Рішення

від 08.11.2024 по справі 600/2208/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 р. м. Чернівці справа № 600/2208/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласної комунальної медичної установи "Центр медико-соціальної експертизи" про визнання протиправною та скасування довідки, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Довідку про невизнання інвалідом №65 від 22.03.2024 року, видану Обласною комунальною медичною установою "Центр медико-соціальної експертизи" у відношенні ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Обласну комунальну медичну установу "Центр медико-соціальної експертизи" здійснити повторний огляд у відношенні ОСОБА_1 , на предмет встановлення групи інвалідності та видати відповідну довідку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було направлено на проходження медико-соціальної експертної комісії для встановлення групи інвалідності, по завершенню якої було видано Довідку про невизнання інвалідом №65 від 22.03.2024 року. З указаною довідкою позивач не погоджується, оскільки вважає, що за фактичним станом здоров`я та встановленими діагнозами підлягає визнанню особою з інвалідністю. Крім того, вважає, що медико-соціальна експертиза була проведена з порушенням законодавства.

Так, позивач пояснив, що у 2014 році потрапив у ДТП, внаслідок якої отримав важке ушкодження ноги. Після отриманої травми лікувався, йому було проведено складну операцію, влаштовано металоконструкцію. У подальшому неодноразово отримував стаціонарне лікування, на постійній основі. У грудні 2023 року стан здоров`я погіршився, у зв`язку з чим звертався за медичною допомогою і був госпіталізований. Основний діагноз по травмі ноги: неправильно зрослий двохкісточковий перелом кісток лівої гомілки з металоконструкціями, супутній діагноз: вторинна післятравматична нейропатія лівого великогомілкового нерву з вираженим порушенням функції ходи. Також має інші вади здоров`я, що впливають на ступінь обмеження життєдіяльності, зокрема, ліпома правої половини тулуба. Указані обставини, на думку позивача, є підставою для встановлення групи інвалідності.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказував на те, що після видачі довідки МСЕК про невизнання особою з інвалідністю позивач звертався на інтернет-платформу МОЗ України. На зазначене звернення позивачу було повідомлено письмово про те, що наслідки побутової травми, перенесеної 10 років тому обмежують його життєдіяльність у легкому ступені, що не дає підстав для встановлення на даний час інвалідності. Враховуючи зазначене, первинна міжрайонна ортопедо-травматологічна МСЕК рішення не прийняла і передала його медико-експертну справу на консультацію до обласної комісії. При огляді, 20.03.2024 на обласній МСЕК діагноз первинної МСЕК підтверджено. Аналіз матеріалів медико-експертної справи показав, що обстеження позивача на ЛКК за фактичним місцем проживання проводилось в амбулаторних умовах, стаціонарного обстеження всіх органів і систем його організму не проводилось. Виходячи із зазначеного, позивачу була видана безкоштовна путівка на додаткове обстеження стану здоров`я у Вінницькому інституті експертизи, а матеріали його медико-експертної справи надіслані у зазначений заклад. Позивачу було роз`яснено, що за умови проходження додаткового обстеження в Інституті експертизи та надходження консультативного висновку із Інституту до обласної комісії, обласна МСЕК мала би підстави для оперативного повторного розгляду оскаржуваного рішення. 22.03.2024 позивач подав на адресу відповідача заяву про неможливість поїхати на додаткове обстеження в Інститут експертизи у зв`язку із сімейними обставинами.

При цьому, відповідач наголошує, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності позивача є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) від 02.01.2024 року, виданого КНП "ВБЛІЛ" Вижницької міської ради, ОСОБА_1 направлено до на медико-соціально-екпертну комісію, з підставою для направлення на МСЕК: наявність ознак інвалідності. Разом з направленням додана посильна документація для проведення медико-соціальної експертизи, а саме: план реабілітації, диспансеризації, заключення ЛКК №4328 від 26.12.2023, консультативний висновок спеціаліста від 26.12.2023, виписка із медичної карти стаціонарного хворого №6438 від 08.12.2023, довідка про взяття на облік ВПО.

