Постанова

від 31.10.2024 по справі 340/4828/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 340/4828/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

секретарі судового засідання Беседі Г.Р.,

за участі представника позивача Головатюка С.А..,

представника відповідача Панасенко І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року в адміністративній справі №340/4828/22 (головуючий суддя першої інстанції - Кравчук О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-нідерландське підприємство «Безпека меду» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-нідерландське підприємство «Безпека меду» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградської області задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2022 року №00006550702; №00006410710; №00006420710; №00006400710.

11 грудня 2023 року представник позивача звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 260000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги (а.с.131-136 т.86).

Кіровоградським окружним адміністративним судом від 16 січня 2024 року заяву представника позивача задоволено частково, прийнято додаткове рішення, яким стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-нідерландське підприємство Безпека меду за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградської області понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 140000,00 грн..

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що додаткове рішення ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що представником позивача надані до суду першої інстанції неналежні документи, у яких не підтверджено документально витрати на правову допомогу, а також не проведено розрахунок таких витрат, що унеможливлює вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Представник позивача подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а додаткове рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив додаткове рішення суду залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд, переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З наведеного вбачається, що відсутність чи наявність заперечень іншої сторони щодо необгрунтованості та неспівмірності заявленої суми витрат на професійну правничу не виключає обов`язку суду перевірити доведеність, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи представником позивача надано:

- договір про надання правової допомоги №10/10/22 від 10.10.2022 року, укладений між АО «Лігалком» та ТОВ СУНП з ІІ «Безпека Меду» (а.с.60-65 т.2);

- рахунок фактура №1 від 10.10.2022 року (а.с.66 т.2);

- платіжне доручення від 13.10.2022 року на суму 65000 грн. (а.с.67 т.2);

- ордер адвоката Головатюк С.А. на надання правничної допомоги ТОВ «Безпека меду» серії ВА №1042470 від 17.11.2022 року, виданий АО «Лігалком» (а.с.134 т.86);

- свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_1 (а.с.114 т.85);

- додаткова угода №1 від 06.12.2023 року (а.с.135 т.85);

- акт наданої правової допомоги від 07.12.2023 року (а.с.136 т.85).

Вказаними документами обумовлена вартість послуг АО «Лігалком», що надаються позивачеві адвокатами зазначеного адвокатського об`єднання - Головатюком С.А. та Кулик А.М. при підготовці позову та розгляді адміністративної справи №340/4828/22, у фіксованому розмірі 260000 грн..

Відповідно до частини 4 статті 59 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Апеляційний суд звертає увагу, що будь-яких доказів участі адвоката Кулик А.М. у наданні правової допомоги по вказаній справі позивачем суду першої та апеляційної інстанцій не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, згідно тексту адміністративного позову він підписаний 17.10.2022 року особисто директором ТОВ СУНП з ІІ «Безпека меду» - Кошлатим Я.А. та не містить посилань про складання його будь-яким представником в інтересах позивача, в тому числі адвокатами АО «Лігалком». В додатках до вказаного адміністративного позову відсутні документи, визначені частиною 4 статті 59 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1-39 т.1).

Крім того, колегія суддів зазначає, що ордер адвоката Головатюк С.А. про надання правничної допомоги ТОВ «Безпека меду» серії ВА №1042470, виданий АО «Лігалком» лише 17.11.2022 року, тобто через місяць після подання позивачем адміністративного позову до суду (а.с.134 т.86).

Відтак, за відсутності документів щодо представництва інтересів позивача у період до 17.11.2022 року, суд апеляційної інстанції вважає не підтвердженими витрати позивача на правничу допомогу, пов`язану із складанням адміністративного позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що договір на правову допомогу між ТОВ СУНП з ІІ «Безпека меду» та АО «Лігалком» складений 17.10.2022 року та виконувався адвокатами саме з цього часу, доказом надання правничої допомоги, пов`язаної із складанням адміністративного позову є акт наданої правової допомоги від 07.12.2023 року, а ордер видавався для участі адвоката в судових засіданнях (а.с.136 т.85).

Такі посилання представника позивача апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки, як зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні документи, визначені частиною 4 статті 59 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України про надання правової допомоги адвокатом до 17.11.2022 року.

При цьому, вказана норма не обмежує представлення адвокатом інтересів лише участю в судових засіданнях.

Далі, згідно акту про надання правової допомоги здійснено правовий аналіз відзиву, підготовлено відповідь на відзив, здійснено правовий аналіз пояснень відповідача, підготовлено заперечення на пояснення відповідача, забезпечено представництво шляхом безпосередньої участі адвоката у засіданнях суду (підготовчих, судових)

Згідно тексту відповіді на відзив його більша частина стосується незгоди з посиланнями податкового органу про не співмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу (а.с.124-129 т. 85).

Такий процесуальний документ, як заперечення на пояснення відповідача Кодексом адміністративного судочинства України взагалі не передбачений. І до речі, таке заперечення відсутнє в матеріалах справи.

Крім того, згідно матеріалів справи представник позивача - Головатюк С.А. приймав участь у даній справі в судових засіданнях Кіровоградського окружного адміністративного суду в режимі відеоконференції: 18.01.2023 року - 40 хв., 08.02.2023 року - 1 год. 51 хв. та 06.12.2023 року - 48 хв., всього 3 год. 19 хв. (а.с.142-148 т.85, а.с.2-5, 116-18 т.86).

Інші 19 судових засідань, в яких суд першої інстанції досліджував матеріали справи, проводились без участі представників сторін, адвокат подавав заяви про проведення судових засідань без участі представника позивача.

Згідно платіжного доручення від 13.10.2022 року позивачем сплачено за надання правової допомоги гонорар в розмірі 65000 грн..

Згідно п.3.2 Договору про надання правової допомоги оплата в розмірі 195000 грн. здійснюється протягом 10-х банківських днів після розгляду справи по суті. Згідно додаткової угоди №1 від 06.12.2023 року оплата в розмірі 195000 грн. здійснюється протягом 60-ти банківських днів після розгляду справи по суті (а.с.61 т.2, а.с.135 т.86)

Інших додаткових угод до договору про надання правової допомоги матеріали справи не містять та позивачем суду апеляційної інстанції не надано.

Проте, оплату в розмірі 195000 грн. ані протягом 10-х днів, ані протягом 60-ти днів після розгляду справи по суті (06.12.2023 року) позивачем не здійснено, докази такої оплати позивачем суду апеляційної інстанції не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Також апеляційний суд зазначає, що акт про надання правової допомоги не містить часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та конкретний обсяг таких послуг.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19, зазначив, що договором про надання правової допомоги гонорар встановлено у фіксованому розмірі та складає 260000 гривень, а тому надання буд-яких доказів обсягу правової допомоги не потребує.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

У вказаній вище постанові Верховного Суду фіксована сума витрат визначена в розмірі 12350,00 грн., що не є аналогічним до заявленого у справі, що розглядається, розмірі гонорару адвоката.

Крім того, в своїй постанові у справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представнико позивача.

Тобто, оцінка розміру витрат на правову допомогу, в тому числі щодо фіксованого розміру таких витрат, повинна проводитись у кожній конкретній справі з урахуванням наданих обгрунтувань та доказів таких витрат.

З урахуванням наведеної вище практики Верховного Суду та Єропейського Суду суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Колегія суддів вважає, що покладення на державний орган під час воєнного стану такого тягаря як стягнення витрат на правничу допомогу як визначено позивачем фіксованого гонорару в розмірі 260000 грн., так і стягнутого судом першої інстанції в розмірі 140000 грн., буде порушенням принципу справедливості.

Будь-які витрати позивача на правничу допомогу, а тим більш, як зазначалось вище, не підтверджені та не обгрунтовані в повному обсязі, не можуть покладатись на іншу сторону.

Відтак, наданими доказами не підтверджено в повному обсязі обґрунтованість та фактичний обсяг витрат позивача на правничу допомогу у цій справі, та виправданість вказаного розміру витрат.

За наведених обставин апеляційний суд вважає достатнім та співмірним відшкодування позивачу 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року по справі №340/4828/22 змінити.

В абзаці другому резолютивної частини рішення слова та цифри « 140000,00 (сто сорок тисяч гривень нуль копійок)» замінити словами та цифрами « 20000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2024 року.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко