Постанова

від 07.11.2024 по справі 200/3742/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року справа №200/3742/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченко І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехскло А» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року (повне судове рішення складено 01 серпня 2024 року) у справі № 200/3742/24 (суддя в І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехскло А» про стягнення коштів з рахунків в рахунок погашення податкового боргу в сумі 501 927,48 гривень,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Донецькій області (далі ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехскло А» (далі ТОВ «Спецтехскло А», платник податків) про стягнення до бюджету коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у розмірі суми податкового боргу з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, (код класифікації доходів бюджету 11021000, код за КАТОТТГ UA14120070000090878) 501 927,48 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що відповідач перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Донецькій області (ДПІ у м. Костянтинівка Краматорський район) як платник податків за основним місцем обліку з 25.02.2010. Будучи платником податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (код класифікації доходів бюджету 11021000), який виник у термін з 11.03.2024 по 29.05.2024 має податковий борг у сумі 501 927,48 гривень, який виник з причини несплати самостійно нарахованих податкових зобов`язань та нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань.

З метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Донецькій області винесено податкову вимогу форми «Ю» від 22.03.2024 № 0000072-1306-0599, яку було спрямовано на адресу ТОВ «Спецтехскло А» засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Лист з вимогою не вручено та повернуто поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Податкова вимога не оскаржувалась та не відкликалась.

Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вимоги статті 95 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 501 927,48 гривень.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Спецтехскло А» до бюджету податковий борг з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, (код класифікації доходів бюджету 11021000, код за КАТОТТГ UA14120070000090878) у сумі 501 927 гривень 48 копійок за рахунок грошових коштів, які знаходяться на рахунках/електронних гаманцях платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування зазначено таке.

Податковою декларацією з податку на прибуток № 9383746530 від 02 лютого 2024 року визначено податок на прибуток ТОВ «Спецтехскло А» за 2023 рік у сумі 878 107 грн. 00 коп., який необхідно сплати відповідачу. Фактично відповідачем сплачено 626 370,59 грн. податку на прибуток за 2023 рік.

Недосплачена сума податку на прибуток за 2023 рік складає 251 736 грн. 41 коп. (878 107 грн. 00 коп. 626 370 грн. 59 коп.)

Податковою декларацією з податку на прибуток № 9117604565 від 16 квітня 2024 року визначено податок на прибуток ТОВ «Спецтехскло А» за 1 квартал 2024 року у сумі 96 653,00 грн. 00 коп., який необхідно сплати відповідачу.

Фактично відповідачем у першій декаді травня 2024 року повністю сплачено 96 653,00 грн. 00 коп. податку на прибуток за 1 квартал 2024 р.

Крім того відповідач сплатив податок на прибуток за І півріччя 2024 року у сумі 30 654 грн. 00 коп. платіжною інструкцією № 630 від 30.07.2024.

Податкове повідомлення-рішення № 1085/05-99-04-07 від 17 квітня 2024 року на суму 2308,98 гривень винесено відповідно до акту № 588/05-99-04-07/36934182 від 18.03.2024, якого не додано до позовної заяви та не надано відповідачу, що є штрафом у розмірі 5% за затримку на 7 календарних днів сплати узгодженого податкового грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2023 рік в сумі 46 179,52 грн. згідно з податкової декларації з податку на прибуток № 9383746530 від 20 лютого 2024 року.

Зазначений штраф сплачений платіжною інструкцією № 320 від 25.04.2024 на суму 2308,98 грн., тому стягнення цієї суми є безпідставним та неправомірним.

Податкове повідомлення-рішення № 1086/05-99-04-07 від 17 квітня 2024 року на суму 49 743,90 гривень винесено відповідно до акту № 588/05-99-04- 07/36934182 від 18.03.2024, якого не додано до позовної заяви та не надано відповідачу, що є штрафом у розмірі 10% за затримку на 300, 314, 229, 272, 324, 191, 189, 163, 181 календарних днів сплати узгодженого податкового грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2022 рік в сумі 497 439,01 грн. згідно з податкової декларації з податку на прибуток № 9310444726 від 12 квітня 2023 року.

Зазначений штраф сплачений платіжною інструкцією № 319 від 25.04.2024 на суму 49 743,90 грн., тому стягнення цієї суми є безпідставним та неправомірним.

Апелянт звертає увагу, що фактично позивач, знаючи про часткове погашення спірної суми, зловживаючи своїм становищем, звернувся до суду, щоб повторно стягнути вже сплачену суму відповідачем.

Суд першої інстанції позбавив відповідача брати участь безпосередньо у судовому засіданні, чим порушив його процесуальні права як відповідача, передбачені ст. ст. 44, 47 КАС України.

Апелянт наполягає, що судом порушений принцип змагальності сторін. Своїми діями та бездіяльністю суд не зберіг об`єктивність і неупередженість, не сприяв врегулюванню спору, не роз`яснив відповідачу його права та обов`язки і не сприяв ТОВ «Спецтехскло А», як учаснику процесу у реалізації його прав передбачених КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач висловив згоду з рішенням суду та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Спецтехскло А`є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 36934182.

ТОВ «Спецтехскло А» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (ДПІ у м. Костянтинівка Краматорський район) як платник податків за основним місцем обліку з 25.02.2010.

Пунктом 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, зокрема, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, Головне управління ДПС у Донецькій області є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Облік платників податків і зборів (обов`язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Як передбачено ст. 67 Конституції України та п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

ТОВ «Спецтехскло А» має податкову заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток підприємств у розмірі 501 927,48 гривень.