Згідно акту огляду медико-соціальною експертною комісією №-/4 від 19.03.2024 міжрайонною ортопедо-травматологічною МСЕК позивачу групу інвалідності не встановлено.

Відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №1.124/1 від 20.03.2024 усіма членами комісії обласної МСЕК позивача особою з інвалідністю не визнано. Обласною комунальною медичною установою "Центр медико-соціальної експертизи" позивачу видано довідку про невизнання інвалідом №65 від 22.03.2024 (а.с.13).

З матеріалів справи вбачається, що Чернівецький обласний центр МСЕ направляв ОСОБА_1 по путівці в хірургічне відділення клініки Інституту експертизи на стаціонарне обстеження для вирішення питання про наявність ознак інвалідності 27.03.2024р.

Однак, згідно заяви позивача на ім`я голови обласної МСЕК останній у зв`язку із сімейними обставинами відмовився від додаткового обстеження в Інституті експертизи м.Вінниці.

Незгода позивача з висновком МСЕК та довідкою про невизнання його інвалідом, слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України" від 06.10.2005 №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону №2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Частиною восьмою статті 7 Закону № 2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 12 статті 7 Закону № 2961-IV).

Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317.

За змістом пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення про МСЕ).

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕ міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕ передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 20 Положення про МСЕ передбачено, що комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 за № 1295/20033 (далі - Інструкції № 561).

Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За змістом пункту 1.10 Інструкції №561 при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями встановлені Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (Порядком).

Як визначено пунктом 25 Порядку, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 26 Порядку особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Пунктом 27 Порядку врегульовано, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях від 30.07.2012 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816, затверджено форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях.

Зокрема, затверджено форми облікової документації: форму первинної облікової документації №157/о Акт огляду медико-соціальною експертною комісією та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації № 157-1/о Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією та інструкцію щодо її заповнення; форму первинної облікової документації №167/о Довідка про невизнання інвалідом та інструкцію щодо її заповнення.

Порядок заповнення форми первинної облікової документації Акт №_огляду медико-соціальною експертною комісією (форма №157/о) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о Акт №_огляду медико-соціальною експертною комісією, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 № 577, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1504/21816 (далі - Інструкція №577).

Згідно пункту 2 Інструкції №577 форма № 157/о призначена для запису основних медичних даних і соціальних факторів, необхідних для винесення експертного рішення та його обґрунтування. У формі № 157/о вказуються умови і характер праці, які рекомендуються інвалідам, та інші заходи, які сприятимуть відновленню їх працездатності.

Крім цього, пунктом 39 Інструкції № 577 визначено, що у пункті 34 зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.

На підставі аналізу вище наведених положень чинного законодавства можна дійти висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Отже, визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, відтак суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідача.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а та від 12.10.2021 у справі № 280/4820/19.

В ході судового розгляду справи суд встановив, що у період з 05.01.2024 по 22.03.2024 в Обласній МСЕК проведено медичний огляд позивача на предмет визнання останнього особою з інвалідністю.

За результатами огляду, Обласною комунальною медичною установою Центр медико-соціальної експертизи прийнято рішення, яке внесено до Акта №1.124/1 огляду МСЕК від 20.03.2024 та Довідки №65 від 22.03.2024 про невизнання особою з інвалідністю.

Дослідженням Акту огляду медико-соціальною експертною комісією встановлено, що позивачу інвалідність не встановлена. Направлення на МСЕК не обґрунтовано. Наслідки побутової травми 10 річної давності обмежують життєдіяльність у легкому ступені, що не дає підстав для встановлення інвалідності.

Дослідженням Довідки про невизнання інвалідом №65 від 22.03.2024, виданої Обласною комунальною медичною установою Центр медико-соціальної експертизи, встановлено, що в період з 05.01 по 22.03.2024 позивач оглядався в Обласній МСЕК і за результатами огляду його не визнано інвалідом.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд приходить до висновку, що саме ступінь обмеження життєдіяльності є загальним критерієм як при встановленні інвалідності, так і при визначенні ступеня стійкої втрати професійної працездатності. Рішення про інвалідність приймається МСЕК та ґрунтується, зокрема, на оцінці комплексу клініко-функціональних з урахуванням характеру захворювання та ступеню вираженості порушених функцій організму. Критеріями встановлення інвалідності є обмеження категорій життєдіяльності, в тому числі працездатності. Ступінь втрати професійної працездатності визначається МСЕК у відсотковому співвідношенні у залежності від вираження обмеження життєдіяльності. При цьому, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Зважаючи на наведений вище висновок про те, що у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, однак не вправі здійснювати власну оцінку правомірності прийняття певного висновку, суд зазначає, що в даному випадку не встановив порушення відповідачем процедури прийняття рішення. Позивач, стверджуючи у позові про те, що експертиза була проведена з порушенням законодавства не зазначив у чому саме полягають такі порушення, як і не наводить обґрунтувань з цього приводу.

Як зазначено відповідачем у відзиві аналіз матеріалів медико-експертної справи показав, що обстеження позивача на ЛКК за фактичним місцем проживання проводилось в амбулаторних умовах, стаціонарного обстеження всіх органів і систем його організму не проводилось. Виходячи із зазначеного позивачу була видана безкоштовна путівка на додаткове обстеження стану здоров`я у Вінницькому інституті експертизи, а матеріали його медико-експертної справи надіслані у зазначений заклад. Позивачу було роз`яснено, що за умови проходження додаткового обстеження в Інституті експертизи та надходження консультативного висновку із Інституту до обласної комісії, обласна МСЕК мала би підстави для оперативного повторного розгляду оскаржуваного рішення. При цьому рекомендації МСЕК Інституту експертизи, як правило, обов`язково враховуються. Водночас, рішення вмотивоване тим, що наявні у позивача захворювання є наслідком побутової травми 10-ти річної давності, що обмежують життєдіяльність у легкому обсязі та не дають підстав для встановлення інвалідності.

За приписами п.23-24 Положення про МСЕК у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

З аналізу наведених норм видно, що чинним законодавством визначено можливість проведення переогляду особи медико-соціальною комісією вищого рівня та прийняття нею остаточного рішення, тобто можливість оскарження рішення, яке внесено до Акта №1.124/1 огляду МСЕК від 20.03.2024 та Довідки №65 від 22.03.2024 про невизнання позивача особою з інвалідністю до МОЗ.

Поряд з цим, позивач не скористався своїм правом оскарження спірного рішення до Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України. Доказів на спростування вказаної обставинами учасниками справи не надано. Крім того, позивач у заяві повідомив відповідача про неможливість поїхати на додаткове обстеження в Інститут експертизи у зв`язку із сімейними обставинами.

Суд зауважує, що позивач в обґрунтування позовних вимог у позовній заяві наголошує, що він не погоджується із висновком та Довідкою, оскільки впевнений, що наявні захворювання встановлені діагнозами та медичною документацією є підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності. При цьому, зважаючи на те, що суд не вправі надавати оцінку підставності висновку МСЕК поза межами дотримання процедури прийняття, суд не вбачає підстав для проведення судово-медичної експертизи в рамках розгляду даної справи.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не оскаржувалася процедура прийняття оскарженого рішення у формі довідки МСЕК, а незгода з висновком експертизи пов`язана з визначенням міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності позивача, що є дискреційним повноваженнями обласної МСЕК.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи по суті, позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

У зв`язку із відсутністю доказів понесення відповідачем витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, зважаючи на те, що у позові відмовлено, немає підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Обласна комунальна медична установа "Центр медико-соціальної експертизи" (вул. Руська, 7, м. Чернівці, 58008; код ЄДРПОУ 21431833)

Суддя В.О. Кушнір