Ухвала

від 11.11.2024 по справі 520/28938/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

11 листопада 2024 року справа № 520/28938/24 Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК ХЕМЗ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК ХЕМЗ» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило :

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.11.2022 р. за №2385/20-40-18-04-25 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового зобов`язання;

- зобов`язати ГУ ДПС в Харківській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК ХЕМЗ» (код ЄДРПОУ 43402108) від 27.09.2022 року про неможливість виконання платниками податків юридичними особами податкових обов`язків.

Ухвалою суду від 25.10.2024р. позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, а також докази сплати судового збору.

07.11.2024р. представником позивача - адвокатом Тімоновим А.І. до суду надано платіжне доручення про сплату судового збору, а також заяву на виконання ухвали суду про поновлення строку звернення до суду.

В обгрунтування поданої заяви адвокат посилався на обставини уведення в Україні воєнного стану та вказував, що позивач здійснює свою діяльність у м Харкові за адресою: пр. Героїв Харкова, буд. 199. Фактичний доступ на територію офісу позивача в м. Харкові було здебільшого обмежено протягом майже усього 2022, 2023 та 2024 року, у зв`язку з великою кількістю повітряних тривог та загрозою ракетних атак. Це щоденна терористична агресія, яка заважає нормальній роботі підприємства. Тим паче, ТОВ «ЕК ХЕМЗ» не має приміщення, що слугувало б як укриття та надало можливість працювати у безпечних умовах.

Крім того, адвокат вважав загальновідомим факт постійних проблем з електропостачанням та опаленням протягом осінньо-зимового періоду 2022 року, що також унеможливлювало нормальну роботу підприємства. Такий хаотичний стан призвів до перебоїв у роботі підприємства та втрати частини інформації та документів. А з травня 2024 року позивачем було прийнято на роботу нового бухгалтера, який у серпні 2024 року провів інвентаризацію в документації підприємства та виявив відсутність рішення про щодо неможливості належного виконання позивачем податкових обов`язків.

Зазначені обставини позивач вважав поважними та такими, що свідчать про пропущення позивачем строку звернення до суду з поважних та таких, що не залежали від його волі причин.

Також заявник посилався на те, що 13.08.2024 р. позивач звернувся до відповідача з листом-запитом про надання інформації з приводу розгляду заяви ТОВ «ЕК ХЕМЗ» від 27.09.2022 р. за № 01/07 про неможливість виконання податкових обов`язків та 22.08.2024 р. отримав відповідь, з якої йому стало відомо про прийняття рішення від 09.11.2022 р. за №2385/20-40-18- 04-25 щодо можливості своєчасного виконання ТОВ «ЕК ХЕМЗ» .

Відтак, слід дійти висновку, що заявник вказував про те, що до серпня 2024 року не знав та не міг знати про оскаржуване рішення.

Дослідивши вказану заяву, суд вважає її необгрунтованою з огляду на таке.

Суд зауважує, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено процесуальні строки, у межах яких позивач реалізовує своє право на звернення до суду.

Встановлення законом таких процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Водночас норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі №420/3129/20 зазначив, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 та від 31.05.2023р. у справі № 160/9356/22, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу, зокрема позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Визначаючи зміст поняття поважні причини, колегія суддів бере до уваги й висновки щодо застосування норм права, викладені у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04, де зазначено, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Ілхан проти Туреччини ((В.П.), №22277/93, 27.06.2000, параграф 59) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 16.12.2020р. у справі №520/109/20, від 17.03.2021р. у справі № 199/3323/19, від 25.06.2024р. у справі № 638/1723/16-а та ін.

Так, питання поновлення процесуального строку є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у вищевказаній постанові від 24.07.2023р. у справі №200/3692/21.

Право на подання позову гарантується, однак його реалізація повинна відбуватись з дотриманням встановлених процесуальним законом вимог.

Це право повинно реалізовуватись без зайвих зволікань, а строк оскарження може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюються існуванням об`єктивних обставин, підтверджених доказами. Поновлюючи строк, суд повинен навести належні мотиви, які б вказували на наявність достатніх підстав для такого висновку та засвідчували, що поновлення строку не порушує принципів верховенства права та одних з його основних елементів: правової визначеності; остаточності рішень суду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду неодноразово вказував на те, що процесуальний строк може бути поновлено лише за наявності поважних причин, які обумовлюються існуванням об`єктивних обставин, підтверджених доказами, і вказані причини мають бути належним чином досліджені та обґрунтовані у відповідному судовому рішенні.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Зазначені висновки щодо питання поновлення пропущеного процесуального строку сформовано Верховним Судом у постанові від 31.05.2023 р. у справі №160/9356/22.

Суд звертає увагу й на практику Європейського суду з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.06.2006р. у справі Каменівська проти України (заява №18941/04), у якій наголошено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guйrin v. France, рішення від 29.07.1998, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3255, п. 45).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

У даній справі спір стосується оскарження рішення контролюючого органу, прийнятого 09.11.2022р.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України " №225 від 29.07.2022р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 р. за № 967/38303) рішення контролюючого органу може бути оскаржено відповідно до Кодексу в адміністративному чи судовому порядку.

