Рішення

від 06.11.2024 по справі 440/11280/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Полтава Справа №440/11280/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 26.08.2024 №164850012481 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати до його загального страхового стажу період роботи: з 08.09.1994 р. по 02.12.2005 року - на посаді електрогазозварювальника ремонтно-будівельного кооперативу «Будівельник», АДРЕСА_1 ; до пільгового стажу роботи по списку №2 період з 24.08.2021 року по 22.08.2022 року згідно довідки від 18.07.2024 року №Н-05/21-249 наданої приватним підприємством «Лубнимаш»;

призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з дати отримання права на призначення пенсії.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі також відповідач, ГУПФУ в Сумській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 30.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність оскарженого рішення, яким йому безпідставно відмовлено у призначенні пільгової пенсії за наявності у нього необхідного загального та пільгового стажу, що надавало йому право на таке призначення.

Стверджував, що відмова відповідача у зарахуванні до пільгового стажу роботи по списку №2 період з 24.08.2021 по 22.08.2022 згідно довідки від 18.07.2024 №Н-05/21-249, наданої приватним підприємством "Лубнимаш", є протиправною. Доводи відповідача про наявну перерву в проведенні чергової атестації робочого місця за умовами праці є необгрунтованими, оскільки наказом №191/1 від 24.08.2021 "Про результати атестації робочих місць на термін з 25.08.2021 по 25.08.2022" терміни атестації продовжено.

Наказ №196 від 25.08.2016 "Про результати первинної атестації робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці" діяв 5 років з 25.08.2016 по 24.08.2021. Наказом №191/1 від 24.08.2021 "Про результати атестації робочих місць на термін з 25.08.2021 року по 25.08.2022 року" продовжено, тобто перерви в проведенні чергової атестації немає, вимоги статті 253 ЦК України роботодавцем дотримано.

Крім того, записами 10-11 у трудовій книжці підтверджено період роботи ОСОБА_1 у Ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" с.Засулля Лубенського району Полтавської області.

Однак, наразі отримати відповідні архівні документи (довідки) про підтвердження вказаних вище періодів роботи у позивача немає можливості, оскільки документи з особового складу Ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник" с.Засулля Лубенського району Полтавської області на зберігання до архівного сектору виконавчого комітету Лубенської міської ради не надходили, що підтверджується повідомленням архівного сектору виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області №07-03/Н-426 від 04.09.2024.

Згідно повідомлення ГУ ПФУ в Полтавській області від 18.09.2024 №1600-0505-8/68787 та форми ОК-5 ТОВ Ремонтно-будівельний кооператив "Будівельник", село Засулля Лубенського району Полтавської області, вул. Харківська, 41 код ЄДРПОУ 22543965, на обліку в управлінні ПФУ перебував, страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2000 по 02.12.2005 не сплачував.

Позивач наголошував, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Звертав увагу суду на те, що по всіх спірних періодах роботи ОСОБА_1 наявні записи в трудовій книжці, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Стверджував, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

З огляду на викладене, позивач вважав рішення ГУ ПФУ в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

18.10.2024 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Сумській області, у якому відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснював, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутнім необхідним страховим і пільговим стажем.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 08.09.1994 по 02.12.2005 згідно трудової книжки, оскільки дата звільнення та дата наказу на звільнення з роботи дописані та відсутні дані про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000.

До пільгового стажу роботи по Списку №2 також не зараховано період з 24.08.2021 по 22.08.2022 згідно довідки від 18.07.2024 № Н-05/21-249, наданої приватним підприємством "Лубнимаш", оскільки наявна перерва в проведенні чергової атестації робочого місця за умовами праці.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

16.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком за списком №2.

16.03.2021 за №339/35961 в Міністерстві юстиції України зареєстровано постанову правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1, якою затверджено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд ГУПФУ в Сумській області.

Рішенням ГУПФ України в Сумській області від 26.08.2024 №164850012481 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового та пільгового стажу на дату звернення.

Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області в рішенні від 26.08.2024 №1648500124818 зазначило, що до страхового ОСОБА_2 не зараховано період роботи з 08.09.1994 по 02.12.2005 згідно трудової книжки, оскільки дата звільнення та дата наказу на звільнення з роботи дописані та відсутні дані про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000;

до пільгового стажу роботи по Списку №2 не зараховано період з 24.08.2021 по 22.08.2022 згідно довідки від 18.07.2024 № Н-05/21-249, наданої приватним підприємством "Лубнимаш", оскільки наявна перерва в проведенні чергової атестації робочого місця за умовами праці /а.с. 22/.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XI (далі Закон №1788-XI) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.

Статтею 62 Закону №1788-XIIпередбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

В силу пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637).

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Висновки щодо правозастосування

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах (за списком №2) відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення є":

- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- встановлення факту перебування особи на посаді та виконання робіт зі шкідливими і важкими умовами праці, а також документальне підтвердження відповідних умов праці.

У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву наявність страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 .

Для висновку про відсутність у позивача страхового стажу відповідач у спірному рішенні від 23.08.2024 №164850012481 визначив такі підстави:

1) період роботи з 08.09.1994 по 02.12.2005 згідно трудової книжки не зараховано до страхового стажу, оскільки дата звільнення та дата наказу на звільнення з роботи дописані;

2) відсутні дані про сплату страхових внесків Ремонтно-будівельним кооперативом "Будівельник" в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000;

Для висновку про відсутність у позивача пільгового стажу відповідач у спірному рішенні від 23.08.2024 №164850012481 визначив єдину підставу: наявна перерва в проведенні чергової атестації робочого місця за умовами праці.

Надалі суд наводить свої міркування щодо зазначених груп аргументів окремо.

Щодо підстави незарахування до страхового стажу періоду роботи з 08.09.1994 по 02.12.2005, суд зазначає таке.

У спірному рішенні зазначено, що вказаний період неможливо зарахувати до пільгового страхового стажу, оскільки дата звільнення та дата наказу на звільнення з роботи дописані.

В записі №11 трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 15.08.1987 у графі "на підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)" вказано: "пр. 89 от 2.12.2005".

Так, дійсно, в записі про звільнення позивача із Ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник" дата наказу від 02.12.2005 дописана.

Слід вказати, що записи про прийняття ОСОБА_1 на роботу та про звільнення з роботи із вказаного кооперативу завірені печаткою Ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник" та заповнені без виправлень/підтирань і містять підпис уповноваженої особи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області в спірному рішенні вказало на можливість надання позивачем додаткових документів для підтвердження стажу.

ОСОБА_1 залучено до матеріалів справи лист архівного сектору виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області №07-03/Н-426 від 04.09.2024, в якому ОСОБА_1 повідомлено про те, що отримати відповідні архівні документи (довідки) про підтвердження вказаних вище періодів роботи у позивача немає можливості, оскільки документи з особового складу Ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник" с.Засулля Лубенського району Полтавської області на зберігання до архівного сектору виконавчого комітету Лубенської міської ради не надходили /а.с. 23/.

Суд зазначає, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а та від 15 листопада 2019 року у справі №495/5161/17, від 27.02.2020 у справі №545/4197/16-а.

У розглядуваному випадку суд звертає увагу, що дописаною є тільки дата наказу. Сам запис про дату звільнення 02.12.2005, підставу звільнення, документ, на підставі якого здійснено цей запис, посада і підпис посадової особи - дописувань і виправлень не містять. При цьому, дописування дати наказу про звільнення 02.12.2005, за візуальним порівнянням здійснено схожим почерком.

За встановлених судом обставин, твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про наявність вказаного вище недоліку (дописана дата наказу іншим почерком) як підстава для не зарахування періоду роботи з 08.09.1994 по 02.12.2005 до страхового стажу позивача, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

При цьому, частина періоду 08.09.1994 по 02.12.2005 - з 01.07.2000 до 02.12.2005 не зарахована ще і з підстави несплати роботодавцем страхових внесків.

Щодо підстави незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 02.12.2005, суд зазначає таке.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону №1058-ІV, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1 статті 20 Закону №1058-ІV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, у частині десятій статті 20 Закону №1058-ІV, вказано, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Як свідчать матеріали справи, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 15.08.1987 позивач в період часу з 08.09.1994 по 02.12.2005 працював у Ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник", що підтверджується копією трудової книжки /а.с. 31-32/.

Разом з тим, згідно відомостей позивача з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, за періоди роботи з 01.07.2000 по 02.12.2005 відсутня інформація про сплату страхових внесків Ремонтно-будівельним кооперативом "Будівельник".

