Рішення

від 08.11.2024 по справі 560/12865/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/12865/24

РІШЕННЯ

іменем України

08 листопада 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним, скасування наказу та визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 16.05.2024 №517-ОС в частині внесення змін: до пункту наказу ректора Національної академії від 06.09.2023 №934-ОС "Про особовий склад" щодо продовження військової служби за новим контрактом та викласти в наступній редакції: "Продовжити дію контракту понад встановлені строки: підполковнику юстиції ОСОБА_1 (П-003529), старшому викладачу кафедри теорії права та кримінально-процесуальної діяльності факультету правоохоронної діяльності, з 10 листопада 2023 року на період дії воєнного стану". Підстава: указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022".

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо прийняття рішення (наказу) про звільнення підполковника юстиції ОСОБА_1 (П-003529) з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, на підставі якого було видано наказ ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.09.2023 року № 934-ОС, і який набрав чинність з 10.11.2023 та її небажанням продовжувати військову службу на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" згідно поданого рапорту від 19.07.2024 №03.1.6.1/19601/24-Вн та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення (наказ), яким звільнити підполковника юстиції ОСОБА_1 (П-003529) з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, на підставі якого було видано наказ ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.09.2023 № 934-ОС, і який набрав чинність з 10.11.2023 та її небажанням продовжувати військову службу на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" згідно поданого рапорту від 19.07.2024 №03.1.6.1/19601/24-Вн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що для звільнення з військової служби будь-якого військовослужбовця, який проходить службу за контрактом, укладеним під час дії воєнного стану та не висловив бажання продовжувати військову службу (як прийнятого на військову службу за контрактом, так і військовослужбовця, якому продовжено військову службу за новим контрактом) за п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, необхідна наявність виключно трьох обставин: 1) укладання контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Вказує, 06.09.2023 уклала контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу на строк його дії до 09.11.2024, однак враховуючи, що позивач не висловила бажання продовжувати надалі військову службу (про що подала рапорт від 18.07.2024), тому вважає, що відповідач зобов`язаний прийняти рішення (наказ) про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а спірний наказ в оскаржуваній частині підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач зазначає про те, відповідно до поданого ОСОБА_1 рапорту від 01.08.2023, згідно з наказом ректора Національної академії від 06.09.2023 №934-ОС та контрактом про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу, ОСОБА_1 було продовжено військову службу строком на 1 (один) рік з 10 листопада 2023 року.

Однак, при цьому мало місце недотримання приписів пункту 2 частини 9 статті 23 Закону №2232-ХІІ, згідно з якими, контракт продовжується понад встановлені строки на період проведення мобілізації, на період дії воєнного стану.

Для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом строк якого закінчився, під час проведення мобілізації, а також дії воєнного стану продовження військової служби за новими контрактами на строки, визначені частиною 4 статті 23 цього Закону, тобто, у випадку з ОСОБА_1 - на строк 1 рік, не передбачено.

У зв`язку із вищезазначеним, з метою приведення у відповідність з вищевказаними нормами законодавства наказу ректора Національної академії від 06.09.2023 № 934-ОС про продовження військової служби на посадах офіцерського складу ОСОБА_1 , наказом ректора Національної академії від 16.05.2024 № 517-ОС було внесено відповідні зміни до наказу від 06.09.2023 № 934-ОС, згідно з якими дію укладеного ОСОБА_1 контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу від 01.09.2022 було продовжено понад встановлені строки - з 10 листопада 2023 року на період дії воєнного стану.

Таким чином, оскаржуваний наказ ректора Національної академії від 16.05.2024 №517-ОС повністю відповідає вищезазначеним нормам законодавства і тому є законним та правомірним.

Позивач подала відповідь на відзив на позовну заяву, де вказує, що прийняття наказу щодо продовження дії контракту понад встановлений термін (на період дії воєнного стану) є протиправними, оскільки, подаючи рапорт відповідачу про звільнення вона реалізувала своє право на звільнення у зв`язку із закінченням строку служби (контракту).

Відповідач скористався правом на подачу заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де вказує про безпідставність позовних вимог. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Позивач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на посаді старшого викладача кафедри теорії права та кримінально-процесуальної діяльності факультету правоохоронної діяльності у військовому званні "підполковник юстиції".

06.09.2023 між ректором ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу, на підставі якого видано наказ по особовому складу від 06.09.2023 № 934-ОС.

Відповідно до п. 3 контракту визначено, що цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків установлених законодавством за погодженням сторін на один рік з 10 листопада 2023 року по 09 листопада 2024 року.

18.07.2024 позивачем у порядку підпорядкування подано рапорт про звільнення з військової служби за п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, та небажанням продовжувати військову службу.

За результатами розгляду рапорту позивача від 19.07.2024 відповідач надав відповідь від 26.07.2024, у якій зазначив, що відсутні правові підстави звільнення позивача з військової служби за п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.

Зазначено, що наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 16.05.2024 №517-ОС внесено зміни до пункту наказу ректора від 06.09.2023 №934-ОС щодо продовження позивачу військової служби та дії контракту понад встановлені строки з 10 листопада 2023 року на період дії воєнного стану.

Вважаючи відмову у звільненні з військової служби неправомірною, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На час розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби.

Відповідно до підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції станом на час подання позивачем рапорту про звільнення) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до абз.4 ч.8 ст.23 Закону №2232-ХІІ (у редакції станом на час видання оскаржуваного наказу 16.05.2024 №517-ОС) під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини 5 статті 26 цього Закону.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ виникає за наявності таких обставин: 1) укладання контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Як встановлено судом, 18.07.2024 позивачем у порядку підпорядкування подано рапорт про звільнення з військової служби за п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, на що одержала відмову з посиланням на те, що відповідачем прийнято спірний наказ від 16.05.2024 №517-ОС, яким внесено зміни до пункту наказу ректора Національної академії від 06.09.2023 №934-ОС "Про особовий склад" щодо продовження військової служби за новим контрактом та викладено в наступній редакції: "Продовжити дію контракту понад встановлені строки: підполковнику юстиції ОСОБА_1 (П-003529), старшому викладачу кафедри теорії права та кримінально-процесуальної діяльності факультету правоохоронної діяльності, з 10 листопада 2023 року на період дії воєнного стану".

Підставою прийняття оскаржуваного наказу вказано: указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022".

Надаючи оцінку спірному наказу, суд звертає увагу на те, що на час введення в дію воєнного стану 24.02.2022 позивач вже проходила військову службу за контрактом, укладеним у вересні 2019 року строком на три роки до 09 листопада 2022 року.

01 вересня 2022 року між ректором НАДПСУ та позивачем укладено контракт строком на один рік з 10 листопада 2022 року до 09 листопада 2023 року.

Отже, закінчення строку дії контракту, укладеного між ректором НАДПСУ та позивачем у 2019 році, мало місце 09 листопада 2022 року. Укладання нового контракту між ректором НАДПСУ та позивачем відбулось 01 вересня 2022 року, тобто під час дії воєнного стану, на які посилається відповідач у своїй відповіді, обґрунтовуючи своє рішення у 2024 році про продовження військової служби та дії контракту.

На час набрання чинності контракту від 2023 року - 10.11.2023 у позивача закінчились строки дії двох контрактів (контракт від 2019 року - 09.11.2022 року та контракт від 2022 року - 09.11.2023).

Відповідачем було прийнято рішення і застосовано положення ч. 4 ст.23 Закону №2232-ХІІ, відповідно до яких, в особливий період військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами, та уклав із позивачем два нові контракти.

Таким чином, посилання відповідача на те, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу є введений в Україні воєнний стан прямо суперечить попереднім діям відповідача, адже вказана обставина не була врахована при закінченні термінів дії попередніх контрактів, укладених із позивачем.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з п.4 контракту від 06.09.2023 зміни та доповнення до контракту вносяться тільки за згодою сторін у письмовій формі та не можуть суперечити законодавству.

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивачем надавалась така згода, будь - яких документів, які підтверджують вжиття відповідачем заходів узгодження з позивачем внесення змін та доповнень до контракту, а також досягнення між сторонами відповідної згоди, що засвідчується підписами сторін контракту, суду не надано.

Також, слід зазначити, що позивача не було ознайомлено з прийнятим рішенням ректора НАДПСУ та виданням 16.05.2024 наказу №517-ОС, яким було внесено зміни до пункту наказу ректора НАДПСУ від 06.09.2023 №934-ОС щодо продовження позивачу військової служби та дії контракту понад встановлені строки з 10 листопада 2023 на період дії воєнного стану, доказів спростування цього суду не надано.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що наказ ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 16.05.2024 №517-ОС в оскаржуваній частині є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та порушує права позивача, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відносно позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби, слід зазначити наступне.

Суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

А саме, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Вирішення питання про звільнення підполковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, на підставі якого було видано наказ ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.09.2023 № 934-ОС, і який набрав чинність з 10.11.2023 та її небажанням продовжувати військову службу на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" згідно поданого рапорту від 19.07.2024 №03.1.6.1/19601/24-Вн належить до компетенції керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), тож суд не вправі втручатися у їх компетенцію.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою захисту і відновлення порушеного права позивача та враховуючи ч.2 ст.9 КАС України, суд констатує про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.07.2024 №03.1.6.1/19601/24-Вн про звільнення з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням висновків суду.

За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ ректора ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 16.05.2024 №517-ОС в частині внесення змін: до пункту наказу ректора Національної академії від 06.09.2023 №934-ОС "Про особовий склад" щодо продовження військової служби за новим контрактом та викласти в наступній редакції: "Продовжити дію контракту понад встановлені строки: підполковнику юстиції ОСОБА_1 (П-003529), старшому викладачу кафедри теорії права та кримінально-процесуальної діяльності факультету правоохоронної діяльності, з 10 листопада 2023 року на період дії воєнного стану".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.07.2024 №03.1.6.1/19601/24-Вн про звільнення з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Я.В. Драновський