Суд виходить з того, що згаданий вище Порядок №225 від 29.07.2022р. не містить окремого зазначення про строк оскарження. Застосовуючи висновки Верховного Суду, які стосувались оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, а також тих, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, що висловлені, зокрема, в постановах від 12.08.2021р. по справі № 240/2395/21, від 27.01.2022р. по справі №160/11673/20 та інших, суд виходить з того, що строк оскарження рішення, про яке йдеться у цій справі становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Представник позивача стверджує, що позивач дізнався про оскаржуване рішення з відповіді ГУ ДПС у Харківській області, отриманої в серпні 2024 року, проте суд з цими доводами не погоджується.

При цьому суд зазначає, що адвокат Тімонов А.І. в інтересах ТОВ "ЕК ХЕМЗ" 25.09.2024р. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою в межах справи № 520/26910/24, у якій було викладено аналогічні позовні вимоги, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.11.2022 року за №2385/20-40-18-04-25 щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового зобов`язання; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК ХЕМЗ» (код ЄДРПОУ 43402108) від 27.09.2022 року про неможливість виконання покладених на нього податкових обов`язків.

Ухвалами суду від 30.09.2024р. та 14.10.2024р. у справі № 520/26910/24 позовну заяву ТОВ "ЕК ХЕМЗ" було залишено без руху та, відповідно, повернуто позивачеві з підстав неусунення недоліків позовної заяви (ненадання заяви про поновлення строку звернення до суду). При цьому судом було встановлено, що оспорюване рішення відповідачем направлялось позивачу 10.11.2022р. на електронний кабінет платника податків та повторно дублікат відповідного рішення 06.09.2023р.

Відповідно до приписів ст. 78 КАС України, суд бере до уваги висновку суду при вирішенні процесуального питання у цій справі.

Стосовно отримання позивачем листа у серпні 2024 року, слід зауважити, що той факт, що на запит позивач отримав відповідь 22.08.2024 р. не змінює часу, з якого позивач повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Відповідно до розділу ІІІ Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України " №225 від 29.07.2022р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 р. за № 967/38303) заява платника податків у довільній формі та відповідні документи (копії документів) розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання, з можливістю продовження терміну розгляду з урахуванням строку, передбаченого для направлення попереднього рішення.

Так, позивач мав усвідомлювати, що його заява від 27.09.2022р. про неможливість виконання податкових зобов`язань мала бути розглянута у зазначений строк, однак протягом двох років не виявляв належну зацікавленість щодо захисту своїх прав та не бажав дізнатися про наслідки розгляду заяви у розумний строк.

Таким чином, беручи до уваги дати повідомлення позивача про прийняте оскаржуване рішення 10.11.2022р. та 06.09.2023р., а також застосовуючи категорію, визначену Верховним Судом, зокрема, в постанові від 27.01.2022р. по справі №160/11673/20 та низці інших, за якою особа повинна була дізнатися про порушення свого права, слід дійти висновку, що позивач, виявляючи байдужість до своїх прав та демонструючи пасивну поведінку, не дотримав строк звернення до суду, оскільки повинен був дізнатися про існування оскаржуваного рішення, яке було ухвалено за його заявою у розумні строки.

Стосовно посилань на запровадженням воєнного стану в Україні, то це питання було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023р. у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023р. у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022р. у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022р. у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022р. у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зазначив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Вищенаведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22.

Доводи про простій в роботі ТОВ "ЕК ХЕМЗ" належними доказами не підтверджено. Крім того, вони спростовуються у самій заяві про поновлення строку звернення до суду, в якій заявник зазначає, що позивач, як приватна компанія, навіть під час найгарячішої фази війни у нашому регіоні все ж зобов`язаний був виконувати свої зобов`язання перед контрагентами, не зважаючи на небезпеку, продовжувати працювати, забезпечувати людей робочими місцями та заробітною платою.

Відтак, слід вважати, що фактично "хаотичний стан" роботи ТОВ "ЕК ХЕМЗ" спричинено не оголошенням у місті Харкові повітряної тривоги 3840 раз у період з 01.10.2022р. по 01.09.2024р., як про це зазначено у поданій до суду заяві, а неналежною організацією роботи цього підприємства, тобто цілком суб`єктивним фактором.

Посилання заявника на те, що в цьому випадку державні органи та, зокрема, ГУ ДПС України в Харківській області перебувають у "вигіднішому" становищі не стосуються обставин, які могли завадити позивачу звернутися до суду. Тим не менш, надаючи їм оцінку, суд вказує, що загальновідомим є факт, що Наказом ДПС України від 14.04.2022 р. № 184 "Про припинення простою в роботі деяких територіальних органів ДПС" припинено простій у роботі Головного управління ДПС у Харківській області з 15.04.2022р. Саме цьому відповідачем і було прийнято оскаржуване в даній справі рішення, яке датовано 09.11.2022р.

Що стосується посилання на те, що прийнята на роботу в травні 2024 року бухгалтер ТОВ "ЕК ХЕМЗ" виявила відсутність оскаржуваного рішення, то ця обставина не є непереборною та цілком залежить від організації роботи підприємства.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач не обґрунтував наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом, жодних фактичних даних та аргументів на підтвердження обставин, які об`єктивно перешкоджали поданню позовної заяви у строк, передбачений процесуальним законом, позивачем не надано.

Отже, процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. Позивач не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку звернення до суду з позовом через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску такого строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, суд вважає за можливе позовну заяву повернути позивачу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК ХЕМЗ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві .

Роз`яснити позивачу, відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, що повернення позовної заяви не позбавляє її права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

СуддяД.В. Григоров