Заборгованість з податку на прибуток підприємств виникла внаслідок несплати грошових зобов`язань відповідно до податкової декларації № 9383746530 вiд 02.02.2024 року на суму залишку несплаченої суми в розмірі 353 221,60 гривень, податкової декларації № 9117604565 вiд 16.04.2024 на суму 96 653,00 гривень, а також відповідно до податкових повідомлень-рішень № 1085/05-99-04-07 вiд 17.04.2024 на суму 2308,98 гривень, № 1086/05-99-04-07 вiд 17.04.2024 на суму 49 743,90 гривень.

З метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Донецькій області рекомендованим листом з повідомленням надіслано ТОВ «Спецтехскло А» податкову вимогу форми «Ю» від 22.03.2024 № 0000072-1306-0599, яка повернулася на адресу податкового органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Заборгованість з податку на прибуток підприємств у сумі 501 927,48 грн підтверджується карткою особового рахунку з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства.

Оскільки відповідач не сплатив податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств, позивач звернувся за стягненням до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.

Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статтею 20 ПК України передбачене право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді спадщини, подарунків, виграшів, призів.

Відносини з приводу нарахування та сплати податку на прибуток підприємств врегульовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначений ст. 137 ПК України.

Так, відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Пунктами 137.4 та 137.5 ст. 137 ПК України встановлено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Згідно з статтею 163 ПК України об`єктом оподаткування є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4 статті 16 ПК України).

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст.56 ПК України).

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (пункт 87.11 статті 87 ПК України).

Згідно з підпунктами 95.1-95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 22.03.2024 № 0000072-1306-0599, яка рекомендованим листом з повідомленням надіслана ТОВ «Спецтехскло А» та повернулася на адресу податкового органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Заборгованість з податку на прибуток підприємств у сумі 501 927,48 грн підтверджується карткою особового рахунку з податку на прибуток підприємств який сплачують інші підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вжиті заходи з самостійного погашення податкового боргу.

Строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов`язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов`язань, не призвели до їх погашення.

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку або документи про сплату відповідачем податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов`язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов`язкових платежів), однак вказані зобов`язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене вище, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог щодо стягнення податкового боргу з податку на прибуток підприємств у розмірі 501 927,48 гривень.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, до якої зокрема, додано платіжні інструкції: № 188 від 18.03.2024 на суму 50 000,00 грн; № 248 від 02.04.2024 на суму 230 000,00 грн; № 309 від 22.04.2024 на суму 50 000,00 грн; № 357 від 06.05.2024 на суму 50 000,00 грн; № 403 від 10.06.2024 на суму 50 000,00 грн; № 526 від 27.06.2024 на суму 50 000,00 грн; № 561 від 09.07.2024 на суму 50 000,00 грн; № 574 від 10.07.2024 на суму 20 000,00 грн; № 583 від 15.07.2024 на суму 16 370,59 грн; № 604 від 22.07.2024 на суму 10 000,00 грн; № 645 від 06.08.2024 на суму 50 000,00 грн; № 364 від 07.05.2024 на суму 56 653,00 грн; № 369 від 09.05.2024 на суму 40 000,00 грн; № 630 від 30.07.2024 на суму 30 654,00 грн; № 320 від 25.04.2024 на суму 2308,98 грн; № 319 від 25.04.2024 на суму 49 743,90 грн.

Апеляційний суд зазначає, що такі докази до суду першої інстанції не надавались.

Так, відповідач зазначає, що ним сплачено податку на прибуток за 2023 рік в сумі 626 370,59 грн, 96 653,00 грн податку на прибуток за 1 квартал 2024 року, податок на прибуток за І півріччя 2024 року у сумі 30654,00 грн.

За даними ІКП станом на 31.12.2023 (сальдо на початок року) рахується недоїмка в сумі 367439,01 грн, станом на 31 травня 2024 року 501927,48 грн.

Так, відповідно до п.87.9статті87 ПК Україниу разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексуабо за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Отже, встановлена пунктом87.9 статті 87 ПК Українизаборона платникам податків спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання до повного погашення податкового боргу (крім випадків, визначених цим же пунктом) кореспондується з обов`язком контролюючого органу зараховувати такі кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Тому колегія суддів зазначає, що зазначені апелянтом сплачені суми з податку на прибуток зараховані в інтегрованій картці платника в порядку календарної черговості.

Щодо сплати відповідачем штрафних санкцій платіжною інструкцією № 320 від 25.04.2024 на суму 2308,98 грн, № 319 від 25.04.2024 на суму 49 743,90 грн.

Апелянт вважає, що стягнення (на його думку повторне) є безпідставним та неправомірним.

В ІКП відображено такі операції, а станом на 30.04.2024 недоїмка складає 499 874,60 грн.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Стосовно доводів відповідача, що суд першої інстанції позбавив його брати участь безпосередньо у судовому засіданні, чим порушив його процесуальні права як відповідача, передбачені ст. ст. 44, 47 КАС України.

Так, ухвалою місцевого суду від 14 червня 2024 року, зокрема:

відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехскло А» про стягнення коштів з рахунків в рахунок погашення податкового боргу в сумі 501 927,48 гривень;

розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки встановлені ст. 258 КАС України;

встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву через особистий кабінет в системі «Електронний суд», який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Копію такої ухвали доставлено в особистому кабінеті відповідача в підсистемі «Електронний суд» 17 червня 2024 року.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не скористався правом подання відзиву, доказів, клопотань тощо.

За наведеним у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України визначенням, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа)- це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з пунктом 10 частини шостоїстатті 12 КАС Українивизначено, що для цілей цього Кодексусправами незначної складності є справи щодо: інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, якщо справа не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, та відповідно розглядатись без участі та повідомлення сторін.

Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 3 статті 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищезазначене, а також характер спірних правовідносин, який не виключав можливості розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалення рішення за наявними у справі доказами, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення за таких доводів апеляційної скарги.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехскло А» залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 200/3742/24 залишити без змін.

Повне судове рішення 07 листопада 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук