Рішення

від 08.11.2024 по справі 620/7402/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року Чернігів Справа № 620/7402/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Сіхе Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Сіхе Україна", в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробний Комбінат «Сіхе Україна» в дохід Державного бюджету України 352 841,42 грн адміністративно-господарських санкцій та 12 984,42 грн пені.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників підприємства за 2022 рік склала 127 осіб, оскільки слід виключити мобілізованих працівників, працівників, з якими призупинено трудовий договір відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану, та працівників, які відсутні на роботі без інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. Тому товариству достатньо було працевлаштувати 5 осіб з інвалідністю для виконання нормативу. Зазначив, що з огляду на це, фонд оплати праці штатних працівників за 2022 рік менше, ніж зазначений позивачем. Відповідні коригування внесені в статистичну звітність за 2022 рік та 23.06.2023 надіслано лист позивачу з проханням внести зміни до звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю Ф.10-ПОІ (річна) за 2022 рік. Крім того, зауважив, що підприємство створило робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та сприяло працевлаштуванню таких осіб, як через службу зайнятості, так і самостійно, тобто вжило всіх заходів для недопущення порушення. Просив врахувати, що у будь-якому разі сума адміністративно-господарських санкцій менше, ніж вказана в розрахунку позивача.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій не погодився з наведеними у відзиві аргументами відповідача. Зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників обчислюється відповідно до Інструкції із статистики кількості працівників, що затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 №286, відповідно до якої, всі категорії працівників, яких відповідач помилково виключив із середньооблікової кількості штатних працівників мають бути враховані. Розрахунки сум адміністративно-господарських санкцій здійснюються на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, усі звіти самостійно надавались відповідачем до контролюючого органу, позивач не мав підстав для сумнівів в об`єктивності вказаних даних. Також позивач посилається на положення пункту 3.2 Інструкції із статистики кількості працівників, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 (далі - Інструкція №268) та листи Мінсоцполітики від 26.03.2007 №1/6-172, від 27.01.2009 №1/6-30/06, якими встановлено, що норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю вважатимуться виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року та більше згідно з табельним обліком. Тож адміністративно-господарські санкції нараховані правомірно та є обґрунтованими.

Відповідач надав суду додаткові пояснення, в яких повідомив, що на підприємстві з 2021 року працює особа з інвалідністю, про що стало відомо лише 05.07.2023, тому змінюється розрахунок сум коштів адміністративно-господарських санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Сіхе Україна" є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Згідно вимог чинного законодавства України несе обов`язок по обов`язковому працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 №14-1 і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10.03.2023 №17, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №456/39512, позивачем у формі електронного документа через електронний кабінет ТОВ «Деревообробний комбінат «Сіхе України» на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023 направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік (а.с. 4).

За надісланим відповідачу розрахунком, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 200 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ТОВ «Деревообробний комбінат «Сіхе Україна» повинна складати 8 осіб.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 2 особи, що є менше, ніж встановлено нормативом.

Таким чином, з розрахунку вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за 6 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2022 році відповідач до 15.04.2023 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 352 841,42 грн. А у зв`язку з несплатою вказаної суми позивачем нарахована пеня в сумі 12984,42 грн (а.с. 6)

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон).

Статтею 17 Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частин 2 та 5 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Частиною 1 статті 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону №875-ХІІ Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення особи з інвалідністю до підприємства або звернення особи з інвалідністю до державної служби зайнятості (з подальшим її направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Суд вважає, що стаття 18 Закону №875-ХІІ не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Водночас частиною 3 статті 18 вказаного Закону чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі №819/639/17.

Разом з тим, відповідно до частин 1 та 2 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію, зокрема, про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», втратив чинність на підставі наказу Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання».

Вказаними Порядками встановлена єдина форма, призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання.

Форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Форма №3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним(нею) особи).

Актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця (Розділ І Порядку №827-22).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Таким чином, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

Отже, якщо роботодавець подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у визначений строк, то вважається, що він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров`я особи для роботи на відповідній посаді, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 28.04.2020 у справі №824/643/18-а, від 21.05.2020 у справі №520/3919/19, від 17.09.2020 у справі №160/4443/19, від 11.08.2021 у справі №260/557/19, від 22.06.2022 у справі №826/11977/18.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком або збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного Суду України, яка відображена у постанові від 16.06.2020 по справі №813/3047/18.

З огляду на матеріали справи ТОВ «Деревообробний комбінат «Сіхе Україна» 09.09.2022 до територіального центру зайнятості подало звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою для інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розділі ІІ (а.с.101-106). При цьому суд звертає увагу, що у звітності за формою №3-ПН позивач зазначає про наявність 1 вакансії для осіб з інвалідністю - підсобний робітник, в той час як кількість робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у товаристві складала 6 осіб.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та викладені вище норми права, суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито всіх можливих заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до нормативів встановлених Законом.

Крім, того суд відхиляє заперечення відповідача стосовно не включення до середньооблікової чисельності штатних працівників мобілізованих осіб, працівників, трудові договори, з якими призупинені відповідно до статті 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану, працівників, які відсутні на роботі без інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Суд вказує на те, що варто розрізняти призначення для здійснення спостереження статистичної звітності та інших форм звітності.

Так, Держстат у листі від 04.07.2014 №09.3-6/145-14 зазначив: у формі №1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці» працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відображаються лише у рядку 3070 «Облікова кількість штатних працівників на кінець звітного періоду» - вищезгадані працівники не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників по аналогії з працівниками, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами та догляду за дитиною. Також вони не відображаються у показниках руху кадрів та фонду робочого часу.

У формі №1-ПВ (місячна) «Звіт із праці» нарахування, здійснені таким працівникам, включаються до рядка 1020 «Фонд оплати праці усіх працівників», без зазначення їхньої кількості у рядку 1040 «Середньооблікова кількість штатних працівників».

Однак, суд зауважує, що лист - рекомендація стосується саме заповнення статистичного звіту форми 1-ПВ, проте про заповнення іншої звітності у вказаному листі не йдеться.

Крім того, суд також враховує те, що частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відносяться до осіб, які виконують державні обов`язки і, як наслідок, включаються в облікову кількість працівників.

Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників (далі - Інструкція №286).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №286 до облікової кількості включаються штатні працівники, які: 2.4.1 фактично з`явилися на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою; 2.4.2 прийняті на роботу з випробувальним терміном; 2.4.3 прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень. В обліковій кількості ці працівники враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, що обумовлені при зарахуванні на роботу. До працівників, прийнятих та переведених на роботу на неповний робочий день (тиждень), не належать ті категорії працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, зокрема: працівники, молодші 18 років; зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці; жінки, яким надані додаткові перерви у роботі для годування дитини, інші категорії працівників; 2.4.4 перебувають у службових відрядженнях, включаючи закордонні; 2.4.5 уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники). До облікової кількості штатних працівників надомники включаються за кожний календарний день як цілі одиниці; 2.4.6 прийняті для заміщення працівників, які тимчасово відсутні (через хворобу, відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством або колективним договором, та з інших причин); 2.4.7 працюють згідно з договорами (розпорядженнями, наказами) за межами підприємства; 2.4.8 направлені для виконання робіт вахтовим методом; 2.4.9 прийняті на постійну роботу за направленням державної служби зайнятості згідно з договором з роботодавцем про надання дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; 2.4.10 іноземні громадяни, якщо вони оформлені згідно з національним законодавством та одержують заробітну плату; 2.4.11 студенти денних відділень навчальних закладів, аспіранти, а також учні професійно-технічних навчальних закладів, з якими укладені трудові договори.

Згідно з пунктом 2.5 Інструкції №286 в облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин: 2.5.1 не з`явились на роботу через хворобу (протягом всього періоду захворювання до повернення на роботу відповідно до листків непрацездатності або до вибуття через інвалідність); 2.5.2 у зв`язку з виконанням державних або громадських обов`язків; 2.5.3 тимчасово переведені на роботу на інше підприємство на підставі договорів між суб`єктами господарювання; 2.5.4 направлені з відривом від виробництва до навчальних закладів для підвищення кваліфікації або оволодіння новою професією (спеціальністю), перепідготовки та стажування на інші підприємства або за кордон; 2.5.5 навчаються у навчальних закладах, аспірантурах, та перебувають у відпустках у зв`язку з навчанням, вступом до навчальних закладів або які не з`явилися на роботу в надані їм додаткові вільні дні, незалежно від їхньої оплати; 2.5.6 перебувають у щорічних основних та додаткових, творчих відпустках, що надані відповідно до законодавства, колективного договору та трудового договору (контракту); 2.5.7 перебувають у відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством, а також у відпустках з ініціативи адміністрації; 2.5.8 перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами; 2.5.9 перебувають у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку; 2.5.10 мають вихідний день згідно з графіком роботи підприємства; 2.5.11 одержали день відпочинку за роботу у вихідні та святкові і неробочі дні; 2.5.12 беруть участь у страйках; 2.5.13 здійснили прогули; 2.5.14 відсторонені від виконання повноважень; 2.5.15 перебувають під слідством до рішення суду.

Суд, зауважує, що підпунктом 3.2.2. пункту. 3.2 Інструкції №286 встановлено, що при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8-2.5.9 Інструкції).

Отже, підпунктом 3.2.2 пункту 3 Інструкції №286 визначено виключний перелік працівників, які не враховуються при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу.

Таким чином, норми Інструкції №286 не містять винятків чи вказівок щодо працівників, з якими призупинено дію трудових договорів відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», працівників, які відсутні на роботі без інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль. З цього висновується, що ці працівники враховуються до середньооблікової кількості штатних працівників, оскільки враховуються в обліковій кількості штатних працівників на кінець звітного періоду; на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників і розраховується середньооблікова кількість штатних працівників.

Таким чином, згідно з алгоритмом розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників за рік відповідно до Інструкції №286 необхідно відняти від облікової кількості штатних працівників за кожен день лише працівниць, які перебували у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами, та працівників, що перебували у відпустці для догляду за дитиною.

Суд зауважує, що саме нормами Інструкції №286 як нормативно-правового акта, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, позивач мав керуватися при розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за відповідний рік.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що до середньооблікової чисельності штатних працівників враховуються мобілізовані особи, працівники, трудові договори з якими призупинені відповідно до статті 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», працівники, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану, працівники, які відсутні на роботі без інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за 2022 рік, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, сформованого в автоматизованому режимі відносно відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 200 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2 особи; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 8 одиниць. Середня річна заробітна плата штатного працівника становить 58 806,9 грн; сума коштів адміністративно-господарських санкцій 35 2841,42грн; розмір пені- 12 984,42 грн (а.с. 4-6).

Проте відповідачем надано наказ №123-к від 24.11.2021 про прийняття на роботу ОСОБА_1 , який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 є особою з інвалідністю. (а.с. 52-54).

Таким чином, з необхідної встановленої чисельності 8 осіб з інвалідністю, що мають бути працевлаштовані, у ТОВ «Деревообробний комбінат «Сіхе Україна» у 2022 році працевлаштовано 3 особи з інвалідністю.

Із системного аналізу правових норм висновується, що передбачена частиною 1 статті 20 Закону №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 17, частини 1 статті 18, частин 2, 3, 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справах №817/652/17, №802/707/17-а.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, з п`яти робочих місць для осіб з інвалідністю, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу за 2022 рік у розмірі 294 034,51 грн (фонд оплати праці/середньооблікова кількість штатних працівників * кількість не зайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, 11761380,57 грн/200*5 = 294 034,51 грн).

Щодо нарахування пені, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 20 Закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій. Пеня обчислюється виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частинами 11 та 12 статті 19 Закону №875-XII (в редакції станом на 06.11.2022) передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно зчастиною першоюцієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатті 20цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Механізм надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік визначено Порядком надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 №14-1, наказом Фонду соціального захисту інвалідів 10.03.2023 №17 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №456/39512 (далі Порядок).

Так, відповідно до зазначеного Порядку розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку. Створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України«Про електронні документи та електронний документообіг»,«Про електронні довірчі послуги»,«Про публічні електронні реєстри»,«Про захист персональних даних»,«Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів.

Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п`яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Інформація про дату і час надсилання розрахунків надається Пенсійним фондом України в електронному вигляді у формі квитанцій протягом трьох робочих днів з дня їх відправки.

З огляду на матеріали справи розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, розміщено в електронному кабінеті ТОВ «Деревообробний комбінат «Сіхе Україна», на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України лише 17.04.2023 (а.с. 5), тобто вже після спливу визначеного законом граничного строку сплати санкцій, що свідчить про порушення позивачем встановлених законодавством строків для розрахунку санкцій.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачу не може бути нарахована пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72, 74-77, 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Сіхе Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Сіхе Україна" в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Чернігівській області, Чернігівський район, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок: UA778999980313141230000025522, ККДБ: 50070000, код ЄДРПОУ: 37972475) 294 034,51 грн адміністративно-господарських санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. В. Радченка, 14, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14017, код ЄДРПОУ 14220194).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Сіхе Україна" (вул. Івана Мазепи, 66, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14014, код ЄДРПОУ 43228379).

Повний текст рішення суду складено 08 листопада 2024 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО