Постанова

від 08.11.2024 по справі 400/4348/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/4348/21

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

повний текст судового рішення

складено 31.07.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (далі ДП) звернулось до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області (далі ГУДПС) та просило:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2021 року №0002070070704, від 17.03.2021 року № 00020670704.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в період з 20.12.2021 року по 24.12.2021 року ГУДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 10.02.2021 року за №897/14-29-07-04/09794409 та податкові повідомлення-рішення за виявлені порушення, а саме: завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2020 року на 746076,00 грн, завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 264066 грн. Позивач вважає, що висновки акту є помилковими, а винесені податковим органом ППР підлягають скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП є юридичною особою, зареєстровано 12.06.2002 року. Основним видом діяльності є виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування.

У період здійснення господарської діяльності ДП мало взаємовідносини ТОВ "Аксарія" (код ЄДРПОУ 38870325), ТОВ НВП "Віртус (код ЄДРПОУ 38347695), ТОВ "АВІА-Комплект" (код ЄДРПОУ 32431152), ТОВ "СНГ-Комплект" (код ЄДРПОУ 38505858), ТОВ "ОЛАК" (код ЄДРПОУ 21507016), ТОВ "ДЕЛЬТА-КОРП" (код ЄДРПОУ 36612886), ТОВ "Скаіпром" (код ЄДРПОУ 41770983), ТОВ НВП "УКРТОРГСИСТЕМ" (код ЄДРПОУ 31607028), ПАТ "РОКС" (код ЄДРПОУ 22966186), ТОВ ВКФ "Салфит" (код ЄДРПОУ 39518716), ТОВ "ПРОМТЕХІНВЕСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 40080921), ТОВ НВП "СПЕЦСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 38674939), ТОВ УКРСНАБ 2014" (код ЄДРПОУ 40761758), ТОВ "КОМПАНІЯ "УКРПРОМ" (код ЄДРПОУ 34754114), ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (код ЄДРПОУ 24510970), ТОВ "ЮГПРОТЕХМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 36671356), ТОВ "ЮГТЕХЭЛЕКТРО" (код ЄДРПОУ 24061555), ТОВ "ЕКСПРЕС-СИСТЕМА" (код ЄДРПОУ 33203295), ТОВ "ІМПЕРА ГРУП" (код ЄДРПОУ 38677154).

В період з 21.010.2021 року по 03.02.2021 року посадові особи ГУДПС провели документальну позапланову виїзну перевірку ДП щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 10.02.2021 року №897/14-29-07-04/09794409.

Перевіркою встановлено порушення платником податків:

1) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2020 року, на 746076 грн;

2) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, оскільки ним завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 264066 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкові повідомлення- рішення: №0002070070704 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 264066 грн та №00020670704 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розміри 746076,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 186519,00 грн, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що частково відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положеннями статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Зі змісту статті 198 ПК України вбачається, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів та зв`язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку, що за результатами перевірки, проведеного аналізу та здійснених в сукупності заходів, не підтверджено факт реального здійснення господарських операцій позивача у взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, оскільки встановлено, що наведені вище постачальники ДП не є виробниками продукції та відображали реалізацію на користь ДП таких товарів, які у своїх постачальників не придбавали. У свою чергу, така продукція не виготовлялась та не придбавалась по всьому ланцюгу постачання. До перевірки не надавалися сертифікати якості виробника, паспорти та інші документи, підтверджуючі товар.

Колегія суддів вважає такі висновки контролюючого органу необґрунтованими, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, у перевіряємий період здійснення господарської діяльності ДП мало взаємовідносини з переліченими вище контрагентами.

