Рішення

від 12.11.2024 по справі 400/13207/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 р. № 400/13207/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,

до відповідачаПрибужанівської сільської ради, вул. Одеська, 18,с. Прибужани,Миколаївська обл., Вознесенський р-н,56523,

провизнання протиправним та скасування рішення від 18.06.2021 року № 32 в частині; скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Прибужанівської сільської ради (далі - відповідач), відділу № 1 Управління у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (далі відповідач -2), з урахуванням уточненого позову:

- визнати протиправним та скасувати Рішення VII сесії VIII скликання Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 18 червня 2021 року №32 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки» в частині: надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 4822083800:02:000:0149) загальною площею 34.6172 га (землі сільськогосподарського призначення); надання дозволу на виготовлення технічної документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 4822083800:02:000:0148) загальною площею 34,6172 га (землі сільськогосподарського призначення);

- скасувати реєстраційні дії державного кадастрового реєстратора Відділу №1 Управління у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області щодо скасування державної реєстрації: земельної ділянки за кадастровим номером 4822082000:03:000:0148 площею 34,6172 га пасовищ в межах Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області; земельної ділянки за кадастровим номером 4822082000:03:000:0149 площею 34,6172 га пасовищ в межах Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області поновити у Державному земельному кадастрі та у поземельній книзі: запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4822082000:03:000:0148 та відновити скасований кадастровий номер земельної ділянки 4822082000:03:000:0148; запис про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4822082000:03:000:0149 та відновити скасований кадастровий номер земельної ділянки 4822082000:03:000:0149.

Ухвалою від 17.01.2022р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін до судового засідання.

В обґрунтування позову позивачі вказали про те, що відповідачем було відмовлено їм в затвердженні проекту землеустрою щодо спірних земельних ділянок на підставі їх заяв рішенням №18 від 18.06.2021р. та в подальшому, на тому ж засіданні сесії 18.06.2021р. було прийняте рішення за №32. яким було надано дозвіл на виготовлення технічних документацій щодо поділу спірних ділянок. Посилаючись на протиправність такої відмови, позивачі в 2021 р. зве рнулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили скасувати рішення про відмо ву в затвердженні їм проектів землеустрою та зобов`язати Прибужанівську сільську раду затвердити подані проекти землеустрою (справа №400/5374/21). Також в позові (справа 400/5374/21) просили визнати протиправним та скасувати рішення ради від 28.05.2020 року за №22 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах» - в частині включення до переліку земель них ділянок для ведення фермерського господарства, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (входить до скла ду Прибужанівської ОТГ) з кадастровими номерами 4822082000:03:000:0148 площею 34,6172га та 4822082000:03:000:0149 площею 34.6172 га.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2021р. позо вні вимоги було задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення, зобов`язано Прибужанівську сільську раду затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства позива чам - пасовища (кадастрові номери 4822082000:12:000:0149. 4822082000:03:000:0148. 4822082000:12:000:0032 ) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власно сті, що перебувають в користуванні ОСОБА_3 в межах Дмитрівської сільської ради (Прибужанівська сільська рада) Вознесенського району Миколаївської області. На висновки, викладені у вказаному судовому рішенні від 29.11.2021р., позивачі по силаються в поданому позові Позовні вимоги позивачі просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що позивачі посилаються на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рі шення від 18.06.2021р. за № 32 підпункту е) пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу. Відповідач вважає, що вказаний пункт не підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки він передбачав, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Однак спірні земельні ділянки перейшли в комунальну власність в 2019 році, до прийняття вказаного закону та врегулювання переходу ділянок з державної власності в комунальну на його підставі (з часу набрання чинності данним законом) та право власності на спірні земельні ділянки було зареєстровано за Прибужанівською сільською радою в 2019 році, при цьому про наявність наданих дозволів відно сно позивачів не було повідомлено ні Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаїв ській області, ні самими позивачами. Тому дані норми не підлягають застосованню до спірних правовідносин і відповідно не могли бути порушені відповідачем.

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з доводів сторін та матеріалів даної справи рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Прибужанівської сільської ради.

Суд визнав протиправним та скасувати Рішення VII сесії VIII скликання Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 18 червня 2021 року №18 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства», яким відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства України ОСОБА_2 площею 34,6172 пасовища (кадастровий номер 4822082000:03:000:0149) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, ОСОБА_1 площею 34,6172 пасовища (кадастровий номер 4822082000:03:000:0148) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, ОСОБА_4 площею 34,6172 пасовища (кадастровий номер 4822082000:12:000:0032) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають в користуванні гр. ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 28.01.2015 року в межах Дмитрівської сільської ради (Прибужанівська сільська рада) Вознесенського району Миколаївської області.

Зобов`язав Прибужанівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства України ОСОБА_2 площею 34,6172 пасовища (кадастровий номер 4822082000:03:000:0149) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває в користуванні гр. ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 28.01.2015 року в межах Дмитрівської сільської ради (Прибужанівська сільська рада) Вознесенського району Миколаївської області.

Зобов`язав Прибужанівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства України ОСОБА_1 площею 34,6172 пасовища (кадастровий номер 4822082000:03:000:0148) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває в користуванні гр. ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 28.01.2015 року в межах Дмитрівської сільської ради (Прибужанівська сільська рада) Вознесенського району Миколаївської області.

Зобов`язав Прибужанівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства України ОСОБА_4 площею 34,3372 га пасовища (кадастровий номер 4822082000:12:000:0032) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває в користуванні гр. ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 28.01.2015 року в межах Дмитрівської сільської ради (Прибужанівська сільська рада) Вознесенського району Миколаївської області.

Скасував рішення від 28 травня 2020 року № 22 XXXVIII (позачергової) сесії 8 скликання Прибужанівської сільської ради "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах" в частині включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки кадастровий номер 4822082000:03:000:0148 площею 34,6172 га пасовищ в межах Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, земельної ділянки кадастровий номер 4822082000:03:000:0149 площею 34,6172 га пасовищ в межах Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022 року по справі №400/5374/21 рішення першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Підставами скасування рішення першої інстанції, є наступні встановлені судом факти та правові висновки:

-на момент надання позивачам дозволів на розроблення проектів землеустрою не є припиненим право фермерського господарства на користування земельними ділянками.

-згоди фермерського господарства на виділення його членам частки (паю) земельних ділянок позивачі як члени цього господарства не одержували.

- права користування, у тому числі за ОСОБА_3 , на новостворені земельні ділянки за кадастровими номерами 4822082000:03:000:148 та 4822082000:03:000:149 в результаті поділу ділянки за кадастровим номером 4822082000:03:000:135, площею 69,2344 га, не зареєстровані в установленому порядку. Відповідно до положень ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка за кадастровим номером 4822082000:03:000:135 припинила існування як об`єкт цивільних прав.

-помилковими є посилання позивачів на приписи п.п. «е» п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, доповнені у Земельному кодексі України згідно Закону №1423-IX від 28.04.2021 року, з якими погодився суд першої інстанції, як на правову підставу для задоволення позову, оскільки спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 4822082000:03:000:148 та 4822082000:03:000:149 перейшли з державної власності у комунальну у 2019 році, тобто до набрання чинності Законом №1423-IX від 28.04.2021 року, та з цього часу питання щодо виділення цих земельних ділянок у власність будь-яким особам сільською радою не вирішувалось.

На підставі даних тез суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставин, які б перешкоджали сільській раді як власнику земельних ділянок реалізувати свої повноваження, передбачені п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.ст. 12, 122, 127, 134-139 Земельного кодексу України, з вирішення питання про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до переліку ділянок, право на які набувається за результатом аукціону, не виникло.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факти встановлені постановою є встановленими та не підлягають доведенню.

Як вбачається з позовної заяви в даній справі підставою звернення позивачів до суду стало те, що оскаржуване рішення №32 від 18.06.2021р. було прийнято з порушенням прав позивачів, оскільки в 2017 році їм як членам ФГ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області було надано дозвіл на розроблення проектів зем леустрою щодо ділянок, які перебували в користуванні на умовах оренди у ОСОБА_3 (голо ви вказаного фермерського господарства) для відведення даних земельних ділянок у власність Позивачам.

Разом з тим через відмову відповідача в затвердження розроблених проектів землеустрою (яка була оскаржена в судовому порядку), відповідач прийняв рішення щодо поділу новостворених ділянок. Та зробив це, на думку позивачів, з метою порушення їх прав та створення умов, за яких їм не можливо буде отримати ділянки у власність.

Позивачі знову посилаються на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення від 18.06.2021р. за №32 підпункту е) пункту 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу, не зважаючи на те, що даному аргументу вже було надано оцінку в рішенні суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили та підлягає застосуванню в спірних правовідносинах.

Суд наголошує на тому, що спірні земельні ділянки перейшли в комунальну власність Прибужанівської сільської ради в 2019 році, до прийняття вказаного закону та врегулювання переходу ділянок з державної власності в комунальну на його підставі (з часу набрання чинності даним законом).

Щодо дозволів на розроблення проектів зем леустрою щодо ділянок, які перебували в користуванні на умовах оренди у ОСОБА_3 , відно сно позивачів не було повідомлено власника земельних ділянок-сільську раду ні Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаїв ській області, ні позивачами.

Як вбачається з матеріалів справи спір по даній справі та по справі №400/5374/21 є взаємопов`язаними, оскільки відповідачем було відмовлено їм в затвердженні проекту землеустрою щодо спірних земельних ділянок на підставі їх заяв рішенням №18 від 18.06.2021р., та в подальшому, на тому ж засіданні сесії, 18.06.2021р. було прийняте спірне рішен ня за № 32, яким було надано дозвіл на виготовлення технічних документацій щодо поділу спірних ділянок.

Однак Позивачі не погодились з таким рішенням позивачі, як члени Фермерсько го господарство «ПІВДЕНЬ ЛІТО ІНВЕСТ» вважаючи, що з метою реалізації свого права на отримання у власність земельних ділянок, які перебувають в користуванні ОСОБА_3 , яка с засновником даного господарства, - відповідно до ст.32 ЗК України звернулись до суду з метою оскарження дій відповідача.

Нормами ст. 32 ЗК України передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у прива тну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в Постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 817/1911/17: оскіль ки ЗК України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у кори стування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерсь кого господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому ЗК України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель держав ної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю). При цьому має враховуватися норма, згідно з якою земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після при пинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, в Постанові від 03.11.2021р. зазначено:«...57. Так, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за не обхідне відступити від висновків, що сформовані та застосовані у постановах від 01.10.2020 у справі № 120/4116/19-а, від 24.11.2020 у справі № 2240/3066/18. від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 01.02.2021 у справі № 560/1282/19, від 17.02.2021 у справі № 81 1/397/18. від 17.08.2021 у справі № 540/1590/19. За наслідками розгляду цієї справи, Верховний Суд вважає за доцільне сформувати такі правові висновки. У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадяни ну (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання. Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що на давалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не ви никає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника.

Чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону № 973-IV не передба чають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в корис тування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського госпо дарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому, власник землі залишається незмінним - держава або територіальні громади. Фермерське господарство не має в цьому випадку до кументу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного корис тування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та заре єстрував належним чином такий правочин.

Члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фер мерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділян ки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної га комунальної власності у по рядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи кори стування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку. На підставі викладеного. Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки. Відтак, рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано протиправними дії відповідача у цій справі не ґрунтуються на пра вильному розумінні закону».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства й раніше не набув права на земельну частку (пай), може приватизувати цю земельну ділянку в межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством.

Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише ввійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку в передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Відповідну постанову ВП ВС у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) ухвалено 20 червня 2023 року.

Суд звертає увагу сторін, що дані правові висновки було застосовано також судом апеляційної інстанції по справі №400/5374/21, тому вони не підлягають доведенню.

Також, вказані висновки підлягають застосуванню при розгляді даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи та знову ж таки досліджувалось при розгляді справи П`ятим апеляційним адміністративним судом при вирішенні справи №400/5374/21, на підставі договору оренди землі від 28.01.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області було зареєстроване право оренди ОСОБА_3 на земельну ділянку. Об`єктом оренди згідно з договором виступала земельна ділянка площею 69,2344га з кадаст ровим номером 4822082000:03:000:0135. Додаткова угода про внесення змін до договору оренди, копія якої долучена позивачами до матеріалів справи - не подавалася державному ре єстратору для внесення відомостей про неї до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На сьогоднішній день відомості про таку земельну ділянку, яка орендувалася ОСОБА_3 в Державному земельному кадастрі відсутні, оскільки як зазначено Позивачами, вона була поділена на дві ділянки при розпаюванні за згодою самої ОСОБА_3

24.05.2017 року Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за №14-7255/14-17-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою що до відведення ділянок у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в користуванні ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 28.01.2015р., орієнтовним розміром 6,81 умовних кадастрових гектар ріллі (вартістю 19918,10грн) для ведення фермерського господарства.

Аналогічний Наказ було видано на ім`я ОСОБА_1 - від 24.05.2017року за №14-7259/14-17-СГ «Про надання дозволу на роз роблення документації із землеустрою».

На підставі наказів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розроблено проекти землеустрою на спірну ділянку. Новостворені в результаті поділу ділянки площею 69.2344 га земельні ділянки з площами по 34.6172 га були зареєстровані в Державному земельному кадастрі 01.11.2017року, про що свідчить відмітка кадастрового реєстратора, ОСОБА_5 , та при реєстрації земельних ділянок їм було при своєно кадастрові номери 4822082000:03:000:0148 та 4822082000:03:000:0149.

Після формування нових ділянок відповідно до ст.79-1 ЗК України та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру, відповідно припинилося пра во оренди ОСОБА_3 , як одна з умов передання їх у власність на підставі розпаювання земель фермерського гос подарства.

Відповідно до рішення Прибужанівської сільської ради від 24.12.20 року за №10 Прибужанівську сільська рада є правонаступником ак тивів та пасивів, усіх майнових прав та обов`язків Дмитрівської, Яструбинівської, Тімірязєвської, Новосілківської сільських рад.

В подальшому, згідно з Наказом Головного управління Держгеокадастру у Микола ївській області від 6514/0/14-18-СГ від 26.09.2018року та актом приймання-передачі від 27.09.2018 року спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 4822082000:03:000:0148 та 4822082000:03:000:0149 були передані з державної власності у комунальну.

06.02.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право комунальної власності за Прибужанівською сільською радою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробля ти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства. товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14 річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фер мерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського госпо дарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського гос подарства після внесення змін до його Статуту ( стаття 3 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно зі статтями 7 , 8 вказаного Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське госпо дарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної ре єстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське гос подарство. права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б)земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в)земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше на були права на земельну частку (пай).При цьому статтями 31 , 32 ЗК України встановлені аналогічні норми.

З аналізу наведених правових норм слідує, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів ли ше у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фе рмерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України «Про фермерське госпо дарство» передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у влас ність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користу вання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 черв ня 2018 року у справі №816/1920/17 та від 14 серпня 2018 року у справі №818/1530/17. Те, що дві земельні ділянки перебували в користуванні у ОСОБА_3 па підставі дого вору оренди, не дає підстав вважати, що вони перебувають в користуванні позивачів, Права користування на них за позивачами не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частинами першою та другою статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-ІV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-1V) фермерське госпо дарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти то варну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За положеннями частини четвертої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господар ство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на ос нові установчого документа (для юридичної особи - статуту).

В установчому документі за значаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета дія льності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок при йняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі статтею 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадя нами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 973-IV землі фермерського гос подарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермер ським господарством на умовах оренди.

Згідно зі статтею 19 Закону № 973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні ціннос ті, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право корис тування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнан ням. а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 973-IV майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у ста туті термін.

З наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підпри ємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарсь ку продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського госпо дарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділян кою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди.

Право користування такими земельними ділянка ми зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а та кож термін, на який передається це майнове право.

Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського го сподарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Суд вкотре звертає увагу сторін що ділянки перебували не в користуванні ОСОБА_3 (засновниці фермерського господарства, яка надала згоду на передачу земельних ділянок з її користування), а у користуванні фер мерського господарства, яке не надавало згоду на передачу ділянок у власність позивачам.

Також суд бере до уваги, що Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2021р. у справі № 915/1131/20 за позовом Фермерського господарства «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» про ви знання незаконним та скасування рішення ради від 28.05.2020р. за №22 було відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2015 року між орендодавцем Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області та орендарем громадянкою ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку сільськогосподар ського призначення державної власності на території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області площею 69, 2344 га пасовища для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 4822082000:03:000:0135). Речове право (право оренди земельної ділянки) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2015 року.

Згідно встановлених фактів, з моменту формування двох нових земельних ділянок з кадастровим номером № 4822082000:03:000:0148 та з ка дастровим номером № 4822082000:03:000:0149 припинив існувати об`єкт оренди (земе льна ділянка загальною площею 69,2344 га кадастровий номер 4822082000:03:000:0135). Як наслідок припинив свою дію договір оренди, оскільки припинив існування об`єкт орен ди, який є істотною умовою договору.

02.03.2016 року зареєстровано Фермерське господарство «Південь Агро Інвест».

Голова ФГ «Південь Агро Інвест», керівник - ОСОБА_3 . Отже, після укладення 28.01.2015 громадянкою ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки державної власності для веден ня фермерського господарства та створення нею Фермерського господарства «Південь Аг ро Інвест» права й обов 'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі перейшли від громадянки ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Південь Агро Ін вест» з дня проведення його державної реєстрації, тобто з 02.03.2016 року.В подальшому члени ФГ «Південь Агро Інвест» громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_6 виявили бажання набути у власність для ведення фермерського господарства зе мельні ділянки в розмірі середньої частки паю за рахунок земель сільськогосподарського призначення у межах норм безоплатної приватизації, звернувшись з відповідними заявами до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В свою чергу, нотаріально посвідченою заявою від 03.05.2017 року громадянкою ОСОБА_3 , яка є головою ФГ «Південь Агро Інвест», надано згоду на вилучення із земель оренди, зокрема, земельної ділянки загальною площею 69. 2344 га кадастровий номер 4822082000:03:000:0135 для передачі земельної ділянки у власність членам ФГ «Південь Аг ро Інвест» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . В подальшому було виготовлено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянці ОСОБА_2 та громадянину ОСОБА_1 , в результаті чого було здійснено поділ земельної ділянки кадастровий номер № 4822082000:03:000:0135 на дві зе мельні ділянки з кадастровими номерами №4822082000:03:000:0148 та № 4822082000:03:000:0149.

Дві новосформовані земельні ділянки було зареєстровано в ДЗК. Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєс тровано протягом року з вини заявника.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстровані речові права щодо земельних ділянок №4822082000:03:000:0148 та № 4822082000:03:000:0149 щодо права користування діля нками на умовах оренди, в тому числі за ОСОБА_3 чи ФГ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ»

Заява ОСОБА_3 від 03.05.2017р., від якої право користування земельною ділянкою загальною площею 69,2344 га, кадастровий номер 4822082000:03:000:0135, перейшло до ФГ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ», але в подальшо му припинилося через поділ земельної ділянки, не має правового значення.

За вказаних обставин Прибужанівська сільська рада відмовила в затвердженні вка заних проектів землеустрою. Слід врахувати, що на час прийняття оскаржуваного рішення від 18.06.2021р. за №32, погодження проектів землеустрою відбулося ще в 2017 році.

З того часу змінився не лише власник земельних ділянок - вони перейшли у власність територіальних громад, а й змінилося законодавство, яке регулює спірні питання. За цей період з 2017р. до 2021 року проекти землеустрою не були затверджені ГУ ДГК в Миколаївській області та їх не подавали на затвердження до Прибужанівської сільської ради (до 2021 року).

За цей період відповідачем як власником земельних ділянок з кадастровим номером 4822082000:12:000:0149 та 4822082000:03:000:0148 було прийнято рішення 28.05.2020р. за №22, яким дві зі спірних ділянок було включено до переліку ділянок, права оренди па які підлягають продажу на конкурсних умовах (з аукціону). Зазначене рішення на час прийняття рішення від 18.06.2021р. за №32 було чинним, і є чинним на момент розгляду справи.

Так, рішення від 28.05.2020 року за №22 «Про визначення перелі ку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах» оскаржувалося в Господарському суді Миколаївської області Фермерським господарством «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» - в частині включення до переліку земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Вознесенського рай ону Миколаївської області (входить до складу Прибужанівської ОТЕ) з кадастровими номе рами 4822082000:03:000:0148 площею 34,6172га та 4822082000:03:000:0149 площею 34,6172га.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020р., залишеним буз змін Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2021р. у справі №915/1131/20 в задоволенні позовних вимог ФГ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» було відмовлено в повному обсязі. Позивачі приймали участь у справі як треті особи без самостійних вимог. Вони не оскаржували рішення судів, в тому числі в частині встановлених судами обставин.

Дані судові рішення мають преюдиційне значенні при розгляді справи та висно вки судів повинні були бути враховані відповідно до ч.4 ст.78 КАС України.

Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області листом від 08.10.2019 № 18-14-0.2-6869/2-19, земельні ділянки з кадастровими номерами 4822082000:03:000:0148 та 4822082000:03:000:0149 були зареєстро вані в Національній кадастровій системі (НКС) на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-7259/14-17-СГ та 147255/14- 17-СГ від 24.05.2017 шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, яка була зареєстрована за гальною площею 69,2344 га від 19.09.2013 з кадастровим номером 4822082000:03:000:0135. Вищезазначені земельні ділянки відповідно до наказу Головного управління Держге окадастру у Миколаївській області « Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 26.09.2018 № 6514/0/14-18-СГ були передані у комунальну влас ність Прибужанівській сільській об`єднаній територіальній громаді, як раніше сформовані з відповідним цільовим використанням, а саме для ведення фермерського господарства

Відомостей про наявність дозволів щодо розроблення проектної документації, наданих позивачам, в листі не містилося. Мова лише йшла про створення земельних ділянок в результаті поділу та цільове призначення земельних ділянок. До позовної заяви долучені копії квитанції про сплату орендної плати, які на думку позивачів є беззаперечними доказами користування ділянками та сплати орендної плати за таке користування саме ФГ» Південь Агро Інвест».

Відповідно до розрахунку щодо отриманих від ОСОБА_3 (не від ФГ «Південь Агро Інвест») платежів, з якого вбачається, що урахуванням нормативної грошової оцінки земель них ділянок, які відповідно до договорів оренди перебувають в користуванні у ОСОБА_3 (за якими право оренди зареєстровано за нею), за ОСОБА_3 обліковувалася заборгованість, з огляду на що будь-яких доказів щодо сплати позивачем орендної плати за користування спірними ділянками, не може бути за наявності рішення про стягнення з ОСОБА_7 , заборгованості на користь Прибужанівської сільської ОТГ.

Таким чином, на час прийняття оскаржуваного рішення відсутні були за реєстровані речові права на спірні земельні ділянки, в тому числі і право оренди пози вачів, то відповідач як власник земельних ділянок міг вільно ними розпоряджатися. Рішенням №22 від 28.05.2020р. було затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на зе мельних торгах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До цього пере ліку ввійшли і земельні ділянки з кадастровими номерами 4822082000:03:000:0148 та 4822082000:03:000:0149 площею по 34.6172га (пасовище), про які зазначають позивачі.

Приписами статті 136 Земельного кодексу України визначено порядок добору зе мельних ділянок та/або прав на них державної чи комунальної власності та підготовки лотів для продажу їх та/або прав на них на земельних торгах. Так, згідно з ч. 1-3 даної статті організатор земельних торгів визначає перелік зе мельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них. які виставляються на земельні торги окремими лотами.У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а та кож маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридич них осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, пере даватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

При прийнятті 28.05.2020р. рішення №22 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них земельних торгах», відповідач визначив в Додатку до нього - в пунктах 1 та 2 - земельні ділянки з кадастровими номерами 4822082000:03:000:0148 та 4822082000:03:000:0149 площею по 34,6172га пасовище (с.Дмитрівка) - як ділянки речове право які підлягають продажу на земельних торгах.

Разом з тим. до ч.2 ст.136 ЗК України було внесено зміни, згідно з якого площа зе мельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, права оренди, емфітевзису якої виставляються на земельні торги, не може перевищувати 20 гектарів. На виконання вказаних норм Відповідачем було прийняте рішення №32 від 18.06.2021р.. яким на давався дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу ділянок.

Згідно матеріалів справи, на підставі рішення №32 було укладено договір з ТОВ «Номінал_Юг», за замовлен ням якого було розроблено технічні документації із землеустрою. Згідно з нормами Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування рі шенням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки одночасно надає земельну ділянку у власність. Однак таке рішення на сьогоднішній день не приймалося, та судом відповідача не зобов`язано його прийняти відносно спірних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Відповідач діяв правомірно на виконання своїх повноважень, що врегульовано нормами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.ст. 12, 122, 127, 134-139 Земельного кодексу України, щодо вирішення питання про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до переліку ділянок, право на які набувається за результатом аукціону, тому порушень прав Позивачів не допустив.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини та з урахуванням преюдиційного значення постанови П`ятого апе ляційного адміністративного суду від 04.07.2022р. у справі №400/5374/21., згідно якої підтверджується законність прийнятого Прибужанівською сільською радою рішення від 28.05.2020року за №22 «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земель них торгах», на підставі якого та в межах повноважень сільської ради з питання підготовки земельних ділянок до аукціону і було прийняте оскаржуване зараз рішення № 32 від 18.06.2021р. та проведення дії з поділу земельних ділянок для продажу права оренди на них на конкурсних умовах відповідно до вимог чинного на час прийняття рішення та вчинення дій з поділу ділянок законодавства.

Аргументи Відповідача про непідсудність даного спору адміністративному суду, в зв`язку з наявністю ознак спору про право є необгрунтованими з огляду на таке.

Згідно норм передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій…

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Безумовно, що в даній справі предметом спору є оскарження рішення Відповідача, як «суб`єкта владних повноважень», органу місцевого самоврядування, при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Спором адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Виходячи з обставин справи, позивачі є учасниками правовідносин під час вирішення питання стосовно реалізації права громадян на надання дозволів на виготовлення технічної документації землеустрою, що є публічно-правовими відносинами між ними та Відповідачем.

Таким чином, доводи Відповідача про приватно-правовий характер правовідносин є помилковими.

Суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник