Постанова

від 31.10.2024 по справі 480/8796/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 р.Справа № 480/8796/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції В.О. Павлічек) від 12.10.2023 року (повний текст складено 12.10.23 року) по справі № 480/8796/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати неправомірними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2021 № 5772/18282406 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 5095327,50 грн. та сплату штрафних санкцій у сумі 509 532,75 грн.; визнати неправомірними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2021 № 5773/18282406 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 61143930,00 грн. та сплату штрафних санкцій у сумі 6114393,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після проведеної камеральної перевірки податковим органом було безпідставно зроблено висновок про порушення податкового законодавства, що не відповідає фактичним обставинам. Так, позивачем було подано податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб, а також додаток Ф1 до декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2020р., в якому відображено задекларовану суму доходу, яку позивач отримав після продажу інвестиційного активу ТОВ «Зерне», а також відображено суму витрат, які поніс позивач в результаті придбання трьох нових інвестиційних активів, а саме ТОВ «Фітбет Хавест Інвестмент», ТОВ «Ткаченкофф Фарм», ТОВ «Сумська індустріальна м`ясна компанія» на суму 339688500 грн. Позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками зазначеного звітного (податкового) 2020 року, яке включається до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача склало 18020713,76 грн. з якого позивачем сплачено податок та військовий збір. Зазначений розрахунок позивачем здійснено у відповідності до норм Податкового кодексу України. Продаж одного та придбання нових трьох інвестиційних активів відбувалося в один податковий період, а тому фінансовий результат позивачем було отримано із врахуванням доходу, який отримав позивач та витрат, які поніс позивач протягом звітного податкового періоду. Також позивач зазначав, що ним було отримано висновок експертизи, в якому відображено, що сума витрат, понесених позивачем на придбання проданого інвестиційного активу ТОВ «Зерне», становить 339688500 грн., що повністю дорівнює та співпадає по сумі із сумою витрат, понесених позивачем на придбання трьох нових інвестиційних активів.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у цій справі у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області було відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2023 у цій справі було частково задоволено касаційну скаргу представника позивача, скасовано рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі № 480/8796/21, а справу направлено на новий судовий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

При новому розгляді справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 року по справі № 480/8796/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було подано до Головного управління ДПС у Сумській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік та додаток Ф1 "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору" до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік, в якій позивачем відображено розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами, зокрема здійснений розрахунок інвестиційного прибутку, отриманого у 2020 році, а саме позивач розрахував з отриманого доходу в сумі 18020713,76 грн. суму податку розмірі 3243728,48 грн. та 270310,71 грн. військового збору.

Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено камеральну перевірку показників податкової декларації про майновий стан і доходи фізичної особи ОСОБА_2 за 2020 рік за результатами якої складено акт від 02.08.2021 № 3856/А/18-28-24-06/3139321152.

На підставі висновків акту від 02.08.2021 Головним управлінням ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2021 № 5773/18282406 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 61143930,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6114393,00 грн., а також від 25.08.2021 № 5772/18282406 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 5095327,50 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 509532,75 грн.

Як зазначає позивач, розрахунок податку на доходи фізичних осіб та військового збору у додатку Ф1 "Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору" до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік, були ним здійснені наступним чином. У 2020 році ОСОБА_1 отримав дохід від продажу інвестиційного активу, а саме належних йому на праві власності корпоративних прав ТОВ "Зерне" у сумі 357709213,76 грн. відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.12.2020 № 1270 та договору про внесення змін від 20.05.2021 № 1 до договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.12.2020 № 1270.

Крім того, у період 2020 року позивач поніс витрати на придбання трьох нових інвестиційних активів у сумі 339688500,00 грн. Так, у грудні 2020 року позивачем внесено кошти до статутного капіталу юридичних осіб-резидентів в обмін на емітовані ними корпоративні права, а саме: ТОВ "Ткаченкофф Фарм" у сумі 120000000 грн., згідно рішення єдиного учасника (засновника) ТОВ "Ткаченкофф Фарм" від 04.12.2020 р.; ТОВ "Філбет Хавест Інвестмент" у сумі 200000000 грн., згідно рішення єдиного учасника (засновника) ТОВ "Ткаченкофф Фарм" від 17.11.2020 р.; ТОВ "Сумська індустріальна м`ясна компанія" у сумі 19688500 грн., згідно рішення єдиного учасника (засновника) ТОВ "Сумська індустріальна м`ясна компанія" від 08.10.2020.