Щодо взаємовідносин ДП з ТОВ АКСАРІЯ, з матеріалів справи вбачається, що до перевірки ДП по взаємовідносинам з цим підприємством надано наступні документи: договір на постачання продукції №51А-15 від 09.10.2015 року про поставку авіазапастин та авіакомплектуючих; договір поставки №83А-20 від 23.03.2020 року про поставку частини радіо та радіолокаційного обладнання, вироби 1 категорії; договір поставки №385А-20 від 16.11.2020 року про поставку авіаційні шини (№ категорії-1); договір поставки №386А-20 від 16.11.2020 року про поставку обладнання для повітряних літальних апаратів (№ категорії-3); договір поставки №325А-20 від 09.10.2020 року про поставку частини повітряних і космічних літальних апаратів та вертольотів (№ категорії-1); договір поставки №326А-20 від 09.10.2020 року про поставку частини радіо та радіолокаційного обладнання (№ категорії-1); договір поставки №39А-20 від 28.02.2020 року про поставку модулів.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані ТОВ «АКСАРІЯ» у травні, жовтні, листопаді 2020 року та включені ДП до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за листопад 2020 року, були зареєстровані в ЄРПН.

При цьому, ДП до перевірки було надано первинну документацію, яка перелічена в акті перевірки.

Разом з тим, причинами невизнання права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «АКСАРІЯ» стала неможливість контролюючого органу встановити ланцюг придбання товарів ТОВ «АКСАРІЯ».

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган використав для формування вказаних висновків тільки базу ЄДРПП, без проведення перевірки ТОВ «АКСАРІЯ».

Саме з причини відсутності у ТОВ «АКСАРІЯ», на думку контролюючого органу, необхідних, виходячи із специфіки операції, матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення даної операції з постачання ТМЦ та наявністю сукупності очевидних даних щодо не провадження здійснення ним операцій з постачання вищенаведеного товару, без проведення перевірки ТОВ «АКСАРІЯ», контролюючий орган констатував, що ТОВ «АКСАРІЯ» здійснено лише документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбулись, тим самим надавши податкову вигоду іншим особам.

При цьому, вказані податкові накладні не було заблоковано контролюючим органом під час їх реєстрації в ЄРПН.

На етапі реєстрації податкової накладної контролюючий орган повинен перевірити накладну на відповідність вимогам податкового законодавства, а її реєстрація підтверджує те, що податкова накладна була складена платником ПДВ за реальною операцією.

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Апеляційний суд наголошує, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року по справі № 825/293/13а.

Так, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

На думку колегії суддів, посилання відповідача на те, що в експрес накладних не зазначено номенклатуру та кількість товару, не може прийматися до уваги, оскільки вони заповнюються представниками транспортних компаній в установленій формі-чека та позивач ніяким чином не може вплинути на реквізити експрес-накладної. Також, посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості придбаної позивачем у своїх контрагентів продукції не може вплинути на реальність господарської операції.

На підтвердження реальності угод, укладених ДП та ТОВ "Аксарія", позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Товар, який придбавав позивач, використовувався ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту за результатами господарської діяльності з цим контрагентом є правомірним.

Податковий орган в доводах апеляційної скарги також вказував на те, що відповідно до видаткових накладних: №122 від 20.10.2020р. ТМЦ з відділення Нової пошти отримав 20.10.2020р. ОСОБА_1 , а у прибутковій накладній №3046 від 18.11.2020р. відвантажив на склад ОСОБА_2 , №21 від 05.05.2020р. ТМЦ з відділення Нової пошти отримав 06.05.2020р. ОСОБА_1 , а у прибутковій накладній №3071 від 18.11.2020р. відвантажив на склад ОСОБА_2 .

На переконання суду, вказане не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з матеріалів справи у всіх вищевказаних документах, як у видаткових накладних №122 від 20.10.2020, №21 від 05.05.2020, так і в прибуткових накладних №3046 від 18.11.2020, №3071 від 18.11.2020 стоїть підпис та ПІБ однієї особи - ОСОБА_2 .

Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта, що до видаткової накладної №139 від 16.11.2020р. на авіашина 1100х330 мод.26А (1 категорії) у кількості 2 шт відсутня ТТН або експрес-накладна взагалі, оскільки за вищевказаною видатковою накладною товар (авіашина 1100х330 мод.26А (1 категорії)) поставлявся Новою поштою, на підтвердження чого наявна експрес накладна №59000589986948 від 16.11.2020р., яка в тому числі була надана податковому органу під час проведення перевірки.

