Рішення

від 29.10.2024 по справі 620/10503/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/10503/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представника позивача Зубенка В.М., представника відповідача ФранчукаЯ.Р., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби форми «В1» від 09 липня 2024 року № 1578/Ж10/31-00-04-01-03-31 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 657 657,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1 328 829,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що він не допустив вказаних відповідачем в акті перевірки порушень податкового законодавства, висновки акту перевірки є необґрунтованими, безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях та недостовірних висновках.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що проведеним аналізом господарських операцій встановлено неможливість здійснення реалізації ТОВ «Івангородське» с/г продукції у задекларованих обсягах, у зв`язку із відсутністю автомобілів у перевізника, достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів та дефектністю товарно-транспортних накладних. Також вказує, що надані ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» для перевірки товарно-транспортні накладні на постачання товару не можливо вважати належно оформленими, так як перевезення вантажу здійснювалось з порушенням Правил дорожнього руху України в частині порушення правил перевезення вантажу, що ставить під сумнів факт перевезення товару та не можливо підтвердити правомірність зберігання насіння соняшнику, яке належало СТОВ «Прогрес».

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій вказав, що висновок ДПС щодо здійснення між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» та ТОВ «Івангородське» нереальних господарських операцій, внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість, не відповідає дійсному характеру взаємовідносин між цими підприємствами. Вказує, що твердження щодо неможливості реального здійснення господарської операції через дефектність ТТН та відсутності взаємовідносин, необхідних для виробництва товару, між перевізниками та СТОВ «Прогрес» є хибними і безпідставними.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 29.08.2024 було задоволено заяву представника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалою суду від 03.09.2024 було задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалою суду від 22.10.2024 було задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» щодо законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень по декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 17.05.2024 №1469/Ж5/31-00-04-01-06-26/00373942 (т. 1 а.с. 22-74).

Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.5, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року у сумі 25280358 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 22716029 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 2564329 грн, яка підлягає зменшенню.

На заперечення позивача, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України відповіддю від 03.07.2024 № 8435/6/31-00-04-01-03-06 висновки акту перевірки викладено в наступній редакції: «Документальною перевіркою ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.5, 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за лютий 2024 року у сумі 2796251 грн, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на 2657657 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 138594 грн, яка підлягає зменшенню» (т. 1 а.с. 75-80, 89-103).

Такі висновки ґрунтуються на позиції контролюючого органу, що зроблені за результатами аналізу господарських операцій позивача з контрагентами: ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ», СТОВ «ПРОГРЕС».

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.07.2024 № 1578/Ж10/31-00-04-01-03-31 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2657657,00 грн. та накладення штрафних санкції в сумі 1328829,00 грн. (т. 1 а.с. 84-86).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абзацом тринадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посадиі прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України)осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно зпунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення сумиподаткового боргуз податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексуна момент отриманняконтролюючим органомподаткової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складуподаткового кредитунаступного звітного (податкового) періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що формування платником податку об`єкту оподаткування здійснюється шляхом врахування витрат підприємства за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором товарів/послуг у власній господарській діяльності.

У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» та ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» був укладений договір поставки № 50НЖК від 07.09.2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2023 року на умовах цього договору поставки. Кількість товару, ціна і загальна вартість, порядок оплати та поставки Товару, термін поставки Товару, обумовлюються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору поставки (пп.2.1, 3.1, 3.3., 4.1, 4.2. Договору поставки) (т. 1 а.с. 104-110).

Згідно наданих суду специфікації до договору, ТТН, видаткових накладних, банківської виписки, платіжних інструкцій в січні 2024 року ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» від ТОВ «ІВАНГОРОДСЬКЕ» було поставлено соняшник у кількості 146,540 т на загальну суму 2144 408,44 грн, в т.ч. ПДВ 263348,41 грн (т. 1 а.с. 111-137).

Згідно акту перевірки з вказаних операцій було заявлено до відшкодування ПДВ в сумі 32 341,00 грн.

Також між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (покупець) та СТОВ «ПРОГРЕС» (постачальник) був укладений договір поставки № 144НЖК від 14.12.2023, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2023 року, на умовах цього Договору поставки. Кількість Товару, ціна і загальна вартість, порядок оплати та поставки Товару, термін поставки Товару, обумовлюються сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору поставки (пп.2.1, 3.1, 3.3., 4.1, 4.2. Договору поставки) (т. 2 а.с. 26-31, 64-74).

На виконання договору поставки сторонами укладено специфікації № 1,2,3,4 від 14.12.2023 та № 6,7,8 від 09.01.2024, відповідно до яких СТОВ «ПРОГРЕС» в період з грудня 2023 року по січень 2024 року поставило ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» соняшник у кількості 2445,240 т на загальну суму 33698616,08 грн., в т.ч. ПДВ 4138426,54 грн, що підтверджується також ТТН, видатковими накладними, платіжними інструкціями, банківською випискою (т. 2 а.с. 32-240, т. 3 а.с. 1-42).

Згідно акту перевірки з вказаних операцій було заявлено до відшкодування ПДВ в сумі 2625315,00 грн (за грудень 2023 року 166845,00 грн, за січень 2024 року 2458470,00 грн).

Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст вказаних господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Так, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарської операції позивача, яка мала місце у перевіряємому періоді.

При цьому, наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

Крім того, суд зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів позивача вантажних транспортних засобів, якими здійснювалась перевезення вантажу контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі № 440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16, від 25.02.2021 у справі № 810/256/18, від 16.04.2021 у справі № 640/19745/18.

Щодо посилання відповідача на дефектність наданих до перевірки товарно-транспортних накладних (ТТН) щодо транспортування товару, придбаного у ТОВ «Івангородське», СТОВ «Прогрес», то суд зазначає, що ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Крім того, ТТН не містяться в переліку первинних документів, які дають право на формування податкового кредиту. Отже, ТТН не є первинним бухгалтерським документом у відношеннях «Постачальник-Покупець» для цілей податкового обліку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 813/552/15, від 19.01.2021 у справі № 825/1641/17, від 29.04.2021 у справі № 810/3713/16.

Щодо посилання відповідача на те, що згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних встановлено перевезення вантажу автомобілем фактичною масою, що перевищує 24 т, що є порушенням Правил дорожнього руху України, то суд зазначає, що відповідач не є органом, на який покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, зокрема, щодо здійснення габаритно-вагового контролю.

Також суд зазначає, що можливе порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом не є підставою для висновку про нереальність господарської операції та неврахування ТТН як документу, що підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів.

Водночас, суд також звертає увагу, на те що, максимально допустима вага транспортного засобу 24 т стосується лише автомобільних доріг місцевого значення, а для автомобільних доріг державного значення встановлено максимальне значення фактичної маси транспортного засобу 40 т, при цьому, відповідачем не зафіксовано в акті перевірки якими автомобільними дорогами здійснювалося перевезення вантажу, проте зроблено висновки про порушення перевізником Правил дорожнього руху України, що, як вже зазначалось судом, не є компетенцією відповідача.

В даному випадку, оцінюючи в сукупності з іншими документами та обставинами проведених господарських операцій, певні недоліки оформлення ТТН не дає підстави погодитися з доводами податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зважаючи на вищезазначене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби форми «В1» від 09.07.2024 № 1578/Ж10/31-00-04-01-03-31 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на користь Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 30280,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» (вул.Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, 16601, код ЄДРПОУ 00373942) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (вул. Кошиця Олександра, 3, м.Київ, 02068, код ЄДРПОУ 44082145) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби форми «В1» від 09.07.2024 № 1578/Ж10/31-00-04-01-03-31.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на користь Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» судовий збір в розмірі 30280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.11.2024.

Суддя Наталія БАРГАМІНА