Ухвала

від 11.11.2024 по справі 600/5150/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченіадміністративного позову

11 листопада 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/5150/24-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ ОІЛ» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області до подання позовної заяви.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ ОІЛ» подало до суду заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить:

зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06.11.2024 №1075-рл (внутрішній номер 154357) в частині анулювання ліцензії №24030314202100003 на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії з 12.02.2021 по 12.02.2026, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ ОІЛ» за адресою місця торгівлі Чернівецька область, Чернівецький район, с. Коровія, вул. Головна, буд. 81, АЗС з магазином до набрання законної сили судового рішення у адміністративній справі;

заборонити Державній податковій службі України (код ЄДРПОУ 43005393, юридична адреса: Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053) та її структурним підрозділам (Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області) вчиняти дії по внесенню до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформації щодо анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ ОІЛ» ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 24030314202100003 (термін дії з 12.02.2021 по 12.02.2026);

та/або зобов`язати поновити товариству з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ ОІЛ» у Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах запис про дію (чинність) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 24030314202100003 від 26.09.2023 (термін дії з 12.02.2021 по 12.02.2026) до набрання законної сили судового рішення у справі про оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06.11.2024 № 1075-рп (внутрішній номер 154357).

В обґрунтування вказаної заяви заявник вказує, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії, оскільки основним видом діяльності є роздрібна торгівля пальним. Анулювання ліцензії, призводить до зупинення господарської діяльності підприємства позивача, що тягне за собою такі наслідки як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності та, як наслідок, неможливість виконання обов`язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів, неможливість виконання договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами поставок пального. А неможливість здійснення господарської діяльності матиме також негативний вплив на права та інтереси штатних працівників підприємства у кількості 17 осіб, оскільки у разі не отримання прибутку від здійснення господарської діяльності заявник не матиме можливості виконання своїх зобов`язань щодо виплати працівникам заробітної плати та буде вимушений скорочувати штат підприємства

Зазначає, що оскільки правомірність винесеного розпорядження про анулювання ліцензії щодо позивача підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом

Враховуючи положення п. 10 ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Частинами 1, 4 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Необхідно зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність та адекватність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Інститут забезпечення адміністративного позову в один з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неминуче виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співрозмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову предмету позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутня можливість у витребуванні додаткових доказів в порядку ст. ст. 70 - 77 КАС України, які б змогли надати суду можливість забезпечити позов.

Таким чином, в справах, у яких заявлені клопотання про забезпечення позову, обов`язок доказування покладається на заявника.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник просить зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 06.11.2024 №1075-рл (внутрішній номер 154357) в частині анулювання ліцензії №24030314202100003 на право роздрібної торгівлі пальним терміном дії з 12.02.2021 по 12.02.2026, до набрання судовим рішенням законної сили в даній справі, суд зазначає наступне.

Суд вважає, що заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Як вже зазначалось вище, заявник повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Проте, заявник не навів жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, що невжиття заходів у вигляді зупинення розпорядження про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, складність вчинення цих дій, як і не встановлено, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Суд зауважує, що посилання заявника на те, що анулювання ліцензій призведе до припинення діяльності товариства, і можливо до розриву господарських відносин, неможливість виконання обов`язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів, неможливість виконання договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами поставок пального, ґрунтуються на припущеннях, та не можуть відповідати розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову.

Судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам платника спірним розпорядженням.

Суд зауважує, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявником у цій заяві жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали додані до заяви справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності товариства, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено, чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату: щодо кваліфікації таких працівників, вивільнення яких призведе до неможливості чи ускладнення відновлення діяльності, як стверджує заявник; щодо наявності зобов`язань перед третіми особами за договорами поставки, виконання яких буде неможливим; щодо обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо. Тобто, позивач у межах цієї справи навів лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.

На переконання суду, посилання заявника, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного розпорядження суб`єктів владних повноважень зумовить настання негативних та незворотних наслідків для господарської діяльності позивача, не підтверджені будь-якими доказами. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Щодо доводів заявника відносно того, що анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним призводить до повної зупинки господарської діяльності слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що за результатами розгляду заяви про забезпечення позову встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження існування загрози або імовірності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому, суд також не знаходить підстав для задоволення вимог заяви про забезпечення позову в частині заборони Державній податковій службі України та її структурним підрозділам (Головному управлінню ДПС у Чернівецькій області) вчиняти дії по внесенню до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформації щодо анулювання заявника, з пістав того, що заявник не обґрунтував, та не надав доказів загрози завдання йому шкоди.

Стосовно зобов`язання поновити товариству з обмеженою відповідальністю «МАГНАТ ОІЛ» у Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах запис про дію (чинність) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, суд ставиться критично, оскільки у випадку задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині, судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично можуть бути рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 та постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 420/4037/20.

Більше того, суд звертає увагу, що положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України не встановлено такий вид забезпечення позову як зобов`язання відповідача вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 293, 294, 295, 297 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.К. Левицький