Апелянт також вказував на те, що до перевірки не надано документи щодо місця перебування у період з 06.05.2020р. до 18.11.2020р. ТМЦ (модулятор М1 6С2.081.000 с.2 (2 категорії)), які нібито були отримані з відділення №7 Нової пошти 06.05.2020р., а оприбутковані на склад 18.11.2020р. (відповідно до прибуткової накладної від 18.11.2020р. №3071).

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки, згідно матеріалів справи, ТМЦ були отримані з відділення №7 Нової пошти 06.05.2020р., проте, з причин невідповідності супровідних документів отриманим ТМЦ (помилкове направлення постачальником документів на інший товар), ДП звернулося до постачальника з метою надання відповідних документів на поставлені ТМЦ. Таким чином, відбулась затримка в оприбуткуванні отриманих ТМЦ на підприємстві, про що було зазначено у рапорті колишнього начальника ВМТП ОСОБА_1 від 18.11.2020р. з резолюцією колишнього директора підприємства ОСОБА_3 .

Щодо взаємовідносин ДП з ТОВ НВП ВІРТУС, податковий орган зазначив, що видаткова накладна №96 від 04.11.2020р. має печатку ТОВ НВП ВІРТУС (адреса: 01021, м.Київ, вул.Михайла Грушевського, 28/2, н/п 43) та підпис без зазначення ПІБ. В графі отримав не зазначено ПІБ, наявний лише підпис, номер та дату довіреності не зазначено. Проте, колегія суддів зазначає, що у вказаній видатковій накладній стоїть підпис та ПІБ відповідальної особи - ОСОБА_2 .

Стосовно взаємовідносин ДП з ТОВ ОЛАК податковий орган зазначав, що із первинних документів не вбачається факт узгодження строків та способів постачання.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки безпосередньо у специфікаціях до договору поставки №74А-19 від 16.12.2019р. про поставку авіаційних комплектуючих, як це власне і передбачено у п.2.1 договору, зазначається інформація щодо термінів та умов поставки, а саме: термін поставки - 30 календарних днів з моменту підписання даної специфікації; умови поставки - DDP, склад покупця, адреса: м.Миколаїв, вул. Знаменська, 4 (за рахунок постачальника).

Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта, що при взаємовідносинах ДП з ТОВ СКАІПРОМ та ТОВ НВП СПЕЦСЕРВІС не надано до перевірки оригіналів експрес-накладних Нової пошти 59000589646515, 59000592050368, 59000595677282, 59000598745558, 59000579512533, оскільки вказані експрес-накладні наявні на підприємстві та надавалися податковому органу під час проведення перевірки, а їх копії наявні у матеріалах справи.

Судова колегія також вважає необґрунтованою позицію податкового органу щодо невідповідності в первинних документах даних про довіреності на відповідальних осіб підприємства, уповноважених отримувати ТМЦ, а також наявність певних неточностей щодо повноти заповнення відомостей із довіреностей по кожному з контрагентів, оскільки у матеріалах справи наявні витяги з книги обліку довіреностей за перевіряємий період, де вказана повна інформація про номер довіреності, дату її видачі, термін дії довіреності, посада і ПІБ особи-довірителя, найменування постачальника, та інші відомості, необхідні для усунення виявлених зауважень.

Більш того, у матеріалах справи наявні копії довіреностей на відповідальних осіб підприємства, які в перевіряємий контролюючим органом період отримували ТМЦ на Новій пошті, а саме: довіреність №5/2А від 08.01.2020р. на Саннікову С.Л.; довіреність №5/3А від 08.01.2020р. на Лопасова Д.В.; довіреність №5/4А від 08.01.2020р. на Войтовича А.В.; довіреність №5/7А від 08.01.2020р. на Іванова Ю.О..

Щодо не зазначення у видаткових накладних номеру та дати довіреності, надання до перевірки Книги обліку довіреностей та довіреностей на отримання ТМЦ, колегія суддів зазначає, що обов`язковість оформлення таких довіреностей була встановлена Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка була затверджена наказом Міністерства фінансів №99 від 16.05.1996 року, проте вказаний наказ визнаний таким, що втратив чинність з 01.01.2015 р. наказом Міністерства фінансів 30.09.2014р. №987.

Більш того, у накладних, в яких відсутнє посилання на довіреність, посадовою особою, яка приймає товар, зазначено директора підприємства і міститься його підпис. Директор підприємства є посадовою особою, яка діє від імені підприємства без доручення.

Стосовно питання транспортування ТМЦ позивачем, з матеріалів справи вбачається, що ДП використовує міжнародні стандарти по перевезенню товару ІНКОТЕРМС, саме це вбачається з договорів поставки, які укладені між ДП та контрагентами у п.3 специфікації Спосіб поставки. Саме в п.3 специфікації до договорів поставки, що є невід`ємною частиною, зазначається зазвичай спосіб поставки або CPT або DDP.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати введених в дію з 01.01.2000 р., видання МТП N560 в редакції від 01.01.2011р.:

CPT - CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) Термін "фрахт/перевезення оплачено до " означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення. Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

DDP - DELIVERED DUTY PAID (... named place of destination) ПОСТАВКА ЗІ СПЛАТОЮ МИТА (... назва місця призначення). Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Якщо термін EXW покладає на продавця мінімальний обсяг обов`язків, термін DDP передбачає максимальний обсяг обов`язків продавця. Продавець зобов`язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки. Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Так, якщо в договорі спосіб доставки визначений CPT, то підприємство власними силами (власними транспортними засобами) забирає товар з відділення ТОВ НОВА ПОШТА з обов`язковим первинним вхідним контролем (візуальним). Працівник підприємства, який наділений відповідними повноваженнями (довіреність, посадова інструкція) здійснює огляд товару, а саме перевіряє відповідність товару тому, який мав бути поставлений, цілісність пломбування, якщо передбачено для даного виду товару, маркування, комплектність, супровідну документацію, тільки після чого забирає товар з ТОВ НОВА ПОШТА.

Якщо в договорі спосіб доставки визначений DDP, в такому разі вся відповідальність за постачання та схоронність товару до дверей підприємства лягає на контрагента ДП, який здійснює постачання або власними силами або через перевізника (кур`єрська доставка).

Судом також встановлено, що ДП у своїй діяльності керується наказами та розпорядженнями Акціонерного товариства Українська оборонна промисловість (колишня назва Держаний Концерн УКРОБОРОНПРОМ), є підзвітним та підконтрольним, саме тому для ведення своєї господарської діяльності ДП переважно здійснювало свої закупівлі через тендерну систему Prozorro, оскільки це визначено наказами АТ Українська оборонна промисловість №333 від 29.11.2019р. Про затвердження Порядку закупівель підприємствами ДК Укроборонпром та №433 від 23.10.2020р. Про внесення змін Порядку закупівель підприємствами ДК Укроборонпром, затвердженого наказом Концерну №333 від 29.11.2019р..

Зазначені накази ДК Укроборонпром №333 від 29.11.2019р. та №433 від 23.10.2020р. були введені в дію з метою забезпечення прозорості та обґрунтованості здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт чи послуг та у відповідності до яких підприємства Концерну мали привести внутрішні нормативні документи, що регламентують внутрішню закупівельну діяльність у відповідність до затвердженого цими наказами Порядку.

Так, відповідно до наказу ДП №468-ОД від 26.12.2019р. Про введення в дію Порядку закупівель ДП Миколаївський авіаремонтний завод НАРП було введено в дію порядок закупівель та на той момент призначено наступних відповідальних осіб на підприємстві : за закупівлю товарів - начальника ВМТП ОСОБА_1 , а у разі його відсутності - інженера з комплектації устаткування й матеріалів ВМТП ОСОБА_2 ; - за закупівлю робіт та послуг - фахівця з методів розширення ринку збуту (маркетолога) Семеновича Є.М.

У п.2.6 розділу 2 вищевказаного наказу №433 ДК УКРОБОРОНПРОМ зазначено: замовники, які відносять себе до таких, що не відповідають визначенню, наведеному у статті 2 Закону України Про публічні закупівлі, використовують електронну систему закупівель Prozorro з метою здійснення відбору постачальника ТРП, а також оприлюднення звітів про укладені договори, у разі здійснення закупівель ТРП, вартість яких перевищує 50 тис. грн включаючи ПДВ.

ДП не підпадає під дію ЗУ Про публічні закупівлі. У п.5.2 розділу 5 наказу №433 ДК УКРОБОРОНПРОМ чітко зазначені критерії закупівлі по сумам, а саме допускається закуповувати товар шляхом прямого визначення без проведення тендеру (Конкурсу) від 1 грн до 50 тис.

Крім цього, у п.5.5 розділу 5 наказу №433 ДК УКРОБОРОНПРОМ вказано:

Закупівлю ТРП може бути проведено, а договір (додаткову угоду, специфікацію, договірний лист, рахунок) може бути укладено/підписано без застосування конкурентних процедур, визначених цим Порядком, шляхом прямого визначення постачальника, за умови, що така закупівля здійснюється у межах фінансового плану замовника на відповідний рік, у разі: 1) Закупівлі ТРП на суму до 5 тис. грн (включаючи ПДВ) згідно з рахунком-фактурою, видатковою накладною, актом надання послуг тощо. Забороняється поділ закупівлі з метою застосування цього підпункту.

Тобто, дії ДП повністю відповідають вимогам наказів АТ Українська оборонна промисловість, що свідчить про законні підстави закуповувати ТМЦ без укладання договорів та проведення тендерних процедур, оскільки суми закупівлі є дрібними. На підтвердження зазначеного у матеріалах справи наявні рахунки на оплату та платіжні доручення.

Разом з тим, відповідно до п.10.33 розділу 10 Особливості проведення Конкурсів в електронній системі закупівель Prozorro наказу №433 Державного концерну Укроборонпром:

Перевірка Учасника, з яким планується укладання договору про закупівлю, здійснюється підрозділом безпеки замовника відповідно до нормативних документів замовника та Концерну, а також на підставі додатку №1 до Конкурсної документації (ст.53-54), додатку №2 до Конкурсної документації (ст.55-57), додатку №5 до Конкурсної документації (ст.60-61) та додатку №6 до Порядку закупівель підприємствами Державного концерну Укроборонпром (ст.67-71) наказу №433 Державного концерну Укроборонпром, де вбачається, що Концерном були розроблені примірники, які є обов`язковими для заповнення та долучення в подальшому до конкурсної документації, в яких визначено що саме має надавати для перевірки потенційний контрагент та які критерії мають бути застосовані для відбору контрагента.

З матеріалів справи вбачається, що на ДП існує служба безпеки, на яку покладено обов`язок здійснювати перевірку статутних документів та відомостей потенційного контрагента. При здійсненні перевірки, служба безпеки ДП перевіряє відповідність поданих документів, перевіряє контрагента у відкритих реєстраційних базах даних, перевіряє фінансову звітність контрагента та в тому числі матеріально-технічні та трудові ресурси контрагента, який він зобов`язаний надати, а також наявність чи відсутність фінансових боргів чи кримінальних справ, ділову репутацію контрагента в інтернеті, а також здійснюється перевірка такого контрагента у базі даних ДК УКРОБОРОНПРОМ.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19.

Щодо посилання податкового органу на відсутність паспортів виробників продукції та сертифікатів, колегія суддів зазначає, що згідно із Стандартом підприємства СТП НАРП 042-19 (Система управління виробництвом Приймання літаків в ремонт та передача їх до експлуатуючої організації) введеним наказом №371-ОД від 05 листопада 2019р., саме п.8.4 та п.8.7 передбачають, що передачі в авіаційні військові частини (замовнику) підлягають ПС, що пройшли льотні випробування і визнані придатними до експлуатації, повністю укомплектовані та з оформленою пономерною технічною документацією (формуляри, паспорти та ін.). ПС, що приймається від ДП, оглядається представниками замовника в обсязі контрольного огляду за всіма спеціальностями відповідно до інструкції та регламенту ТО цього типу ПС з перевіркою комплектації та оформлення пономерної технічної документації.

Тобто, з наведеного вбачається, що технічна документація (паспорти, етикетки, сертифікати) не залишається на підприємстві, тому не могла бути надана контролюючому органу для перевірки.

Окрім того, не надання сертифікатів якості та паспортів на товар не є доказом нереальності господарських операцій, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Сертифікати якості та паспорти на товар підтверджують саме якість товару, натомість незрозуміло яким чином підтвердження якості товару впливає на право на податковий кредит з ПДВ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 року по справі № 808/849/17, від 24.01.2019 року по справі №803/1712/13-а та від 16.03.2023 р. по справі № 640/8924/19.

Більш того, апеляційний суд наголошує, що сертифікати якості та товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 р. у справі № 400/3884/19.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позову долучено первинні документи: видаткові накладні, які відображають факт передачі на адресу ДП товару його контрагентами. Окрім цього надано інші документи: договори, специфікації до них, експрес-накладні, ТТН, прибуткові накладні, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, лімітні відомості, платіжні доручення та податкові накладні.

Тобто, фактичний рух товару підтверджується видатковими накладними, які містять всю необхідну інформацію, що дозволяє ідентифікувати господарську операцію та осіб, які брали в ній безпосередню участь; транспортними документами, які містять інформацію щодо способу доставки (руху) товару покупцю. Факт отримання товару підтверджується прибутковими накладними, які складаються в момент прийняття поставленого товару на склад матеріалів і підписуються матеріально-відповідальними особами ДП (комірниками). Факт підписання прибуткової накладної є доказом факту оприбуткування отриманого товару і прийняття його на склад під відповідальне зберігання комірниками ДП. Накладні-вимоги і лімітні відомості, що додані до позову, додатково дозволяють підтвердити реальність існування активу та його використання ДП у власній господарській діяльності: містять інформацію про передачі відповідної кількості матеріалів під виконання визначеного виду робіт.

Крім того, на підтвердження факту проходження вищевказаними поставленими товарами вхідного контролю на підприємстві, позивачем було додатково витяги з журналу вхідного контролю відділу технічного контролю ДП згідно з переліком додатків.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигід у перевіряємому періоді.

У разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настає саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуги/товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Разом з тим, стосовно взаємовідносин ДП з ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» та ТОВ «АІР-ПІВДЕНЬ», апеляційний суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «АВІА-КОМПЛЕКТ» на виконання умов договору склало податкову накладну від 06.11.2020 року №1 на суму ПДВ 78000 грн., яку зареєстровано в ЄРПН 07.12.2020 року.

ДП вказану податкову накладну включило до складу податкового кредиту по рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» податкової декларації з ПДВ за листопад 2020 року.

Крім того, ТОВ «АІР-ПІВДЕНЬ» податкову накладну від 02.11.2020 року №618 на суму ПДВ 375 грн. зареєстровано в ЄРПН 04.12.2020 року.

ДП включено цю податкову накладну до складу податкового кредиту по рядку 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» податкової декларації з ПДВ за листопад 2020 року.

Разом з тим, відповідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в ЄРПН. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 ПК України суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Тобто, відповідно до вищенаведених правових норм, ДП мав включити податок на додану вартість у сумі 78000 грн. та у сумі 375 грн. по вищенаведеним податковим накладним до складу податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано цю податкову накладну, тобто за грудень 2020 року, про що обґрунтовано зазначив податковий орган, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції про задоволення цієї частини позовних вимог є помилковим.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Як вбачається зі змісту рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року, судом 1-ї інстанції взагалі не досліджувалась первинна документація та не надавалась оцінка господарським операціям позивача з контрагентами, не надано оцінки доводам відповідача, що свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Резюмуючи усе вищевикладене та на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення частини позовних вимог, у зв`язку з чим рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» - задовольнити частково.

Податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.03.2021 року №0002070070704 - визнати протиправним та скасувати.

Податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 17.03.2021 року №00020670704 визнати протиправним та скасувати в частині завищення бюджетного відшкодування 667701 грн та штрафних санкцій 166925,25 грн.

В іншій частині позову Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук