Постанова

від 24.10.2024 по справі 160/124/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/124/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року (повний текст 19.04.2024, головуючий суддя Царікова О.В..)

у справі №160/124/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)» Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 02.01.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)» Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 31.05.2022;

- стягнути з Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду на загальну суму 90000 грн, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, включно у розмірі 30000 грн. за кожен місяць, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів;

- стягнути з Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на користь ОСОБА_1 , середню заробітну плату за період з 04.11.2022 по дату постановлення судом рішення по даній справі. Позов обґрунтовано тим, що позивач в період часу з 30.03.2021 по 03.11.2022 проходив службу в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» у званні сержанта внутрішньої служби, на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони (чергова зміна №4). При звільненні позивача відповідачем не було проведено повного розрахунку при звільненні не було здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди в повному обсязі в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і початкового стану, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що норми постанови Кабінету Міністрів України передбачали виплату винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби. Разом з тим, позивач у спірний період проходив службу у званні сержанта внутрішньої служби. Доказів несення служби (чергування, наряди тощо), встановлення графіків несення служби, наявність положення про несення служби працівниками організації, де проходив службу позивач, матеріали справи не містять. Графік роботи позивача визначений колективним договором та складає п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Відтак, дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, для виплати позивачу у спірний період додаткової винагороди, виплата якої передбачена особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, та середньої заробітної плати за період з 04.11.2022 по день ухвалення рішення суду у даній справі. З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача середньої заробітної плати на користь позивача за період з 04.11.2022 по день ухвалення рішення суду у даній справі, підстав вважати, що позивач перебував у вимушеному прогулі немає.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Вказує, що наявні правові підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди в повному обсязі в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і початкового стану, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану».

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що виплата додаткової винагороди у розмірі 30000грн., передбаченої п.1 постанови КМУ №168 без виконання обов`язкових умов, передбачених ст. 23, 48, 51 Бюджетного кодексу України, є незаконними.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.03.2021 по 03.11.2022 перебував на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до витягу з наказу Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 03.11.2022 №213/ОС-22 «Про особовий склад» сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України з 03.11.2022. Вислуга років на 03.11.2022 в календарному обчисленні становить 2 роки 6 місяців 25 днів, у пільговому обчисленні 3 роки 1 місяць 6 днів. Компенсація за невикористані щорічні чергові відпустки за 2021-2022 роки складає 36 діб. Підстава: матеріали службового розслідування.

Відповідачем були здійсненні нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди за спірний період у розмірі:

- з 11.03.2022 по 31.03.2022 нараховано 3226,40 грн. (30000 грн : 31 день (кількість днів в березні) : 24 години = 40,33 грн година * 80 годин (фактичний час несення служби з 11.03.2022 по 31.03.2022);

- з 01.04.2022 по 30.04.2022 нараховано 8334грн. (30000 грн. : 30 днів (кількість днів у квітні) : 24 години = 41,67 грн година * 200 годин (фактичний час несення служби з по 30.04.2022);

- з 01.05.2022 по 31.05.2022 нараховано 8630,62 грн (30000 грн: 31 день (кількість днів в травні) : 24 години = 40,33 грн година * 214 годин (фактичний час несення служби з 01.05.2022 по 31.05.2022).

Вказані вище обставини підтверджено витягами з наказів Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 26.05.2022 №104/ОС-22, від 15.08.2022 №156/ОС-22 «Про виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу установи», бухгалтерською довідкою від 02.04.2024 №4/4-2 та випискою з банківської картки позивача, копії яких містяться у матеріалах справи.

Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди в повному обсязі в розмірі до 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і початкового стану, поліцейським та їх сім`ям під час дії військового стану», що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV, норми Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» 28.02.2022 №168.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною 1 статті 24 вказаного Закону № 2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за №377/31829 (Порядок №925/5).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 1 пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які:

займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався та діє станом на час розгляду справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова №168).

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», яка набрала чинності 28.02.2022, у першій редакції установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже перша редакція Постанови КМУ №168 не містила зазначень щодо додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

У подальшому до зазначеної постанови вносились зміни.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 в абзаці 1 пункту 1 Постанови № 168 виключено слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».

Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2022, яка набрала чинності 24.03.2022 та застосовується з 24.02.2022, доповнено абзац 1 пункту 1 Постанови №168 після слів «та поліцейським» словами «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»,».

Постановою Кабінету Міністрів України № 400 від 01.04.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 11.03.2022 внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204, доповнивши його після позиції «Волинська область» позицією «Дніпропетровська область».

Отже, Дніпропетровська область віднесена 11.03.2022 до меж адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Таким чином, Постановою №168 у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено коло осіб, яким виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно.

Положень щодо нарахування такої винагороди з урахуванням пропорційності часу проходження служби в розрахунку на місяць Постанова № 168 не містила.

Пропорційність визначена лише щодо додаткової винагороди, яка збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022, яка набрала чинності 08.07.2022 та застосовується з 01.06.2022, внесено такі зміни до пункту 1 Постанови №168 в абзаці 1:

слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінити словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»;

після слова «щомісячно» доповнити словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Отже, з 01.06.2022 застосовується редакція Постанови Кабінету Міністрів України №168, згідно якої встановлено вимогу «крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць».

Водночас, позивні вимоги щодо нарахування додаткової винагороди в розмірі 30000грн. стосуються періоду з 24.02.2022 до 31.05.2022.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, однак виходячи з аналізу вищезазначених норм Постанови КМУ №168, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вбачає підстави для часткового задоволення позову.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період (з 24.02.2022 по 31.05.2022) проходив службу у званні сержанта внутрішньої служби.

При цьому, за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 позивачу нараховано додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за фактичний час несення служби, розрахований у годинах з урахуванням роз`яснення, викладеного у листі Міністерства юстиції України № 38144/16.3.2/32-22 від 20.05.2022.

Водночас, будь-які листи Міністерств не містять норм права, а мають рекомендований характер.

Суд може ґрунтувати свої висновки лише на підставі норм права.

Постановою №168 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022, які застосовуються з 01.06.2022, на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).

При цьому, Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 11.03.2022 внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204, доповнивши його після позиції «Волинська область» позицією «Дніпропетровська область».

Отже, у період з 11.03.2022 до 31.05.2022 позивач мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, що дає підстави для часткового задоволення позову.

Щодо наявності накладеного на позивача стягнення у вигляді догани, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби витяг з Наказу №213/ОС-22 від 03.11.2022 (а.с. 14).

Водночас, звільнення позивача зі служби з 03.11.2022 року не розповсюджується на період його служби з 11.03.2022 до 31.05.2022.

Щодо доводів відповідача про відсутність фінансування, то вказані доводи спростовуються висновками Конституційного Суду України від 20.03.2002 року у справі №5-рп/2002, від 17.03.2004 у справі №7-рп/2004, від 01.12.2004 у справі №20-рп/2004, від 09.07.2007 у справі №6-рп/2007, згідно якої органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов`язань.

Така ж правова позиція викладена в рішенні ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України», а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 від 28.02.2022 в повному обсязі за період з 11.03.2022 до 31.05.2022.

Порушені права позивача на отримання додаткової винагороди у належному розмірі підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 11.03.2022 до 31.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за період з 04.11.2022 по дату постановлення судом рішення по даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відсутні підстави для задоволення позову в цій частині, оскільки додаткова винагорода не є грошовим забезпеченням, не регулюється нормами КЗПП України, а регулюється (виплачується) постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

Ураховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)» Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)» Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 11.03.2022 до 31.05.2022.

Зобов`язати Державну установу «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)» Міністерства юстиції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 11.03.2022 до 31.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 24.10.2024 та може бути оскаржена в касаційному порядку в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06.11.2024 (ураховуючи відпустку судді-доповідача).

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова