Рішення

від 11.11.2024 по справі 500/5971/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5971/24

11 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації, в якій просить:

визнати протиправним повідомлення про надання державної допомоги сім`ям з дітьми Управління праці та соціального захисту населення Чортківської РДА (відділ №1 Борщівський) від 08 квітня 2024 року, яким ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, відмовлено в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною з інвалідністю віком до 18 років;

скасувати повідомлення про надання державної допомоги сім`ям з дітьми Управління праці та соціального захисту населення Чортківської РДА (відділ №1 Борщівський) від 08 квітня 2024 року, яким ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, відмовлено в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною з інвалідністю віком до 18 років;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації Тернопільської області призначити і виплачувати з 01 березня 2024 року ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною з інвалідністю віком до 18 років відповідно до вимог абз. 2 п.13-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що відповідачем незаконно і необґрунтовано відмовлено її дочці, яка є дитиною з інвалідністю віком до 18 років, у призначенні та виплаті допомоги на проживання як внутрішньо-переміщеній особі.

Ухвалою судді від 07.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.10.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що малолітня ОСОБА_2 , покинувши своє постійне місце проживання у м. Харкові, переїхала разом із бабусею ОСОБА_3 на проживання до м. Борщів. Батьки ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишились проживати у м. Харків.

Оскільки малолітня дитина прибула без супроводу батьків, її законним представником була бабуся, яка звернулася до відділу соціального забезпечення №1 УСЗН про отримання статусу ВПО на себе та онучку ОСОБА_2 та за призначенням допомоги на проживання ВПО, де у розділі «Відомості про неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо перемішеною особою» вказала дані своєї онуки. ОСОБА_3 призначено допомогу на проживання ВПО у розмірі 5000 грн щомісячно з 01.03.2022 по 31.05.2022. До 29.02.2024 допомога на проживання ВПО нараховувалась автоматично, без подання заяви.

ОСОБА_1 , яка є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , покинувши постійне місце проживання у квітні 2022 року, 26.04.2022 набула статус ВПО та звернулася із заявою про отримання допомоги на проживання ВПО вказавши, що у складі сім`ї немає неповнолітніх дітей, які перемістилися із нею. Батько дитини ОСОБА_4 за призначенням допомоги також звертався окремо.

У березні 2024 року ОСОБА_1 до складу сім`ї якої було включено ОСОБА_2 (яка є дитиною з інвалідністю з 08.02.2024) звернулась до відділу соціального забезпечення № 1 із заявою про призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання. За вказаним зверненням від 21.03.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги за результатами верифікації, яка проведена в Єдиній системі на відповідність критеріям, визначеним у п.7, п.7 1, 8 Порядку, оскільки відповідно до пп.3 пункту 7 Порядку: допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка звертається за допомогою на проживання, або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень

З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.10.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка просить позовні вимоги задовольнити, вказує, що малолітня ОСОБА_2 08.02.2024 набула статусу дитини з інвалідністю, відтак відповідно до вимог пункту 13-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332, виплата допомоги повинна була продовжуватися на другий шестимісячний період автоматично.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що із початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України малолітня ОСОБА_2 , покинувши своє постійне місце проживання у м. Харкові, переїхала разом із бабусею ОСОБА_3 на проживання до м. Борщів.

Батьки малолітньої ОСОБА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишились проживати у м. Харків.

За заявою ОСОБА_3 , малолітній ОСОБА_2 , призначена допомога на проживання внутрішньо перемішеній особі у сумі 3000 грн щомісячно з 01.03.2022 по 29.02.2024.

У подальшому позивачка - ОСОБА_1 (матір малолітньої ОСОБА_2 ) та її чоловік (батько малолітньої ОСОБА_2 ) - ОСОБА_4 також покинули місце свого постійного проживання у м. Харкові та переїхали в м.Борщів Чортківського району Тернопільської області.

ОСОБА_1 26.04.2022 набула статус ВПО, у заяві про отримання допомоги на проживання ВПО вказано, що у складі сім`ї немає неповнолітніх дітей, які перемістилися із нею. Батько дитини ОСОБА_4 за призначенням допомоги також звертався окремо.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданим ВСЗ №1 УСЗН Чортківської РВА, малолітня ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю та з 08.02.2024 їй призначено держану соціальну допомогу.

З 01.03.2024 виплату допомоги малолітній ОСОБА_2 припинено у зв`язку із зверненням про призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання її матері ОСОБА_1 до складу сім`ї якої включено ОСОБА_2 .

У зв`язку із припиненням такої виплати позивачка 21.03.2024 звернулась із заявою до відповідача про призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам; до складу сім`ї позивача включена дочка ОСОБА_2 , яка з 08.02.2024 є дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

За вказаним зверненням листом відповідача від 08.03.2024 позивачці відмовлено у призначенні допомоги за результатами верифікації, яка проведена в Єдиній системі на відповідність критеріям, визначеним у п.7, п.7-1, 8 Порядку, оскільки відповідно до пп.3 пункту 7 Порядку: допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка звертається за допомогою на проживання, або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень.

Позивачка не погоджується з такими діями відповідача, тому за захистом порушених прав її дитини звернулась з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону №1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно з частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

У зв`язку з набранням чинності 22.03.2022 Постановою №332, якою був затверджений Порядок №332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 №505 (далі - Постанова №505).

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.06.2023 у справі №160/12308/22, та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.

Згідно із пунктом 1 Порядку № 332 допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Згідно з пунктом 3 Порядку №332 передбачено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Відповідно до пункту 13-1 Порядку № 332 виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично: особам, які втратили працездатність, зокрема які досягли пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують пенсію, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги; особам з інвалідністю I чи II групи, дитині з інвалідністю віком до 18 років, дитині, хворій на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально; дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа віком до 23 років, зокрема таким, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях, а також батькам-вихователям і прийомним батькам. У разі коли особі не було продовжено виплату допомоги автоматично, але вона належить до категорій осіб, визначених абзацами другим-четвертим цього пункту, їй може бути призначено допомогу за заявою. Іншим членам сім`ї виплата допомоги може бути продовжена на підставі подання заяви на призначення допомоги.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень (пп. 3 п. 7 Порядку №332).

Згідно з пп.3 п.2 Постанови КМУ від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

Абзацом другим частини першої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави стверджувати, що дитина є самостійним суб`єктом відповідних правовідносин зі спеціальним статусом - «внутрішньо переміщена особа», а її права, пов`язані з цим статусом, не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у її батьків, інших законних представників.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Аналізуючи положення частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України суд прийшов до висновку про те, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_2 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 04.04.2022 №6102-7000232976. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання:

АДРЕСА_2 на проживання ОСОБА_2 , як внутрішньо перемішеній особі виплачувалась у сумі 3000 грн щомісячно з 01.03.2022 по 29.02.2024.

Оскільки дитина позивачки - ОСОБА_2 є самостійним суб`єктом даних правовідносин та має спеціальний статус - «внутрішньо переміщена особа», а її права, пов`язані з цим статусом та не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у її батьків, що свідчить про протиправність дій вчинених відповідачем щодо позбавлення дитини виплати допомоги з 01.03.2024.

Крім того, суд враховує, що 08.02.2024 дитина позивачки - ОСОБА_2 набула статусу дитини з інвалідністю, відтак відповідно до вимог пункту 13-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332, виплата допомоги повинна була продовжуватися на другий шестимісячний період автоматично.

З огляду на викладене, прийняте відповідачем рішення оформлене повідомленням про надання державної допомоги сім`ям з дітьми Управління праці та соціального захисту населення Чортківської РДА (відділ №1 Борщівський) від 08 квітня 2024 року, яким ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, відмовлено в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною з інвалідністю віком до 18 років є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відновленням порушеного права є зобов`язання відповідача продовжити ОСОБА_2 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з 01.03.2024.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 01.10.2024.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації оформлене повідомленням про надання державної допомоги сім`ям з дітьми від 08 квітня 2024 року, яким ОСОБА_1 , як уповноваженій особі, відмовлено в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації поновити з 01.03.2024 ОСОБА_2 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації (місцезнаходження: вул. Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл., Чортківський р-н, 48501, код ЄДРПОУ 03195613).

Головуючий суддяМірінович У.А.