Постанова

від 07.11.2024 по справі 280/1421/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2024 року м.Дніпросправа № 280/1421/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «ГНАРОВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ПЕТРО - МИХАЙЛІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №280/1421/24 (суддя Сацький Р.В.) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Комунального підприємства «ГНАРОВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ПЕТРО - МИХАЙЛІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з Комунального підприємства «ГНАРОВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ПЕТРО - МИХАЙЛІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ» (далі відповідач) до бюджету податковий борг у розмірі 2 283 615,47 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має податковий борг у загальній сумі 2 283 615,47 грн., який утворився в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань (штрафних санкцій), визначених у податковому повідомленні-рішенні форми «С» №359608010714 від 18.08.2023р.. Відповідачем сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року були задоволені позовні вимоги позивача, суд стягнув з відповідача до бюджету податковий борг в сумі 2 283 615,47 грн. зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. В скарзі відповідач стверджує, що рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах у справах, схожих зі спірними правовідносинами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач наполягає, що суд безпідставно ухилився від надання оцінки доводам відповідача щодо незаконного нарахування контролюючим органом штрафних санкцій. Так, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

Суд першої інстанції проігнорував приписи пункту 12 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР, які станом на дату перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення визначали мораторій на застосування санкцій за порушення вимог цього Закону (крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів).

Позивачем був поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення у справі законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги відповідача безпідставними. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У відзиві позивач звертає увагу, що предметом спору у даній справі є стягнення податкового боргу за узгодженим податковим зобов`язанням, і не стосується правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення. Грошові зобов`язання, визначені в податкових повідомленнях-рішення, які не буди оскаржені у встановленому законом порядку, є узгодженими зобов`язаннями, які у зв`язку із несплатою у встановлені податковим законодавством терміни, набувають статусу податкового боргу. Позивач стверджує, що рішення суду першої інстанції є законним, а висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, сформованій у категорії справ щодо стягнення податкового боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що за Комунальним підприємством ГНАРОВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ПЕТРО - МИХІЙЛІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ рахується податковий борг зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 2 283 615,47 грн.

ГУ ДПС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт № 2544/08-01-07-18/33459048 від 29.03.2022.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми С від 18.08.2023 № 359608010714, яким визначено штрафні санкції у сумі 2 283 615,47 грн.

Податкове повідомлення-рішення було надіслане контролюючим органом на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримане платником - 31.05.2023.

У зв`язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов`язань, контролюючим вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку. Так, відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , була направлена податкова вимога форми Ю № 0003434-1304-0801 від 11.12. 2023, яка отримана за довіреністю ОСОБА_1 ..

Сума податкового боргу, заявлена до стягнення позивачем, становить 2 283 615,47 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу, ця сума є узгодженою, доказів оскарження та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги відповідачем суду надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення податкового боргу суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань (штрафих санкцій).

Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.

При цьому, в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування штрафних санкцій, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 15.06.2023року у справі №160/13436/22.

Верховний Суд в наведеній справі зазначив, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд обмежений предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Як встановив суд першої інстанції, відповідачем не заперечується факт отримання рішень контролюючого органу, при цьому, ним не вживалися дії з оскарження податкового повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні санкції, ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Доказів оскарження чи скасування податкової вимоги, суду відповідач також не надавав.

В рамках даної справи про стягнення податкового боргу відповідач зустрічний позов, в якому б ставив під сумнів правомірність нарахування контролюючим органом штрафних санкцій, не подавав.

З урахуванням встановлених обставин у справі, зокрема, що за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 2 283 615,47 грн, сума якого вважається узгодженою, доказів сплати якого у терміни, визначені ПК України надано не було, при цьому контролюючим органом дотримано порядок стягнення такого боргу, зокрема, було направлено податкову вимогу на адресу платника податків в порядку, визначеному ПК України, така вимога відповідачем також не оскаржена, колегія суддів приходить до висновку, що судом обґрунтовано задоволені позовні вимоги та стягнуто з відповідача до бюджету існуючу заборгованість.

Посилання скаржника на не врахування судом висновків Верховного Суду у справах зі схожими зі спірними правовідносинами, є безпідставними. Так, у справі №420/12275/22 у постанові від 11.01.2024 року, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, Верховний Суд надавав оцінку рішенням судів першої та апеляційної інстанції у спорі щодо оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, тобто предмет спору був інший, ніж у даній справі.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженого рішення.

Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «ГНАРОВСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП ПЕТРО - МИХАЙЛІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ» - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі №280/1421/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 07.11.2024р..

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2024р..

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак