Рішення

від 14.11.2024 по справі 460/1143/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2024 року м. Рівне№460/1143/19Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови, -В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Рівненської митниці ДФС, в якому просив: визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000543/2 від 19.04.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00548.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за резервним методом із розрахунку еквіваленту суми 4484,24 EUR вартість згідно звіту №2019/3914 про оцінку колісного транспортного засобу від 09.04.2019 та 100 EUR заявленої декларантом вартості транспортування транспортного засобу. Проте, відповідачем протиправно було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Позивач погодився, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але при цьому митний орган може витребовувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач позову не визнав, подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, покликався на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що документи містять розбіжності. При цьому митниця володіла інформацією, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості транспортного засобу, позаяк за даними ЦБД ЄАІС, вартість такого транспортного засобу становить 11100 EUR, що перевищує заявлену до митного оформлення вартість транспортного засобу. Тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів. Оскільки декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та за результатом проведеної відповідно до положень Митного кодексу України процедури консультації з декларантом, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості заявленого товару. Таким чином, оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Представник просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 19 червня 2024 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

28.06.24 року проведений повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/1143/19 дану справу передано на розгляд судді Щербакова В.В.

Ухвалою суду від 03.07.2024 справу прийнято до провадження судді Щербакова В.В.

Ухвалою суду від 18.09.2024 в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд адміністративної справи №460/1143/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

Ухвалою суду від 18.09.2024 витребувано у відповідача додаткові докази.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

09.04.2019 уповноваженою собою декларанта ПП «А-2» до відповідача було подано митну декларацію на митне оформлення транспортного засобу комерційного призначення легкового автомобіля марки «PEUGEOT» модель « 308», ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення та додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 2019567 від 11.03.2019 р.; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA204010|2019|211246 від 02.04.2019 р.; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010|2019|415636 від 14.03.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.04.2016 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 01/04-03 від 01.04.2019 р.; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2019/3914 від 09.04.2019 р.; внутрішній договір (контракт) доручення ННО 059791 від 12.03.2019 р.; договір про надання послуг митного брокера № 800 від 12.03.2019 р.; заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів № 840/17-37 від 09.02.2019 р.; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FJ 488785 від 15.05.2016 р.; паспортний документ особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України МЮ 227861 від 20.01.2010 р.; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України СР 973172 від 25.07.2003 р.; митна декларація, UA 204010/2019/212129 від 09.04.2019.

Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за резервним методом із розрахунку еквіваленту суми 4484,24 EUR вартість згідно звіту №2019/3914 про оцінку колісного транспортного засобу від 09.04.2019 на рівні 137362,16 грн.

Також встановлено, що за результатами опрацювання документів долучених до митної декларації відповідачем згідно положень статей 53, 54, 368 Митного кодексу України, у спосіб визначений пунктом 2,3 Розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, декларанту направлено електронне повідомлення щодо підтвердження ціни купленого автомобіля з вимогою надати додаткові документи, а саме: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення, а також наголошено про можливість подання інших документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Однак, декларантом на електронний лист митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, повідомлено, що додаткові документи надаватись не будуть та прохання прийняти рішення про коригування митної вартості товару без врахування термінів визначених ст.53 МКУ.

19.04.2019 відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з тим, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ (декларантом не надані касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення). Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA204000/2019/000548.

Також відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів за 19.04.2019 р. за № UA204000/2019/000543/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля в сумі 11100 EUR (еквівалент у національній валюті складає 332600,38 грн.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як встановлено судом, в митній декларації під час митного оформлення транспортного засобу марки «Renault» моделі « 308» 2016 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , його митна вартість була заявлена декларантом за основним методом 4584,24 євро.

За приписами пункту 1 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас, частиною першою статті 368 МК України встановлено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч. 21 ст. 58 МК України).

Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, контроль правильності визначення декларантом митної вартості здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.54 МК України).

