Рішення

від 11.11.2024 по справі 400/9084/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 р. № 400/9084/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІКОС ПЛЮС», вул.Терасна, 1, оф. 36, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54006,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул.Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54005,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 №1467214290707,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІКОС ПЛЮС» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.06.2024 № 1467214290707.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами фактичної перевірки позивача відповідач склав Акт фактичної перевірки від 24.05.2024 № 10219/14/29/07/34318860, яким встановлено порушення пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: видача розрахункових документів (фіскальних чеків), в яких відсутній такий реквізит, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на суму 75313,00 гривні. На підставі вказаного акта відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення (далі ППР), яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 112903,50 гривні. На переконання позивача це ППР є протиправним, оскільки відповідач провів фактичну перевірку із грубим порушенням законодавства, а саме: перевірка проведена на підставі листа Державної податкової служби України від 23.09.2024 № 28621/6/99-00-07-03-06, який не містить жодної інформації про можливі порушення позивачем норм чинного законодавства, і він є прямим розпорядженням здійснювати фактичні перевірки підприємств, обсяг виторгу яких є меншим за певні, встановлені на власний розсуд контролюючого органу показники, при тому, що такі обставини не визначені Податковим кодексом України (далі ПК України) (зокрема пунктом 80.2 статті 80) в якості підстав для проведення фактичної перевірки. Зменшення виторгу, доходів або прибутку платника податків не визнається жодною нормою права в якості порушення податкового законодавства. Тому визнання незаконною проведеною відповідачем перевірки є безумовною підставою для визнання незаконним і прийнятого за результатом такої перевірки ППР. Позивач також закцентував увагу на тому, що відсутність у розрахунковому документі цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку є незначним недоліком, який не впливає на дійсність такого розрахункового документа, а чинним законодавством не встановлено відповідальність за вказаний недолік. Отже, такий недолік не є порушенням чинного законодавства. Крім цього, він ні разу не притягався до юридичної відповідальності за порушення пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Як наслідок, відповідач протиправно застосував до нього штрафні санкції в розмірі 150 % як за повторне правопорушення. Також позивач вважає, що встановлені у постанові Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.07.2024 у справі № 490/4786/24 обставини щодо відсутності порушень зі сторони директорки позивача податкового законодавства під час здійснення підакцизних товарів мають преюдиціальне значення при вирішенні цієї справи.

У відзиві на позовну заяву від 14.10.2024 відповідач просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. Відзив відповідач умотивував тим, що підставою для проведення перевірки позивача на підставі підпункту 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України слугувала наведена у листі Департаменту податкового аудиту ДПС України від 26.02.2024 № 5079/7/99-00-07-04-02-07 інформація про реалізацію ним підакцизних товарів в обсязі, що не відповідає мінімальним витратам, тобто менше 20000,00 гривень. Враховуючи пункт 10 Плану заходів щодо недопущення ухилення від сплати податків і зборів суб`єктами господарювання та запобігання відмиванню коштів в офшорних зонах, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 № 162-р, контролюючий орган провів фактичну перевірку з дотриманням вимог законодавства. Крім цього, згідно з даними Системи обліку даних реєстраторів розрахункових даних Державної податкової служби України (далі СОД PPO ДПС) інформація щодо обов`язкового реквізиту зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку при продажу алкогольних напоїв у розрахункових документах на загальну суму 75313,00 грн в барі позивача за період з 02.05.2023 по 21.05.2024 відсутня, що є порушенням пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято ППР від 28.06.2024 № 1467214290707, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 112903,50 грн, у тому числі 132,0 грн (132,00 грн х 100 %) за невидачу розрахункового документу встановленої форми, за порушення вчинене вперше, 112771,5 грн (75181,00 грн х 150 %) за невидачу розрахункового документу встановленої форми, за кожне наступне вчинене порушення. На думку відповідача, у разі відсутності хоча б одного з обов`язкових реквізитів фіскального касового чеку, що встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі Положення № 13), такий документ не приймається як розрахунковий.

У відповіді на відзив від 21.10.2024 позивач не погодився із доводами відповідача. Він вважає, що лист Державної податкової служби України, виданий на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України, не є належною фактичною підставою для проведення перевірки. Такий лист не є інформацією, отриманою від іншого державного органу, оскільки Державна податкова служба України є керівним органом щодо відповідача, цей лист є прямою вказівкою керівного органу підлеглому на здійснення перевірки певних суб`єктів господарювання. Також позивач закцентував увагу на тому, що відповідач протиправно застосував до нього штрафні (фінансові) санкції як за повторно вчинене правопорушення.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання заперечень не скористався.

30.09.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі № 400/9084/24, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, а також про витребування у відповідача доказів.

До відзиву на позовну заяву від 14.10.2024 відповідач надав суду витребувані в нього докази.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Листом від 26.02.2024 № 5079/7/99-00-07-04-02-07 Державна податкова служба України довела до головних управлінь ДПС в областях та м. Києві дані про суб`єктів господарювання, які реалізують підакцизні товари, обсяги доходу яких не відповідають мінімальним витратам у зв`язку з отриманням такого доходу. Поміж них за номером 14 вказано позивача.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 25.04.2024 № 621-п «Про проведення фактичної перевірки» (далі Наказ № 621-п) наказано провести фактичну перевірку позивача з 14.05.2024 тривалістю 10 діб.

У преамбулах Наказа № 621-п зазначено, що він прийнятий на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 з урахуванням пунктів 69.351, 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у зв`язку отриманням в установленому законодавством порядку інформації від державного органу (на підставі аналізу інформації ІКС «Податковий блок» та системи обліку даних РРО ДПС України), які здійснюють продаж підакцизних товарів і середньомісячний виторг який за листопад-грудень 2023 року складає менше 20,0 тис. грн, що може свідчити про приховування суб`єктами господарювання реального обсягу розрахункових операцій..

На підставі Наказа № 621-п і направлень на перевірку відповідача від 14.05.2024 № 1212/14-29-07-10 і від 14.05.2024 № 1213/14-29-07-10 посадові особи відповідача з 14.05.2024 по 23.05.2024 провели фактичну перевірку щодо здійснення платником податків розрахункових операцій, зокрема із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платежів засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за виконанням яких покладено на контролюючий орган.

За результатами цієї перевірки Головне управління ДПС у Миколаївській області склало Акт від 25.05.2024 № 10219/14/29/07/34318860 фактичної перевірки щодо здійснення платником податків розрахункових операцій за товари (послуги), у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками за період з 01.06.2021 по 23.05.2024 (далі Акт № 10219/14/29/07/34318860).

В Акті № 10219/14/29/07/34318860 посадові особи відповідача зафіксували порушення позивачем пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

06.06.2024 позивач подав відповідачу заперечення до Акта № 10219/14/29/07/34318860, в якому зазначив, що відповідні висновки про встановлення порушень законодавства з боку позивача зроблені на підставі незаконної перевірки, отже є неправомірними, та не можуть бути законною підставою для винесення ППР.

У відповіді від 25.06.2024 № 15849/0/14-29-07-07-02 щодо результатів розгляду заперечень на акт перевірки відповідач зазначив, що перевірку позивача проведено з урахуванням вимог чинного законодавства, зауваження платника податків, викладені у запереченнях, є безпідставними та необґрунтованими, а отже не причиняють змін за результатами проведеної перевірки.

24.05.2024 відповідач склав відносно директорки позивача ОСОБА_1 протокол № 342 про адміністративне правопорушення щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.07.2024 у справі № 490/4786/24 адміністративне провадження стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі Акта № 10219/14/29/07/34318860 відповідач виніс ППР від 28.06.2024 № 1467214290707 (форма «С»), згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України і пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 112903,50 гривні.

26.07.2024 позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на ППР від 28.06.2024 № 1467214290707 (форма «С»), яке рішенням Державної податкової служби від 12.09.2024 № 27660/6/99-00-06-03-01-06 залишено без змін.

Вважаючи зазначене ППР протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктами 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 пунктом 191.1 статті 191 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу:

здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові; позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Таким чином, відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення податкового контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального шляхом проведення фактичних перевірок.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №820/4766/17 та від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20.

Згідно з пунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи.

У постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 Верховний Суд сформував правові висновки, що відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Суд встановив, що підставою для прийняття Наказа № 621-п слугував лист Державної податкової служби України від 26.02.2024 № 5079/7/99-00-07-04-02-07. У цьому листі зазначено, що відповідно до здійсненого Департаментом податкового аудиту аналізу гранична сума виторгу, що може забезпечити покриття мінімальних витрат на утримання господарських об`єктів, становить не менше 20,0 тис. грн за календарний місяць. Одним із суб`єктів господарювання, обсяг доходу яких не відповідає мінімальним витратам у зв`язку з отриманням такого доходу, зазначено під номером 14 відповідного переліку позивача.

У преамбулі Наказа № 621-п відповідач зазначив, що продаж підакцизних товарів і середньомісячний виторг позивача за листопад-грудень 2023 року складає менше 20,0 тис. грн, що може свідчити про приховування позивачем реального обсягу розрахункових операцій.

Тобто зі змісту Наказа № 621-п вбачаються як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактична. У зазначеному Наказі фактичну підставу деталізовано шляхом посилання на отриману інформацію щодо можливого порушення, зазначено сферу, щодо якої її отримано, тобто має місце конкретизація фактичної підстави. Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що лист Державної податкової служби України від 26.02.2024 № 5079/7/99-00-07-04-02-07 і Наказ № 621-п містять у собі достатню інформацію, що була в наявності в контролюючого органу, і яка могла свідчити про можливі порушення позивачем законодавства щодо здійснення ним розрахункових операцій.

Таким чином, відповідач провів фактичну перевірку з дотриманням вимог чинного законодавства, а твердження позивача про зворотне є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним.

Що стосується безпосередньо оскаржуваного ППР, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Абзацом дев`ятнадцятим статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі фіскальний чек) розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Абзацом десятим пункту 2 розділу ІІ Положення № 13 встановлено, що фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити як, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу І Положення № 13 у разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Відтак об`єктивною стороною складу правопорушення, встановленого пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

Водночас законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності, за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні № 13 змісту, а саме: цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність встановленого статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/4564/23.

Таким чином, відсутність у фіскальному чеку на товар такого реквізиту як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: за не видачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Згідно з фіскальних чеків, які додані до Акта № 10219/14/29/07/34318860 відсутній такий реквізит як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Водночас у них зазначено літерне позначення акцизного податку, розмір його ставки та загальна сума.

Отже, наведені у фіскальних чеках реквізити дають можливість підтвердити виконання розрахункових операцій та встановити правильність визначення, реальність здійснення господарських операцій за їх суттю.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність у діях позивача складу правопорушення, встановленого пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому ППР від 28.06.2024 № 1467214290707 (форма «С») є протиправним і підлягає скасуванню.

Водночас суд врахував, що постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.07.2024 у справі № 490/4786/24 адміністративне провадження стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією про сплату від 26.09.2024 № 6648-9435-8783-1109 підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 2422,40 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІКОС ПЛЮС» (вул. Терасна, 1, оф. 36, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54006; код ЄДРПОУ: 34318860) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 28.06.2024 № 1467214290707 (форма «С»).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54001; код ЄДРПОУ: 44104027) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВІКОС ПЛЮС» (вул. Терасна, 1, оф. 36, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54006; код ЄДРПОУ: 34318860) судовий збір у розмірі 2422 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 11 листопада 2024 року