Отже, як зазначає позивач, загальна сума доходів, отриманих позивачем від продажу інвестиційного активу (корпоративних прав ТОВ "Зерне") протягом звітного 2020 року склала 357709213,76 грн. Загальна сума витрат на придбання позивачем інвестиційного активу (корпоративних прав ТОВ "Ткаченкофф Фарм", ТОВ "Філбет Хавест Інвестмент", ТОВ "Сумська індустріальна м`ясна компанія") протягом звітного 2020 року склала 339688500,00 грн. Загальний оподатковуваний інвестиційний прибуток платника податків ОСОБА_1 за звітний 2020 рік склав 18020713,76 грн. Податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору від операцій з інвестиційними активами позивача за звітний 2020 рік визначені в сумі 3243728,48 грн. податку на доходи фізичних осіб та 270310,71 грн. військового збору.

Позивач в заяві про доповнення позовних вимог зазначив, що сума витрат на придбання інвестиційного активу складає 339688500 грн., яка повністю співпадає із сумою витрат на придбання позивачем інвестиційного активу (корпоративних прав ТОВ "Ткаченкофф Фарм", ТОВ "Філбет Хавест Інвестмент", ТОВ "Сумська індустріальна м`ясна компанія") протягом звітного 2020 р. та підтверджується сумою понесених витрат ТОВ «Зерне», СТОВ «Думівське», ТОВ «Агрофірма Родючість», а саме витрат на оренду землі (зі сплати орендної плати і пов`язаних податків) та витрат на рослинництво на поліпшення землі (міндобрива, засоби захисту рослин, обробка землі, внесення добрив, інші ЗЗР), що встановлено експертом при проведенні економічної експертизи.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковий орган не погодився із розрахунками оподатковуваного інвестиційного прибутку за 2020 рік позивача, враховуючи те, що сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу (корпоративні права ТОВ «Зерне») становить 357709213,76 грн, про що позивач зазначив в графі 4 додатку Ф1 до декларації про майновий стан і доходи. Сума витрат на придбання такого інвестиційного активу (ТОВ «Зерне») становить 0 грн, що зазначено позивачем в графі 5 додатку Ф1 до декларації про майновий стан і доходи. Сума фінансового результату операції з інвестиційним активом ТОВ «Зерне» становить 357709312,76 грн, що також зазначено та відображено позивачем у графі 6 додатку Ф1 до декларації про майновий стан і доходи. Саме із задекларованих позивачем сум доходу та витрат, що зазначені позивачем у декларації та додатку Ф1 до декларації про майновий стан і доходи і розраховується відповідний податок на доходи фізичних осіб та сума військового збору після продажу інвестиційного активу ТОВ «Зерне».

При цьому податковий орган вважає, що зазначення в графі 5 додатку Ф1 до декларації про майновий стан і доходи суми витрат на придбання інших інвестиційних активів (ТОВ «Фітбет Хавест Інвестмент», ТОВ «Ткаченкофф Фарм», ТОВ «Сумська індустріальна м`ясна компанія»), жодним чином не впливають на суму фінансового результату операції з інвестиційним активом ТОВ «Зерне», а тому взагалі не бралося до уваги під час належного розрахунку податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Зазначені висновки податкового органу і стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2021 року № 5772/18282406 та № 5773/18282406.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень після проведеної камеральної перевірки та визначення вірного розміру податку з доходів фізичних осіб та суми військового забору, виходячи із самостійно задекларованих та зазначених ОСОБА_1 показників у відповідній декларації про майновий стан і доходи та додатку Ф1 до декларації про майновий стан і доходи за 2020 р., а саме суми отриманого доходу від продажу ТОВ «Зерне» в розмірі 357709213,76 грн., суми витрат на придбання інвестиційного активу ТОВ «Зерне» в розмірі 0 грн., фінансового результату операції з інвестиційним активом ТОВ «Зерне» в розмірі 357709213,76 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін, висновків Верховного Суду та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом «а» підпункту 170.2.7. пункту 170.2. статті 170 ПК України термін "інвестиційний актив" означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Відповідно до підпункту 170.2.1. пункту 170.2. статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Положеннями підпункту 170.2.2. пункту 170.2. статті 170 ПК України встановлено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв`язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Приписами підпункту 170.2.6. пункту 170.2. статті 170 ПК України визначено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО (система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Статтею 76 ПК України визначено порядок проведення камеральної перевірки.

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 76.3 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Абзацами першим та другим пункту 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Судовим розглядом встановлено, що у 2020 році ОСОБА_1 отримав дохід від продажу інвестиційного активу, а саме належних йому на праві власності корпоративних прав ТОВ «Зерне» у сумі 357709213,76 грн. відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04 грудня 2020 року № 1270 та договору про внесення змін від 20 травня 2021 року № 1 до договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04 грудня 2020 року № 1270.

Крім того, у період 2020 року позивач поніс витрати на придбання трьох нових інвестиційних активів у сумі 339688500,00 грн., а саме у грудні 2020 року позивач здійснив внесок коштів до статутного капіталу юридичних осіб-резидентів в обмін на емітовані ними корпоративні права, а саме: ТОВ «Ткаченкофф Фарм» у сумі 120000000 грн, згідно рішення єдиного учасника (засновника) ТОВ «Ткаченкофф Фарм» від 04 грудня 2020 року; ТОВ «Філбет Хавест Інвестмент» у сумі 200000000 грн, згідно рішення єдиного учасника (засновника) ТОВ «Ткаченкофф Фарм» від 17 листопада 2020 року; ТОВ «Сумська індустріальна м`ясна компанія» у сумі 19688500 грн, згідно рішення єдиного учасника (засновника) ТОВ «Сумська індустріальна м`ясна компанія» від 08 жовтня 2020 року.

На підставі цього, позивач вважав, що загальна сума доходів, отриманих ним від продажу інвестиційного активу (корпоративних прав ТОВ «Зерне») протягом звітного 2020 року склала 357709213,76 грн., а загальна сума витрат на придбання позивачем інвестиційного активу (корпоративних прав ТОВ «Ткаченкофф Фарм», ТОВ «Філбет Хавест Інвестмент», ТОВ «Сумська індустріальна м`ясна компанія») протягом звітного 2020 року склала 339688500,00 грн., у зв`язку з чим загальний оподатковуваний інвестиційний прибуток платника податків ОСОБА_1 за звітний 2020 рік склав 18020713,76 грн., а тому, податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору від операцій з інвестиційними активами позивача за звітний 2020 рік визначені в сумі 3243728,48 грн податку на доходи фізичних осіб та 270310,71 грн військового збору.

В подальшому, позивач в заяві про доповнення позовних вимог зазначив, що сума витрат на придбання інвестиційного активу складає 339688500,00 грн, яка повністю співпадає із сумою витрат на придбання позивачем інвестиційного активу (корпоративних прав ТОВ «Ткаченкофф Фарм», ТОВ «Філбет Хавест Інвестмент», ТОВ «Сумська індустріальна м`ясна компанія») протягом звітного 2020 року та підтверджується сумою понесених витрат ТОВ «Зерне», СТОВ «Думівське», ТОВ «Агрофірма Родючість», а саме витрат на оренду землі (зі сплати орендної плати і пов`язаних податків) та витрат на рослинництво на поліпшення землі (міндобрива, засоби захисту рослин, обробка землі, внесення добрив, інші ЗЗР), що встановлено експертом при проведенні економічної експертизи.

При цьому, позивач наполягав на тому, що ним помилково не відображено суму витрат, понесених на придбання інвестиційного активу ТОВ «Зерне» в розмірі 339688500,00 грн. Вказував, що сума податку та військового збору, які повинні бути сплачені в результаті декларування не змінюється, і така помилка взагалі не впливає на загальну суму інвестиційного доходу, отриманого позивачем протягом 2020 року, що в свою чергу підтверджує правомірність розрахунку та сплати суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, підстави для донарахування у податкового органу відсутні.

Колегія суддів зазначає, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, а тому фінансовий результат вираховується по кожному інвестиційному активу окремо, що передбачено нормами Податкового кодексу України.

До складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1298/27743) затверджено форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі Інструкція).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу IV Інструкції «Порядок заповнення додатків до декларації» у додатку Ф1 до декларації «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами»:

1) зазначається розрахунок фінансового результату (інвестиційного прибутку або інвестиційного збитку) операцій за окремими інвестиційними активами, що відображається у відповідних рядках розділу I додатка Ф1 «Розрахунок інвестиційного прибутку» із зазначенням переліку операцій з інвестиційними активами.

Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

У графі 4 рядка 1 зазначається сума доходу, отриманого платником податку від продажу інвестиційних активів. Дохід обчислюється за кожним окремим видом інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності) (підпункт 4 пункту 2 розділу IV Інструкції).

У графі 5 рядка 1 зазначається сума витрат на придбання окремого інвестиційного активу (підпункт 5 пункту 2 розділу IV Інструкції).

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 розділу IV Інструкції у графі 6 рядка 1 зазначається фінансовий результат за операціями з інвестиційними активами (інвестиційний прибуток (+) або інвестиційний збиток (-)) за окремими інвестиційними активами відповідно до їх видів, зазначених у графі 2.

Інвестиційний прибуток обчислюється як додатна різниця між значеннями графи 4 та графи 5.

Інвестиційний збиток обчислюється як від`ємне значення різниці між значеннями графи 4 та графи 5.

У рядку «Усього» графи 6 вказується сума інвестиційних прибутків або інвестиційних збитків поточного звітного року, яка обчислюється як сума значень графи 6 рядка 1 за видами інвестиційних активів, з урахуванням норм підпункту 170.2.5 пункту 170.2 статті 170 розділу IV Кодексу;

У рядку 2 зазначається сума від`ємного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами попереднього звітного періоду.

Значення рядка 2 розділу I переноситься з відповідного додатка до декларації за попередній звітний (податковий) рік у разі, якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами попереднього звітного року мав від`ємне значення (підпункт 7 пункту 2 розділу IV Інструкції).

У рядку 3 зазначається загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами, який обчислюється як різниця між значеннями графи 6 «Усього» рядка 1 та рядка 2 розділу I (підпункт 8 пункту 2 розділу IV Інструкції).

Судовим розглядом встановлено, що позивач задекларував суму загального фінансового результату від продажу інвестиційного активу ТОВ «Зерне» « 357709213,76 грн», що зазначено ним в графі 6 додатку Ф1 до декларації про майновий стан і доходи. При цьому, сума загального фінансового результату розрахована позивачем із розміру самостійно задекларованої суми доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу по ТОВ «Зерне» (357709213,76 грн), а також розміру витрат, на придбання такого інвестиційного активу (0 грн), про що позивач зазначає у додатку Ф1 до декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік.

Тобто, за даними поданої декларації, позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу ТОВ «Зерне», та сумою витрат на придбання такого інвестиційного активу, що була задекларована позивачем, становить 357709213,76 грн (357709213,76 грн - 0 грн = 357709213,76 грн).

В свою чергу, дані додатку Ф1 до декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік свідчать про те, що позивач в графі 5 розрахунку відобразив суму витрат на придбання інших інвестиційних активів по ТОВ «Фітбет Хавест Інвестмент» «-200000000 грн.», ТОВ «Ткаченкофф Фарм» «-120000000 грн.», ТОВ «Сумська індустріальна м`ясна компанія» «-19688 500 грн.». Також позивачем відображено суми фінансового результату операцій з інвестиційними активами в графі 6 розрахунку, а саме ТОВ «Фітбет Хавест Інвестмент» «-200000000 грн.», ТОВ «Ткаченкофф Фарм» «-120000000 грн.», ТОВ «Сумська індустріальна м`ясна компанія» «-19688500 грн.».

У зв`язку з цим, в розділі «Усього» в графі фінансовий результат зазначено суму « 18020713,76 грн», яка, як встановлено під час судового розгляду, вирахувана із суми отриманого інвестиційного прибутку операції з інвестиційним активом «ТОВ Зерне» та зменшеного на суму інвестиційних збитків, а саме витрат, понесених на придбання інвестиційних активів ТОВ «Фітбет Хавест Інвестмент», ТОВ «Ткаченкофф Фарм», ТОВ «Сумська індустріальна м`ясна компанія» (357709312,76 грн (200000000 грн + 120000000 грн + 19688500 грн) = 18020713,76 грн).

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що визначення позивачем об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором (інвестиційного прибутку) у такій спосіб суперечить підпункту 170.2.2. пункту 170.2. статті 170 ПК України, оскільки інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, а тому фінансовий результат вираховується по кожному інвестиційному активу окремо. Визначення фінансового результату шляхом вираховування із доходу одного виду інвестиційного активу витрат, здійснених відносно інших інвестиційних активів, Податковим кодексом України не передбачено.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за змістом поданої декларації вбачається, що витрати понесені позивачем на придбання інвестиційного активу ТОВ «Зерне» відображено як « 0», у зв`язку з чим, суд вважає, що документальне підтвердження таких витрат має значення для визначення об`єкта оподаткування. При цьому, встановлення податковим органом під час податкової перевірки всіх складових, що впливають на визначення об`єкта оподаткування (в цьому випадку витрат, понесених позивачем на придбання інвестиційного активу ТОВ «Зерне»), є функцією саме контролюючого органу, яка направлена на забезпечення достовірності та повноти обліку платника податків, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням (стаття 19-1 ПК України).

Однак, як вказував Верховний Суд під час перегляду цієї справи в касаційному порядку, встановлення контролюючим органом всіх складових об`єкта оподаткування без дослідження первинних документів платника податків є неможливим, а визначення грошового зобов`язання на підставі даних самостійно задекларованих платником, керуючись виключно його податковою звітністю, не сприяє об`єктивному встановленню істини, а саме визначення об`єкта оподаткування інвестиційного активу без встановлення розміру вартості цього інвестиційного активу. Установивши під час камеральної перевірки методологічні та арифметичні порушення розрахунку податкових зобов`язань, відображених платником у поданій декларації, логічними діями контролюючого органу мало б бути проведення документальної перевірки з метою встановлення достовірності і повноти обліку платника податків, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, що охоплюється саме предметом документальної перевірки.

Колегія суддів зазначає, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

Відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Як було встановлено під час попереднього розгляду цієї справи, при проведенні камеральної перевірки та на момент визначення грошового зобов`язання за її результатами контролюючий орган використав виключно суми, які декларувалися позивачем, показники відображені платником у додатку Ф1 до декларації, не були зменшені чи збільшені податковим органом. Сума податку, яку визначив позивачу до сплати контролюючий орган, розраховані останнім у відповідності до норм Податкового кодексу України, із задекларованої суми отриманого позивачем доходу в розмірі « 357709213,76 грн», та понесених витрат по ТОВ «Зерне» в розмірі « 0 грн», із зазначенням суми фінансового результату по ТОВ «Зерне» в розмірі « 357709213,76 грн».

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган використав, окрім інформації ЦБ ДРФО, також копію договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.12.2020 р., копії довідок про рух коштів, копії платіжних доручень, про що прямо зазначено в акті камеральної перевірки, предмет якої не охоплює перевірку таких документів.

Таким чином, суд зазначає, що проведена перевірка фактично мала ознаки як камеральної так і документальної перевірки.

У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла до висновку, що збільшивши позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору на загальну суму 66239257,50 грн та застосувавши штрафні (фінансові) санкції за результатами камеральної перевірки, контролюючий орган фактично вказав на недостовірність і неповноту задекларованих податкових зобов`язань, що вже вказує на необхідність документального підтвердження задекларованих показників, встановлення складу податкового правопорушення, що охоплюється предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745).

З матеріалів справи судом також встановлено, що 17 лютого 2011 року ОСОБА_1 набув у власність 100 відсотків часток Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма родючість» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31070214).

Так, рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма родючість» від 17 лютого 2011 року, оформленим протоколом № 3, учасники Товариства: ОСОБА_3 - 25 %, ОСОБА_4 - 25 %, ОСОБА_5 - 25 %, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвестсинтез» в особі директора Труш Сергія Олексійовича, що діє згідно Статуту та рішення засновника № 1 від 09 лютого 2022 року - 25 % статутного фонду (капіталу) Товариства вийшли зі складу учасників, а запрошений громадянин України ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , був прийнятий до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма родючість» та затверджена належна йому частка в капіталі Товариства, виходячи з наданих ним договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі.

Також, цим рішенням загальні збори учасників ТОВ «Агрофірма родючість» вирішили: затвердити нову редакцію Статуту Товариства з урахуванням змін у складі учасників Товариства, провести державну реєстрацію змін у встановленому законом порядку.

11 березня 2011 року було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «Агрофірма родючість», пов`язаних зі зміною складу учасників та установчих документів.

15 квітня 2011 року ОСОБА_1 набув у власність 100 відсотків часток Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Думівське» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23641279).

Так, рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Думівське» від 15 квітня 2011 року, оформленим протоколом № 4, вирішено: прийняти ОСОБА_1 до складу учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Думівське» та затвердити належну йому частку в капіталі товариства, згідно наданих ним договорів купівлі-продажу часток в Статутному фонді (капіталі) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Думівське», виключити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із складу учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Думівське», затвердити нову редакцію Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Думівське» з урахуванням змін в складі учасників Товариства, доручити директору Товариства Черномаз Олексію Миколайовичу здійснити державну реєстрацію Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Думівське» у встановленому законодавством порядку.

19 квітня 2011 року було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про СТОВ «Думівське», пов`язаних зі зміною складу учасників та установчих документів.

Таким чином, позивач у лютому та квітні місяцях 2011 року набув у власність 100 відсотків статутного капіталу ТОВ «Агрофірма родючість» та 100 відсотків статутного капіталу СТОВ «Думівське».

11 квітня 2019 року ОСОБА_1 , як єдиний учасник СТОВ «Думівське» прийняв рішення № 11/04/2019-2, яким вирішив змінити найменування товариства з «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Думівське» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерне».

24 грудня 2019 року позивач як єдиний учасник ТОВ «Агрофірма родючість» прийняв рішення № 24/12/2019-1, яким вирішив реорганізувати товариство шляхом його приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерне», з переданням відповідно до передавального акту усього майна, всіх прав та обов`язків цього товариства.

14 січня 2020 року позивач як єдиний учасник ТОВ «Зерне» прийняв рішення, яким затвердив нову редакцію Статуту Товариства з урахуванням зміни найменування Товариства та приєднання до Товариства ТОВ «Агрофірма родючість».

Згідно пункту 1.2 Статуту ТОВ «Зерне» Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерне» (надалі - Товариство) є господарським товариством і діє на підставі та у повній відповідності до Цивільного та Господарського Кодексів України, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», інших чинних нормативних актів України, а також цього Статуту. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерне» було перейменоване з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Думівське» (код ЄДРПОУ 23641279) відповідно до Рішення Єдиного учасника Товариства № 11/04/2019-2 від 11.04.2019 року та є його правонаступником за всіма правами та обов`язками. Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерне» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (код ЄДРПОУ 31070214), яке припинилося внаслідок приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерне», з переданням відповідно до Перевального акту, затвердженого Рішенням Єдиного учасника Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Родючість» (код ЄДРПОУ 31070214) № 24/12/2019-1 від 24.12.2019 року усього майна, всіх прав та обов`язків. Товариство є самостійним господарським суб`єктом, має права юридичної особи, володіє відокремленим майном, від свого імені набуває майнові та немайнові права і несе визначені обов`язки, виступає в суді від свого Імені, здійснює виробничу, комерційну, посередницьку та іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству і цьому Статуту з метою одержання прибутку.

В кінці 2020 року позивач вирішив продати належні йому 100 відсотків часток у статутному капіталі ТОВ «Зерне».

Таким чином, як вказує позивач, в період з лютого 2011 року по листопад місяць 2020 року ним понесено витрати на інвестиційний актив у вигляді ТОВ «Зерне». Станом на кінець 2020 року понесені позивачем витрати на інвестиційний актив у вигляді ТОВ «Зерне» за період з лютого місяця 2011 року по листопад місяць 2020 року становили всього 339688480 гривень 74 копійки.

29 вересня 2020 року позивач уклав із ОСОБА_8 (Покупець-1), Приватним акціонерним товариством «Технологія» (Покупець-2), Товариством з обмеженою відповідальністю «Сієйті» (Покупець-3), Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» (Покупець-4) попередній договір купівлі-продажу корпоративних прав, який був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим О. В., зареєстрований в реєстрі за № 1019.

В пункті 1.1 попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 29 вересня 2020 року Сторони дійшли згоди, щодо укладення Основного договору купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНЕ» (код ЄДРПОУ 23641279, місцезнаходження; 42441, Сумська область, Краснопільський район, село Глибне, вулиця Зруб-1, будинок 12) (надалі за текстом цього Договору іменується «Товариство») в терміни та на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до підпунктів 1.1.1, 1.1.2 пункту 1.1 попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 29 вересня 2020 року Основний договір купівлі-продажу корпоративних прав (далі - Основний договір) повинен передбачати купівлю-продаж частки в статутному капіталі Товариства, за яким Продавець продає, а Покупці купують частку (долю) у статутному капіталі Товариства розміром 212.000,00 грн., що становить 100 (сто) відсотків статутного капіталу Товариства (далі - «Частка»). За умовами Основного договору Покупці разом набувають у власність Частку в повному обсязі, кожен в наступних частинах:

(а) . Покупець-1 набуває у власність частину Частки, що становить 40% від статутного капіталу Товариства.

(б) . Покупець-2 набуває у власність частину Частки, що становить 10% від статутного капіталу Товариства.

(в) . Покупець-3 набуває у власність частину Частки, що становить 20% від статутного капіталу Товариства.

(г) . Покупець-4 набуває у власність частину Частки, що становить 30% від статутного капіталу Товариства.

Згідно пункту 1.2 попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 29 вересня 2020 року Основний договір, який Сторони мають намір укласти, окрім інших положень, визначених за взаємною згодою Сторін, повинен містити наступні істотні умови:

Ціна продажу 100% статутного капіталу (корпоративних прав) Товариства складає суму в гривні, що еквівалентна 8400000 (вісім мільйонів чотириста тисяч) доларів США по курсу, визначеному згідно пункту 1.1.5 цього Договору. Оплата за корпоративні права здійснюється в день укладання Основного договору в національній валюті України - гривні.

Зазначена вище погоджена Сторонами ціна продажу корпоративних права Товариства включає в себе визначені цим Попереднім договором активи Товариства станом на 01 вересня 2020 року за виключенням незавершеного виробництва, а саме: право оренди земель сільськогосподарського призначення (надалі - земельний банк) загальною площею 6862 га (згідно Додатку № 1), активи (згідно Додатку № 2), право оренди офісного приміщення з правом власності на все обладнання, інвентар і меблі в ньому, належні Товариству, за адресою: м. Суми, майдан Незалежності, 3/1, відповідно до додатків (Додаток № 1 та Додаток № 2) до цього Договору.

04 грудня 2020 року позивач продав 100 відсотків належних йому часток у статутному капіталі ТОВ «Зерне» ОСОБА_8 (Покупець-1), Приватному акціонерному товариству «Технологія» (Покупець-2), Товариству з обмеженою відповідальністю «Сієйті» (Покупець-3), Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» (Покупець-4) відповідно до укладеного між ними договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04 грудня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1270.

Згідно пункту 1.1 договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04 грудня 2020 року на умовах цього Договору Продавець передає у власність Покупцям належні йому на праві приватної власності корпоративні права - частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерне» (надалі - Товариство), а Покупці зобов`язуються прийняти у власність зазначену частку у статутному капіталі Товариства та оплатити її ціну на умовах цього Договору відповідно до пунктів 1.3, 14 договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04 грудня 2020 року відомості про частку Продавця у статутному капіталі Товариства: розмір частки у статутному капіталі Товариства, яка належить Продавцеві: 100 % (сто відсотків) статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 223800,00 (двісті двадцять три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок. Частка у статутному капіталі Товариства є власністю Продавця відповідно до пункту 3.4 Статуту Товариства, затвердженого Рішенням № 14/10/2020-1 Єдиного учасника Товариства від 14.01.2020 року, та зареєстрованого в новій редакції 12.11.2020 року, номер запису 1 0061 4107 0034 000123. Частка у статутному капіталі, яка відчужується за цим Договором, оплачена повністю. Розмір частки у статутному капіталі Товариства, яка продається Продавцем за цим Договором (надалі - «Частка») - 100 % (сто відсотків) статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 223800,00 (двісті двадцять три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

За змістом пункту 1.5 договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04 грудня 2020 року істотними умовами цього Договору є наявність у Товариства:

документально підтвердженого та в установленому законодавством України порядку зареєстрованого права користування землями сільськогосподарського призначення (далі - земельним банком): орендовані землі сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території ОТГ смт. Краснопідля Краснопільського району Сумської області; ОТГ с. В. Сироватка Сумського району Сумської області; ОТГ с. Н. Сироватка Сумського району Сумської області; ОТГ с. Бездрик Сумського району Сумської області, загальна площа яких складає 6547,6389 га (перелік відповідно до Додатку № 1 до цього Договору);

документально підтвердженого права власності на активи та права оренди офісного приміщення за правом власності на все обладнання, інвентар і меблі в ньому, належні Товариству, за адресою: м. Суми, майдан Незалежності, 3/1 (перелік відповідно до Додатку № 2 до цього Договору).

Таким чином, істотною складовою формування ціни продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Зерне» є вартість активів товариства станом на 04 грудня 2020 року, зокрема: права користування землями сільськогосподарського призначення, права власності на активи та права оренди офісного приміщення за правом власності на все обладнання, інвентар, меблі в ньому.

Як зазначив позивач, всі ці активи були набуті шляхом понесення витрат ТОВ «Агрофірма родючість», СТОВ «Думівське», ТОВ «Зерне» в період з квітня 2011 року по листопад місяць 2020 року на формування та підтримання стану банку землі (витрати на оренду землі, витрати на поліпшення землі та інші супутні витрати). В цей період позивач був єдиним учасником та власником зазначених господарських товариств.

Згідно пункту 2.1 договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04 грудня 2020 року ціна Частки, яка продається Продавцем за цим Договором (надалі - Ціна Договору), складає 357709213,76 (триста п`ятдесят сім мільйонів сімсот дев`ять тисяч двісті тринадцять гривень 76 копійок), що становить еквівалент 12648840,66 (двадцять мільйонів шістсот сорок вісім тисяч вісімсот сорок доларів 66 центів) доларів США за курсом продажу долара США на кінець торгів відповідного дня з джерела офіційного сайту.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що у 2020 році він отримав дохід в сумі 357709213,76 грн. за продаж інвестиційного активу у вигляді 100 відсотків часток ТОВ «Зерне», попередньо понісши витрати на придбання цього інвестиційного активу на суму 339688500,00 грн (сплата орендної плати, податків і зборів, закупівля добрив, засобів захисту рослин, обробка землі, внесення добрив, інші супутні витрати).

Як вказувалося вище, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган використав, окрім інформації ЦБ ДРФО, також копію договору купівлі-продажу корпоративних прав від 04.12.2020 р., копії довідок про рух коштів, копії платіжних доручень, про що прямо зазначено в акті камеральної перевірки, предмет якої не охоплює перевірку таких документів.

При цьому, сума загального фінансового результату розрахована позивачем із розміру самостійно задекларованої суми доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу по ТОВ «Зерне» (357709213,76 грн), а також розміру витрат, на придбання такого інвестиційного активу (0 грн), про що позивач зазначав у додатку Ф1 до декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік.

Колегія суддів зазначає, що як під час розгляду справи, так і під час проведення камеральної перевірки фактично йде мова щодо документального підтвердження витрат, понесених позивачем на придбання інвестиційного активу ТОВ «Зерне».

В свою чергу, встановлення контролюючим органом всіх складових об`єкта оподаткування без дослідження первинних документів платника податків є неможливим, а визначення грошового зобов`язання на підставі даних самостійно задекларованих платником, керуючись виключно його податковою звітністю, не сприяє об`єктивному встановленню істини, а саме визначення об`єкта оподаткування інвестиційного активу без встановлення розміру вартості цього інвестиційного активу. Установивши під час камеральної перевірки методологічні та арифметичні порушення розрахунку податкових зобов`язань, відображених платником у поданій декларації, логічними діями контролюючого органу мало б бути проведення документальної перевірки з метою встановлення достовірності і повноти обліку платника податків, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, що охоплюється саме предметом документальної перевірки.

Разом з тим, контролюючим органом таких дій вчинено не було.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 440/1961/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 280/708/19 перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо процедури проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірній виходячи з положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справи оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Крім того, згідно правового висновку, який викладений в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 813/7410/14, якщо податкова перевірка одночасно має ознаки як камеральної так і документальної, то це свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною.

Що стосується посилання суду першої інстанції на те, що після проведеної камеральної перевірки та складання акту від 02.08.2021 позивач не скористався правом надати до податкового органу письмові зауваження чи пояснення на висновки акту перевірки, як передбачено Податковим кодексом України, колегія суддів зазначає, що на адресу ОСОБА_1 не надходив акт перевірки і про його складення позивач дізнався після того, як його представник отримав у поштовому відділені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв`язку з чим, позивач був позбавлений права надати до податкового органу письмові зауваження чи пояснення на висновки акта перевірки, як це передбачено Податковим кодексом України.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 до податкового органу із заявою про проведення документальної позапланової перевірки, зокрема з метою підтвердження понесених витрат на придбання інвестиційних активів, не звертався і враховуючи вимоги податкового законодавства щодо заборони документальних перевірок та відсутність звернення платника податків щодо проведення документальної позапланової перевірки, у податкового органу були відсутні підстави для проведення документальної перевірки (планової чи позапланової) платника податків, колегія суддів зазначає, що зазначені обставини не є предметом спору у цій справі та на вирішення спірних правовідносин не впливають.

Також суд враховує, що наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Враховуючи наведені вище обставини колегія суддів дійшла до висновку, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 25.08.2021 № 5772/18282406 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 5095327,50 грн. та сплату штрафних санкцій у сумі 509532,75 грн. та від 25.08.2021 № 5773/18282406 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 61143930,00 грн. та сплату штрафних санкцій у сумі 6114393,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Що стосується розподілу судових витрат у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом спору є вимоги майнового характеру про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2021 № 5772/18282406 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 5095327,50 грн. та сплату штрафних санкцій у сумі 509532,75 грн. та від 25.08.2021 № 5773/18282406 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 61143930,00 грн. та сплату штрафних санкцій у сумі 6114393,00 грн.

Таки чином, ціна позовну у цій справі складає 72863183,25 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів (платіжних документів) позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви, подання апеляційної скарги, подання касаційної скарги, подання апеляційної скарги (за наслідками нового розгляду справи) у загальному розмірі 136200,00 грн. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що судовий збір сплачувався виходячи не з ціни позову, а фактично за оскарження кожного податкового повідомлення-рішення окремо.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем, розмір ставки судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пп. 2, 3 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду та касаційної скарги на рішення суду, розмір ставки судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до приписів Закону України «Про державний бюджет» у 2021 році, з 1 січня цього року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведені вище норми, ціну позову у цій справі, колегія суддів зазначає, що загальний розмір понесених судових витрат за подання позовної, подання апеляційної скарги, подання касаційної скарги, подання апеляційної скарги (за наслідками нового розгляду справи) мав складати: 1) 11350,00 грн. (2270,00 грн. * 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за подання позовної заяви; 2) 17025,00 грн. (150 % від 11350,00 грн.) за подання апеляційної скарги на рішення суду; 3) 22700,00 грн. (200 % від 11350,00 грн.) за подання касаційної скарги на рішення суду; 4) 17025,00 грн. (150 % від 11350,00 грн.) за подання апеляційної скарги на рішення суду (при новому розгляді справи).

Таким чином, загальний розмір понесених позивачем витрат зі сплати судового збору, у розмірах, що визначений Законом України «Про судовий збір» та який мав бути понесений позивачем у цій справі складає 68100,00 грн. і саме ця сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі. В іншій частині сума судового збору є такою, що сплачена у більшому розмірі, ніж визначено законом та може бути повернута позивачу у відповідності до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 по справі № 480/8796/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 25.08.2021 № 5772/18282406 про збільшення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з військового збору на суму 5095327,50 грн. та сплату штрафних санкцій у сумі 509532,75 грн.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 25.08.2021 № 5773/18282406 про збільшення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 61143930,00 грн. та сплату штрафних санкцій у сумі 6114393,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 57630,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. ЧалийСудді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 11.11.2024 року