Постанова

від 13.11.2024 по справі 320/23523/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/23523/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Костюк Л.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.02.2023 №0143990707.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не має відокремлених підрозділів, які потрібно реєструвати у контролюючих органах, а склади, які знаходяться на всій території України, і з яких перевозиться товар, є лише одним з місць провадження господарської діяльності, виходячи зі специфіки його діяльності (перевезення вантажів). Наказ на проведення перевірки не містить назви та індивідуального податкового номеру юридичної особи, сам наказ не вручено під розписку уповноваженій особі або особі, яка проводить розрахункові операції, оскільки уповноважена особа знаходиться у місці проведення господарської діяльності позивача у м. Києві, що свідчить про незаконність перевірки та відповідно незаконність рішень, прийнятих в ході такої перевірки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що за результатами фактичної перевірки складено акт від 01.02.2023 №654/09/15/РРО/31738765 від 01.02.2023, яким встановлено порушення вимог п.63.3 статті 63 Податкового кодексу України, а саме: повідомлення про об`єкти оподаткування, через які провадиться господарська діяльність платника, зокрема склад за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 48/Д за формою №20-ОПП до органів ДПС не подавалось.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника ТОВ «Делівері» - адвоката Желудкова В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що в апеляційній скарзі не зазначено норм права, які порушив суд першої інстанції при ухваленні рішення у справі, а також жодних обґрунтувань для його скасування, а містить лише цитати норм законодавства у сфері податкового права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Делівері» є зареєстровано юридичною особою 28.11.2001. Основним видом діяльності товариства є 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, інші види діяльності - Неспеціалізована оптова торгівля, Вантажний автомобільний транспорт, Складське господарство, Інша поштова та кур`єрська діяльність, Діяльність страхових агентів і брокерів, Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, Рекламні агентства. Місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2.

На підставі наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 23.01.2023 №119-п проведено фактичну перевірку пошти «Делівері» за адресою : м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 48/Д.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області складено акт фактичної перевірки від 01.02.2023 №654/09/15/РРО/ 31738765 , яким встановлено порушення вимог п. 63.3 статті 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), саме: повідомлення про об`єкти оподаткування, через які провадиться господарська діяльність платника, зокрема склад за адресою м. Івано-Франківськ, вул. - Гетьмана Сагайдачного, 48/Д за формою № 20-ОПП до органів ДПС не подавалось.

Позивач подав заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких ГУ ДПС в Івано-Франківській області залишено висновки акту перевірки без змін.

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2023 № 0143990707, яким за порушення п. 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, відповідно до п. 117.1 статті 117 Податкового кодексу України до ТОВ «Делівері» застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Так, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив про допущення ГУ ДПС в Івано-Франківській області процедурних порушень під час проведення фактичної перевірки, а саме: проведення перевірки за відсутності правових підстав, оскільки у наказі про призначення перевірки не вказано назви та індивідуального податкового номеру юридичної особи, перевірку проведено без виконання вимог Податкового кодексу України щодо повідомлення про перевірку, належного вручення наказу та направлень на перевірку, акти відмови від підписання в направленнях та від ознайомлення та підписання акту перевірки складені щодо осіб, які не є уповноваженими особами товариства.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Таким чином, право на проведення фактичної перевірки виникає у контролюючого органу за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Матеріалами справи встановлено, що фактична перевірка господарської одиниці позивача пошти «Делівері» за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Сагайдачного, 48/Д, здійснена у присутності завідуючої складом ОСОБА_1 , про що є відмітка в акті фактичної перевірки.

Однак, докази пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки уповноваженій особі позивача відсутні.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянт жодним чином не спростовує висновки суду першої інстанції, які викладені у рішенні суду щодо встановлених обставин. Крім того, апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань щодо порушення відповідачем процедурних порушень під час проведення фактичної перевірки пошти ТОВ «Делівері».

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не дотримано процедуру проведення фактичної перевірки, що є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2023 №0143990707.

Щодо доводів позивача про те, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог «порядку обліку» за вимогами пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20- ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо, колегія суддів зазначає наступне.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 81.3 статті 81 Кодексу).

Разом із цим, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з положень підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, - предметом фактичної перевірки може бути виключно дослідження питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Призначення фактичної перевірка на підставі підпункту 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України зумовлене необхідністю перевірки дотримання платником податків вимог законодавства у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

В свою чергу, положення пункту 75.1.3 пункту 75.5 статті 75, підпункту 80.2.7, 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України не передбачають наявність у контролюючого органу повноважень на дослідження під час проведення фактичної перевірки будь-яких інших питань ніж ті, щодо яких вона призначена. Дослідження інших питань, які виходять за межі фактичної перевірки, може бути предметом документальної перевірки.

Так, згідно акту перевірки від 24.02.2023 №0143990707 встановлено порушення позивачем пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України.

За положеннями пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

З`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2023 р. в справі № 440/1262/21.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанова Верховного Суду.

З`ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб`єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, висновок податкового органу, що викладені у акті перевірки відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Як встановила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «Делівері» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №320/23523/23 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

Л.О. Костюк