Рішення

від 08.11.2024 по справі 520/25240/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року № 520/25240/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді ЗаічкоО.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-визнати рішення командира військової частини НОМЕР_4 №08/28850/24-Вн від 08.08.2024р., щодо відмови в задоволені рапорту на звільнення на підставі п.3ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" протиправним, скасувати рішення командира військової частини про відмову в звільненні з військовій служби на вищезазначених підставах;

-зобовязати командування військової частини НОМЕР_4 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо звільнення з військової служби на підставі п.3ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що військовою частиною НОМЕР_4 , де він проходить службу за контрактом, йому відмовлено у звільненні на підставі п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".Вважаючи дії відповідача протиправними звернувся до суду.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.

Відповідач відзив на позов до суду не наддав. Відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов, передбачені ч. 6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) , зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 , проходить службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 , НОМЕР_5 прикордонного загону.

21.07.2024року до командування військової частини НОМЕР_4 подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами, на підставі п.3ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є інвалідом 2 групи, відповідно до висновку ЛКК №3106 від 11.12.20223рокку потребує постійного стороннього догляду.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_6 вбачається , що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано 02 грудня 2023року, актовий запис №40.

Довідкою Прудянського старостинського округу Дергачівської міської ради встановлено, що ОСОБА_2 ,1966року народження, зареєстрована АДРЕСА_1 , за данною адресою проживає сама.

Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ №318105 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата огляду 10.04.2024року, повторно, встановлено другу групу інвалідності з 01.10.2024року, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлено безстроково. Висновок про умови та характер праці протипоказана важка фізична праця робота на висоті, біля вогню, води механізмів що рухаються. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності «Д» нагляд невропатолога, вертебролога, психіатра. Підстава огляд МСЕК №396. Дата 10.04.2024року.

З наявної в матеріалах справи відомості начальника третього відділу прикордонної служби типС прикордонної комендатури швидкого реагування, з якою ОСОБА_1 ознайомлений під підпис, вбачається, що рапорт Мас С.І залишений без реалізації, надані документи не підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, а саме довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії не містить рекомендації щодо необхідності постійного догляду Водночас зауважено, що відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 , звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою староше 18 років, повинно підтверджуватися лише відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії, а не висновком лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Та недостатньо документів, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідності.

Позивач вважає, що він набув підстав для такого звільнення, оскільки надав до військовій частини всі необхідні документи, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-XII (надалі по тексту також - Закон № 2232-XII).

У ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Згідно із ч. 6 ст. 2 цього Закону № 2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).

У абз. 4 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за № 3543-XII (надалі по тексту - Закон № 3543-XII) визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано ст. 26 Закону №2232-XII.

У пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Згідно ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 за № 548-XIV (надалі по тексту - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Так, за нормами ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за № 40 (надалі по тексту - Інструкція № 40), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з пп. 2 п. 225 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008 (надалі по тексту - Положення № 1153/2008) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених ч. 3, п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 5 та п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

У п. 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За змістом абз. 4 п. 241 Положення № 1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

З огляду на таку складову підстави для звільнення військовослужбовця, передбачену абз. 12 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме "необхідність здійснювати постійний догляд", суд насамперед вважає за необхідне дослідити питання щодо того, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду.

Визначення терміну "медичний висновок" наведено у п. 3 "Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я" від 18.09.2020 за № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У п. 3 "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 за № 705, термін "медичний висновок" вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У п. 3 "Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за № 337, термін "медичний висновок" визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я. Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (надалі по тексту також - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено "Положенням про медико-соціальну експертизу", затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за № 1317 (надалі по тексту - Положення № 1317).

Відповідно до п.п. 19, 24 Положення № 1317, комісія (надалі по тексту - МСЕК, медико-соціальна експертна комісія) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Відповідно до п. 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві", висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Згідно з п. 4 Положення № 1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами пп. 1 п. 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У п.п. 26, 27 Положення № 1317, вказано, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування.

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Водночас, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

В той же час, відповідно до "Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 за № 189 (надалі по тексту - Порядок № 189), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються лікарсько-консультативні комісії закладу охорони здоров`я (надалі по тексту - ЛКК) (п. 1 розд. III).

За приписами п. 3 розд. ІІІ Порядку № 189, до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

У п. 4 розд. ІV Порядку № 189 передбачено видачу ЛКК наступних документів, котрі засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 за № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено "Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 3, 4 коментованої Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації за №027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 за №110.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 за № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" затверджено "Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі". Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о "Медична карта амбулаторного хворого №__", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 за №110.

Також повноваження ЛКК визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 за № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 за № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (п. 8).

Роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України та Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

Міністерство охорони здоров`я України на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 18.09.2023 № 29096/1/1-23 до звернення народного депутата України від 10.09.2023 № 192-23/264 розглянуло звернення громадської організації «Правова Черкащина» стосовно порушення прав військовослужбовців Збройних Сил України в частині звільнення з лав ЗСУ у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за хворими близькими родичами і повідомляє про форми висновків про потребу особи в постійному сторонньому догляді.

Потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії. Медико-соціальні експертні комісії вказують про потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю I А,Б групи у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 № 577).

Усім решта потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії, що підтверджують відповідними висновками:

Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о);

Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/о), затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 № 407);

Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, за формою затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667, Т., а.с. 75.

У листі Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №3173-2-24-42.2.2 від 21.03.2024 до начальника Генерального штабу Збройних Сил України зазначено, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) надходять звернення військовослужбовців щодо порушення командуванням військових частин їх прав на звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворими родичами, в тому числі особами з Інвалідністю,

Слід зауважити, що під час розгляду рапортів (звернень) військовослужбовців з порушених питань військовим командуванням військових частин та органів військового управління не враховується таке.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК) або лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я; необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю її групи або за особою, яка за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд,

У зв`язку із численними зверненнями громадян щодо форм висновків про потребу особи в постійному сторонньому догляді, за ініціативи в тому числі Уповноваженого, Прем`єр-міністром України резолюцією від 18.09.2023 № 29096/1/1-23 було доручено Міністерству охорони здоров`я України падати роз`яснення про оформлення форм висновків про потребу особи в постійному сторонньому догляді.

Міністерством охорони здоров`я України листом до Міністерства оборони України було доведено роз`яснення про форми документів, які підтверджують потребу у постійному сторонньому догляді, яке в подальшому за резолюцією заступника Міністра оборони України від 23.11.2023 № 162/уд для врахування в роботі доведено до структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та інших органів військового управління.

Так, у зазначеному листі повідомляється, що потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають МСЕК та ЛКК, МСЕК вказують про потребу в сторонньому догляді особам з Інвалідністю 1 А,Б групи у Довідці до акта огляду МСЕК (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 № 577),

Усім решта потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та ЛКК, що підтверджують відповідними висновками;

Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о);

Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/о), затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 № 407, Т.1, а.с.77.

Судом встановлено, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ №318105 з якої встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата огляду 10.04.2024року,повторно, встановлено другу групу інвалідності з 01.10.2024року, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлено безстроково.Висновок про умови та характер праці протипоказана важка фізична праця робота на висоті, біля вогню, води механізмів що рухаються.Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності «Д» нагляд невропатолога, вертебролога, психіатра. Підстава огляд МСЕК №396. Дата 10.04.2024року.

Позивач 21.07.2024, не бажаючи продовжувати військову службу, звернувся з рапортом із додатками до війсвькової частини НОМЕР_4 , у якому просив звільнити його на підставі абз.5, пп. "г" п. 3,ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний нагляд за одним із своїх батьків, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

На звернення позивача з рапортом, військовою частиною НОМЕР_4 надано відомості начальника третього відділу прикордонної служби типС прикордонної комендатури швидкого реагування, з якою ОСОБА_1 ознайомлений під підпис, вбачається, що рапорт ОСОБА_4 залишений без реалізації, надані документи не підтверджують наявність підстав для звільнення з військової служби, а саме довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії не містить рекомендації щодо необхідності постійного догляду. Водночас зауважено, що відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 , звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою староше 18 років, повинно підтверджуватися лише відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії, а не висновком лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Та недостатньо документів, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідності.

Враховуючи вищезазначені нормативні джерела, та наявні в матеріалах справи документів, суд зазначає, що потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії.

Медико-соціальні експертні комісії вказують про потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю I А,Б групи у Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 No 577).

Решті потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії, що підтверджують відповідними висновками:

- висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о);

- висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-2/о), затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 № 407);

- висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, за формою затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667 (роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України на виконання доручення Прем`єр-міністра України до звернення народного депутата України.

Судом встановлено, що згідно з медичною документацією мати позивача є інвалідом ІІ групи, отже належним доказам наявності підстави звільнення позивача за пп. "г" п. 3 ч.5 ст. 26 Закону № 2232-XII має бути один із вищевказаних висновків, зокрема форма 080-4/о, що підтверджує наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Оскільки дві інші форми (форма 080-2/о та форма, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667) підтверджують когнітивні порушення та психіатричний розлад, які не були встановлені у ОСОБА_2 ..

Позивач же надав відповідачу на підтвердження підстави звільнення довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ №318105. Однак, вказаний документ не є документом, про який зазначає Міністерство охорони здоров`я у вищезазначеному роз`ясненні.

А тому суд вважає, що підстава для звільнення з військової служби, не підтверджена визначеними засобами доказування, при цьому така підстава в даному випадку не може підтверджуватися іншими засобами доказування (тими документами, які позивач надав).

Водночас медична документація, надана позивачем відповідачу, свідчить про можливість ОСОБА_2 працювати, хоч і з певними обмеженнями. Отже мати позивача не є особою, що не здатна до самообслуговування, та внаслідок чого потребує догляду.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 (справа №120/1909/23) визначає, що "постійний догляд" - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

У ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Достовірними відповідно до ст. 75 КАС України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено у ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позивач не надав ані відповідачу, ані суду достовірних, достатніх доказів наявності підстав для звільнення з військової служби, згідно з поданим рапортом, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 08 листопада 2024 року.

Суддя Заічко О.В.