Постанова

від 12.11.2024 по справі 560/20350/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20350/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

12 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є опікуном ОСОБА_2 , який відповідно до довідки МСЕК від 10.04.2014 серії АВ №0348370 є особою з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А.

21.03.2014 позивачка звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства із надбавкою на догляд за особою з інвалідністю з дитинства І групи

ОСОБА_3 01.04.2014 позивачці за її заявою призначена державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства із надбавкою на догляд за ОСОБА_4 як особою з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи Б.

15.08.2023 позивачка звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради із заявою про перерахунок державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства із надбавкою на догляд за особою з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А.

Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на підставі заяви позивачки з 15.08.2023 здійснило останній перерахунок державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства із надбавкою на догляд за особою з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А у розмірі 7131,10 по довічно.

Позивачка вважаючи, що за період з 01.04.2014 по 14.08.2023 їй протиправно виплачена надбавка на догляд за ОСОБА_4 як особою з інвалідністю за підгрупою Б замість А, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України від 16.11.2000 № 2109-IIІ "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" (далі - Закон №2109-III) (в редакції, чинній на момент призначенні позивачці державної соціальної допомоги) відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Статтею 1 Закону №2109-III передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2109-III державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За змістом статті 3 Закону №2109-ІІІ особам з інвалідністю з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі: інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи - 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства, віднесеним до підгрупи Б I групи, - 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи (частина перша статті 4 Закону №2109-III).

Як зазначено вище ОСОБА_1 є опікуном ОСОБА_2 , який відповідно до довідки МСЕК від 10.04.2014 серії АВ №0348370 є особою з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи А.

Спір у цій справі стосується розміру виплати позивачці надбавки на догляд за ОСОБА_4 як особою з інвалідністю І групи підгрупи А за період з 01.04.2014 по 14.08.2023.

Так, дійсно позивачці за спірний період виплачена надбавка на догляд за особою з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи Б у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак така надбавка позивачці виплачена за її особистою заявою.

Таким чином, в діях Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради відсутня вина щодо виплати позивачці державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд за особою з інвалідністю за підгрупою Б замість А.

Водночас, суд враховує, що положеннями статті 12 Закону №2109-III передбачено, що суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Таким чином, отримавши 15.08.2023 заяву позивачки про перерахунок державної соціальної допомоги в належному розмірі, суд вважає, що відповідач протиправно не здійснив останній перерахунок такої допомоги за 12 місяців перед зверненням, тобто за період з 15.08.2022 по 14.08.2023.

У зв`язку з цим, з метою захисту порушеного права позивачки слід зобов`язати відповідача здійснити останній перерахунок та виплату державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства із надбавкою на догляд за ОСОБА_4 як особою з інвалідністю І групи підгрупи А за період з 15.08.2022 по 14.08.2023.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.