Внаслідок невиконання Ремонтно-будівельним кооперативом "Будівельник" обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 01.07.2000 по 02.12.2005, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Несплата Ремонтно-будівельним кооперативом "Будівельник" за позивача страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи і сум заробітку, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак періоди роботи позивача з 08.09.1994 по 02.12.2005, у тому числі і період з 01.07.2000 по 02.12.2005, що підтверджені даними трудової книжки, мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Щодо підстави незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 24.08.2021 по 22.08.2022 згідно довідки від 18.07.2024 № Н-05/21-249, наданої приватним підприємством "Лубнимаш", оскільки наявна перерва в проведенні чергової атестації робочого місця за умовами праці, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що у період з 01.08.2011 по 09.07.2024 ОСОБА_1 працював на посаді електрозварника у зварювально-складальному цеху ПП "Завод "Комсомолець", у подальшому перейменований у ПП "Лубнимаш", що підтверджується копією трудової книжки позивача /а.с. 31-35/ та копією довідки ПП "Лубнимаш" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.07.2024 №Н-05/21-249 /а.с. 36/.

Так, згідно довідки від 18.07.2024 №Н-05/21-249, наданої приватним підприємством "Лубнимаш", про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день на ПП "Лубнимаш" і за період з 01.08.2011 по 09.07.2024 виконував роботи по зварюванню на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайнятий зварюванням у середовищі вуглекислого газу, за професією: електрозварювальник на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайнятий у середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу безпеки, що передбачено Списком 2 розділ XXXIII код КП7212, підстава Постанова Кабінету міністрів України №461 від 24.06.2016 за період з 01.08.2011 по 09.07.2024 - 12 років 11 місяців, 09 днів (фактично відпрацьований час).

Суд не може погодитись й з наведеними у оскаржуваних судових рішеннях мотивами про відсутність у позивача права на зарахування періоду його роботи 24.08.2021 по 22.08.2022 до пільгового стажу, а отже й права на спірну пенсію з огляду на непроведення атестації робочого місця електрогазозварника, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №520/15025/16-а, провадження №11-1207апп19) особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Більш того, атестація робочих місць ПП "Лубнимаш" проведена з згідно наказу №196 від 25.08.2016 про результати первинної атестації робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці /а.с 40/, наказом №191/1 від 24.08.2021 "Про продовження терміну дії результатів попередньої атестації робочих місць за умовами праці", продовжено дію наказу №196 від 25.08.2016 про результати атестації робочих місць на термін з 25.08.2021 по 25.08.2022 /а.с. 41/; наказом №162 від 23.08.2022 року "Про результати проведення повторної атестації робочих місць за умовами праці" підтверджено право на пільги та компенсації за шкідливі, важкі та особливі умови праці за фактично відпрацьований час електрозварювальникам на автоматичних та напівавтоматичних машинах /а.с. 42/.

При цьому, суд зауважує, що навіть за умови наявності перерви в проведенні чергової атестації робочого місця за умовами праці, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №520/15025/16-а, провадження №11-1207апп19) особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У спірному рішенні не наведено інших підстав для незарахування періодів роботи з 24.08.2021 по 22.08.2022 до пільгового стажу, окрім перерви в проведенні чергової атестації робочого місця за умовами праці.

Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.08.2024 №164850012481 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Жодних інших зауважень (недоліків) до записів про трудовий стаж, що містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 , відповідачем не зазначено, а судом не встановлено.

Таким чином, на момент звернення до відповідача зі заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досяг необхідного віку (55 років) мав необхідний страховий стаж не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 08.09.1994 по 02.12.2005 та до пільгового стажу - періоду роботи з 24.08.2021 по 22.08.2022, є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

З урахуванням висновків суду у даній справі щодо підтвердження права позивача на зарахування до страхового та пільгового стажу за списком №2 періодів роботи, наведених вище; враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж ті, що зазначались вище та приймаючи до уваги, що судом обраховано пільговий стаж позивача (який є більшим за 12,6 необхідних років), - належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу період роботи 08.09.1994 по 02.12.2005 та до пільгового стажу періоду роботи з 24.08.2021 по 22.08.2022.

Поновити порушене права позивача має той відповідач, який безпідставно право порушив.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджено, що заява позивача датована 16.08.2024.

У спірному випадку пенсія за віком позивачу має бути призначена з дня досягнення пенсійного віку - 11.07.2024, оскільки у даному випадку звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 11.07.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи 08.09.1994 по 02.12.2005 та до пільгового стажу періоду роботи з 24.08.2021 по 22.08.2022.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, суд необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 23.08.2024 №164850012481.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 11.07.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи 08.09.1994 по 02.12.2005 та до пільгового стажу періоду роботи з 24.08.2021 по 22.08.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одн тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков