Постанова

від 29.10.2024 по справі 520/21901/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 р.Справа № 520/21901/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю: секретаря судового засідання Щурової К.А.,

представника позивача Смирного О.С.,

представника Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХГРУП" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 (суддя Зоркіна Ю.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 01.11.2023) по справі № 520/21901/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХГРУП"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХГРУП" (далі по тексту позивач, ТОВ "ЕЛЕКТРОТЕХГРУП") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21 квітня 2023 року № 009105, що складено Головним управління ДПС у Харківській області на підставі акту від 29.03.2023 № 7254/20-40-04-14-03/42131677, в частині суми грошового зобов`язання за податковими або іншими зобов`язаннями 3001276 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 750139 грн., загальною сумою 37511595,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах. Вказує, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у їх створенні та підписанні на ім`я платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі № 520/21901/23 адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі № 520/21901/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Зазначає, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у їх створенні та підписанні на ім`я платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також, позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, в якому останній просить суд зупинити розгляд справи № 520/21901/23 до набрання законної сили вироку по угоді про визнання винуватості відносно підозрюваної ( ОСОБА_1 ), яка діяла у складі організованої злочинної групи та іншими наразі невстановленими досудовим розслідуванням особами, у cкoєннi злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 281, ч. 3 ст. 362 КК України, у кримінальному провадженні 1202300000001779 від 22.09.2023, оскільки даним вироком буде остаточно встановлено несанкціоноване копіювання інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, що призвело до її витоку, вчинене особою, яка має право доступу до такої інформації, в результаті чого заподіяна значна шкода у вигляді таємного викрадення реєстраційних лімітів ПДВ суб`єктів господарської діяльності.

Вирішуючи клопотання позивача про зупинення провадження у справі, колегія суддів керується приписами пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд у постанові від 12 березня 2024 року у справі № 640/12926/20 вказав на те, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Під неможливістю розгляду справи до моменту вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо.

Зважаючи на те, що у цій справі зібрано достатньо доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, підстави, які б перешкоджали подальшому розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, а тому клопотання позивача не підлягає задоволенню.

Також, колегія суддів вважає неспроможними і доводи відповідача, які наведені в обґрунтування заявленого ним клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки матеріали кримінального провадження (протоколи допиту, висновки судових експертиз та інш.) мають доказове значення для розгляду кримінальної справи. Крім того, представником відповідача у судовому засіданні не надано переконливого обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду апеляційної скарги позивача до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №1201308000000202.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про зупинення провадження в адміністративній справі.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань» з присвоєнням коду за ЄДРПОУ 42131677, здійснює господарську діяльність за наступними видами економічної діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19 КЕКВ).

Фахівцями відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за травень, червень 2022 року, про що складено акт від 29.03.2023 № 7257/20-40-04-14-03, яким встановлено, що на момент проведення камеральної перевірки:

1. згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних/розрахунків коригування ТОВ «Електротехгруп», у травні 2022 року на адресу контрагентів - покупців виписано податкові накладні: ТОВ "Галицька Кабельна Компанія", податковий номер 34904727, в кількості 29 шт. на загальну суму податку на додану вартість 2197846,52 грн., реєстрацію по яким зупинено; ТОВ "Дніпропетровська промислово-енергетична група", податковий номер 43163914, в кількості 1 шт. на загальну суму податку на додану вартість 66473,21 грн., реєстрацію якої зупинено; ТОВ "Промбуд-Д", податковий номер 44561009, в кількості 11 шт. на загальну суму податку на додану вартість 834090,0 грн., реєстрацію яких зупинено; ТОВ "ТД Контакт", податковий номер 42026560, в кількості 8 шт. на загальну суму податку на додану вартість 501201,89 грн., статус в ЄРПН - зареєстровано.

Згідно з даними податкової декларації ТОВ «Електротехгруп» з податку на додану вартість за травень 2022 року (від 02.07.2022 № 9107470566), обсяги постачання (без ПДВ) за операціями на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою (у рядку 1.1 декларації), складають у сумі 0,0 грн., ПДВ 0,0 грн., обсяги постачання (без ПДВ), відповідно до пункту 198.5 статті 198 і пункту 199.1 статті 199 Податкового Кодексу України, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою та за ставкою 7 % (у рядках 4.1, 4.2 декларації), складають у сумі 0,0 грн., ПДВ - 0,0 грн., коригування податкових зобов`язань (рядок 7 декларації) складає 0,0 грн, нараховані податкові зобов`язання (рядок 9 декларації) складають 0,0 гривень.

2. згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних/розрахунків коригування ТОВ «Електротехгруп», у червні 2022 року на адресу контрагентів - покупців виписано податкові накладні: ТОВ "Промбуд-Д", податковий номер 44561009, в кількості 11 шт. на загальну суму податку на додану вартість 834855,04 грн., реєстрацію по яким зупинено; ТОВ "Б.К.Ландшафт", податковий номер 42960985, в кількості 9 шт. на загальну суму податку на додану вартість 666690 грн., статус в ЄРПН - зареєстровано; ТОВ "ПМК-17", податковий номер 40392349, в кількості 13 шт. на загальну суму податку на додану вартість 1000034 грн., статус в ЄРПН - зареєстровано; ТОВ "Ландшафт", податковий номер 31497254, в кількості 8 шт. на загальну суму податку на додану вартість 833350 грн., статус в ЄРПН - зареєстровано.

Згідно з даними податкової декларації ТОВ «Електротехгруп» з податку на додану вартість за червень 2022 року (02.07.2022 № 9107470587), обсяги постачання (без ПДВ) за операціями на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою (у рядку 1.1 декларації), складають у сумі 0,0 грн., ПДВ 0,0 грн., обсяги постачання (без ПДВ), відповідно до пункту 198.5 статті 198 і пункту 199.1 статті 199 Податкового Кодексу України, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою та за ставкою 7 % (у рядках 4.1, 4.2 декларації), складають у сумі 0,0 грн., ПДВ - 0,0 грн., коригування податкових зобов`язань (рядок 7 декларації) складає 0,0 грн., нараховані податкові зобов`язання (рядок 9 декларації) складають 0,0 гривень.

На підставі викладеного, контролюючим органом зроблено висновок про те, що підприємством порушено п. 187.1 ст.187 ПК України в частині невіднесення до складу податкових зобов`язань за травень 2022 року (рядка 1.1 декларації) суми податку на додану вартість - 501201,89 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань (у рядку 9 декларації) за звітний період - травень 2022 року, на суму податку на додану вартість 501201,89 грн., за червень 2022 року (рядка 1.1 декларації) суми податку на додану вартість - 2 500 074 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань (у рядку 9 декларації) за звітний період - червень 2022 року, на суму податку на додану вартість - 2 500 074 гривень.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 21.04.2023 № 0091050414, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 3751595,00 грн., в тому числі основний платіж - 3001276,00 грн., штрафні санкції - 750319 ,00 грн..

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірного податкового повідомлення-рішення та зазначив, що, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, які наявні на дату складання акту перевірки, підприємством зареєстровано податкові накладні, видані контрагентам на загальну суму ПДВ 3751595,00 грн., проте показники не відображені у р. 1.1 декларацій з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", за травень, червень 2022 року. При цьому, доказів подання уточнюючого розрахунку у межах проведеної перевірки матеріали справи не містять, позивач дії щодо коригування спірних податкових накладних не здійснював.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі по тексту ПК України, з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин).

За приписами пункту 187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). (п.198.5 ст.198 ПК України)

Згідно з п.200.1, 200.2 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно пункту 201.1 ст. 201 та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України, з 01 січня 2015 року на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, податкові накладні та розрахунки коригування складаються виключно в електронній формі та підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, які наявні на дату складання акту перевірки, ТОВ "ЕЛЕКТРОТЕХГРУП" зареєстровано податкові накладні, видані контрагентам на загальну суму ПДВ 3751595,00 грн., проте показники не відображені у р. 1.1 Декларацій з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», за травень, червень 2022 року.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, під час проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку, з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Однак, доказів подання уточнюючого розрахунку ані до проведення камеральної перевірки контролюючим органом, ані у межах проведеної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки матеріали справи не містять.

Також, слід зазначити, що пунктом 192.1 ст. 192 ПК України передбачено можливість складання розрахунку коригування до податкової накладної у разі допущення помилок при її складанні, у тому числі не пов`язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Таким чином, у разі складання податкової накладної без факту здійснення господарської операції та її реєстрації в ЄРПН, з метою виправлення помилки передбачена можливість скласти розрахунок коригування до неї.

Позивачем не надано та матеріали справи не місять доказів щодо вчинення останнім дій щодо коригування спірних податкових накладних.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42022000000001013 від 28.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч.3 ст. 358, ч. 3 ст. 362 КК України, як підстави для задоволення позовних вимог, оскільки, відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України, саме вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів також не приймає посилання позивача на аналіз господарської діяльності підприємства, яким підтверджується необґрунтованість оскаржуваного рішення (в тому числі відсутність руху грошових активів), оскільки змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової документальної перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України, тоді як предметом камеральної перевірки, з урахуванням приписів ст.75 ПК України, є виключно відомості, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.04.2023 № 0091050414 та відсутність підстав для його скасування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХГРУП" про зупинення провадження по справі № 520/21901/23 - відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХГРУП" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 по справі № 520/21901/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. ЖигилійСудді В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 08.11.2024 року