято до уваги інформацію з Системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій за період з 01.10.2023 по 30.11.2023, яка підлягає перевірці під час проведення камеральних, а не фактичних перевірок. Водночас, під час проведення фактичної перевірки нових (інших) порушень контролюючим органом встановлено не було. Звідси, акт фактичної перевірки №13944/22-01-07- 05/37741113 від 08.12.2023, а отже і прийняте на його підставі податкове повідомлення рішення від 15.02.2024 №5756/13-01-07-09, не можна вважати правомірними.

Щодо суті виявленого порушення, то суд зазначає таке.

Пунктами 1 та 2 ст. 3 Закону № 265 передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зокрема, зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до ст. 8 Закону № 265 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.

Відповідно до Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 (далі Порядок № 547), цей Порядок поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників суб`єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) для здійснення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку № 547 суб`єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані:

застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

забезпечувати цілісність пломб та незмінність конструкції і програмного забезпечення РРО;

вводити в експлуатацію, проводити технічне обслуговування без порушення раніше здійсненого належним чином опломбування РРО, ремонтувати РРО через ЦСО в порядку, встановленому законодавством;

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій QR-коду, який дає змогу особі зчитувати та ідентифікувати з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (далі Положення № 13).

Пунктом 1 розділу I Положення №13 визначено, що цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на надані такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 3 розділу І Положення № 13 визначено, що у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення № 13 визначено, які обов`язкові реквізити має містити фіскальний чек на товари (послуги), крім іншого, для суб`єктів господарювання, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4).

Відповідно до ст. 17 Закону № 265 за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення (п.1); триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості (п.7).

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону №265 перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Позиція контролюючого органу фактично полягає в тому, що відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку згідно з Положенням №13 (номер платника ПДВ) тягне за собою неприйнятність такого документа як розрахункового, тобто, свідчить, що розрахункова операція проведена без роздрукування розрахункового документа і без видачі такого покупцю, що утворює склад правопорушення, передбаченого п. 2 ст. 3 Закону №265, і є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі п. 2 ст. 17 цього ж Закону.

Як видно з матеріалів справи, контролюючим органом підчас проведення фактичної перевірки було здійснено контрольну закупку на суму 314,00 грн., за наслідками якої суб`єкт господарювання видав розрахунковий документ від 30.11.2023 № 40464, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 84).Судом в судовому засіданні було оглянуто також оригінал такого розрахункового документу та встановлено таке.

На розрахунковому документі зазначено особу, яка його видала - ТзОВ «МОБІЖУК», зазначено господарську одиницю та адресу такої Магазин, Хмельницька область, Дунаєвецький район, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 59/1А. Далі в шапці документа вказано ФН 3000865839 ІД 37741113 ЗН ЗА1001020098 ПН 377411113055. Службовий документ № 404654 «КП». Крім того, на розрахунковому документі зазначено товар, який було придбано за результатами контрольної закупки на суму 314,00 грн., дату та час видачі розрахункового документа 30.11.2023 о 09:57:46 год., ФН ПРРО 4000105446 та вказано, що такий розрахунковий документ є фіскальним чеком з № 6AAО34UG.QU. Крім того, на розрахунковому документі розташований QR-code, при переході за яким відкривається посилання на фіскальний чек № 6AA034UG.QU від 30.11.2023, фіскальний номер РРО 4000105446, на сайті Державної податкової служби України www.cabinet.tax.gov.ua.

Таким чином, аналіз змісту розрахункового документа від 30.11.2023 № 40464 дає підстави для висновку, що в ньому наявний ІПН платника ПДВ ТзОВ «МОБІЖУК», що в свою чергу виключає застосування до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених п. 2 ст. 17 Закону № 265.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору слід розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Львівській області від 15.02.2024 р. №5756/13-01-07-09

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області (адреса: Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська 35, 79026, ЄДРПОУ 43968090) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МОБІЖУК» (адреса: 79015, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КУЛЬПАРКІВСЬКА, будинок 59 ЄДРПОУ 37741113) 22373 (двадцять дві тисячі триста сімдесят три) гривні 04 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08.11.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна