Рішення

від 11.11.2024 по справі 209/6624/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/6624/24

Провадження № 2/209/1641/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Левицької Н.В.,

за участісекретаря -Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Камянської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивачі) звернулися до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просять: встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протоколу від 13.11.1992 року №12 засідання Дніпровської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області, рішення від 13.11.1992 №323 «Про надання, збільшення житлової площі громадянам, та про часткову відміну рішення райвиконкому № 243 від 14.08.1992 «Про надання житлової площі гр. ОСОБА_4 » (архівний витяг від 08.05.2024 року №Я-133/21/2-08); зобов`язати Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради провести приватизацію квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 30,5 кв.м., загальною площею 52,9 кв.м. для передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без наявності ордеру на квартиру.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що їх батько та чоловік ОСОБА_3 , як учасник бойових дій в Афганістані в 1993 році отримав ордер на квартиру АДРЕСА_1 . В дану квартири на підставі ордеру вселився ОСОБА_3 та його сім`я, дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 . У квітні 2024 року ОСОБА_1 з метою приватизації квартири на себе та матір звернулася до КП «Ордер», однак 30.05.2024 отримала від відповідача відповідь, у якій було зазначено, що через відсутність ордеру на житлове приміщення та через плутанину в архівних документах отриманих нею в архіві міста, заявнику не можуть передати квартиру у власність на умовах приватизації. Позивачі звертають увагу на те, що дійсно, в архівному витягу від 08.05.2024 року №Я-133/21/2-08 зазначено, що ОСОБА_3 надається двухкімнатна квартира АДРЕСА_1 , однак на лівому березі міста Кам?янське, немає такої адреси, як будинок АДРЕСА_2 , що свідчить про банальну помилку при складанні первинного рішення, на підставі якого ОСОБА_3 отримував ордер. Більше того зі змісту даного архівного витягу вбачається, що площа квартири АДРЕСА_3 складає 30,5 кв.м., що співпадає з даними їхньої квартири, які зазначені в особовому рахунку.

Просять суд врахувати, що в оригінальному документі рішення, на підставі якого видавався архівний витягу було допущено дві помилки, а саме, замість вірного « ОСОБА_3 » було вказано « ОСОБА_3 », та замість вірної адреси « АДРЕСА_4 », було невірно заначено « АДРЕСА_4 ». Про факт наявності помилок в по-батькові ОСОБА_3 та в адресі квартири, яка видавалася йому для заселення разом з сім?єю, свідчить Наказ Адміністрації Дніпровського району Кам?янської міської ради №103-«ОД» від 18.11.2019 року, яким було змінено договір найму житлового приміщення та визнано наймачем жилого приміщення, квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , у зв?язку із смертю батька, ОСОБА_3 , що на переконання позивачів підтвердило з боку міської ради законність зайняття квартири АДРЕСА_1 , саме за ОСОБА_3 . Окрім того, у відомості з особового рахунку по квартирі, містяться інформація, що мешканці зазначеної квартири вселилися до неї на підставі ордеру №189 від 05.04.1993 року. Окремо звертають увагу, що з відомостей наявних у відкритому доступі, а саме з електронного сервісу «Гугл карти» при пошуку в АДРЕСА_2 , такої адреси взагалі не існує, що є додатковим доказом про помилки зазначення адреси в протоколі. Відтак вважають, що встановлення факту приналежності архівного витягу померлому ОСОБА_3 прямо впливає на можливість приватизації ними житла, а та обставина, що у заявника не зберігся ордер, який був зданий батьком в ЖЕК після вселення не може позбавляти їх законного права на приватизацію квартири.

Ухвалою від 10.09.2024 відкрито провадження у даній справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін на 03.10.2024.

01.10.2024 на адресу суду від Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради (далі також Департамент, відповідач) надійшла заява, у якій відповідач просив судовий розгляд справи проводити за відсутності представника Департаменту, проти задоволення позовних вимог не заперечують та просять винести рішення у відповідності до норм чинного законодавства України.

03.10.2024 представником Департаменту Московською О.Г. подано заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 03.10.2024 відкладено розгляд справи та судове засідання призначено на 24 жовтня 2024 року.

10.10.2024 від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 24.10.2024 прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням збільшених позовних вимог. Відкладено розгляд справи на 11 листопада 2024 року.

07.11.2024 представник Департаменту подав заяву у якій просить слухання справи проводити у відсутності відповідача та його представника, винести рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, однак у поданій позовній заяві просили слухання справи проводити у їх відсутності.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивачі посилаються як на підставу своїх вимог, враховуючи позицію відповідача щодо спірних правовідносин, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають та зареєстровані 19.11.1993 за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади /а.с.23,24/.

Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 квартиронаймач квартири за адресою АДРЕСА_4 , зазначений ОСОБА_3 ..

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис 782, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16.10.2019 серія НОМЕР_2 , виданим Дніпровським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області /а.с.21/.

Наказом Адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради від 08.11.2019 №103-«ОД» задоволено прохання громадян про зміну договору найму жилого приміщення за раніше укладеним договором найму жилого приміщення з переоформленням особового рахунку з попереднього наймача жилого приміщення. Визнано наймачем жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 у зв`язку зі смертю попереднього наймача жилого приміщення її батька ОСОБА_3 .

Маючи намір реалізувати своє право на приватизацію житла, позивачкою ОСОБА_1 були підготовлені необхідні документи для приватизації даної квартири, після чого подано до Департаменту звернення про приватизацію квартири.

Згідно листа Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 30.05.2024 №05-11/835 про порядок передачі квартир у власність громадян, звернення ОСОБА_1 про оформлення передачі квартири за адресою: АДРЕСА_5 у власність сім?ї опрацьовано. Департаментом повідомлено, що пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян|, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 №396 (зі змінами), визначено вичерпний перелік документів, який громадянин подає до органу приватизації, у тому числі копію ордера на жиле приміщення. Копія даного документа відсутня, але надано архівний витяг (вих. від 08.05.2024 №Я-133/21/2-08), згідно з яким відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів від 13.11.1992 №323 «Про надання, збільшення житлової площі громадянам, та про часткову відміну рішення райвиконкому №243 від 14.08.92 р. «Про надання житлової площі гр. ОСОБА_4 » гр. ОСОБА_3 надано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 на склад сім`ї 4 особи без зняття з квартирного обліку. Ураховуючи викладене, зазначено, що підстави для задоволення вимог відсутні /а.с.7/.

Позивачі вважають, що відмова у здійсненні приватизації займаної ними квартири АДРЕСА_1 , чинить перешкоду у реалізації їх права на приватизацію вказаного житлового приміщення.

Відповідно до статей 15, 16Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК), статей 4, 5ЦПК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі статтями 12, 13, 81ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до частини першої статті 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з частиною першою статті 345ЦК України фізична особа або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності.

Приватизація житлових приміщень здійснюється відповідно до приписів Закону Українивід 19.06.1992№ 2482-XII«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» (далі також Закон № 2482) та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом Міністерстваз питаньжитлово-комунальногогосподарства Українивід 16.12.2009№ 396 (далі також Положення № 396), яким передбачений вичерпаний обов`язковий перелік документів, які додаються до заяви на приватизацію квартири, в тому числі і копія ордеру про надання житлової площі.

Відповідно до статті 1 Закону №2482 приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону № 2482, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до статті 3 Закону № 2482, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Пунктом 5 статті 16Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 2482, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно частиною десятою статті 8 Закону №2482 органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків- пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірну квартиру позивача не розповсюджується.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 15 Житлового кодексу України (далі ЖК України), до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За змістом статті 58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Відповідно до пунктів 69, 70, 72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України,до членівсім`ї наймачаналежать дружинанаймача,їх дітиі батьки.Членами сім`їнаймача можебути визнаной іншихосіб,якщо вонипостійно проживаютьразом знаймачем іведуть спільне господарство.

Так, як встановлюється із наданого позивачами копії рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 16.09.92 №600/1 «О распределении жилья в жилом доме «6 (строительный «5) по проспекту Интернационалистов на 78 квартир приведенной площадью 4918,7 кв.м и резервных 16 квартир в жилом доме №51-Б (строительный №1-Б) по проспекту Дружбы Народов приведенной площадью 1082,11 кв.м в У микрорайоне левобережья и одной квартиры в жилом доме №15 по Бульвару Независимости приведенной площадью 52,98 кв.м» (так у документі), виконкому Дніпровського районної ради депутатів виділено квартири: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_1 площею 209.69 кв.м..

Архівним витягом від 08.05.2020 № Я-133/21/2-08 (далітакож Архівнийвитяг)з протоколу від 13 листопада 1992 року №12 засідання виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області, рішення від 13.11.1992 №323 «Про надання, збільшення житлової площі громадянам, та про часткову відміну рішення райвиконкому №243 від 14.08.92р. «Про надання житлової площі гр. ОСОБА_4 » встановлюється, що розглянувши житлові умови громадян, які перебувають на квартирному обліку; ... на підставі ст.27 Житлового Кодексу України, виконком районної Ради народних депутатів вирішив: І. Надати: ... - двухкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (так у документі) житл. пл. 30,52 кв.м. гр. ОСОБА_3 (так у документі), воїну-інтернаціоналісту, сім?я 4 чол., без зняття з квартирного обліку. /Перебуває на квартирному обліку серед воїнів-інтернаціоналістів за №2. 6. Загальному відділу видати ордера відповідно рішенню.

Судом встановлено, що даний архівний витяг від 08.05.2024 №Я-133/21/2-08 ОСОБА_1 отримала на її звернення від 23.04.2024 до Кам`янської міської ради. Надаючи копію вказаного Архівного витягу, у листі Кам`янська міська рада заявнику звернула увагу, що у вищезазначеному рішенні вказана «двухкімнатна квартира АДРЕСА_1 » замість пр.Дружби Народів та отримувач житлової площі «гр. ОСОБА_3 » /а.с.12-13/.

Також згідно наявного у матеріалах справи особового рахунку № НОМЕР_1 мешканці квартири за адресою АДРЕСА_4 , а саме: ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 вселилися на підставі ордеру 189 від 05.04.1993р., ОСОБА_3 квартиронаймач /а.с.20/..

Законність вселення позивачів та померлого ОСОБА_3 в житлове приміщення на час розгляду даної справи ніким не оспорюється, позивачами доведено вселення, реєстрація та фактичне проживання позивачів та ОСОБА_3 (до дня смерті) в житловому приміщенні на законних підставах, як і доведено факт втрати оригіналу ордеру, на підставі якого померлий ОСОБА_3 мав право вселитись в це приміщення.

При цьому встановлено, що у позивачів наявний Архівний витяг (вих. від 08.05.2024 №Я-133/21/2-08), згідно з яким відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів від 13.11.1992 №323 «Про надання, збільшення житлової площі громадянам, та про часткову відміну рішення райвиконкому №243 від 14.08.92 р. «Про надання житлової площі гр. ОСОБА_4 » гр. ОСОБА_3 (так у документі) надано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 (так у докумені).

Досліджені у справі письмові докази та їх належна оцінка в сукупності дають суду підстави вважати, що у вищезазначеному Рішенні №243 від 14.08.92р. допущено помилку в зазначені назви проспекту «пр.Перемоги» замість «пр.Дружби Народів» за яким знаходиться квартира АДРЕСА_1 , житл. пл. 30,52 кв.м. та невірно вказано по батькові особу, якій надано квартиру, « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ».

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відсутність (втрата) оригіналу та/або копії ордеру перешкоджає позивачам в реалізації ними своїх прав щодо приватизації майна, в якому вони зареєстровані та проживають фактично, а наявні помилки в Рішенні від 13.11.1992р. №323 породжують юридичні наслідки для позивачів, оскільки позбавляють їх права на реалізацію приватизації житла, слід встановити факт, що саме рішенням від 13.11.1992р. №323 надано ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , двухкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ) житл. пл. 30,52 кв.м., (архівний витяг від 08.05.2024 №Я-133/21/2-08).

При цьому,слід зазначити,що відсутністьпідстав дляздійснення приватизаціїзайманої позивачамиквартири АДРЕСА_1 ,відповідачем обґрунтовуєтьсятим,що пунктом18Положення №396 визначено вичерпний перелік документів, який громадянин подає до органу приватизації, у тому числі копію ордера на жиле приміщення.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Згідно зі статтею 5 Закону №2482 право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 2482, передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).

Відповідно до пункту 11 статті 8 Закону №2482 спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 41Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Стаття 47Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19 (провадження № 61-2708св20) вказано, що «висновки суду щодо обґрунтованості відмови ОСОБА_1 у приватизації зумовлені лише відсутністю в останнього ордеру на зазначену квартиру. При цьому, апеляційний суд не надав жодної оцінки тому, що позивач вселився до квартири АДРЕСА_1 на підставі відповідного рішення міської ради, зареєстрований і постійно проживає в ній з 2005 року та несе витрати з її утримання, законність його проживання відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивача не заявляв. Окрім того, суд не звернув увагу на те, що іншого житла позивач не має, що свідчить про те, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції».

У постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2022 року у справі № 366/1285/20 (провадження № 61-6232св21) зазначено, що «у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 і підстав для відступлення від цієї правової позиції немає. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, належним чином з`ясувавши усі обставини справи та дослідивши надані сторонами докази, обґрунтовано виходив із того, що позивачем доведено факт набуття права на користування спірним жилим приміщенням, вселення до спільного житлового приміщення саме на умовах постійного проживання однією сім`єю з наймачем, і обґрунтовано задовільнив позов, оскільки позивачка була вселена у спірну квартиру як член сім`ї наймача, була вказана у ордері на вселення, і набула рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням».

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зав`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що порушене право позивачів на приватизацію житла, в яке вони вселилися на законній підставі і правомірно ним користуються протягом тривалого часу, підлягає захисту.

Щодо зобов`язання відповідача провести приватизацію квартири для передачі у власність без наявності ордеру на квартиру, суд зазначає наступне.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема, реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач, а у разі неможливості такого відновлення - гарантувати отримання компенсації. Судове рішення, ухвалене на користь позивача, не має спонукати його знову звертатися за захистом до суду (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86).

Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать також висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 202/3404/22 (провадження № 61-10091св23) вказано, що «доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, задовольняючи позов, здійснив втручання у дискреційні повноваження Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, на увагу не заслуговують, оскільки щодо ефективності та належності визначеного позивачкою способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити певні дії щодо приватизації свідчать правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18), які підтримані у постановах Верховного Суду: від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16, від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18, від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19».

З урахуванням наведеного, та беручи до уваги підстави відмови у наданні адміністративної послуги (приватизації квартири) з посиланням на необхідність подання копії ордеру на квартиру, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи відсутність висловленої позивачем вимоги щодо стягнення судового збору з відповідача, у відповідності до ст .13, 141 ЦПК України, суд відносить його на рахунок позивачів.

Керуючись ст. 4, 10, 13, 81, 76-89, 95, 141, 247, 258, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ,зареєстрована заадресою: АДРЕСА_8 )до Департаментукомунальної власностіземельних відносинта реєстраціїречових правна нерухомемайно Кам`янськоїміської ради (ЄДРПОУ20268696,місце знаходження:51900,м.Кам`янське,пр.Василя Стуса,буд.10/12)про зобов`язаннявчинити певнідії - задовольнити частково.

Встановити факт надання ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , двухкімнатної квартири АДРЕСА_1 ) житл. пл. 30,52 кв.м., як воїну-інтернаціоналісту, сім`я 4 чол., без зняття з квартирного обліку, рішенням від 13.11.1992 № 323 «Про надання, збільшення житлової площі громадянам, та про часткову відміну рішення райвиконкому № 243 від 14.08.92 р. «Про надання житлової площі гр. ОСОБА_4 », згідно протоколу від 13 листопада 1992 року № 12 засідання виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області (архівний витяг Архівного управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 08.05.2024 року № Я-133/21/2-08).

Зобов`язати Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради (код ЄДРПОУ 20268696) провести приватизацію квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 30,5 кв.м., загальною площею 52,9 кв.м. для передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без наявності ордеру на квартиру.

Судові збір залишити за позивачами.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 18 листопада 2024 року.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. ДніпродзержинськаН.В. Левицька