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Оцінюючи наведені в рішенні від 19.04.2019 №UA204000/2019/000543/2 про коригування митної вартості підстави, за яких відповідач дійшов висновку про неможливість визначення вартості транспортного засобу за вартістю, заявленою декларантом у митній декларації, суд враховує таке.

Дослідивши наданий позивачем документ, який позивач як під час митного оформлення, так і при підготовці позовної заяви іменував як "рахунок фактура від 11.03.2019", суд встановив, що фактично це є договір купівлі-продажу транспортного засобу від 11.03.2019 б/н. За його змістом легковий автомобіль марки «Peugeot» моделі «308» 2016 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 ; ціна транспортного засобу: 2450 євро.

Крім того, у графі «покупець» зазначено « ОСОБА_2 »

Однак, оплату транспортного засобу готівкою та переміщення його здійснював ОСОБА_3 , про що зазначено в інвойсі.

Суд зауважує, що інвойс - це документ в міжнародній комерційній діяльності, що надається продавцем іноземному покупцеві. В інвойсі обов`язково повинно бути зазначено назва та юридична адреса організації - експортера, назва і адреса компанії-покупця, найменування товару, його кількість, ціна та умови поставки, характеристика товару (колір, вага і т.п.).

Тобто рахунок-фактура (інвойс) містить інформацію про товар, його ціну та реквізити для оплати такого товару, на підставі якого здійснюється оплата.

Позивачем не заперечується, що оплату товару готівкою здійснював ОСОБА_3 , однак ні до митного оформлення, ні до позовної заяви позивачем не надано жодного документу, який би засвідчив повноваження ОСОБА_4 щодо купівлі імпортованого автомобіля та здійснення розрахунку за нього.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем до позовної заяви долучено звіт ФОП ОСОБА_5 №2019/3914 про оцінку колісного транспортного засобу. Об`єктом дослідження є легковий автомобіль марки «Peugeot» моделі «308» 2016 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 .

Згідно висновку авто товарознавчого дослідження, вартість вищезазначеного колісного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України станом на 05.04.2019 становить 4484,24 EUR.

Як встановлено судом, митним органом було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою визначення митної вартості товару (автомобілю) придбаного позивачем та застосовано послідовність методів визначення вартості товару.

Згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів»; Наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; Наказу Мінфіну від 31.07.15 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів» та ст. 31 МКУ. Митну вартість товару визначено, на підставі інформації, згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 11 000,00 євро.

Разом з тим, будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної відповідачем вартості транспортного засобу в рішенні суб`єкта владних повноважень не наведено, що не дає можливості встановити правильність визначеної ціни.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому не наведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Також Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України у випадку, зокрема, якщо не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Крім того, згідно Класифікатора митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011, код митної формальності 105-2 це контроль правильності визначення митної вартості товарів, а код митної формальності 106-2 це витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте, як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 року у справі № 803/1582/13-а, заданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а Митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 року в справі №805/2713/16-а.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що відповідач протиправно здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 11100 EUR.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та картки відмови у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд також враховує, що за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2928,45 грн. та за подання касаційної скарги 3904,74 грн.

Відповідно до положень ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що судове рішення про направлення справи на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи на новий розгляд чи продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Аналогічний підхід щодо розподілу судових витрат застосовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 17.10.2018 у справі №800/234/17, а також Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 22.02.2019 у справі №826/14412/17, від 16.07.2019 у справі №821/449/18.

Суд зазначає, що постановою Верховного суду від 19.06.2024апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, ухвалу суду від 24.01.2022 про відмову у відкритті провадження скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відтак, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 1552,17 грн., судовий збір в сумі 2928,56 грн. сплачений за подання апеляційної скарги та судовий збір в сумі 3904,74 грн. сплачений за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA204000/2019/00548 та Рішення про коригування митної вартості товарів № №UA204000/2019/000543/2 від 19.04.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_7 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці ДФС судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8385,47 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 14 листопада 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

Відповідач: Рівненська митниця Державної фіскальної служби України (вул. Соборна, 104,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 43958370)

Суддя В.В. Щербаков